Рішення

від 07.01.2025 по справі 902/1243/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р.Cправа № 902/1243/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І., за відсутності сторін

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Данила Галицького, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 40334879

до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго", 21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 00130694

про стягнення 76 941,19 гривень

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 25.11.2024 надійшла позовна заява № б/н від 25.11.2024 (вх. № 1298/24 від 25.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн" до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору підряду № 97.43-2594-Д від 09.10.2023 року у розмірі 76 941,19 гривень, з них 71 330,10 гривень основного боргу, 1 912,86 гривень пені, 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 02.12.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/1243/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.12.2024 року о 10:00 год.

24.12.2024 представником відповідача у судовому засіданні подано додаткові пояснення № 08.14-23495 від 24.12.2024 (вх. № 01-34/12684/24).

У судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про долучення письмових пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні до матеріалів справи, додаток, а саме витяг з колективного договору ухвалено залишити без розгляду, оскільки відповідачем порушено порядок та строк подачі доказів, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком судового засідання 24.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1243/24 по суті до 12:15 07.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.12.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 26.12.2024 (вх. № 01-34/12752/24).

03.01.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 03.01.2025 (вх. № 01-34/60/25) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

06.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання № б/н від 06.01.2025 (вх. № 01-34/89/25) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у судовому засіданні 24.12.2024 під розпис.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

Судом враховано клопотання позивача та відповідача про розгляд справи за відсутності представника позивача та представника відповідача.

У клопотанні про розгляд справи за відсутності представника позивача останнім зазначено про підтримання ним позовних вимог у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду № 97.43-2594-Д від 09.10.2023 року у розмірі 76 941,19 гривень, з них 71 330,10 гривень основного боргу, 1 912,86 гривень пені, 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 09.10.2023 року було укладено договір підряду № 97.43-2594-Д за умовами якого позивач виконав роботу передбачену договором, передав її відповідачу, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за договором не виконав.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що поняття банківський день введено з метою визначення часу виконання технологічних операцій проведення міжбанківських платежів та для суб`єктів господарювання та їх контрагентів відображення результатів розрахунків здійснювалося лише у робочі дні. На момент укладення договору підряду, як зазначив відповідач, поняття банківського дня у законодавстві було відсутнє, нормативні документи визначили поняття операційного дня (день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавай платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції здійснює свою діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій) (п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»). На переконання відповідача положення закону регулюють порядок роботи надавачів платіжних послуг та умови авторизації її діяльності, до яких сторони договору підряду не віднесені.

З 01 квітня 2023 року Національний банк здійснив перехід на нове покоління СЕП та відтоді система функціонує на базі міжнародного стандарту ІSО 20022 та в режимі роботи 24/7/365 з датою поточного календарного дня. Разом з тим, на переконання відповідача, сторонами договору підряду не визначено обов`язків замовника здійснення платежів у вихідні або неробочі дні. На думку відповідача у розумінні п. 50 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» операційний день - це день, протягом якого особа здійснює свою діяльність, що відносно до відповідача є робочим днем, початок періоду прострочення розрахунків зі сторони відповідача розпочинається після спливу 180 робочих днів.

У додаткових поясненнях позивач проти зазначеного відповідачем у додаткових поясненнях заперечив, зазначив, що сторонами у відповідності до п. 4.2.1 договору підряду визначено, що оплата у розмірі 100 % ціни договору здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення підрядником всіх робіт, підписання останнього акта приймання виконаних будівельних робіт замовником і здачі об`єкта в експлуатацію.

Договір підряду був укладений 09 жовтня 2023 року та додаткових угод до вказаного договору сторонами не укладалось, істотні умови договору не змінювались та їх тлумачення не уточнювались.

Позивач зауважив, що Законом України "Про платіжні послуги" створено умови для переходу української платіжної інфраструктури на міжнародний стандарт обміну платіжними повідомленнями 180 20022, який є основою функціонування європейських платіжних систем. На виконання вимог Закону № 1591-IX Правління НБУ прийняло постанову від 16.09.2021 року № 93 "Про запровадження міжнародного стандарту ІSО 20022 у платіжній інфраструктурі України", згідно з якою в рамках реалізації проекту Національного банку України "Розвиток платіжної інфраструктури України" з 1 квітня 2023 року запроваджений у платіжній інфраструктурі України міжнародний стандарт ІSО 20022.

Позивачем наголошено, що з 1 квітня 2023 року в Україні більше не існує поняття "банківський день" в розумінні робочий день, оскільки система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ІSО 20022, а тому здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, виконання міжбанківських платіжних операції відбувається цілодобово, тоді як попередня версія СЕП (Система електронних платежів) дозволяла надсилати банківські платежі виключно в межах банківського дня (операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи).

На переконання позивача АТ "Вінницяобленерго" як оператор системи розподілу (ОСР) електричної енергії є одним з учасників ринку електричної енергії України, а не надавачем платіжних послуг, тому застосовування визначення "операційний день" до поняття що стосуються трудової діяльності (дисципліни) працівників відповідача як аргумент своїх заперечень щодо тлумачення позиції позивача щодо строків виконання зобов`язань (у термін 180 календарних (банківських) днів) є безпідставними.

Позивач зауважив, що в умовах договору по різному трактується поняття строків (використовується як "робочі дні" так і "календарні дні").

Водночас, враховуючи платіжні функції банківських установ (що на час укладення договору було 24/7), а також умови погоджені сторонами щодо "безготівкової форми оплати" позивач вважає, що строк оплати по договору підряду зазначений в пункті 4.2.1 становить 180 банківських днів (календарних) днів.

Наведене на переконання позивача підтверджується тим, що оплата по договорам (шаблону відповідача) як до 1 квітня 2023 року так і після 1 квітня 2023 року як правило проводилась вчасно після здавання-приймання виконаних робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в), акту вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форма КБ-3). Відповідач виконуючи свої зобов`язання по оплаті за роботи до 01.04.2023 року дотримувався 180 банківських днів як робочих днів, а з 01.04.2023 року дотримувався 180 банківських днів як календарних, що вбачається із картки по рахунку "361" (розрахунки з вітчизняними покупцями) з контрагентом АТ "Вінницяобленерго" за період з 01.01.2023 - 31.12.2023 р.р.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

09 жовтня 2023 року між Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн " (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № 97.43-2594-Д (далі - договір), згідно пунктів 1.1., 1.2. якого підрядник взяв на себе зобов`язання виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи (надалі за текстом договору - роботи), а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити їх. Найменування робіт: "Виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання у Іллінецькому районі Вінницької області" (т.1. а.с. 11-17).

Згідно пункту 1.3. договору предметом робіт згідно цього договору є наступні об`єкти (надалі - об`єкт/ти): Виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання садового будинку при тимчасовому приєднанні за адресою: Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Заміська, зем.діл. 7 (кад. ном. 0521210100:02:000:0307 (Колібабчук В.В.)). Вартість робіт становить 69 445,46 гривень з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.4. договору обсяг, склад, характер виконуваних за цим договором робіт визначені в проектній документації.

Підрядник виконує передбачені цим договором роботи із своїх матеріалів, своїми силами та засобами, відповідно до вимог проектної документації, діючих державних будівельних норм, стандартів, правил ведення робіт, зокрема загально-будівельних робіт (згідно вимог ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва") та спеціальних видів робіт (пункт 2.1.1 договору).

Положеннями пунктів 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що ціна договору визначається на підставі актів приймання виконаних робіт до договору, які підписуються сторонами в ході виконання робіт, та в підсумку за договором складає 57 871,22 грн, крім того ПДВ 20% 11 574,24 грн. Загальна ціна договору з ПДВ складає 69 445,46 грн. Ціна у договорі визначена на основі кошторису та є твердою. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 4.1. договору всі платежі за договором здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок підрядника або шляхом емісії простого векселя.

Положеннями пункту 4.2.1. договору передбачено, що оплата у розмірі 100 % ціни договору здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення підрядником всіх робіт, підписання останнього акта приймання виконаних будівельних робіт замовником і здачі об`єкта в експлуатацію. Розрахунок за виконані роботи замовник має право здійснити на свій вибір або шляхом перерахування грошових коштів, або шляхом емісії простого векселя (векселів). Вексель (векселі) видаються замовником на суму фактично виконаних підрядником робіт. Номінальна вартість векселя (векселів) не повинна бути більше суми фактично виконаних робіт. В момент (день) оформлення векселя (векселів) зобов`язання оплатити отримані роботи у замовника припиняються та виникає новий обов`язок оплатити вексель (векселі). Вексель (векселі) передаються за актом прийому-передачі. Підрядник зобов`язаний прийняти оформлений вексель (векселі) та підписати акт прийому-передачі.

Для проведення оплати підрядник надає такі документи (з підписом та печаткою): відомість об`ємів виконаних робіт; акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в; довідку форми № КБ-3.

Згідно пункту 4.5. договору порядок здійснення оплати (фінансування робіт) за договором може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору строки виконання та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт за цим договором визначаються календарним планом виконання робіт. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником.

Положеннями пункту 6.12 договору сторони погодили, що здавання-приймання виконаних робіт здійснюється спільно уповноваженими представниками сторін за актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Підрядник зобов`язаний щомісячно оформлювати за актом (форма КБ-2в), актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та довідкою (форма КБ-3) виконані за звітний період роботи, та передавати їх для підписання замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. За наявності фінансування замовник має право, але не зобов`язаний проводити оплату за проміжними щомісячними актами за фактично виконані обсяги робіт.

Умовами підпунктів 7.1.2., 7.1.3, визначено, що замовник зобов`язаний приймати виконані роботи згідно з актами, складання яких передбачено пунктом 6.4. договору, своєчасно та в повному обсязі оплачувати роботи за договором.

Згідно пункту 14.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

30.11.2023 між сторонами підписано додаткову угоду № 97.43-3164-Д до договору підряду № 97.43-2594-Д від 09.10.2023, за умовами якої сторонами погоджено викласти пункт 3.1. договору у наступній редакції: ціна договору визначається на підставі актів приймання виконаних робіт до договору, які підписуються сторонами в ході виконання робіт, та в підсумку за договором складає 59 441,75 грн, крім того ПДВ 20% 11 888,35 грн. Загальна ціна договору з ПДВ складає 71 330,10 грн. (т. 1 а.с. 17 (зворотна сторона)).

Договір, додаткову угоду до договору підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Судом установлено, що підрядником згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.12.2023 року за грудень 2023 року за формою № КБ-3, акту приймання виконаних будівельних робіт від 29.12.2023 року за грудень 2023 року за формою № КБ-2в передано, а замовником прийнято виконані підрядником роботи на об`єкті: Виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання садового будинку при тимчасовому приєднанні за адресою: Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Заміська, зем.діл. 7 (кад. ном. 0521210100:02:000:0307 (Колібабчук В.В.)) на загальну суму 71 330,10 гривень.

Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписані обома сторонами договору та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень. (т. 1 а.с. 18-21).

За наслідками здійсненої господарської операції позивачем складено та зареєстровано податкову накладну № 20 від 29.12.2023 року із зазначенням в описі (номенклатурі) товарів /послуг продавця - виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання у Іллінецькому районі Вінницької області "Виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання садового будинку при тимчасовому приєднанні за адресою: Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Заміська, зем.діл. 7 (кад. ном. 0521210100:02:000:0307 (Колібабчук В.В.))" на загальну суму коштів, що підлягають оплаті з урахуванням ПДВ 71 330,10 гривень, обсягом постачання без урахування ПДВ 59 441,75, сума ПДВ 11 888,35 (т. 1 а.с. 22,23).

Як убачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт, позивачем направлялися відповідачу листи та претензія щодо необхідності погашення заборгованості по укладеним договорам підряду, зокрема і за договором підряду № 97.43-2594-Д від 09.10.2023 року, які залишені відповідачем без задоволення (т. 1 а.с. 25-33).

Листом № 97.43-18407 від 11.10.2024 Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн", що для вирішення питання по суті, необхідно з`явитись 22.10.2024 в управління АТ "Вінницяобленерго" для створення комісії зі спільної перевірки обсягів виконаних робіт по договорах підряду та визначення подальших дій для врегулювання спірних питань мирним шляхом (т. 1 а.с.29).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн" листом № 1209 від 16.10.2024 погодилось на призначену зустріч, водночас запропонувало Акціонерному товариству "Вінницяобленерго" мирним шляхом в досудовому порядку врегулювати боргові зобов`язання у строк до 31.10.2024 з урахуванням штрафних санкцій передбачених за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договорами підряду (т. 1 а.с. 30).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 97.43-2594-Д від 09.10.2023 року у розмірі 76 941,19 гривень, з них 71 330,10 гривень основного боргу, 1 912,86 гривень пені, 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням підрядником робіт, визначених предметом договору, їх прийняття та оплата замовником у порядку та строки визначені договором.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, до регулювання правовідносин якого застосовуються відповідні положення глави 61 ЦК України (підряд) та положення параграфу 3 - будівельний підряд.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Судом установлено, що предметом укладеного між сторонами договору підряду є виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання у Іллінецькому районі Вінницької області, зокрема виконання будівельно-монтажних робіт внутрішніх мереж електропостачання садового будинку при тимчасовому приєднанні за адресою: Іллінецький р-н, м. Іллінці, вул. Заміська, зем.діл. 7 (кад. ном. 0521210100:02:000:0307 (Колібабчук В.В.)).

Згідно частин 1, 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Положеннями пунктів 3.1., 3.2. договору у редакції укладеної між сторонами додаткової угоди до договору від 30.11.2023 року сторони погодили, що ціна договору визначається на підставі актів приймання виконаних робіт до договору, які підписуються сторонами в ході виконання робіт, та в підсумку за договором складає 59 441,75 грн, крім того ПДВ 20% 11 888,35 грн. Загальна ціна договору з ПДВ складає 71 330,10 грн. Ціна у договорі визначена на основі кошторису та є твердою. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

За змістом пункту 3.3. договору, якщо обсяги фактично виконаних робіт виявилися меншими, ніж визначені проектною документацією, проте кількість та якість робіт повністю задовольняє потреби замовника, ціна договору зменшується на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт до ціни фактично виконаних робіт, зазначеної в акті, що не потребує укладення додаткової угоди (та зміни кошторису).

Згідно частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (частина 4 статті 882 ЦК України).

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд установив, що позивач виконав свої зобов`язання за договором підряду.

Виконання робіт за договором підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 29.12.2023 року за грудень 2023 року за формою № КБ-3 та актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.12.2023 року за грудень 2023 року за формою № КБ-2в, які підписані обома сторонами договору та скріплені їх печатками.

Зауважень відповідача щодо обсягу, якості та вартості виконаних позивачем робіт акт приймання виконаних будівельних робіт не містить.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями пункту 4.2.1. договору передбачено, що оплата у розмірі 100 % ціни договору здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення підрядником всіх робіт, підписання останнього акта приймання виконаних будівельних робіт замовником і здачі об`єкта в експлуатацію. Розрахунок за виконані роботи замовник має право здійснити на свій вибір або шляхом перерахування грошових коштів, або шляхом емісії простого векселя (векселів). Вексель (векселі) видаються замовником на суму фактично виконаних підрядником робіт. Номінальна вартість векселя (векселів) не повинна бути більше суми фактично виконаних робіт. В момент (день) оформлення векселя (векселів) зобов`язання оплатити отримані роботи у замовника припиняються та виникає новий обов`язок оплатити вексель (векселі). Вексель (векселі) передаються за актом прийому-передачі. Підрядник зобов`язаний прийняти оформлений вексель (векселі) та підписати акт прийому-передачі.

Для проведення оплати підрядник надає такі документи (з підписом та печаткою): відомість об`ємів виконаних робіт; акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в; довідку форми № КБ-3.

Визначаючи дату виникнення прострочення за договором та період прострочення виконання грошового зобов`язання позивач зауважив, що з 01.04.2023 року Національним банком України запроваджено нову версію СЕП-4, яка функціонує на базі міжнародного стандарту ІSО 20022, що означає, що здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних.

За твердженням позивача поняття «банківський день» тотожне поняттю «календарний день», тому зобов`язання відповідача з оплати з урахуванням календарних днів мало бути виконано до 27.06.2024 року.

Під час розгляду справи, представник відповідача обставину укладення договору, виконання позивачем робіт визначених договором та їх вартість визнав, проте заперечив щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу.

У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що визначений договором строк оплати у банківських днях є тотожним робочим дням, оскільки відповідач не має можливості здійснювати оплату у вихідні (неробочі) дні, а тому прострочення розрахунку зі сторони відповідача виникло після спливу 180 робочих днів та останнім днем виконання зобов`язання на його думку є 06.09.2024 року.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо застосування пункту 4.2.1 договору в частині обрахунку строку оплати судом враховано таке.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно частин 1-2 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

За змістом частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 251, частини 1 статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Частиною 5 статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло відповідне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Положеннями частини 3 статті 213 ЦК України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Із змісту договору підряду, укладеного сторонами вбачається, що встановлені у договорі строки у днях вживаються, зокрема у таких значеннях:

-у розділі « 4. порядок здійснення оплати» при встановленні строку зазначено як «банківські дні» так і «дні»;

-у розділі « 5. строки виконання робіт» при встановленні строку зазначено «робочі дні»;

-у розділі « 6. порядок виконання робіт» при встановленні строку зазначено як «робочі дні» так і «календарні дні»;

-у розділі « 7. права та обов`язки сторін» використовується як «дні» так і «календарні дні»;

-у розділі « 8. забезпечення вхідного контролю матеріалів та обладнання» при встановленні строку зазначено як «робочі дні» так і «календарні дні»;

-у розділі « 9. відповідальність сторін» при встановленні строку зазначено як «робочі дні» так і «календарні дні»;

-у розділі « 10. гарантії» при встановленні строку зазначено «календарні дні»;

-у розділі « 11. обставини непереборної сили» при встановленні строку зазначено «календарні дні».

Таким чином, у переважній більшості умов договору сторонами встановлено строки у календарних днях. Водночас, у разі встановлення строку у робочих днях, про це прямо зазначено у відповідному пункті договору, де строк виконання зобов`язання або вчинення відповідної дії встановлено у відповідній кількості робочих днів.

Судом встановлено, що визначення терміну «банківський день» у договорі не міститься.

Отже, зазначений у пункті 4.2.1 договору строк виконання зобов`язання з оплати - 180 банківських днів з урахуванням пункту 4.1 договору застосований у контексті вчинення дій платника з безготівкового переказу коштів на користь отримувача.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку визначаються Законом України Про платіжні послуги від 30 червня 2021 року № 1591-IX, який введено в дію з 01 серпня 2022 року.

У цьому Законі, як і в Законі України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, який втратив чинність з 01 серпня 2022 року, термін банківський день відсутній.

Положеннями Постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" від 16.08.2006 № 320 було передбачено, що банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку на ту саму дату. Банківський день може включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Підсумки розрахунків за міжбанківськими платіжними інструкціями, проведеними через СЕП у вихідні, святкові та неробочі дні, відображаються на рахунках учасників СЕП у Національному банку в перший робочий (операційний) день після вихідних, святкових та неробочих днів.

Вказана постанова втратила чинність 01.04.2023 року на підставі Постанови Правління Національного банку України від 03.03.2023 № 17 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Національного банку України.»

За змістом частини 1 статті 2 Закону України Про платіжні послуги загальні засади функціонування платіжного ринку, відносини у сфері надання платіжних послуг користувачам регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами.

Згідну пунктів 3, 50, 57 частини 1 статті 1 Закону України Про платіжні послуги у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

операційний день - день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій;

платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Частиною 3 статті 43 Закону України Про платіжні послуги визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Згідно частини 1 статті 46 Закону України Про платіжні послуги порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно пунктів 1, 2 Постанови Правління Національного банку України від 16.09.2021 № 93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України» Національний банк України з 01 квітня 2023 року запроваджує систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) нового покоління - СЕП-4.0 та не використовує діюче покоління СЕП - СЕП-3.3 для виконання міжбанківських платіжних операцій. Банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій.

За змістом частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Положеннями частини 1 статті 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Під час розгляду справи представники сторін пояснили, що договір підряду укладено у редакції запропонованій відповідачем.

Доводи відповідача, що термін «банківський день» є тотожним поняттю робочого дня не відповідає змісту зазначеного терміну з урахуванням змін правового регулювання на дату укладення договору, які відповідач у запропонованому замовнику проекті договору повинен був урахувати.

Приймаючи до уваги, що у пункті 4.2.1 договору строк оплати не встановлено у робочих днях, твердження відповідача, що строк оплати визначено у робочих днях, судом відхиляються.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Твердження відповідача, викладені у письмових поясненнях, що відповідач не міг здійснювати платіжні операції у вихідні та неробочі дні з огляду на режим (графік) роботи підприємства судом відхиляються, оскільки режим (графік) роботи підприємства стосується лише відповідача та не поширюється на контрагента, крім випадків прямо передбачених договором, договір підряду не містить визначення терміну «банківський день» та його укладено сторонами після набуття чинності змін до законодавства щодо виконання міжбанківських платіжних операцій у режимі роботи 24/7 та надалі відповідач не ініціював внесення змін до договору в частині встановлення строку оплати у робочих днях.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин застосований у пункті 4.2.1. договору строк для оплати виконаних робіт протягом 180 банківських днів є тотожним 180 календарним дням.

Оскільки акт виконаних робіт сторонами підписано 29.12.2023 року, відповідач повинен був здійснити оплату за договором по 26 червня 2024 року включно.

Судом установлено, що станом на 26.06.2024 року зобов`язання з оплати 71 330,10 гривень шляхом перерахування грошових коштів, або шляхом емісії простого векселя на вказану суму відповідачем виконані не були та прострочення з оплати виникло з 27.06.2024 року.

Отже, у передбачений договором строк, оплату виконаних робіт відповідачем здійснено не було, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На дату розгляду справи по суті доказів оплати виконаних позивачем робіт у порядку, визначеному пунктом 4.2.1 договору або доказів емісії відповідачем на користь позивача векселя на суму вартості виконаних робіт відповідачем суду не надано.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору підряду в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що сума боргу за виконані роботи відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за виконані роботи у розмірі 71 330,10 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 1 912,86 гривень пені, 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат, що нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати виконаних робіт.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов`язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями пункту 9.7. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати виконаних робіт підрядник має право нарахувати замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від простроченої суми, а замовник зобов`язується на вимогу підрядника сплатити зазначену пеню.

Згідно пункту 9.15 договору для вимог про стягнення з підрядника штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за договором застосовується строк позовної давності три роки (якщо інше не встановлено законодавством).

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі половини облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок пені здійснено на суму заборгованості 71 330,10 за період з 28.06.2024 по 25.11.2024. Сума нарахованої позивачем пені становить 1 912,86 гривень.

Здійснивши перерахунок заявленої ТОВ "Енерго Лайн" пені, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем пеня за визначений ним період у розмірі 1 912,86 гривень є арифметично вірною, тому вимога про стягнення пені у сумі 1 912,86 гривень є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Як вбачається із розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок 3% річних здійснено за період з 28.06.2024 по 25.11.2024. Сума нарахованих позивачем 3% річних становить 882,86 гривень. Розрахунок інфляційних втрат здійснено за період з 01.07.2024 по 31.10.2024. Сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 2 815,37 гривень.

Здійснивши перерахунок заявлених ТОВ "Енерго Лайн" 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати за визначений позивачем період у розмірі 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат є арифметично вірними, тому вимоги про стягнення 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 1059 від 25.11.2024 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 00130694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Данила Галицького, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 40334879) заборгованість за договором підряду № 97.43-2594-Д від 09.10.2023 у розмірі 76 941,19 гривень (сімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок одну гривню, 19 копійок), з яких 71 330,10 гривень основного боргу, 1 912,86 гривень пені, 882,86 гривень 3% річних, 2 815,37 гривень інфляційних втрат та 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 13 січня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, відповідачу, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.