Рішення

від 13.01.2025 по справі 910/12980/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2025Справа № 910/12980/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (пров. Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 42151955)

про стягнення 28 680 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (пров. Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 42151955)

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про стягнення 59 750 грн,

Представники сторін:

від позивача: Сидорчук Ярослав

від відповідача: Яцук Валерія

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача (Відповідача за зустрічним позовом)

До Господарського суду міста Києва звернулась Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_1 НГУ, Позивач, Замовник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (далі за текстом - ТОВ «Кермакс», Відповідач, Постачальник) про стягнення пені - 11 950 грн та штрафу - 16 730 грн за порушення договору поставки товару від 28.06.2024 № 176/ВОЗ-2024 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що Відповідачем не здійснено поставку товару, визначеного заявкою № 78/16-3270 від 30.07.2024 та № 78/16-3882 від 30.08.2024 у визначені Договором строки, що стало підставою для нарахування Відповідачу штрафних санкцій.

Заперечуючи щодо заявленого зустрічного позову, Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань з поставки товару, відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Договору він повідомив Постачальника про односторонню відмову від Договору з 29.09.2024.

При цьому, Позивач звертає увагу суду на те, що умовами Договору право одностороннього розірвання надано лише Замовнику, тобто Позивачу, що нівелює аргументи за зустрічним позовом та підтверджує обставини прострочення виконання Договору з боку Відповідача понад 30 календарних днів, а відтак і відсутність підстав для повернення суми сплаченого забезпечення.

2. Стислий виклад позиції Відповідача (Позивача за зустрічним позовом)

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про часткове визнання вимог, а саме нарахованих штрафних санкцій до 19.09.2024 оскільки Позивачем останні розраховані до 29.09.2024 при тому ігнорується лист Відповідача про дострокове розірвання Договору, який направлявся Позивачу раніше.

Заперечення Відповідача щодо заявлених вимог також ґрунтуються на тому, що з дати укладання Договору по серпень 2024 на ринку продуктів харчування відбулося значне коливання цін, а відтак виконання умов Договору Відповідачем стало вочевидь невигідним та збитковим.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ним неодноразового вживалися дії щодо збільшення ціни Договору, однак такі спроби проігноровані Позивачем.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Відповідачем на виконання положень пункту 13.9 Договору сплачено 59 750 грн у якості забезпечення виконання Договору, які Позивач відмовився повернути оскільки Відповідачем допущено прострочення поставки товару понад 30 календарних.

Відповідач, заявляючи зустрічний позов, просить суд стягнути з Позивача суму забезпечення виконання Договору оскільки на його переконання ним не було допущено прострочення строків поставки понад 30 календарних днів та ініційовано питання розірвання Договору 19.09.2024.

Відповідач звертає увагу на те, що ним вчинено всі належні заходи задля належного виконання зобов`язань, що в свою чергу є підставою для звільнення від відповідальності, а ігнорування Позивачем листа Відповідача про розірвання Договору фактично призвело до збільшення строків нарахування штрафних санкцій.

В силу того, що Позивачем в односторонньому порядку відмовився від виконання Договору, передбачені ним зобов`язання в силу положень частини 3 статті 615 Цивільного кодексу України є припиненими як основане так і зобов`язання із забезпечення.

При цьому Відповідач зазначає, що у зв`язку із відмовою Позивача від Договору ціна товару, стосовно якого допущено прострочення є меншою ніж ціна Договору, а відтак неповернення всієї суми забезпечення є незаконним так як і одночасне застосування штрафних санкцій.

3.Процесуальні дії у справі

До Господарського суду міста Києва звернулась Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі за текстом - ВЧ НОМЕР_1 НГУ, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (далі за текстом - ТОВ «Кермакс», Відповідач) про стягнення пені - 11 950 грн та штрафу - 16 730 грн за порушення договору поставки товару від 28.06.2024 № 176/ВОЗ-2024 (далі за текстом - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

30.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

08.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява про стягнення 59 750 грн суми забезпечення виконання за Договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 зустрічну позовну заяву ТОВ «Кермакс» прийнято до свого провадження, вирішено розгляд зустрічної позовної заяви здійснювати спільно з первісним позовом за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.12.2024.

18.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

19.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

27.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

27.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача.

02.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

20.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про долучення додаткових доказів.

У підготовчому засіданні 23.12.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено на 13.01.2025.

У судовому засіданні 13.01.2025 представник Позивача надав пояснення по суті позову, який просив суд задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову, просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 13.01.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

28.06.2024 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого його предметом є зобов`язання Постачальника поставити Замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021:2015 - 15610000-0 Продукція борошномельно-крупяної промисловості.

Згідно пункту 4.1 Договору ціна Договору складає 1 195 000 грн.

Згідно пункту 6.1 Договору дата та час поставки товару зазначається у письмовій заявці Замовника, яка вручається під особистий підпис Постачальника (представнику) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається Постачальнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу Постачальника, зазначену в розділі 15 Договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою Постачальнику з дня отримання Замовником фіскального чеку про сплату поштового повідомлення.

Відповідно до пункту 8.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартсоті товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі.

Пунктом 12.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено поставку товару - Борошно пшеничне І сорту вартістю 1 195 000 грн у наступні терміни: 20 000 кг - по 20.08.2024; 20 000 кг - по 20.09.2024; 20 000 кг - по 20.10.2024; 40 000 кг - по 30.11.2024.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем оформлено Заявку від 30.07.2024 № 78/16-3270 на поставку товару в кількості 20 000 кг за вказаною у заявці адресою 20.08.2024.

Згідно наданих доказів така заявка надіслана Відповідачу засобами поштового зв`язку 01.08.2024 та згідно наданих доказів не отримана Відповідачем.

В силу положень пункту 6.1 Договору Заявка від 30.07.2024 № 78/16-3270 вважається врученою Відповідачу 01.08.2024.

Позивачем оформлено Заявку від 30.08.2024 № 78/16-3882 на поставку товару в кількості 20 000 кг за вказаною у заявці адресою 17.09.2024, яку отримано Відповідачем наручно 03.09.2024.

Згідно доводів Позивача станом на 28.09.2024 Відповідачем не здійснено поставку вказаного вище товару та відповідно не виконано умови Договору, а натомість допущено прострочення за заявкою від 30.07.2024 № 78/16-3270 на 39 днів, за заявкою від 30.08.2024 № 78/16-3882 на 11 днів.

В силу зазначених обставин, Позивач керуючись частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору повідомив Відповідача про односторонню відмову від Договору з 29.09.2024 повідомленням від 25.09.2024 № 78/11-4147.

Докази направлення 27.09.2024 повідомленням від 25.09.2024 № 78/11-4147 наявні в матеріалах справи.

29.09.2024, Позивачем здійснено нарахування на підставі 8.3 Договору штрафних санкцій до вказаної дати.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією від 01.10.2024 № 78/11-4221 про необхідність сплати коштів, яку станом на дату звернення до суду з позовом не виконано.

Як зазначено судом вище, у відзиві на позовну заяву Відповідачем визнаються нараховані Позивачем штрафні санкції в межах суми 7 170 грн, нараховані до 19.09.2024.

Дата 19.09.2024 визначена Відповідачем як дата припинення дії Договору, про що він повідомляв Позивача листом від 19.09.2024 № 5560.

Так, з матеріалів доданих до відзиву вбачається, що Відповідач звертався до Позивача із листом від 09.08.2024 № 505, в якому повідомив про необхідність збільшення ціни за одиницю продукції в силу коливання цін на ринку продуктів харчування, на підтвердження чого надано цінову довідку від 09.08.2024 № 1970/08.0-7.3.

Відповідач звертався до Позивача із листом від 02.09.2024 № 554 про необхідність збільшення ціни товару за одиницю за Договором.

Відповідач звертався до Позивача із листом від 03.09.2024 № 556, в якому повідомив про неотримання частин заявок на поставку з огляду на незадовільну роботу Укрпошти.

Відповідач звертався до Позивача із листом від 13.09.2024 № 557 про необхідність погодження збільшення ціни за одиницю продукції за Договором.

Докази направлення вказаних листів матеріали справи не містять, однак факт отримання останніх Позивачем не заперечується.

Відповідач звертався до Позивача із листом від 19.09.2024 № 560 про розірвання дії Договору у зв`язку з істотною зміною обставин та коливанням ціни на ринку України.

Лист від 19.09.2024 № 560 отримано представником Позивача 19.09.2024 наручно.

Невиконання умов Договору як таке Відповідачем у відзиві не заперечується та не спростовується.

Натомість обґрунтування невиконання умов Договору здійснено Відповідачем для недопущення прямих збитків для господарської діяльності останнього у розмірі різниці між вартістю придбання та вартістю реалізації продукції.

Відтак, Відповідач просить суд зменшити суму штрафних санкцій та відмовити у задоволенні позову в частині в розмірі 21 510 грн з огляду на невірно здійснений Позивачем розрахунок.

У поданій відповіді на відзив Позивач звертає увагу суду на те, що наявність цінових коливань, про що стверджує Відповідач, має бути документально підтверджена із зазначенням у довідці не просто зафіксованого рівня цін на ринку, що склалась на певну дату, а відображати саме коливання порівняно із попереднім періодом.

Крім того, умовами Договору не передбачено право Відповідача на односторонню відмову від його виконання, що нівелює та спростовує заперечення Відповідача в цій частині.

Оскільки Позивачем дотримано порядок визначений підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. Договору повідомлення Відповідача про розірвання Договору, штрафні санкції нараховано правомірно та підлягають стягненню з Відповідача.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом Відповідач зазначає, що ним на виконання пункту 13.9 Договору сплачено на користь Позивача кошти в розмірі 59 750 грн у якості забезпечення виконання договору (5 % від ціни вказаної в пункті 4.1 Договору).

Судом встановлено, що факт перерахування Відповідачем коштів в розмірі 59 750 грн підтверджується платіжною інструкцією № 314 від 25.06.2024, яку долучено до матеріалів справи.

Оскільки на переконання Відповідача Договір припинено 19.09.2020, порушення зобов`язання з боку Відповідача не становить 30 днів, а відтак існують підстави для повернення суми сплаченого забезпечення.

Відповідач у зустрічному позові посилається на положення статті 614 ЦК України та 218 ГК України та зазначає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме: Відповідач попереджав про збільшення коливання цін на ринку продуктів та пропонував збільшити ціну товару.

Так, виконання Відповідачем Договору було економічно необґрунтованим та невигідним.

Оскільки Відповідачем ініційовано питання розірвання Договору у строк коли порушення не перевищувало 30 днів, Позивач повинен повернути суми сплаченого на забезпечення виконання Договору.

Натомість, Позивач не надавши відповідь на лист Відповідача від 19.09.2024 № 560, звернувся до останнього через 10 днів із повідомленням про розірвання Договору з 29.09.2024, тим самим на переконання Відповідача затягнув строк дії Договору, що спричинило нарахування штрафних санкцій за більший період та неповернення суми забезпечення.

Згідно доводів Відповідача зобов`язання за Договором припинено 19.09.2024, а відтак і припинено зобов`язання із забезпечення, яке підлягає поверненню в силу положень частини 3 статті 571 ЦК України.

При цьому Відповідач звертає увагу суду на те, що розумним та справедливим розміром забезпечення виконання договору, який може утримати Позивач становить 23 900 грн оскільки ціна Договору у зв`язку з його припиненням зменшена до суми на яку допущено прострочення виконання (478 000 грн), а в іншій частині заявка на поставку так і не оформлювалась Позивачем, що на переконання сторони свідчить про непропорційність та безпідставність утримання суми забезпечення в розмірі 59 750 грн., розрахованої від ціни Договору.

В іншій частині зустрічний позов фактично містить заперечення по суті первісного позову та наявності необхідності для внесення змін до Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Заперечуючи щодо заявлених Відповідачем вимог за зустрічним позовом, Позивач зазначає, що оскільки Постачальником допущено прострочення поставки товару понад 30 днів в силу положень пункту 13.11 Договору сума забезпечення не підлягає поверненню, а пропорційне зменшення суми забезпечення не передбачено вимогами чинного законодавства та умовами Договору, що свідчить про безпідставність вимог Відповідача.

При цьому суд звертає увагу Відповідача, що порядок та наявність підстав для внесення змін до Договору не є предметом ні первісного, ні зустрічного позовів, а тому не входить до предмету доказування по даній справі, що фактично спростовує необхідність встановлення таких обставин.

Те саме стосується доводів Відповідача викладених у запереченнях на відповідь на відзив, відповіді на відзив (за зустрічним позовом) та заперечень Позивача, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Додаткові пояснення Позивача по справі мають для суду виключно інформативних характер оскільки не є заявою по суті спору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Контракту, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на встановлене судом вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено прострочення строків поставки товару за Договором за заявками від 30.07.2024 № 78/16-3270 та від 30.08.2024 № 78/16-3882, а відтак допущено прострочення виконання договірного зобов`язання.

Що стосується строків допущених порушень суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів внесення змін до Договору як в частині ціни за одиницю товару так і в частині строків поставки.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зазначене вище кореспондується з положеннями статті 188 ГК України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Судом враховано, що Відповідач неодноразово звертався до Позивача із листами, в яких повідомляв про зміну ціни одиниці товару в силу коливання цін на ринку товарної продукції та необхідність погодження збільшення ціни.

Так, в силу відсутності згоди Позивача на таке збільшення Відповідач не був позбавлений права внести зміни до Договору у судовому порядку, чого стороною не було вчинено оскільки відповідні докази до суду не надано.

Посилання Відповідача на істотну зміну обставин, які існували при укладанні Договору є безпідставними в межах даного спору та не впливають на розгляд даної справи.

Що стосується порядку розірвання Договору, то як закріплено положеннями статті 651 ЦК України розірвання договору, яке допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема, внаслідок істотного порушення умов такого договору другою стороною.

Суд погоджується з аргументами Позивача, що умовами Договору закріплено право одностороннього розірвання Договору лише за Замовником (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 Договору, пункт 8.3 Договору), а відтак дії Відповідача щодо направлення листа від 19.09.2024 № 560 про розірвання дії Договору у зв`язку з істотною зміною обставин та коливанням ціни на ринку України є такими, що суперечать умовам останнього, а відтак не можуть породжувати жодних юридичних наслідків.

Натомість звернення Позивачем у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Договору із повідомлення від 25.09.2024 № 78/11-4147 та розірванням Договору з 29.09.2024 є правомірними та законними.

Відтак, заперечення Відповідача в цій частині є спростованими.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статты 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Із врахуванням зазначених вище висновків, судом перевірено наданий Позивачем розрахунок пені та штрафу та встановлено, що останній є обґрунтованим, а вимоги за первісним позовом заявлено правомірно.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Суд зазначає, що з огляду на здійснені судом висновки доводи Відповідача про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій є спростованими в силу їх необґрунтованості, а наявність будь-яких інших підстав для звільнення його від відповідальності матеріали справи не містять.

Що стосується вимог Відповідача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про їх необґрунтованості з огляду на встановлені судом вище обставини та в силу положень пункту 13.11 Договору, що підтверджує правомірне не повернення Позивачем забезпечення виконання Договору в розмірі 59 750 грн.

Зменшення суми такого забезпечення, про що зазначає Відповідач, судом не вбачається за можливе оскільки сума 59 750 грн розрахована у відповідності до пункту 13.9 Договору та відповідає вимогам законодавства.

Відтак, вимоги Відповідача не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу Відповідача, що згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач, будучи суб`єктом господарювання в розумінні частини 1 статті 55 ГК України та здійснюючи підприємницьку діяльність, мав розуміти її ризики, в тому числі у випадку відсутності у нього станом на дату укладання Договору продукції та ризики неотримання бажаного прибутку, що відповідно свідчить про юридичну неспроможність заперечень сторони в цій частині.

Крім того, припинення дії Договору не спростовує та не нівелює порушення його умов (в межах дії Договору) та не звільняє сторону порушника від відповідальності шляхом нарахування штрафних санкцій.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання договірного зобов`язання Відповідачем в частині строків поставки товару, а відтак і наявність підстав для нарахування штрафних санкцій та їх стягнення в силу задоволення первісного позову.

Зустрічний позов не підлягає задоволенню в силу необґрунтованості та безпідставності доводів Відповідача.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК покладаються на Відповідача.

Витрати Відповідача по сплаті судового збору за звернення до суду із зустрічним позовом відповідно до статті 129 ГПК не відшкодовуються.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» (пров. Киянівський, буд. 3-7, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 42151955) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню - 11 950 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп, штраф - 16 730 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять) грн 00 коп, судовий збір - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» - відмовити.

4. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Кермакс» за зустрічним позовом - не відшкодовуються.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 13.01.2025

Суддя Антон ПУКАС