Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/13713/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/13713/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Науково-виробничої фірми «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (21018, Вінницька обл, м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 7; ідентифікаційний код: 13329724)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 40946026)

про стягнення 756872,43 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Науково-виробничої фірми «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» про стягнення 756872,43 грн, з яких 462500,00 грн основного боргу, 71009,25 грн пені, 45250,68 грн 3% річних та 178112,50 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 не погасив позивачу заборгованість, у зв`язку з чим її сума становить 462500,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 71009,25 грн пені, 45250,68 грн 3% річних та 178112,50 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13713/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/13713/24 відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/13713/24.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2021 між Науково-виробничою фірмою «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» (боржник) укладено Договір №1 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якого кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за виконані роботи (надані послуги), що виникла у боржника перед кредитором та не погашена у встановлений строк, станом на 26.04.2021 згідно актів виконаних робіт:

у 2018 році: акт №146 від 05.12.20218 р., акт №147 від 05.12.2018 р., акт №148 від 05.12.2018 р., акт №149 від 10.12.2018 р., акт №150 від 13.12.2018 р., акт №153 від 17.12.2018 р., акт 158 від 17.12.2018 р. на загальну суму 383595,32 грн.

у 2019 році: акт №108 від 16.12.2019 р., акт №109 від 17.12.2019 р., акт №102 від 19.12.2018 р., акт №105 від 19.12.2019 р. на загальну суму 178904,68 грн.

Відповідно до п. 3 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1 договору, становить 562500,00 грн.

Згідно з п. 4 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 3 договору, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного рахунка боржника на поточний рахунок кредитора рівними частинами відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком, який є його невід`ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця.

У п. 5 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 визначено, що зобов`язання боржника із сплати чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора коштів у строк та сумі, що встановлені трафіком погашення заборгованості на відповідний місяць. Всі платежі за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 6 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 у разі коли у боржника існує прострочена сума оплати щомісячних платежів за попередні місяці, кредитор зараховує кошти, що надійшли від боржника, як погашення заборгованості за простроченими платежами незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 не погасив позивачу заборгованість, у зв`язку з чим її сума становить 462500,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 71009,25 грн пені, 45250,68 грн 3% річних та 178112,50 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до п. 3 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пункту 1 договору, становить 562500,00 грн.

Додатком до Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 є графік погашення заборгованості, в якому сторони дійшли згоди, що заборгованість погашається наступним чином:

1) 112500,00 грн до 30.05.2021,

2) 112500,00 грн до 30.06.2021,

3) 112500,00 грн до 30.07.2021,

4) 112500,00 грн до 30.08.2021,

5) 112500,00 грн до 30.09.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем долучено до позовної заяви копії виписок з рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач 06.09.2021 сплатив позивачу грошові кошти у сумі 50000,00 грн та 02.07.2021 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн.

Буд-яких інших оплат, здійснених відповідачем, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 462500,00 грн (562500,00 грн - «мінус» 100000,00 грн) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» за Договором №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 у сумі 462500,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничої фірми «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» суми основного боргу у розмірі 462500,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 71009,25 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.3 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 у разі повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі двомісячних платежів, кредитор може зобов`язати боржника сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми повного або часткового нездійснення платежу(ів) згідно з графіком погашення заборгованості, за кожен день прострочки.

Суд зазначає, що умовами Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 сторони не встановили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, а отже, позивач правомірно нараховує пеню до 02.06.2022.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничої фірми «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» пені у розмірі 71009,25 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 45250,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 178112,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Науково-виробничої фірми «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» 3% річних у розмірі 45250,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 178112,50 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що у п. 2 Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 визначено, що до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором, не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість. На реструктуризовану відповідно до умов цього договору заборгованість суми неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані (в тому числі, зазначені в першому абзаці цього пункту) підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання боржником цього договору.

Так як відповідачем не виконано умови Договору №1 про реструктуризацію заборгованості від 26.04.2021 та не сплачено позивачу заборгованість, правомірним є нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудстроймонтаж» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 40946026) на користь Науково-виробничої фірми «Трік ЛТД» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (21018, Вінницька обл, м. Вінниця, вул. Енергетична, буд. 7; ідентифікаційний код: 13329724) суму основного боргу у розмірі 462500 (чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп., пеню у розмірі 71009 (сімдесят одна тисяча дев`ять) грн 25 коп, 3% річних у розмірі 45250 (сорок п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 68 коп, інфляційні втрати у розмірі 178112 (сто сімдесят вісім тисяч сто дванадцять) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 11353 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн 08 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак