Рішення

від 14.01.2025 по справі 381/177/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-о/381/29/25

381/177/25

Рішення

Іменем України

14 січня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., секретаря судового засідання Беленчук Я.В., заявниці ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Фастові Київської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -

встановив:

До Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті.

За змістом вказаної заяви стверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Заозерне, м. Євпаторія, Республіка Крим. Заявниця є донькою померлої особи, ОСОБА_2 .

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 заявниці необхідне для оформлення соціальних виплат, передбачених чинним законодавством для членів сімей загиблих війкових, так як брат заявниці, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в заяві про встановлення факту смерті, до додатково повідомила, що її батько ОСОБА_3 проживав на території АРК Крим весь час від народження та залишився проживати там після окупації. Заявниця зазначає, що батько дійсно помер в 2022 році, про фат смерті дізналась десь через місяць від дати смерті, вони з матір`ю не вчиняли дій щодо реєстрації факту смерті батька, так як довгий час з ним не спілкувались і не мали потреби.

Заявниця додатково уточнила, що документи, що підтверджують факт смерті батька вона отримала від знайомої матері, засобами поштового зв`язку, стверджує, що копія долученого до справи свідоцтва про смерть відповідає оригіналу, який в неї відсутній.

Заявниця стверджує, що потреба у встановлення факту смерті її батька на тимчасово окупованій території має значення для подальшого оформлення виплат, пов`язаних зі смертю брата заявниці, ОСОБА_1 , який загинув під час захисту України, виконуючи бойове завдання.

В судовому засіданні заявниця подала заяву про виправлення описки та просила проводити розгляд її заяви, враховуючи правильне написання прізвища її батька та правильно зазначити дату його народження.

Представник заінтересованої особи - Фастівський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином. Надали до суду заяву, в якій просили суд розглянути справу без участі представника Відділу, зазначивши, що заперечень проти заяви не мають.

Додатково від представника заінтересованої особи надійшов витребуваний судом повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 . У зазначеному витязі зазначено, що батьком заявниці є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Заслухавши пояснення заявниці, ознайомившись зі змістом заяви по суті спору та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставини справи.

Зокрема, судом встановлено, що згідно повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 11.03.1997, ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_2 (а. с. 8).

Відповідно до повторного Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 від 13.12.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в російська федерація, Республіки Крим, м. Євпаторія, смт. Заозерне (а.с.6).

Крім цього, згідно повторного свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від 11.03.1997, ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_2 (а.с.9).

Тобто, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою.

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 від 07.10.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в російська федерація, Курська область, Суджанський район. с. Черкаське Порічне (а.с.11).

Згідно довідки № 8603 від 22.11.2024, військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Черкаське Порічне, Суджанського району, Курської область, російської федерації /а.с.10/.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр да ла Праделль проти Франції» DeGeouffredelaPradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли провадження у справі вже відкрито - закриває таке.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені статтею 317 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно частини 2 цієї статті, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Згідно частини 4 цієї статті, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно абзацу 1, 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованих територій», Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Згідно абзацу 3 частини 2 цієї статті, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Згідно частини 3 статті 9 цього Закону, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Зазначений висновок враховував також ЄСПЛ у справах «Лоізіду проти Туречини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18 грудня 1996 року), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року), «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, рішення від 23 лютого 2016 року).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті особи, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про смерть, як доказу, потрібно враховувати, що хоча такий документ не є юридично дійсними, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але defacto існує на тимчасово окупованій території, зафіксувала факт смерті особи.

Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації смерті відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду.

Зазначене узгоджується зі змістом частини другої статті 319 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові ВС від 16 жовтня 2023 року по справі № 607/5528/23.

Далі, згідно приписів частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно частини 1 статті 17 цього Закону, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Зміст цієї правової норми свідчить про неможливість реєстрації смерті не на підставі документів встановленої форми, в тому числі й документів окупаційних органів держави, що здійснює контроль на тимчасово окупованих територіях України.

З урахуванням викладеного, відсутній поза судовий порядок встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території.

Відповідно до листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 22.04.2021 №985/0/208-21 судам надано роз`яснення, що відмова у вчиненні реєстраційної дії органами державної реєстрації актів цивільного стану не є обов`язковою для встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до ст. 371 ЦПК України.

Встановлення факту смерті батька має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для оформлення соціальних виплат, передбачених чинним законодавством для членів сім`ї загиблих військових, яким є рідний брат заявниці.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки м. Євпаторія, Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією України та заявницею належним чином обґрунтована потреба у встановлені відповідного юридичного факту, наявність юридичного інтересу та мети для встановлення цього факту та неможливість встановлення такого факту іншим чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 4, 7, 10, 12, 76-77, 258, 259, 263, 265, 319 ЦПК України, на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд,-

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Заозерне м. Євпаторія Автономної Республіки Крим (Окупована територія).

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 33258077, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 2.

Суддя В.О.Самуха