Ухвала

від 14.01.2025 по справі 904/5293/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

14.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5293/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт", с. Залізне Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд", м. Дніпро

про стягнення 15082,83грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" збитки у розмірі 15 082,83грн.

За твердженням позивача відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки позбавило його можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 15082,83грн, що є його збитками.

Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивач не позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та не втратив право на зменшення податкового зобов`язання на суму 15 082,83грн, а тому доводи про те, що сума ПДВ є збитками позивача, на думку відповідача, передчасні. Оскільки підстави для задоволення позову відсутні (відсутнє порушене або оспорюване право позивача, як таке), то судові витрати за твердженням відповідача покладаються на позивача.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 справу №904/5293/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

07 січня 2024 року від позивача до господарського суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

09 грудня 2024 року від відповідача до господарського суду надійшла заява, якою просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору. До заяви долучено квитанції про реєстрацію податкових накладних №3480003 від 05.04.2024 та №3480013 від 23.04.2024.

Також, відповідач заперечує проти задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

10 січня 2025 року від позивача до господарського суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат. Позивач здійснив перевірку інформації через електронні сервіси Державної податкової служби та підтверджує, що податковими органами 24.12.2024 прийнято два рішення про реєстрацію відповідних податкових накладних. Отже, відповідач виконав зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних фактично лише через місяць після подання позивачем позовної заяви по цій справі. Судовий спір виник виключно в силу неправильних дій відповідача, а тому позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 3028,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду, господарський суд, дійшов висновку про закриття провадження з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 924/641/20).

Відсутність предмету спору до порушення провадження у справі зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №910/7290/19).

Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" збитків у розмірі 15 082,83грн, у зв`язку із відсутністю реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ "Комфі Трейд" виконано зобов`язання з реєстрації податкових накладних №3480003 від 05.04.2024 на суму 55 832,50грн та №3480013 від 23.04.2024 на суму 19 581,67грн. Так, за результатами розгляду Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення: №12254023/36962487 від 24.12.2024 про реєстрацію податкової накладної від 05.04.2024 №3480003 в Єдиному реєстрі податкових накладних; №12254024/36962487 від 24.12.2024 про реєстрацію податкової накладної від 23.04.2024 №3480013 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкової накладної має наслідком реалізацію майнового інтересу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" на виникнення прав на податковий кредит, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду 04 грудня 2024 року (через систему "Електронний суд", вх. №5079/24). Реєстрація спірних податкових накладних відбулась 24.12.2024 за рішенням Комісії регіонального рівня, тобто після звернення з позовом до суду.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.4 ст. 231 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Суд відзначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України визначає види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Як акцентує Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року у cправі № 905/1840/21 положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Ціна позову становить 15 082,83грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40грн (3028,00грн * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №20906 від 28.11.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 27, 31).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема:

- зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1);

- закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п.5).

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60грн (3028,00грн 2 422,40грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду та 2 422,40грн у зв`язку із закриттям провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору.

Суд не вирішує питання повернення сплаченої суми судового збору під час постановлення ухвали про закриття провадження у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

01 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" (клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Артура Іоффе" (адвокат) укладено договір №01/11 про надання правничої (правової) допомоги.

За умовами пункту 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання по наданню правничої (правової) допомоги клієнту з метою - здійснення представництва інтересів клієнта у господарських судах України всіх рівнів під час здійснення господарського судочинства з питань, пов`язаних із стягненням коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" на суму 15082,83грн за наслідком невиконання обов`язку щодо належної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Гонорар Адвоката за здійснення представництва клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області становить 10 000,00 (десять тисяч гривень) без ПДВ (п. 3.1.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення судових процедур з питань, що є предметом цього договору, але в будь-якому випадку не більш ніж до 31.12.2025, якщо сторони не домовляться про інше (п. 8.1 договору).

11.12.2024 ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" перерахувало на розрахунковий рахунок адвоката гонорар у розмірі 10 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21013.

06 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" (клієнт, позивач) та Адвокатським бюро "Артура Іоффе" (адвокат) складено та підписано Акт приймання - передачі наданих послуг за договором №01/11 про надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024.

З 01.11.2024 по 06.01.2025 адвокатом надані, а клієнтом отримані послуги у повній відповідності із договором №01/11 про надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024, а саме: аналіз документів по справі; формування правової позиції у справі; надання правової інформації - консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних із процесуальним законодавством; надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань, пов`язаних із функціонуванням підсистеми Електронний суд ЄСІТС; підготовка позовної заяви; правовий аналіз відзиву відповідача, що отриманий позивачем від відповідача; підготовка та направлення 28.12.2024 відповіді на відзив; підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №01/11 про надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024; ордер серії АА №1518836 від 16.12.2024. Статус адвоката Іоффе Артура Юлійовича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1343 від 22.06.1999 (витяг з Єдиного реєстру адвокатів України).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заперечує.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Господарський суд, розподіляючи витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт", дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Процесуальні документи, наявні у справі, підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Іоффе А.Ю.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення збитків та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 5 000,00грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Керуючись статтями 123, 126, 231 (п. 2 ч. 1), 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" про закриття провадження у справі.

2. Закрити провадження у справі №9045293/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" про стягнення 15 082,83грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (ідентифікаційний код: 36962487; бул. Слави, буд. 6, м. Дніпро, 49100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" (ідентифікаційний код: 31101383; вул. Прорізна, буд. 1, с. Залізне, Фастівський р-н, Київська обл., 08606) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00коп.), видати наказ.

Ухвала набирає законної сили - 14.01.2025 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва