Рішення

від 13.01.2025 по справі 925/1226/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Черкаси справа №925/1226/24

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37» (вул.Гагаріна, 37, м.Черкаси, 18021, ідентифікаційний код 40420559)

до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (вул.Б.Вишневецького, 36, м.Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 26323404)

про стягнення 26747,25 грн,

02.10.2024 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, у якому просить суд стягнути із відповідача на користь позивача внесок з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 18272,25 грн, борг з оплати цільового внеску на капітальний ремонт у розмірі 7875,00 грн та цільовий внесок на благоустрій у розмірі 600,00 грн, а всього 26747,25 грн. Позивач стверджує, що оскільки відповідач у справі - Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради як орган, до компетенції якого відноситься питання надання в оренду житла, та за відсутності інформації стосовно набуття спірної квартири у приватну власність фізичними особами в результаті приватизації комунального майна, спірна квартира належить відповідачу на праві комунальної власності, тому саме відповідач повинен сплачувати відповідні внески на утримання на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території у визначеному рішеннями позивача розмірі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, маючи у комунальній власності квартиру АДРЕСА_1 , має обов`язок щодо сплати на користь позивача внеску з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 18272,25 грн, цільового внеску на капітальний ремонт у розмірі 7875,00 грн та цільового внеску на благоустрій у розмірі 600,00 грн.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн.

У письмових поясненнях у справі, позивач зазначив, що те, що у квартирі зареєстровані особи не означає, що власник квартири звільняється від обов`язку зі сплати обов`язкових платежів на утримання цієї квартири. Законодавство покладає обов`язок з утримання свого майна на власників об`єкту, аналогічно і з обов`язком зі сплати за спожиті послуги. При цьому, законодавством не покладено обов`язку на зареєстрованих осіб у приміщенні сплачувати за власника такого приміщення за утримання/управління об`єктом нерухомості. Відповідач посилається на норми статті 64 Житлового кодексу України, що наймачі несуть обов`язки визначені договором про користування об`єктом нерухомості, однак такого договору суду не надано. Відповідач не недав суду документів, які б свідчили, що відповідач та користувач погодили питання сплати за утримання майна, а тому останній як розпорядник коштів має сплачувати за утримання комунального майна. При цьому, відповідач не позбавлений права стягнути кошти з користувачів. Положенням про Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 28.03.2024 №39-17 визначено, що Департамент виконує наступні повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Черкаси, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

23.10.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Відзив мотивований тим, що в реєстрі приватизованого державного житлового фонду міста Черкаси відсутня інформація щодо приватизації квартира за спірною адресою. Свідоцтво на житло на цю квартиру органом приватизації не видавалося. Водночас, у спірній квартирі зареєстровані фізичні особи, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В силу Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати, які передбачені рішенням співвласників, в тому числі сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території покладаються на наймача, а не на власника неприватизованої квартири комунальної власності. Визначення відповідачів, предмету та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Обов`язок зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку покладається на особу, якій нерухоме майно передане в господарське відання чи оперативне управління (балансоутримувач), або на орендаря, якщо такий обов`язок встановлено відповідним договором. Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради не є власником квартири за адресою АДРЕСА_2 , а посилання позивача, про те, що до повноважень департаменту входять повноваження щодо реалізації положень законодавства про житловий облік є недоречними, так як виконання функцій передбачених законодавством про житловий облік не наділяє Департамент житлово-комунального комплексу обов`язком вносити внески до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. З викладеного випливає, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

18.11.2024 позивач також надіслав до суду клопотання про залучення співвідповідача у справі, у якому просив суд залучити співвідповідачем у справу Черкаську міську раду. Клопотання мотивоване тим, що за відсутності інформації стосовно набуття спірної квартири у приватну власність фізичними особами в результаті приватизації комунального майна, зазначене майно належить відповідачу на праві комунальної власності, що підтверджено відповідним листом Черкаської міської ради. На думку позивача відповідачем у цій справі має бути - Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради тому, що Черкаська міська рада немає відкритих рахунків у казначействі. Крім того Положенням про вказаний Департамент обов`язки з утримання житлових об`єктів покладено на Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, однак оскільки власником об`єкту комунальної власності є Черкаська міська доречним буде залучення Черкаської міської ради співвідповідачем у цій справі.

Розглянувши клопотання позивача про залучення співвідповідача, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як зазначалось судом вище, ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Отже, враховуючи положення частини 1 статті 48 та частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, позивач мав право подати клопотання про залучення співвідповідача протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, тобто останній день для подачі відповідної заяви є 06.11.2024.

Клопотання про залучення співвідповідача надійшло до суду 18.11.2024, тобто з пропуском строку на його подачу.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивач подав клопотання про залучення співвідповідача з пропущенням строку на подачу такого клопотання, суд вважає за необхідне залишити його без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

13.04.2016 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37» (далі ОСББ «Гагаріна 37»), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.40-41).

У справу позивачем не надано статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37».

Рішенням загальних зборів ОСББ «Гагаріна 37» від 12.06.2016, яке оформлено протоколом №2, затверджено розмір внеску на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 2,60 грн з м2 приміщень, що належать співвласникам 2-10 поверхів будинку, та 2,35 грн з 1 м2 приміщень, що належать співвласникам 1 поверху будинку АДРЕСА_3 (а.с.16-18).

Рішенням загальних зборів ОСББ «Гагаріна 37» від 17.02.2018, яке оформлено протоколом №1, затверджено розмір внеску на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території в розмірі 4,00 грн за 1 м2 приміщень, що належать співвласникам 2-10 поверхів будинку, та 3,50 грн за 1 м2 приміщень, що належать співвласникам 1 поверху будинку АДРЕСА_3 з 01 квітня 2018 року (а.с.19-20).

Рішенням загальних зборів ОСББ «Гагаріна 37» від 16.02.2020, яке оформлено протоколом №20/1, затверджено розмір цільового внеску на капітальний ремонт у сумі 150,00 грн за м2 житлового приміщення для неутеплених квартир, та для квартир, що вже утеплені у сумі 70,00 грн за 1 м2 житлового приміщення, який потрібно сплатити до 31.12.2020 (а.с.21-23).

Рішенням загальних зборів ОСББ «Гагаріна 37» від 21.10.2021, яке оформлено протоколом №21/1, затверджено новий розмір цільового внеску на капітальний ремонт у сумі 150,00 грн за 1 м2 житлового приміщення для неутеплених квартир, та для квартир, що вже утеплені в сумі 70,00 грн за 1 м2 житлового приміщення, який потрібно сплатити до 31.12.2021. Цим же рішення затверджено розмір одноразового цільового внеску на благоустрій у розмірі 600,00 грн з житлового приміщення, який потрібно сплатити до 01.02.2022 (а.с.24-25).

Позивач у позові також посилається на рішенням загальних зборів ОСББ «Гагаріна 37» від 06.12.2020, яке оформлено протоколом №2, згідно з яким затверджено розмір внеску на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі 5,00 грн за 1 м2 приміщень, що належать співвласникам 2-10 поверхів будинку, та 4,70 грн. за 1 м2 приміщень, що належать співвласникам 1 поверху будинку АДРЕСА_3 з 01 березня 2020 року. Проте, матеріали справи ні цього рішення, ні протоколу №2 не містять.

На запит адвоката Савости С.В. виконавчий комітет Черкаської міської ради направив йому листа №13221-01-21 від 31.08.2023, у якому зазначив, що питання надання в оренду житла відноситься до компетенції Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради. Повноваження щодо здійснення приватизації державного житлового фонду належить до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради. Відповідно до рішення Черкаської міської ради №3-531 від 26.06.2003, будинок АДРЕСА_3 , є об`єктом права міської комунальної власності. У електронному реєстрі приватизованого державного житлового фонду міста Черкаси відсутня інформація щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності органом приватизації на вказану квартиру не видавалось.

Згідно з Положенням про Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради, яке затверджено рішенням Черкаської міської ради №39-17 від 28.03.2023, Департамент є виконавчим органом Черкаської міської ради, підконтрольним та підзвітним Черкаській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету та міському голові міста Черкаси (пункт 1.1 Положення). До його повноважень, серед іншого, належить: управління в межах, визначених радою, майном, що перебуває в оперативному управлінні підпорядкованих департаменту комунальних підприємств, установ, організацій; управління об`єктами житлово-комунального комплексу; планування, облік і розподіл жилої площі новозбудованого житла та квартир поточного звільнення і його заселення; . облік відповідно до законодавства житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання пропозицій, підготовка проектів рішень щодо розподілу та надання, відповідно до законодавства, жилої площі, що належить до комунальної власності, із фонду орендованого житла та житлового фонду соціального призначення; надання пропозицій та підготовка проектів рішень щодо надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатної жилої площі або за доступну для них плату із житлового фонду соціального призначення; видача ордерів для заселення жилих приміщень, які належать до державної та комунальної форми власності; надання пропозицій та підготовка проектів рішень щодо включення житла до фонду орендованого житла та житлового фонду соціального призначення (розділ 2 Положення).

Рішенням Черкаської міської ради №4-277 від 11.03.2021 затверджено Положення про найм (оренду) жилих приміщень, що перебувають у комунальній власності міста Черкаси в новій редакції. Повноваження щодо укладення договору оренди та обліку жилих приміщень, що перебувають у комунальній власності міста Черкаси надано виконавчому органу Черкаської міської ради, до повноважень якого належить питання обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (а.с.38, на звороті).

За інформацією, яка міститься у Реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , відсутні будь-які дані щодо зареєстрованого права на неї (інформаційні довідки №397882699 та №397883034, які були замовлені судом).

За доводами позивача відповідач, як власник спірної квартири, заборгував йому 26747,25 грн витрат на утримання майна відповідача (внесок з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території 18272,25 грн, внесок на капітальний ремонт 7875,00 грн (52,50 м2 *150,00 грн) та внесок на благоустрій 600,00 грн).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення із відповідача внесків з утримання та використання майна, яка є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, які пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління урегульовані законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (стаття 4 Закону Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку.

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (статті 9-10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Метою створення об`єднання, серед іншого, є належне утримання та використання спільного майна. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (стаття 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом (частина 1-2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» окрім іншого визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Судом встановлено, що співвласниками багатоквартирного будинку номер АДРЕСА_3 на загальних зборах було прийнято рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37», з метою забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна. Проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37».

Рішеннями загальних зборів цього об`єднання були ухвалені відповідні рішення, якими було визначено, зокрема, розмір внесків на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, розмір цільового внеску на капітальний ремонт та внеску на благоустрій та визначено строк, до якого ці внески повинні бути сплачені усіма співвласниками багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина перша статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

В силу вищевикладених норм законодавства, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Суд констатує, що рішення загальних зборів на час розгляду справи не скасовані, розміри внесків не визнавалися нечинними, тому вони є обов`язковими для виконання власниками квартир чи нежитлових приміщень, які зобов`язані нести обов`язки співвласників майна у багатоквартирному будинку.

Отже, особа, яка є власником приміщення, де створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні.

Спірною є сума, яка нарахована позивачем за несплаченими внесками за квартиру АДРЕСА_1 . За доводами позивача ця квартира має площу 52,5 м2 та належить до комунальної власності міста Черкаси. Підставою для такого висновку, на думку позивача, є лист виконавчого комітету Черкаської міської №13221-01-21 від 31.08.2023, у якому вказано, що згідно з рішенням Черкаської міської ради №3-531 від 26.06.2003 будинок АДРЕСА_3 є об`єктом права міської комунальної власності. Суд, критично оцінює доводи позивача щодо належності наведеного доводу, оскільки у цьому листі зазначено, що весь будинок належить до комунальної власності і не міститься жодного доводу щодо власності саме на спірну квартиру. Тобто, позивач не надав доказів, що вона належить до комунальної власності територіальної громади, не містить такої інформації і Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. При цьому, відповідачем у справі, позивач визначив - Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради. Будь-яких доказів на підтвердження належності на праві власності відповідачу спірної квартири позивач суду не надав та не довів, що відповідач має зобов`язання щодо здійснення повноважень власника.

Відповідно до частин 1, 3 і 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведених норм позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального Кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тобто, у господарському судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вільно, на власний розсуд визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

За змістом цієї засади суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими позивачем у його позовній заяві вимогами, тому вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (постанови Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за таким позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина друга статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.01.1994 і донині; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.01.1994 і донині; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 21.05.2020 і донині та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.11.2013 і донині.

Згідно зі статтею 58 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно з частиною 1 статті 61 Житлового кодексу України, користування житловим приміщенням в будинках державного та суспільного житлового фонду здійснюється за договором найму житлового приміщення. Відповідно до частини 1 статті 63 Житлового кодексу України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Ні позивачем, ні відповідачем у справу не надано доказів на підтвердження укладення із зареєстрованими у спірній квартирі договору чи надання останнім ордеру для користування цією квартирою. При цьому відповідач обґрунтовуючи відсутність у нього зобов`язань з оплати внесків посилається на частину четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно з наведеним положеннями частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи щодо застосування цієї норми права, судом враховано висновки Верховного суду, викладені у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19. Так, визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Щодо користування спірною квартирою особами, які зареєстровані у ній, то частиною четвертою статті 12 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Верховний Суд вважає що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, рішення які прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень у такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Верховний Суд констатував, що враховуючи загальні підстави виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, який встановлений рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку умовами правочину (договору), який укладений з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Враховуючи наведене, квартиронаймачі, як користувачі спірною квартирою зобов`язані сплачувати внески на утримання квартири у якій проживають тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

У цій справі позивачем не надано доказів на підтвердження існування між квартиронаймачами та власником квартири договору на користування спірною квартирою, відповідно суд позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність обов`язку користувачів спірної квартири з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, який встановлений рішенням ОСББ.

Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків у взаємовідносинах власника спірної квартири та квартиронаймачів та не досягнення між позивачем та квартиронаймачами згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону.

Статтями 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач звернувся з позовом до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради. Проте, обов`язок зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку покладається на особу, якій належить це майно або на орендаря, якщо такий обов`язок встановлено відповідним договором.

Посилання позивача, про те, що до повноважень Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради входять повноваження щодо реалізації положень законодавства про житловий облік суд визнає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, так як виконання функцій передбачених законодавством про житловий облік не наділяє Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради обов`язком сплачувати внески до ОСББ, оскільки Департамент не є власником спірної квартири. Доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже, з вищевикладеного випливає, що позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 37» до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко