Ухвала від 13.01.2025 по справі 904/1007/24

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/1007/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючої), Жайворонок Т. Є. та Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024

за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Дніпропетровської обласної державної адміністрації;

2) Департаменту

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Альфабуд"

про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені,

ВСТАНОВИВ:

Департамент 20.11.2024 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 зі справи № 904/1007/24 в частині визнання недійсною додаткової угоди від 01.04.2022 №3 до договору про виконання робіт та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2024 касаційну скаргу Департаменту залишено без руху у зв`язку з тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), оскільки у скарзі не викладено належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною другою статті 287 ГПК України у цій справі, а також до скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі; надано скаржнику строк для усунення зазначених недоліків.

За приписами частини другої статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Копія ухвали Верховного Суду від 09.12.2024 про залишення касаційної скарги без руху була надіслана та доставлена в електронний кабінет одержувача 09.12.2024 о 22:00, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет "Електронного суду", сформованою з автоматизованої системи документообігу суду.

Департамент 19.12.2024 (через систему "Електронний суд") на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09.12.2024 подав заяву з про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 13.12.2024 №2217, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4844, 80 грн.

Також у поданій заяві в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" у період дії воєнного стану.

Крім того у поданій заяві скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: приписів частини першої статті 2, частини першої статті 11, статей 242 та 244 КАС України.

При цьому як було зазначено в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо її застосування.

Однак у поданій заяві про усунення недоліків скаржник, посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва", не конкретизував які саме пункти вказаного Порядку були неправильно застосовані судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, у чому полягало таке неправильне застосування.

Тобто саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду як на підставу касаційного оскарження судових рішень без конкретизації норм права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких, на думку скаржника, такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Крім того, посилання скаржника на порушення статей 2, 11, 242 та 244 КАС України не беруться судом до уваги, оскільки дана справа переглядалася судами попередніх інстанцій за правилами Господарського процесуального кодексу України, порушення норм якого скаржником у поданій заяві не наведено та необґрунтовано.

За приписами ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що Департамент не усунув недоліків поданої ним касаційної скарги в частині належного обґрунтування наведених підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 названого Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що останній не позбавлений права повторно звернутися з касаційною скаргою з дотриманням вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.

З огляду на викладене та керуючись статтями 234, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 зі справи № 904/1007/24 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос