Рішення

від 13.01.2025 по справі 706/1358/24

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/1358/24

2/706/108/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого-судді Орендарчука М.П.,

за участю секретаря Пізняк Т.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Христинівці Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Гупало Максим Михайлович, до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Гупала М.М. звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 513 909 грн., моральну шкоду 15 000 грн., а всього на загальну суму 528 909 грн. та судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в розмірі 5289,09 грн.; витрати по залученню експерта по проведенню висновку експерта № 30ВД від 02.10.2024 в сумі 6500 грн.; витрати пов`язанні з наданням професійно правничої допомоги адвоката в сумі 10 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 20 вересня 2024 року приблизно о 17:00 год. на автодорозі М-30 534 км+400 м водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ChevroletLacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не був уважний, чим порушив вимоги п. 2.3. «б», 13.1. ПДР, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який знаходився на другорядній дорозі та надавав перевагу усім транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, що спричинило пошкодження транспортних засів. Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 01.10.2024 року (справа 706/1195/24) ОСОБА_2 визнаний винним за ст. 124, 130 КУпАП та йому призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова суду набрала законної сили 12.10.2024 року. Згідно висновку експерта № 30ВД від 02.10.2024 року, вартість матеріального збитку в наслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_1 «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 становить 673 909,00 грн. (шістсот сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 00 копійок). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 02.10.2024 року вартість висновку експерта становить 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), яку я оплатив. На момент ДТП водій ОСОБА_2 не мав страхового полісу. Цивільно-правова відповідальність наземних транспортних засобів ОСОБА_1 була застрахована в СК «СГ «ТАС», де була включена послуга прямого врегулювання спору. Страховий ліміт за майнову шкоду в 2024 році становить 160 000 грн, а за шкоду завдану життю та здоров`ю становить 320 000 грн. Згідно до поданої заяви про страхове відшкодування, СК «СГ «ТАС» 14.10.2024 року ОСОБА_1 було здійснено виплату відповідно до страхового ліміту в розмірі 160 000 грн. На водія ОСОБА_2 покладається обов`язок на відшкодування різниці матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження автомобіля «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 в сумі 513 909,00 грн. (673 909 грн -160 000 грн. = 513 909 грн.) та вартості висновку експерта в сумі 6500,00 грн. 25.10.2024 року ОСОБА_1 направив рекомендованим листом повідомлення ОСОБА_2 , а також направив в додатку «Вайбер», де запропонував йому досудове врегулювання спору і пред`явив йому вимогу сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Однак, ОСОБА_3 проігнорував пропозицію і відмовився в добровільному порядку відшкодувати мені збитки. Крім матеріальної шкоди, ОСОБА_1 завдана і моральна шкода, яку він має право та бажає стягнути з ОСОБА_2 . Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в розмірі 15 000 грн., оскільки внаслідок винних дій ОСОБА_2 він переніс і продовжує до цього часу переносити надзвичайне психологічне навантаження, адже внаслідок ДТП він тимчасово втратив нормальний сон та відпочинок, у нього склалися суперечливі, напружені відносини з його рідними та знайомими, він не міг нормально спілкуватися з своїми рідними та знайомими, був позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя та побуту. І це все завдало йому непоправної моральної травми, душевних страждань, поставило його та його сім`ю у скрутне матеріальне становище, що потягло у погіршенні сну та апетиту, появі головного болю, порушенні життєвого укладу сім`ї, оскільки він і його сім`я зазнала страждань через пережите. Також, йому було пошкоджено в результаті ДТП єдиний транспортний засіб, який він кожний день використовував в своїй повсякденній діяльності. З 20.09.2024 року він не використовує автомобіль і ходить пішки, періодично користується послугами таксі, в зв`язку з чим постійно зазнає матеріальних витрат. Також, на ОСОБА_2 покладається обов`язок на відшкодування витрат пов`язаних з наданням адвокатом правової допомоги потерпілому в сумі 10 000 грн. Таким чином, на водія ОСОБА_2 покладається обов`язок на відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження автомобіля в сумі 513 909 грн., моральної шкоди 15 000 грн., та судові витрати в сумі 10 000 грн. за надання професійно правової допомоги адвоката і вартості висновку експерта в сумі 6500 грн. Наданий час ОСОБА_2 завдану шкоду ОСОБА_1 не відшкодовував.

25.12.2024 року ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Та призначене підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача надійшла заява, в якій він просив справу розглянути без його участі та участі позивача, у заяві також зазнаичв, що позовні вимоги вони підтримують повністю, посилаючись на обставини, які зазначені в позові та просили їх задовольнити.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі, також зазначив, що він позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення. Просить звільнити його від сплати судових витрат за наявності посвідчення учасника бойових дій.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 вересня 2024 року приблизно о 17:00 год. на автодорозі М-30 534 км+400 м водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «ChevroletLacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не був уважний, чим порушив вимоги п. 2.3. «б», 13.1. ПДР, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який знаходився на другорядній дорозі та надавав перевагу усім транспортним засобам, що рухались по головній дорозі, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 01.10.2024 року (справа 706/1195/24) ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124, 130 КУпАП та призначенеадміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова суду набрала законної сили 12.10.2024 року.

Згідно висновку експерта № 30ВД від 02.10.2024 року, вартість матеріального збитку в наслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_1 «Audi А6», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 673 909,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 02.10.2024 року вартість висновку експерта становить 6500,00 грн., яку оплатив позивач, оскільки на момент ДТП водій ОСОБА_2 не мав страхового полісу.

Цивільно - правова відповідальність наземних транспортних засобів ОСОБА_1 була застрахована в СК «СГ «ТАС», де була включена послуга прямого врегулювання спору. Страховий ліміт за майнову шкоду в 2024 році становить 160 000 грн., а за шкоду завдану життю та здоров`ю становить 320 000 грн.

Згідно до поданої заяви про страхове відшкодування, СК «СГ «ТАС» 14.10.2024 року ОСОБА_1 було здійснено виплату відповідно до страхового ліміту в розмірі 160 000 грн.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, налагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні потерпілому заподіяних збитків грішми, на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

Враховуючи визнання відповідачем позову, приймаючи до уваги доведеність належними доказами розміру заявленої до відшкодування майнової шкоди, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди, а відтак і необхідність задоволення позову у відповідній частині в повному обсязі. При цьому, до розміру майнової шкоди (збитків) належить і вартість визначення майнової шкоди, завданої позивачу, на суму 6500 гривень, оскільки такі витрати в розумінні ст.22 ЦК України були необхідними для подальшого звернення до суду із даним позовом та захисту позивачем своїх порушених прав.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та 81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 він переніс і продовжує до цього часу переносити надзвичайне психологічне навантаження, адже внаслідок ДТП він тимчасово втратив нормальний сон та відпочинок, у нього склалися суперечливі, напружені відносини з його рідними та знайомими, він не міг нормально спілкуватися з своїми рідними та знайомими, був позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя та побуту. І це все завдало йому непоправної моральної травми, душевних страждань, поставило його та його сім`ю у скрутне матеріальне становище, що потягло у погіршенні сну та апетиту, появі головного болю, порушенні життєвого укладу сім`ї, оскільки він і його сім`я зазнала страждань через пережите. Також, йому було пошкоджено в результаті ДТП єдиний транспортний засіб, який він кожен день використовував у своїй повсякденній діяльності. З 20.09.2024 року він не використовує автомобіль і ходить пішки, періодично користується послугами таксі, в зв`язку з чим постійно зазнає матеріальних витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, та завдання фізичного болю, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Очевидно, що позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки він переніс хвилювання у зв`язку із ДТП через пошкодження йому автомобіля, неможливістю ним користуватися, необхідністю докладати зусилля для відновлення стану, що існував до події ДТП.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню, а саме з відповідача, як заподіювача шкоди підлягає стягненню 15000 грн. моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.

Спираючись на наведені вище правові висновки, в суду не викликає сумнівів заподіяння відповідачем позивачу і моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях позивача, зумовлених пошкодженням належного йому рухомого майна (автомобіля), необхідністю використання такого майна до його повного відновлення (ремонту), необхідністю вжиття додаткових дій та заходів з метою відновлення свого порушеного права, зокрема шляхом звернення до суду із позовом, ремонту пошкодженого майна, що змінило звичний для позивача уклад життя.

Відтак, враховуючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи, інтереси інших осіб,суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення та про можливість постановлення рішення в зв`язку з визнанням позову відповідачем.

Що стосується стягнення судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач довів належними, допустимими та достатніми доказами факт отримання ним професійної правничої допомоги, обсяг такої допомоги та співмірність узгодженої плати.

Згідно з положенням ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі та враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6500 грн. витрат по залученню експерта по проведенню висновку експерта, 10000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійно правничої допомоги, а також повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду із даним позовом.

Відповідно ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Згідно п. 13 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до посвідчення, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідач є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору.

Оскільки, відповідач звільнений від сплати судового збору, на підставі п.13, ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, решту суми судового збору в розмірі 2644,55 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.ст.11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 200, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), представник позивача Гупало Максим Михайлович (адвокат АО «РГМ груп», ЄДРПОУ 42935964, адреса: Черкаська область, м. Умань, вул. Небесної Сотні, 4, оф. 203) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 513 909 (п`ятсот тринадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., а всього 528 909 (п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку відшкодування судових витрат: 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу (правову) допомогу, 6500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. - витрати по залученню експерта, а всього 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору від суми 5289,09 грн., що дорівнює 2644, 55 грн., сплаченого ним при поданні позову згідно квитанції ID:5298-5598-2545-7061 від 31.10.2024 року.

Компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 50 відсотків судового збору від суми 5289,09 грн., що дорівнює 2644, 55 грн., сплаченого ним при поданні позову згідно квитанції ID:5298-5598-2545-7061 від 31.10.2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.

Суддя: М.П. Орендарчук