Рішення

від 13.01.2025 по справі 911/2687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/2687/24

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (63523 смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська обл., вул. В. Вєсіча, б. 1, ЄДРПОУ 00953042)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Фід Трейд" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 4, оф. 24, ЄДРПОУ 44367756)

про стягнення 19809,04 грн за договором про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Фід Трейд" про стягнення 19809,04 грн за договором про надання послуг.

Господарський суд ухвалою від 10 жовтня 2024 р., відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень. Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку на офіційну адресу реєстрації.

Поштове відправлення №0600972914956 з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, що було направлене на адресу відповідача, повернулось без вручення з підстав закінчення терміну зберігання.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, як визначено пунктом 1 частини 1 статті 232 ГПК України, є видом судового рішення.

Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Вказаний факт підтверджується конвертом з ухвалою, що повернуті Господарському суду Київської області з відмітками поштового оператора про причини повернення за закінченням терміну зберігання.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

За час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Зміст позовних вимог та обставини справи

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг з перевалки № 0029 від 21.09.2021.

Позивач зазначав, що 21 вересня 2021 року між Державним підприємством "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Фід Трейд" був укладений Договір про надання послуг з перевалки № 0029.

Відповідно до умов договору ДП Новопокровський КХП зобов`язується за завданням Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Фід Трейд" надати послуги з перевалки шроту соняшникового гранульованого.

Відповідно до п. 1.9. договору послуги за даним договором вважаються виконаними за умови надання у розпорядження замовника акта виконаних робіт, який замовник повинен підписати протягом 3 діб з моменту його отримання, або в той же строк надати обґрунтовані заперечення.

На виконання зазначеного договору ДП Новопокровський КХП були надані комплексні послуги з перевалки, що підтверджується:- Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 306 від 06 жовтня 2021 року назагальну суму 2703,60 грн.;Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310 від 07 жовтня 2021 року назагальну суму 2893,20 грн;Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 315 від 08 жовтня 2021 року назагальну суму 2119,20 грн.

Наведені акти підписані обома сторонами без претензій.

Відтак вбачається, що всього за договором позивачем надано послуг на загальну суму 7716,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку-фактури протягом 2 банківських днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 3.2.2 договору визначено обов`язок замовника своєчасно проводити оплату наданих послуг на умовах, встановлених договором.

Виконання зобов`язань позивачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт, зокрема актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 306 від 06 жовтня 2021. Рахунок на оплату №564 за цим актом виставлений 06.10.2021 року, строк на оплату протягом 2 банківських днів сплинув 08.10.2021, та з 09.10.2021 року почався період прострочення платежу.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310 від 07 жовтня 2021 рахунок на оплату № 570 виставлений 07.10.2021 року, строк на оплату протягом 2 банківських днів сплинув 11.10.2021, та з 12.10.2021 року почався період прострочення платежу.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 315 від 08 жовтня 2021 рахунок на оплату №575 виставлений 08.10.2021 року, строк на оплату протягом 2 банківських днів сплинув 12.10.2021, та з 13.10.2021 року почався період прострочення платежу.

Відповідно до пункту 4.2 Договору за порушення строків оплати за послуги виконавця, визначеної у пункті 2.2. Замовник сплачує пеню в розмірі - 0,1 % закожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Тож, позивач також нарахував до стягнення з відповідача окрім основного боргу і пеню, відсотки річні та інфляційні за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за договором про надання послуг з перевалки № 0029 від 21.09.2021у сумі 19809,04 грн., з яких основна сума боргу 7716,00 грн., інфляційні- 3234,65 грн., 3% річних - 673,44 грн, пеня - 8184,95 грн.

Станом на день прийняття судом рішення у справі доказів виконання відповідачем взятих за договором грошових зобов`язань до справи не подано.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін регулюються положеннями Цивільного кодексу, що стосуються договорів надання послуг.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом досліджено наданий позивачем договір надання послуг з перевалки № 0029 від 21 вересня 2021 року, за яким заявлені вимоги про стягнення боргу та встановлено, що відповідно до преамбули цього договору позивач виступає виконавцем у цих відносинах надання послуг з перевалки шроту соняшникового гранульованого, а відповідач замовником.

Також, судом досліджено надані копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 306 від 06 жовтня 2021, № 310 від 07 жовтня, № 315 від 08 жовтня 2021, на які позивач звертав увагу.

В матеріалах справи не міститься відомостей про наявність заперечень замовника стосовно вартості наданих послуг та зауважень стосовно якості наданих послуг в межах означеного договору.

Водночас, суд констатує, що матеріали справи не містять відомостей про сплату відповідачем за рахунками на оплату №564 від 06.10.2021 року, № 570 від 07.10.2021 року, та №575 від 08.10.2021 року.

Позивач, у свою чергу наголошує на відсутності вказаних оплат.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Тож, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, контррозрахунків чи посилань на обставини, що можуть слугуватися підставами для звільнення сторони від відповідальності, суд, керуючись принципом вірогідності доказів, приймає твердження позивача, які будуються на наданих ним доказах та приходить до висновку, що з огляду на неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором за товариством утворилася заборгованість з оплати за надані послуги, що в загальному становить 7716,00 грн. Вказана сума стягується судом з відповідача враховуючи настання строків оплати станом на дату подання позову.

Через прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також заявив вимогу про стягнення пені за договором, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за актом № 306 від 06 жовтня 2021 за період розрахунку з 09.10.2021 року по 05.09.2024 року; за актом № 310 від 07 жовтня 2021 за період розрахунку з 12.10.2021 року по 05.09.2024 року; за актом № 315 від 08 жовтня 2021 за період розрахунку з 13.10.2021 року по 05.09.2024 року:

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перевірку розрахунків інфляційних нарахувань здійснених позивачем та встановлено, що за розрахунком суду розмір інфляційних, на які може претендувати позивач є більшим ніж заявлено в позовній заяві, водночас суд констатує, що не має права виходити за межі позовних вимог, а відтак суд задовольняє вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в редакції, що викладена в позовній заяві у розмірі 3234,65 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд констатує, що вказані вимоги задовольняються судом частково, позаяк за розрахунком суду розмір 3% річних за означений період становить 672,3 грн, а відтак суд стягує з відповідача 672,3 грн трьох відсотків річних.

Також на підставі пункту 4.2 договору позивач нарахував відповідачу 8184,95 грн пені за періоди означені вище.

Відповідно до пункту 4.2 договору за порушення строків оплати за послуги виконавця, визначеної у пункті 2.2. замовник сплачує пеню в розмірі - 0,1 % за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що вказана норма ГК містить чітке визначення моменту від якого відраховується можливий для нарахування шестимісячний строк від дня, коли таке зобов`язання мало б бути виконане. Формулювання пункту 4.2 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

Також суд звертає увагу позивача, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а саме положеннями ст. 3 розмір пені за порушення грошових зобов`язань обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

За наведених висновків, здійснивши коригування розрахунків позивача по кожному окремому рахунку з урахуванням положень частини 6 статті 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» суд встановив, що сума пені, що підлягає до стягнення у заявлені періоди з урахуванням законодавчого обмеження цих періодів та розміру пені -становить 586,98 грн. Тож вимога про стягнення пені задовольняється судом частково у розмірі 586,98 грн.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд звертає увагу позивача, що останнім при сплаті судового збору не враховано понижуючий коефіцієнт 0,8, що застосовується у разі подання позову в електронній формі через систему електронний суд.

З цих підстав суд констатує, що належний до сплати розмір судового збору за розгляд даної позовної заяви становив 2422,4 грн.

Суд доводить до відома позивача, що сума переплати судового збору може бути повернена судом за клопотанням сторони.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, а також те, що розмір судового збору сплачений позивачем є мінімальним для позовних заяв майнового характеру, суд вважає за необхідне витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,4 грн. покласти на відповідача.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Фід Трейд" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, вул. Промислова, буд. 4, оф. 24, ЄДРПОУ 44367756) на користь Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (63523, смт. Новопокровка, Чугуївський район, Харківська обл., вул. В. Вєсіча, б. 1, ЄДРПОУ 00953042) 7716,00 грн основного боргу, 672,3 грн трьох відсотків річних, 3234,65 грн інфляційних втрат, 586,98 грн пені та 2422,4 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз