Рішення

від 14.01.2025 по справі 910/13601/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2025Справа № 910/13601/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМД ФАСАД СОЛЮШЕНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СБС 2000"

про стягнення 252849,79 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМД ФАСАД СОЛЮШЕНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СБС 2000" про стягнення 252849,79 грн, з яких: 158294,06 грн сума боргу, 77239,85 грн інфляційні втрати, 17315,88 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару та наданих послуг.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/13601/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.11.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 11.11.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20 та від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар на суму 353497,79 грн та надав послуги на суму 48872,11 грн.

Однак, відповідач взяті на себе грошові зобов`язання у повному обсязі не виконав, а саме здійснив часткову оплату поставленого товару та наданих послуг, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 158294,06 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 77239,85 грн інфляційних втрат та 17315,88 грн 3% річних.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалами справи позивач поставив відповідачу товар на суму 353497,79 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними: № 4193 від 21.07.2021 на суму 247971,31 грн, № 4637 від 06.08.2021 на суму 291,60 грн, № 4786 від 12.08.2021 на суму 27564,13 грн, № 5498 від 07.09.2021 на суму 4664,40 грн. № 5495 від 07.09.2021 на суму 23799,82 грн, № 7540 від 12.11.2021 на суму 49206,53 грн.

Також позивач надав відповідачу послуги з порошкового фарбування на суму 48872,11 грн, що підтверджується підписаними між сторонами Актами надання послуг № 4194 від 21.07.2021 на суму 42242,11 грн та № 7541 від 12.11.2021 на суму 6630,00 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: № 3739 від 09.07.2021 на суму 290213,42 грн, № 4297 від 02.08.2021 на суму 27564,13 грн, № 4336 від 04.08.2021 на суму 291,60 грн, № 4760 від 20.08.2021 на суму 55836,53 грн, № 5118 від 06.09.2021 на суму 23799,82 грн, № 5096 від 06.09.2021 на суму 4664,40 грн.

Як зазначено позивачем та вбачається із наданих позивачем доказів, відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару та наданих послуг на загальну суму 244075,84 грн.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар та надані послуги становить 158294,06 грн.

27.12.2023 позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість протягом семи днів з моменту отримання вимоги.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару та наданих послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 158294,06 грн, а також 77239,85 грн інфляційних втрат та 17315,88 грн 3% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст. 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки та договору надання послуг у спрощений спосіб шляхом поставки позивачем відповідачу товару та надання послуг (порошкове фарбування) і прийняття відповідачем таких товарів та послуг.

В частині поставки товару правовідносини сторін підпадають під правове регулювання главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини сторін щодо надання послуг унормовані главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 4193 від 21.07.2021, № 4637 від 06.08.2021, № 4786 від 12.08.2021, № 5498 від 07.09.2021, № 5495 від 07.09.2021, № 7540 від 12.11.2021 та актами надання послуг № 4194 від 21.07.2021 та № 7541 від 12.11.2021, на виконання взятих на себе зобов`язань, позивач поставив відповідачу товар та надав послуги на суму 402369,90 грн.

Видаткові накладні та акти надання послуг підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Підписання відповідачем видаткових накладних та актів надання послуг, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар та надані послуги.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Отже, відповідач мав здійснити оплату товару, поставленого за видатковими накладними № 4193 від 21.07.2021, № 4637 від 06.08.2021, № 4786 від 12.08.2021, № 5498 від 07.09.2021, № 5495 від 07.09.2021, № 7540 від 12.11.2021 в день прийняття товару.

Згідно із ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки між сторонами не було укладено письмового договору про надання послуг, в якому б сторони погодили строк оплати наданих послуг, то суд дійшов висновку, що у даному випадку слід керуватись приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.12.2023 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за поставлений товар та надані послуги протягом семи днів з дня отримання вимоги.

Поштове відправлення щодо направлення вимоги повернулося на адресу відправника за закінченням встановленого строку зберігання 12.01.2024.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Крім того, оскільки направлення претензії здійснено за належною адресою має місце повернення поштового відправлення підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної дії.

Ураховуючи наведене, з огляду на приписи ч.1 ст.903 ЦК України та ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк оплати наданих послуг є таким, що настав 19.01.2024.

Як підтверджено наданими позивачем доказами відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару та наданих послуг на загальну суму 244075,84 грн. При цьому оплати здійснювались відповідачем з посиланням на рахунки на оплату, в яких зазначені як поставлені товари, так і надані послуги.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище наведене, оскільки невиконане зобов`язання у сумі 158294,06 грн підтверджується матеріалами справи, відповідач факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не заперечив та не спростував, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 158294,06 грн (402369,90 грн -244075,84 грн).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами здійснення попередньої оплати у конкретно визначені строки. Рахунки містять посилання лише на їх дійсність до кінця робочого дня та не містять погодженого строку оплати.

Отже, у даному випадку строк оплати товару визначається за правилами встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, а строк надання послуг - відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, як було зазначено судом вище.

Крім того, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Суд здійснив власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, зокрема за періоди: з 22.07.2021 по 12.10.2021 на суму 246137,58 грн; з 13.10.2021 по 25.11.2021 на суму 146137,58 грн; з 26.11.2021 по 29.12.2021 на суму 96137,58 грн; з 30.12.2021 по 24.10.2024 на суму 46137,58 грн; з 07.08.2021 по 24.10.2024 на суму 291,60 грн; з 13.08.2021 по 24.10.2024 на суму 27564,13 грн; з 08.09 2021 по 24.10.2024 на суму 28464,22 грн (4664,40 +23799,82); з 13.11.2021 по 24.10.2024 на суму 49206,53 грн; з 20.01.2021 по 24.10.2024 на суму 6630,00 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 16230,11 грн, розмір інфляційних втрат - 76853,68 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 158294,06 грн основного боргу, 16230,11 грн 3% річних та 76853,68 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СБС 2000" (03142, місто Київ, вулиця Кржижановського, будинок 3, ідентифікаційний код 38893284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМД ФАСАД СОЛЮШЕНС" (61166, місто Харків, проспект Науки, будинок 25, кімната 312, ідентифікаційний код 40631742) 158294,06 грн основного боргу, 16230,11 грн 3% річних, 76853,68 грн інфляційних втрат та 3770,67 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.01.2025.

Суддя С. О. Турчин