Рішення

від 19.09.2023 по справі 361/1032/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1032/20

провадження № 2/361/148/23

19.09.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Панек А.С., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Міськрайонного управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Укргеоземпроект, ОСОБА_2 про визнання недійсною технічної документації із землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи зміну предмету позову (т. 1 а.с. 176-184), просила визнати недійсною технічну документацію із землеустрою від 2017 року щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області та на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 ; зобов`язати Міськрайонне управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію вказаної вище земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області та на праві власності належить ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначала, що їй у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11 лютого 2016 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Паньшиною О.В., зареєстрованого в реєстрі за №4-111, на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер 3221286801:01:031:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на цю земельну ділянку 11 лютого 2016 року зареєстровано за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку зі зверненням до суду ОСОБА_2 , яка є власником сусідньої земельної площею 0,1623 га, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона (позивач) довідалася про те, що ОСОБА_2 замовила у Товаристві з обмеженою відповідальністю Укргеоземпроект (далі ТОВУкргеоземпроект) розробку технічної документації на цю земельну ділянку кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, зареєструвала дану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та 01 грудня 2017 року здійснила державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак згідно зі зведеним планом ця земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на належну їй (позивачу) земельну ділянку, кадастровий номер 3221286801:01:031:0033, площа накладання становить 0,0062 га. Вказувала, що таке накладання порушує її право власності на належну їй земельну ділянку.

Позивач посилалася на те, що у порушення вимог законодавства, зокрема, чинної на той час Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, якою передбачено процедуру встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі.

При розробці технічної документації ТОВУкргеоземпроект в акті погодження меж земельної ділянки та в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання, у графі представників суміжних землекористувачів відсутній її підпис, оскільки їй не було відомо про вищевказані дії та відповідно вона не підписувала даний документ, технічна документація ТОВУкргеоземпроект була розроблена без погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами), що є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Враховуючи накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на її земельну ділянку, Міськрайонне управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області на підставі ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр повинно було відмовити ОСОБА_2 у реєстрації земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 та її представники адвокати Беженцев Ф.В. і ОСОБА_4 у суді позов підтримали, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Пшенична Л.І. у суді позов не визнали та проти задоволення позовних вимог заперечували. Просили відмовити ОСОБА_1 у позові.

У поданому до суду відзиві на позов відповідач ОСОБА_2 зазначала, що технічна документація із землеустрою на належну їй земельну ділянку площею 0,1623, на підставі якої їй присвоєно кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, розроблена щодо вирішення земельного спору між нею та ОСОБА_1 по фактичному користуванню цією земельною ділянкою щодо повернення земельної ділянки проїзду, зони санітарної охорони, захоплених власницею суміжної ділянки ОСОБА_1 , скасуванню її право власності на земельну ділянку не підлягає, адже державна реєстрація земельної ділянки є засвідченням державою уже набутого нею права власності на підставі державного акта на право власності серія І-КВ №097268 від 15 вересня 1999 року. Посилалася на те, що позивач не надала суду доказів відносно накладання земельних ділянок. Звертала увагу суду на те, що із відповіді Міськрайонного управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області №738/153-17 від 14 грудня 2017 року вбачається накладання меж вищезазначених земельних ділянок.

Представник відповідача ТОВУкргеоземпроект Кульбач Ж.В. у суді заперечувала проти задоволення позовних вимог, подала до суду пояснення, у яких просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на час розробки спірної технічної документації, належна відповідачу ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,1623 га, вважалася сформованою, погодженою з усіма власниками і користувачами сусідніх земельних ділянок. На етапі розробки технічної документації було проведено обміри реальної земельної ділянки. У результаті обмірів з`ясувалося, що фактично ніякого накладання земельних ділянок немає та не може бути із тієї причини, що земельна ділянка ОСОБА_1 , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , має площу 0,2500 га, її конфігурація, внесена до Державного земельного кадастру, не відповідає фактичному використанню. Земельна ділянка площею 0,1442 га була відчужена за договором купівлі-продажу попереднім власником ОСОБА_3 , проте остання, оформлюючи земельну ділянку під забудову площею 0,2500 га, знову приватизувала уже продану земельну ділянку площею 0,1442 га, що унеможливлює реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 без накладання. Тому, прийнявши до уваги обміри незалежних геодезистів, висновки комісії та пояснення працівників сільської ради, Держгеокадастр прийняв рішення про реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_2 із накладанням.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВУкргеоземпроект Кульбач Ж.В. пояснила, що Держгеокадастр створив комісію з розгляду питання реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 із накладанням на ділянку ОСОБА_1 та повідомила суд, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку, відповідач ОСОБА_2 за погодженням меж земельної ділянки до сусідніх землевласників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не зверталася, оскільки таке погодження відбулося під час виготовлення державного акта земельну ділянку.

Також посилалася на те, що відсутність погодження меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 із іншими землевласниками не є безумовною підставою для скасування права власності або державного акта, тому склад, зміст і порядок погодження технічної документації відповідає вимогам ст. 55 Закону України Про землеустрій.

Відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Міськрайоне управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, відзив на позов та будь-яких заперечень проти позову до суду вони не подавали.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 11 лютого 2016 року після смерті матері ОСОБА_3 , виданих державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори, зареєстрованих у реєстрі за №4-111 та №4-115, належать земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221286801601:031:0033, та площею 0,1442 га, кадастровий номер 3221286801:01:031:0034, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказані земельні ділянки належали ОСОБА_3 на підставі державного акта серії ІІ-КВ №019326, виданого 06 січня 1999 року.

Згідно із кадастровим планом належні позивачу ОСОБА_1 вказані вище дві земельні ділянки межують із земельною ділянкою площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що розташована по АДРЕСА_1 та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом серії І-КВ №097268, виданим 15 вересня 1999 року Пухівською сільською радою Броварського району Київської області (далі Пухівська с/рада).

Також судом встановлено, що земельні ділянки належні як позивачу, так і відповідачу, були виділені в порядку приватизації на підставі рішень Пухівської с/ради у 1998 році.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою належної реєстрації земельної ділянки та приведення її до вимог законодавства, відповідач ОСОБА_2 для виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , звернулася до розробника технічної документації із землеустрою ТОВУкргеоземпроект.

25 липня 2017 року ТОВУкргеоземпроект здійснило розробку технічної документації для встановлення (відновлення) меж зазначеної земельної ділянки, унаслідок чого земельній ділянці ОСОБА_2 був присвоєний кадастровий номер 3221286801:01:031:0070 та проведено відповідну державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду, посилалася на те, що технічна документація для встановлення (відновлення) меж належної відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки та проведення за відповідачем державної реєстрації цієї земельної ділянки на підставі вказаної документації, враховуючи реєстрацію її (позивача) права власності на належні дві земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221286801601:031:0033, та площею 0,1442 га, кадастровий номер 3221286801:01:031:0034, раніше ніж це було здійснено відповідачем, порушує її право власності, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства при виготовлені оспорюваної позивачем ОСОБА_1 технічної документації, погодження меж земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 із іншими землевласниками не проводилося.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру (із відповідними змінами), державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 (далі Інструкція №376), чинної на час розробки спірної технічної документації земельної ділянки, Земельним кодексом України (далі ЗК України), Законом УкраїниПро землеустрійвід 22 травня 2003 року №858-IV (далі Закон №858-IV).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Аналіз ст. 198 ЗК України дає підстави для висновку, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є необхідним при кадастровій зйомці, яка є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

У п. 3.12 розділу ІІІ Інструкції №376 встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

За змістом п. 4.1 Інструкції №376 відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

У п. 4.3 Інструкції №376 встановлено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст.186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно із п 4.5 Інструкції №376 закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

За змістом ст. 55 Закону №858-IV (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що невід`ємною частиною проекту землеустрою є акт погодження меж земельної ділянки із власниками сусідніх земельних ділянок, в якості підсумку процедури, призначеної для встановлення місця розташування меж земельної ділянки. Даний документ є необхідною ланкою при здійсненні кадастрових робіт для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Акт погодження меж земельної ділянки це документ, що підтверджує відсутність претензій з боку правовласників сусідніх земель на встановлення меж земельної ділянки. Підписання акта власниками та землекористувачами прилеглих ділянок означає, що вони згодні із розташуванням та контурами земельної ділянки, ним підтверджується погодження межових знаків щодо сформованої ділянки між сусідами, які повинні обов`язково бути повідомлені про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Погодження меж проводиться в рамках кадастрової зйомки вивчення ділянки зі встановленням її меж, розмірів, розташування тощо. Підписаний акт долучається до технічної документації землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості).

Акт погодження меж земельної ділянки оформлюється ліцензованою організацією в ході розробки землевпорядної документації. Сертифіковані інженери-геодезисти, які в обов`язковому порядку повинні бути в організації, що займається розробкою проекту землеустрою, визначають межі, розміри, конфігурацію, площу, місце розташування та інші параметри земельної ділянки. Процедура виконується безпосередньо на місцевості за допомогою спеціального обладнання. За фактом проведення геодезичних робіт складається акт, який підписують власники і землекористувачі суміжних ділянок. Виконавець робіт закріплює межі ділянки межовими знаками, які встановлюються в натурі у присутності сторін власників сусідніх земель, які підписують акт. Ці роботи є частиною створення технічної документації, без яких неможливо узгодити проект у Держгеокадастрі, органах архітектури і містобудування та відповідно далі неможливо буде зареєструвати право на користування або володіння земельною ділянкою.

Тобто, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при складанні технічної документації із землеустрою.

Із матеріалів справи, зокрема, із акта від 05 вересня 2017 року встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_2 , вбачається, що при проведенні та встановленні на місцевості та погодженні зовнішньої межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 були присутні суміжні землевласники ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; також із акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 25 жовтня 2017 року видно, що при його складанні були присутні власники суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , якими претензій до існуючих меж земельної ділянки не заявлено.

Підписи суміжних землевласників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зазначених вище актах відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ТОВУкргеоземпроект, як виконавець закріплення межових знаків меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , доказів того, що позивач ОСОБА_1 як власник суміжної земельної ділянки була повідомлена про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їй таке повідомлення надіслано рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення, або через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки та вона, будучи належним чином повідомленою про дату і час проведення зазначених робіт, на їх проведення не з`явилася, суду не надано.

Відповідач ОСОБА_2 у суді доводів позивача ОСОБА_1 щодо непогодження нею меж земельної ділянки при виготовленні технічної документації на земельну ділянку відповідача не спростувала, будь-яких доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України не надала.

Більш того, відповідачі у справі ОСОБА_2 і ТОВУкргеоземпроект у суді визнали той факт, що узгодження межі земельної ділянки відповідача із позивачем не проводилося.

Позивач ОСОБА_1 , будучи власником суміжної із відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки, категорично не погоджується із розробленою технічною документацію, вказуючи про те, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на її (позивача) земельну ділянку, при встановленні на місцевості та погодженні зовнішньої межі земельної ділянки, належної ОСОБА_2 та при прийомі-передачі останній межових знаків на зберігання, вона (позивач) не була присутньою, підпис у вказаних вище актах вона не ставила, що свідчить про фактичне непогодження нею меж земельної ділянки та відсутність правомірних дій відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, судом встановлено, що між сторонами у даній справі: позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 тривають судові спори щодо належних їм земельних ділянок, тому суд вважає, що у такому випадку є обов`язковим повідомлення суміжних землевласників про погодженні меж земельної ділянки у визначеному законодавством порядку.

При цьому суд зазначає, що у випадку відсутності згоди суміжного землевласника на погодження межі та не підписання акта про погодження межі, законодавством встановлений певний порядок вирішення такого спору, зокрема, у порядку передбаченому главою 25 ЗК України, а саме звернення із відповідною заявою до сільської ради, яка призначає комісію, яка обстежує земельну ділянку, після чого проводить засідання за участю осіб. Протокол засідання долучається до землевпорядної документації. Якщо підписання документа неможливе через відсутність суб`єкта земельних правовідносин, комісія приймає рішення про погодження меж без участі такої сторони.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що неповідомлення позивача ОСОБА_1 як власника суміжної земельної ділянки, непогодження із нею межі земельної ділянки суперечить вимогам ст. 198 ЗК України, ст. 50 Закону України Про землевпорядкування та Інструкції №376.

Відповідачі ОСОБА_2 і ТОВУкргеоземпроект у суді не довели того, що у процесі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,1623 га, розташованої по АДРЕСА_1 , не відбулося накладення меж на земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221286801601:031:0033, та площею 0,1442 га, кадастровий номер 3221286801:01:031:0034, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та які на праві власності належать позивачу ОСОБА_1 .

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд вважає, що зазначені вище порушення під час розробки ТОВУкргеоземпроект технічної документації для встановлення (відновлення) меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , а саме: неузгодження її меж із власниками сусідніх земельних ділянок, призвело до порушення прав позивача ОСОБА_1 , як користувача суміжної земельної ділянки, і, як наслідок, викликають сумніви щодо правильності оформлення оспорюваної технічної документації під час оформлення меж і конфігурації земельної ділянки та відповідності цієї технічної документації вимогам законодавства, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною технічної документації із землеустрою від 2017 року щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,1623 га, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 ґрунтуються на вимогах законодавства та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міськрайонного управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до ст. 126 ЗК України (у редакції на час отримання відповідачем земельної ділянки) таким документом був державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

У ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі Закон №3613-VI) визначено, що державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр (у редакції на час реєстрації земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 ) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 цього ж Закону при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

За змістом ч. 1 ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та склад цієї документації встановлені у ч. 10 ст. 55 вказаного Закону України Про землеустрій.

Згідно із ч. 4 ст. 79 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ст. 1 Закону №3613-VI кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється на всій території України послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом всього часу існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів в натурі (на місцевості), визначених з точністю у відповідності до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

У ч. 1 ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), тощо.

Згідно із ч. ч. 2, 6 ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону №3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 24 цього ж Закону державний кадастровийреєстратор,який здійснюєдержавну реєстраціюземельних ділянок,протягом чотирнадцятиднів здня реєстраціїзаяви: перевіряєвідповідність документіввимогам законодавства; зарезультатами перевіркиздійснює державнуреєстрацію земельноїділянки абонадає заявникумотивовану відмовуу державнійреєстрації. Підставоюдля відмовиу здійсненнідержавної реєстраціїземельної ділянкиє: розташуванняземельної ділянкина територіїдії повноваженьіншого Державногокадастрового реєстратора; поданнязаявником документів,передбачених частиноючетвертою цієїстатті,не вповному обсязі; невідповідністьподаних документіввимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За сукупності встановлених вище судом обставин та зазначених вимог законодавства, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 для формування земельної ділянки площею 0,1623 га із присвоєнням їй кадастрового номера 3221286801:01:031:0070, яка належить відповідачу ОСОБА_2 та здійснення реєстрації у Державному земельному кадастрі цієї земельної ділянки державному кадастровому реєстратору було надано технічну документацію із землеустрою, яка й стала підставою для формування вказаної земельної ділянки, та яка як встановлено судом вимогам чинного законодавства не відповідає, суд дійшов висновку, що реєстрація у Державному земельному кадастрі відомостей про зазначену земельну ділянку із кадастровим номером 3221286801:01:031:0070, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області та на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 , була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно доПоложення проГоловне управлінняДержгеокадастру ум.Києвіта Київськійобласті,затвердженогонаказом Держгеокадастру 23 грудня 2021 №603 (у редакції наказів Держгеокадастру від 23 вересня 2022 року №276 та від 08 березня 2023 року №85) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; організовує виконання робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні; веде Поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що є доцільним зобов`язати Міськрайонне управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області як структурний підрозділ Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області та на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 .

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах закону, є доведеними позивачем у суді та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсною технічну документацію із землеустрою від 2017 року щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області та на праві власності належить ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міськрайонне управління у Броварському районі та м.Бровари Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1623 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221286801:01:031:0070, що розташована у селі Пухівка Броварського району Київської області та на праві власності належить ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.