Постанова

від 14.01.2025 по справі 922/831/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. Харків Справа №922/831/23 (922/816/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2582Х від 29.10.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/831/23 (922/816/23) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст рішення складено 08.10.2024),

за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м. Харків,

до Комунального підприємства «Житлокомсервіс», м. Харків,

про стягнення коштів

в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Житлокомсервіс», -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (відповідач), в якій просить суд:

1. Стягнути з Комунального підприємства Жилкомсервіс» на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за договором № 4-7424,107 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у сумі 133 311,36 грн (з яких: ел. енергія - 111 092,80 грн, ПДВ на ел. енергію - 22 218,56 грн) .

2. Стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут заборгованість за договором №4-7424,107 у сумі 43 819,05 грн , з яких: пеня - 30 799,95 грн, 3% річних - 2 257,74 грн, 10 761,36 грн - індекс інфляції .

Позивач також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2023 матеріали справи №922/816/23 за позовом Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут до відповідача - Комунального підприємства Жилкомсервіс про стягнення заборгованості за договором №4-7424,107 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у сумі 177 130,41 грн передано до Господарського суду Харківської області для розгляду у межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства Жилкомсервіс (код ЄДРПОУ 34467793, 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35).

23.09.2024 до Господарського суду Харківської області від Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» надійшли додаткові пояснення (вх.№23896) в яких останній просив суд:

1. Закрити провадження у справі №922/816/23 в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7424,107 від 08.10.2020 в сумі 133311,36 грн за відсутністю предмета спору у зв`язку з погашенням заборгованості;

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлокомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість: 30799,95 грн - пені, 2257,74 грн - 3% річних, 10761,36 грн - індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 закрито провадження в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних №4-7424,107 від 08.10.2020 в сумі 133311,36 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено.

Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/816/23 в частині відмови у стягнені 3% річних, інфляційних витрат та пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ: 34467793) на користь ПрАТ «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ: 42206328) 2257,74 грн 3% річних, 10761,36 грн індексу інфляції та 30799,95 грн пені та суму судового збору, в іншій частині рішення залишити без змін; покласти на Боржника витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» зазначає наступне:

- між сторонами існують договірні правовідносини, які передбачають права та відповідальність для обох сторін договору у випадку невиконання та/або несвоєчасного виконання своїх договірних зобов`язань;

- з моменту укладення Договору про реструктуризацію нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції припинено на ті місяці, що увійшли до договору реструктуризації;

- відсутність суми на оплату пені, 3% річних та індексу інфляції у договорі реструктуризації не є відмовою позивача від права вимоги оплати пені, 3% річних та індексу інфляції, що передбачені умовами Договору та не є підставою для звільнення відповідача від зобов`язань, передбачених Комерційною пропозицією, яка є невід`ємним додатком до Договору;

- пунктом 1.2.2 Договору про реструктуризацію прямо встановлено, що нараховані суми компенсаційних виплат не підлягають списанню та будуть стягуватися в подальшому за рішенням суду;

- висновки суду протирічать один одному, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин фактично застосовані положення законодавства про новацію та водночас зроблено висновок про те, що договір про реструктуризації не є новацією;

- договір про реструктуризацію не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче зобов`язання і замінити новим, а тому не є договором новації боргу; договір про реструктуризацію не є самостійним правочином та не є підставою звільнення відповідача від зобов`язань, не містить вказівки на зміну умов та порядку як розрахунків за зобов`язання, так і відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2024 для розгляду справи №922/831/23 (922/816/23) визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Станом на дату надходження апеляційної скарги до суду суддя-доповідач Гетьман Р.А. у відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду перебував у відпустці по 01.11.2024 включно.

На підставі п.5.4 Рішення зборів суддів Східного апеляційного господарського суду №3 від 15.02.2019, апеляційна скарга передана судді-доповідачу після виходу його з відпустки 04.11.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2582Х від 29.10.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/831/23 (922/816/23) залишено без руху.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№14246 від 06.11.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2024. Зокрема, апелянтом надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (вх.№2582Х від 29.10.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/831/23 (922/816/23). Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/831/23 (922/816/23).

12.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/831/23 (922/816/23) (вх.№14503).

Від Комунального підприємства «Житлокомсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15135 від 27.11.2024), в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Харківенергозбут»; рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/831/23 (922/816/23) залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» зазначає наступне:

- оскільки між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 №9-23/РС, то сторони, фактично, домовились про припинення раніше існуючого зобов`язання, зокрема і за договором від 08.10.2020 №4-7424,107 з одночасною його заміною новим зобов`язанням, а тому підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні;

- якщо прийняти доводи позивача про те, що договір про реструктуризацію не містить вказівки на первинне зобов`язання і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, то врахуванню підлягає те, що сторони, уклавши договір про реструктуризацію, погодили новий графік погашення боргу, змінивши тим самим, за взаємною згодою, умови Договору №4-7424,107 від 08.10.2020 щодо строку виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої йому електроенергії. У такому разі договір про реструктуризацію заборгованості є лише похідним правочином від договору №4-7424,107 від 08.10.2020, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання;

- договір про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 №9-23/РС містить окремі положення, якими визначено відповідальність КП «Житлокомсервіс» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за таким договором. КП «Житлокомсервіс» не порушено строків оплати вартості поставленої електричної енергії за договором №4-7424,107 від 08.10.2020, що виключає підстави для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України;

- сам апелянт визнає, що договір про реструктуризацію не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 ЦК України, а є лише похідним правочином, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання. Відповідно якщо сторони змінили строки виконання зобов`язання, новий строк виконання зобов`язання Позивачем не порушено, то відсутні підстави для нарахування 3% річних та індексу інфляції.

Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням вищезазначених законодавчих положень, ухвала про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження вручена сторонам в електронних кабінетах системи «Електронний Суд» 11.11.2024.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.

ПрАТ «Харківенергозбут», як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: zbutenergo.kharkov.ua.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» та Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №4-7424,107 від 08.10.2020 на умовах Комерційної пропозиції 6 шляхом підписання заяви-приєднання (Додаток №1) до Договору №4-7424,107 від 08.10.2020.

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1. Договору).

Додатком №2 до Договору є Комерційна пропозиція №6. Розділом №7 цієї Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються позивачем на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, рахунок на оплату електричної енергії надсилається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Згідно із переданими даними від АТ «Харківобленерго», відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року травень 2022 року. При цьому, позивач звертає увагу, що предметом розгляду є заборгованість за електричну енергію за період з червня 2022 по грудень 2022, інші періоди вказані для пояснень нарахування штрафних санкцій та визнані відповідачем та Господарським судом Харківської області.

Отже, предметом заявлених позовних вимог є заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 133 311,36 грн, 30 799,95 грн - пені, 2257,74 грн - 3% річних, 10 761,36 грн індексу інфляції.

Також судом встановлено, що 16.03.2023 між Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» та Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC (далі -Договір).

Згідно п.1.1 Договору №9-23/PC у порядку і на умовах визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за послуги з постачання електричної енергії, що виникла у Боржника перед кредитором за договорами від 01.01.2019 №011670; 011670,01; 011670,09; 025311, 025311,02; 03-7777,02; 04-1638С; 4-1638УП; 04-1638,1С; 4-7424,58; 051414; 051414/1; 059700/80; 061800; 061800,02; 775УЗ; від 08.10.2020 №4-7427,107 (далі Договір) шляхом розстрочення на 15 календарних місяців.

Боржник визнає та сплачує Кредитору заборгованість у сумі 214 120 139,19 грн, що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на « 16» березня 2023 року та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (Додаток, що є невід`ємною частиною цього Договору) (п.1.2 Договору).

Згідно умов п. 1.2.2. Договору, оплата штрафних санкцій, розмір яких на момент укладання цього Договору не задоволено рішенням суду не здійснюється до моменту прийняття відповідного рішення.

Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що інші умови цього Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

Відповідно до п.2.1 Договору за умови своєчасних розрахунків за фактично надані Кредитором Боржнику послуг з постачання електричної енергії Кредитор надає Боржнику розстрочку у погашенні заборгованості на суму 214 120 139,19 грн, на 15 (п`ятнадцять) місяців, за Графіком погашення заборгованості (Додаток 2, що є невід`ємною частиною цього Договору) та Планом фінансування (на весь період) (Додаток 3, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Згідно з п.2.2 Договору оплата реструктуризованої заборгованості здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Боржника на поточний рахунок Кредитора у сумі, визначеній Графіком не пізнішою останнього числа відповідного місяця. В платіжних інструкціях Боржник зобов`язаний вказувати призначення платежу: «за Договором про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 №9-23/РС».

Відповідно до п.3.1.1. Договору боржник зобов`язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору у разі порушення Боржником умов Договору Кредитор має право звернутися до суду для стягнення усього залишку несплаченої реструктуризованої заборгованості за Договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою, яка надійшла на рахунки Кредитора від Боржника за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 4.2 Договору за повне або часткове нездійснення платежів згідно з Графіком кредитор має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо стягнення непогашеної суми заборгованості реструктуризованої за цим Договором, нараховувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойку (штраф, пеню).

Згідно п 5.1. Договору усі спори між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

У відповідності до п.6.1. Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно п.6.2. Договору зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.

Відповідно п.7.1. Договору, сторони домовились про те, що строк позовної давності по Договору складає три роки.

Згідно п. 7.5. Договору, укладаючи даний Договір сторони підтверджують, що умови та правові наслідки Договору їм зрозумілі, Договір відповідає їх дійсним намірам і волевиявленню.

Відповідно до 9.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності) та діє до « 31» грудня 2024 року.

Згідно з п.9.2. Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідно до розділу 10 Договору, додатками до цього Договору є:

1. Додаток №1 - Акт звірки розрахунків;

2. Додаток №2 - Графік погашення заборгованості;

3. Додаток №3 - план фінансування (весь період).

Згідно Акту звірки розрахунків за електроенергію від 17.04.2023 заборгованість у сумі 133 311,36 грн (за Договором №4-7424,107 від 08.10.2020) увійшла до реструктуризованої суми заборгованості.

16.05.2023 відповідач здійснив оплату позивачу у розмірі 264129,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4968 від 16.05.2023. Призначення платежу: «за ел. енергією за 02.2022-03.2023р. зг дог №4-7424,107 від 01.01.2019, в т.ч. ПДВ 44021,60 грн о/р 7424,107 по дог. реструкт. заборг. №9-23/РС від 16.03.23. Не потр. процед.держ.закуп.».

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7424,107 від 08.10.2020 в сумі 133311,36 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Місцевий господарський суд зазначив, що станом на час ухвалення даного рішення сторонами був підписаний Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC, тобто, з моменту його укладення Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC є таким, що породжує правові наслідки. Суд зазначає, що підписавши Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023, сторони фактично змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними. Суд вказав, що договір про реструктуризацію не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, є лише похідним правочином від договору постачання, а отже не є договором новації боргу. На думку суду, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договором про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023. Водночас порушень виконання відповідачем умов Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 в частині здійснення платежів судом не встановлено. Суд вказав, що доводи позивача щодо незмінності інших умов Договору №4-7424,107 від 08.10.2020 внаслідок укладання Договору про реструктуризацію №9-23/РС від 16.03.2023, не свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, оскільки Договір про реструктуризацію якраз і змінив порядок розрахунків та відповідальність за невиконання таких зобов`язань. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2257,74 грн 3% річних та 10 761,36 грн індексу інфляції є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. З огляду на підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та 30 днів після його припинення, у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, який підлягає обов`язковому застосуванню, враховуючи період виникнення заборгованості та період нарахування пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 30799,95 грн не підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд зазначає, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині закриття провадження щодо основної заборгованості, а тому з огляду на вимоги апеляційної скарги та, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення переглядається в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 2257,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 10761,36 грн та пені у розмірі 30799,95 грн.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом

У ч.1 ст. 653 ЦК України вказано, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати за спожиту електричну енергію, 16.03.2023 між ПрАТ «Харківенергозбут» та КП «Жилкомсервіс» укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/РС. Предметом Договору №9-23/РС є реструктуризація кредиторської заборгованості за послуги постачання електричної енергії шляхом розстрочення на 15 (п`ятнадцять календарних місяців), зокрема, за Договором №4-7424,107 від 08.10.2020 в сумі 133311,36 грн. Умовами вказаного Договору визначено графік щомісячних платежів та відповідальність за порушення цих зобов`язань.

До зазначеного договору підписаний Акт звірки розрахунків (Додаток №1), Графік погашення заборгованості (Додаток №2) та План фінансування (Додаток №3) з відповідними змінами.

З наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №4968 від 16.05.2023. Призначення платежу : " за ел. енергією за 02.2022 -03.2023р. зг дог №4-7424,107 від 01.01.2019, в т.ч. ПДВ 44021,60 грн о/р 7424,107 по дог. реструкт. заборг. №9-23/РС від 16.03.23. Не потр. процед.держ.закуп.".

З огляду на вказані обставини, правовідносини, які виникли між сторонами, мають оцінюватися з урахуванням укладеного Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023.

Як зазначено вище, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7424,107 від 08.10.2020 в сумі 133311,36 грн з огляду на погашення відповідачем спірної суми заборгованості, що не оскаржується апелянтом. Тобто, предметом апеляційного перегляду є позовні вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2257,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 10 761,36 грн та пені у розмірі 30799,95 грн.

Колегія суддів враховує, що у статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За загальним правилом, реструктуризація заборгованості є зміною умов існуючого зобов`язання шляхом зміни умов оплати, строків оплат, графіку, виду платежів тощо.

У даному випадку з аналізу умов Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 вбачається, що сторони погодили зміну строків та порядку виконання зобов`язання в частині розрахунків.

Крім того, сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, а саме за порушення строків здійснення платежів відповідно до встановленого Графіку погашення.

Так, пунктом 4.1. Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п.4.2. Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC за повне або часткове нездійснення платежів згідно з Графіком Кредитор має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо стягнення непогашеної суми заборгованості реструктуризованої згідно з цим Договором, нараховувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойку (штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем сплачено суму заборгованості, яка увійшла до предмету Договору про реструктуризацію №9-23/PC від 16.03.2023 за Договором №4-7424,107 від 08.10.2020 в сумі 133311,36 грн з дотриманням договірних умов щодо порядку та строків такої сплати. Позивачем у розумінні ст.74-76 ГПК України не наданого жодного доказу наявності порушеного права при виконанні договору реструктуризації. Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування до Комунального підприємства «Житлокомсервіс» відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Скаржник стверджує, що висновки суду протирічать один одному, оскільки судом першої інстанції до спірних правовідносин фактично застосовані положення законодавства про новацію та водночас зроблено висновок про те, що договір про реструктуризації не є новацією.

Колегія суддів зазначає, що у поданих до суду першої інстанції процесуальних документах сторони посилалися на поняття новації в контексті спірних правовідносин, з огляду на що у оскаржуваному судовому рішенні судом проаналізовано правову природу договору новації з посиланням на відповідну судову практику та зроблено висновок, що Договір про реструктуризацію №9-23/PC від 16.03.2023 не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 ЦК України, а є лише похідним правочином від договору постачання, а отже не є договором новації боргу. При цьому, відсутність підстав для задоволення позовних вимог обґрунтовано судом зміною порядку розрахунків та відповідальності за невиконання зобов`язань за договором постачання електроенергії внаслідок укладання сторонами Договору про реструктуризацію №9-23/PC від 16.03.2023, правильність чого встановлено судом апеляційної інстанції вище. З огляду на що твердження скаржника про суперечливість висновків суду є необґрунтованими.

Також апелянт з посиланням на п.1.2.2 Договору про реструктуризацію вказує, що сторони прямо встановили, що нараховані суми компенсаційних виплат не підлягають списанню та будуть стягуватися в подальшому за рішенням суду. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

За змістом пункту п.1.2.2. Договору про реструктуризацію, на який посилається апелянт, оплата штрафних санкцій, розмір яких на момент укладання цього Договору не задоволено рішенням суду, не здійснюється до моменту прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, досліджуючи питання правової природи зобов`язань за статтею 625 ЦК України, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2029 у справі №703/2718/16.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що пункт 1.2.2. Договору про реструктуризацію заборгованості стосується саме штрафних санкцій, а не 3% річних та інфляційних втрат, про що помилково стверджує апелянт.

Таким чином, посилання скаржника на те, що сторони погодили сплату 3% річних та інфляційних втрат за результатом прийняття відповідного судового рішення та відповідач не заперечував проти нарахування вказаних сум є безпідставним.

Отже, оскільки сторонами погоджено зміну умов Договору №4-7424,107 від 08.10.2020 в частині розрахунків, відповідачем належним чином виконано зобов`язання зі сплати заборгованості відповідно до умов Договору про реструктуризацію №9-23/PC, зважаючи на вищевикладені обставини справи та нормативні положення, відсутні підстави для застосування до Комунального підприємства «Житлокомсервіс» відповідальності за порушення грошового зобов`язання на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 30799,95 грн, колегія суддів вказує про наступне.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.11 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-1638С від 01.01.2019 у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Розділом №7 цієї Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються позивачем на рахунок постачальника.

Суд враховує, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) 25.02.2022 прийнято Постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - Постанова №332).

У преамбулі Постанови №332 визначено, що відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:

- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу «Дефолтний» при тривалості статусу «Переддефолтний» більше семи робочих днів (пункт 1);

- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

У подальшому до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення. Зокрема, постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

З урахуванням вищезазначеного пункту 16 Постанови НКРЕКП №332, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за заявлений період, що припадає на дію воєнного стану в Україні.

Колегія суддів зазначає, що питання щодо обов`язковості застосування учасниками ринку електричної енергії положень пп. 16 п. 1 Постанови № 332 було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22, до розгляду якої зупинялося провадження у даній справі судом першої інстанції. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 прийнято постанову від 19.04.2024, якою касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн залишено без змін.

Згідно з положеннями ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов наступних висновків.

НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Об`єднана палата дійшла висновку, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому, такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата звернула увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Апеляційний господарський суд зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів та обґрунтувань щодо неправомірності застосування судом першої інстанції положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 до спірних правовідносин.

Отже, враховуючи імперативність застосування до спірних правовідносин приписів Постанови НКРЕКП №332 для учасників ринку електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період дії в Україні воєнного стану у сумі 30799,95 грн.

Доводи скаржника про те, що останній приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції шляхом підписання заяви-приєднання до Договору, враховані судами при розгляді даної справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за встановлених обставин справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2024 у справі №922/831/23 (922/816/23) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.01.2025.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян