Рішення

від 13.01.2025 по справі 911/3933/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3933/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп»

про стягнення 24 612,04 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (далі - відповідач) про стягнення 24 612,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору № 02.5-141-9 від 03.03.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а також Додаткових угод № 1 від 15.06.2018, № 2 від 18.04.2019, № 3 від 18.05.2022 та листів ДП МА «Бориспіль» від 30.12.2022 № 37-22-280 та від 31.03.2023 № 25-22-1-31 «Про зміну вартості послуг», які є невід`ємною частиною Договору), укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період січень-жовтень 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 20 811,91 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі пункту 4.2. Договору нараховано 3 454,15 грн пені та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 242,31 грн 3% річних та 104,03 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2023 відкрито провадження у справі № 911/3933/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

18.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. При обґрунтуванні своїх заперечень на позовну заяву, не погоджуючись з обсягами наданих послуг та розміром нарахувань, у виставлених позивачем рахунках-фактури на оплату, відповідач зокрема зазначає, що внаслідок повномасштабного вторгнення РФ на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП МА «Бориспіль», з 24.02.2022 до теперішнього часу відповідач не має можливості користуватись майном за цільовим призначенням, яке знаходиться на території ДП МА «Бориспіль» та перебуває на його балансі. Крім того, відповідач зазначає, що ним надсилались позивачу листи № 23-12/13 від 13.12.2023 та № 23-12/20 від 20.12.2023 з мотивованими відмовами та повідомленням про нульову кількість працюючих з 24.02.2022.

Суд прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

19.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у зв`язку із збільшенням періоду прострочення зобов`язань. В обґрунтування своєї заяви, позивач зазначив, що в позові заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за отримані послуги за договором в період січень-жовтень 2023 року, а відповідачем також не сплачено плату за отримані послуги за договором у листопаді 2023 року, що призвело до виникнення заборгованості ще в розмірі 1 748,45 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості за отримані на підставі Договору послуги в розмірі 22 560,36 грн за період січень-листопад 2023 року, з яких 20 811,91 грн (заборгованість за період січень-жовтень 2023 року) та 1 748,45 грн (заборгованість за листопад 2023 року). Так, не змінюючи підстав позову, викладених у позовній заяві, враховуючи заборгованість в розмірі 22 560,36 грн, позивач просить стягнути з відповідача також 4 452,12 грн пені, 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.

Позивачем подано заяву про зміну предмету позову із дотриманням процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 29.12.2023 про відкриття провадження у справі № 911/3933/23, тому суд прийняв її до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Таким чином, судом розглядаються вимоги у справі № 911/3933/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» 22 560,36 грн основного боргу, 4 452,12 грн пені, 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.

19.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що позивачем не надавались послуги за договором. Також позивач зазначає, що в підтвердження факту відсутності можливості користуватись майном за цільовим призначенням, відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності перешкод у потраплянні працівників відповідача на територію Аеропорту та у орендоване приміщення у спірний період. Позивач стверджує, що згідно з умовами пункту 2.2.1 договору рахунки-фактури та акти наданих послуг вважаються отриманими відповідачем та підписаними сторонами, що є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг, натомість, відповідачем не подано актів-претензій в порядку та з підстав, що визначені пунктом 1.5 договору, а тому його доводи про неотримання послуг не відповідають дійсним обставинам справи. Також, позивач звернув увагу, що відповідач не повідомляв позивача про неможливість виконання зобов`язань та не надав сертифіката Торгово-промислової палати України, а тому відповідач не звільнений від виконання обов`язків за договором у спірному періоді.

Суд прийняв відповідь позивача на відзив відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

01.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову. Заперечуючи проти заяви про зміну предмету позову, відповідач посилається на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, з врахуванням збільшення позивачем періоду наданих послуг.

Вказані заперечення судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

06.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення на заперечення на заяву про зміну предмету позову.

Пояснення на заперечення на заяву про зміну предмету позову судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

19.03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Заперечення на відповідь на відзив судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 03.03.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (позивач, Балансоутримувач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Еір Сервіс» (відповідач, Орендар) укладено Договір від № 02.5-141-9 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі - Договір), який набув чинності 03.03.2015.

В подальшому до Договору було внесено зміни та доповнення, які викладені в Додаткових угодах № 1 від 15.06.2018, № 2 від 18.04.2019, № 3 від 18.05.2022 та листах ДП МА «Бориспіль» від 30.12.2022 № 37-22-280 та від 31.03.2023 № 25-22-1-31 «Про зміну вартості послуг», які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 Договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 3 від 18.05.2022), у зв`язку з наданням Орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини нежитлового приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 80,00 кв. м (надалі - Майно), для розміщення та експлуатації місць із сервісного обслуговування пасажирів, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує наступні послуги (надалі - Послуги):

- виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;

- вода, використана для прибирання 1-го кв. м. приміщення самостійно;

- відшкодування витрат вартості послуги з поводження з побутовими відходами;

- утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль» (побутові відходи та великогабаритні відходи);

- забезпечення технічної можливості для під`єднання обладнання Орендаря до електричних мереж Балансоутримувача з метою передачі Орендарю електричної енергії, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача за цінами (тарифами), наведеними у таблиці № 2 Договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 3 від 18.05.2022);

- відшкодування вартості спожитої електричної енергії.

Вартість (ціна) Послуг викладена в таблицях № 1 п.п. 1.1.1 п. 1.1 Договору з врахуванням листа ДП МА «Бориспіль» від 31.03.2023 року № 25-22/1-31 щодо зміни вартості Послуг, який є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що Орендар відшкодовує вартість спожитої електричної енергії з дати підписання акту включення електроустановки до діючої електромережі, після виконання Орендарем електромонтажних робіт згідно технічних умов.

Згідно з умовами п. п. 2.1.1 та 2.1.6 пункту 2.1 Договору (в редакції, викладеній в додатковій угоді № 2 від 18.04.2019) Балансоутримувач зобов`язується надавати Орендарю визначені Договором Послуги та щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти Орендарю рахунок-фактуру за надані Послуги (надалі рахунок) за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних Послуг (надалі - Акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2 Договору передбачено, що Орендар зобов`язується своєчасно здійснювати розрахунки за Договором та щомісячно, з 10 числа місяця, що слідує за звітним самостійно одержувати в бухгалтери Балансоутримувача рахунок, Акт виконаних послуг та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п.п. 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту виконаних послуг. Датою отримання Рахунку та Акту виконаних послуг вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт виконаних послуг Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт виконаних послуг не буде повернутий Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами. Акт виконаних послуг підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання Акту виконаних послуг Орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору).

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що при порушенні Балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання акта-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Отже, внаслідок укладення Договору № 02.5-141-9 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 03.03.2015 із змінами, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На виконання взятих на себе зобов`язань, Балансоутримувачем з січня по листопад 2023 (включно) Орендарю були надані послуги, зазначені в підпунктах 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 Договору, що підтверджується Актами виконаних послуг від 31.01.2023, 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023 року та від 30.11.2023. Для оплати наданих у січні - листопаді 2023 року Послуг, Балансоутримувачем було виставлено Орендарю рахунки - фактури, на загальну суму 28 715,58 грн, а саме: № 897/14 від 02.02.2023 на суму 4 680,66 грн, № 897/159 від 28.02.2023 на суму 4 401,48 грн, № 897/246 від 31.03.2023 на суму 3 283,80 грн, № 897/305 від 30.04.2023 на суму 2 080,69 грн, № 897/385 від 31.05.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/474 від 30.06.2023 на 2 086,75 грн, № 897/707 від 31.07.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/793 від 31.08.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/865 від 30.09.2023 на суму 2 086,75 грн, № 897/1018 від 31.10.2023 на суму 2 086,75 грн та № 897/1277 від 30.11.2023 на суму 1 748,45 грн.

Однак, у порушення умов Договору Орендарем не було самостійно одержано в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунки на загальну суму 28 715,58 грн та Акти.

Оскільки зазначені рахунки-фактури та Акти викопаних послуг не були отримані Орендарем в бухгалтерії Балансоутримувача, Балансоутримувач направив їх Орендарю за допомогою засобів поштового зв`язку та електронного документообігу у (ПЗ) M.li.Doc, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та повідомленнями системи електронного документообігу про доставку документа.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору відповідач не в повному обсязі сплатив на користь позивача плату за отримані послуги за договором в період з січня по листопад 2023, (здійснив оплату лише в загальній сумі 6 155,22 грн), в результаті чого за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 22 560,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем відповідачу було пред`явлено письмову претензію від 07.06.2023 року № 35-28/5-146 на суму 8 291,41 грн основного боргу, що виник за період січень-квітень 2023 року.

03.08.2023 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 35-28/5-191 від 31.07.2023 на суму 12 464,91 грн основного боргу, що виник за період січень-червень 2023 року.

05.10.2023 на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу № 35-28/5-235 від 05.10.2023 на суму 16 638,41 грн основного боргу, що виник за період січень-серпень 2023 року.

Зазначені претензії та вимога були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, але залишені ним без відповіді.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, введення воєнного стану на території України та призупинення роботи ДП МА «Бориспіль», з 24.02.2022 до теперішнього часу відповідач не має можливості користуватись майном за цільовим призначенням, яке знаходиться на території ДП МА «Бориспіль» та перебуває на його балансі.

Матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від писання актів, у строки передбачені Договором, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг.

При цьому, листи на які посилається відповідач при запереченні позовних вимог № 23-12/13 від 13.12.2023 та № 23-12/20 від 20.12.2023 не є належним доказом ненадання Балансоутримувачем в період січень-листопад 2023 року послуг за Договором № 02.5-141-9, оскільки вказаним договором визначено порядок та строки, як для складання актів-претензій, так і для подання вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

У вказаному листі відповідач, висловлюючи свою незгоду з нарахуванням Балансоутримувачем вартості послуг за Договором № 02.5-141-9, в якості єдиної підстави вказував на введення воєнного стану на території України, як на причину, через яку ним не використовується спірне орендоване приміщення.

Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених договором, на період їх дії (далі - Форс-мажор).

Відповідно до пункту 5.2 Договору сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на Форс-мажор у майбутньому.

У статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом та Також, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.».

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідача за Договором № 02.5-141-9. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов`язків.

Так, відповідно до підпункту 4-2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли Балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення Балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить Балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежений у своїх правах на використання даних приміщень.

При цьому, суд враховує, що спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється з обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.

Оскільки відповідач не надав на розгляд суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до Договору № 02.5-141-9 за період з січня 2023 року по листопад 2023 року, то відповідно до умов Договору перелічені вище акти вважаються підписаними.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач у встановлений договором строк не оплатив вартість наданих послуг, чим порушив умови Договору № 02.5-141-9, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 22 560,36 грн.

Суд звертає увагу на те, що відшкодування витрат позивача на утримання орендованого відповідачем нерухомого майна та відшкодування вартості наданих комунальних послуг у відповідному нерухомому майні здійснюється незалежно від того чи користується відповідач орендованим майном чи ні. За відсутності бажання отримувати вказані послуги та виконувати свої договірні зобов`язання щодо відшкодування їх вартості відповідач не позбавлений права розірвати зазначений вище договір.

Отже, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 22 560,36 грн за надані послуги на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 22 560,36 грн заборгованості підлягає задоволенню.

На умовах п. 4.2 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг Орендар зобов`язаний сплачувати Балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

У зв`язку з порушенням відповідачем основного зобов`язання зі сплати на користь позивача 22 560,36 грн вартості наданих/отриманих у період січень-листопад 2023 року на умовах Договору Послуг, позивачем:

-на підставі п. 4.2 Договору нараховано і заявлено до стягнення 4 452,12 грн пені;

-на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.

Позивач просить стягнути з відповідача всього 27 696,34 грн, з яких: 22 560,36 грн основного боргу, 4 452,12 грн пені, 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 285 Господарського кодексу України визначено основні права та обов`язки орендаря, серед яких передбачено, що орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Приписами ст. 42 Господарського кодексу України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст.44 ГК України).

Укладаючи Договір сторони погодили усі його істотні умови. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за Договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

За наведених обставин, враховуючи умови чинного Договору про відшкодування, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання зі сплати на користь позивача 22 560,36 грн вартості наданих/отриманих у період січень-листопад 2023 року на умовах Договору Послуг.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача протягом наведених при обґрунтуванні позовних вимог періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення 4 452,12 грн пені, нарахованої на підставі п. 4.2 Договору обґрунтована і підлягає задоволенню.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 338,62 грн 3% річних та 345,24 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 147,20 грн.

Оскільки позивачем не надано належних доказів понесення витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в заявленій у попередньому розрахунку сумі, відповідне питання залишено судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Груп» (08324, Київська область, Бориспільський район, Сільрада Гірська, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 36077146) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 22 560 (двадцять дві тисячі п`ятдесят шістдесят) грн 36 коп основного боргу, 4 452 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дві) грн 12 коп пені, 338 (триста тридцять вісім) грн 62 коп 3% річних, 345 (триста сорок п`ять) грн 24 коп інфляційних втрат та 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін