Рішення

від 14.01.2025 по справі 911/2818/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2818/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп»

про стягнення 7 496,23 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (далі ТОВ «Гарант Ойл Групп», відповідач) про стягнення 7 496,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2023 у справі № 911/2818/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області у встановлений судом строк позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2023 відкрито провадження у справі № 911/2818/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420092419 від 01.04.2021, який було укладено шляхом приєднання ТОВ «Гарант Ойл Групп» до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу на підставі поданої відповідачем до постачальника (позивача) заяви-приєднання від 30.03.2021 (додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу) до договору про постачання електричної енергії споживачу в редакції, що діє з 01.10.2020 на умовах Комерційної пропозиції постачальника «Стандарт-1) із зазначенням дати початку постачання електричної енергії з 01 квітня 2021. У зв`язку з зазначеним фактом за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 7 496,23 грн. за квітень 2022 року та травень 2022 року.

13.12.2023 та 25.12.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання, в яких він просить залучити до участі у справі Військову частину НОМЕР_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що у додатку до розрахунків за квітень і травень 2022 року в таблиці розділу «Нарахування» вказано: «№ лічильника, адреса об`єкта 62Z8036855236429, Бориспіль, Військове містечко 1», який знаходиться на території Військової частини НОМЕР_1 .

З цього приводу судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 судом не задоволено, оскільки рішення суду у справі не вплине на права та обов`язки останньої.

25.12.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з клопотанням про поновлення строку на подачу відзиву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову. При обґрунтуванні своїх заперечень на позовну заяву, не погоджуючись з обсягами споживання та розміром нарахувань, у виставлених позивачем рахунках на оплату, відповідач зокрема зазначає, що з 24.02.2022 не споживає електричну енергію за об`єктом споживання, оскільки внаслідок військової агресії РФ проти України на території України було введено воєнний стан, що відповідач вважає форс-мажорною обставиною загалом, як обставини звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором. Відповідач зазначає, що листом № 12 від 26.08.2022 він повідомив позивача та інших зацікавлених осіб про обставини, що виникли починаючи з 24.02.2022, які стали підставою у відсутності доступу у відповідача до об`єкту споживача по договору про постачання електричної енергії та про настання форс-мажорних обставин. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог також зазнає, що він не є належним відповідачем у даній справі посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Суд прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивачем відповіді на відзив на позов подано не було.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, відносини, пов`язані з розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії споживачам регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VIII. Закон також визначає організаційні засади функціонування ринку електричної енергії в Україні.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:

- адміністратор комерційного обліку електричної енергії - юридична особа, яка забезпечує організацію та адміністрування комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також виконує функції центральної агрегації даних комерційного обліку;

- електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу;

- оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності;

- постачальник послуг комерційного обліку - суб`єкт господарювання, який надає послуги комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до вимог цього Закону;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (позивач, Постачальник) являється електропостачальником, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 року.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (надалі - ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.7. ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420092419 від 01.04.2021 (надалі - Договір) на умовах Комерційної пропозиції «СТАНДАРТ-1».

Укладення Договору між позивачем та відповідачем відбулося шляхом приєднання відповідача до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опубліковано на веб-сайті позивача, в результаті підписання заяви-приєднання фактичного споживання електричної енергії та часткової оплати виставлених рахунків. Даний Договір є публічним договором приєднання та укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, умови якого є однаковими для всіх споживачів. Приєднавшись до Договору ТОВ «Гарант Ойл Групп» взяло на себе зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4. Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором календарний місяць (п. 5.5. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем були проведені оплати за поставлену електричну енергію за квітень 2021 січень 2022.

Позивач зазначає, що він свої зобов`язання за Договором виконує в повному обсязі та постачає (продає) відповідачу електричну енергію. Натомість, відповідач всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між сторонами Договору, сплату за фактично спожиту електричну енергію здійснює не в повному обсязі, в результаті чого у ТОВ «Гарант Ойл Групп» станом на травень 2023 року виникла перед позивачем заборгованість в сумі 7 496,23 грн.

Відповідно до п. 4.8. ПРРЕЕ форма та порядок оплати визначаються в договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору). Після закінчення розрахункового періоду здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.

За умовою п. 4.10 ПРРЕЕ у разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги споживач за взаємною згодою сторін може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати.

Споживач проводив оплату на умовах визначених п. « 4.12 ПРРЕЕ та п. 5.10 Договору.

За умовою п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та енергопостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем.

Пунктом 5.10. Договору № 420092419 від 30.03.2021 встановлено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 420092419 від 30.03.2021 Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією «СТАНДАРТ-1», яка є Додатком №3 до цього Договору (додається).

Згідно п. 5.9. Договору № 420092419 від 30.03.2021 розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідач, всупереч п.1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5. ПРРЕЕ, а також умовам укладеного між Сторонами Договору №420092419 від 30.03.2021, не здійснив в повному обсязі плату за спожиту електричну енергію, в результаті чого у ТОВ «Гарант Ойл Групп» за період квітень 2022 травень 2022 виникла заборгованість в сумі 7 496,23 грн.

Заявник додає до заяви копію неоплачених рахунків-фактур за спожиту електричну енергію № 5043627677 за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 3 471,91 грн та № 5580569225 за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 7496,23 грн, в підтвердження наявності заборгованості.

Рахунки-фактури за спожиту електричну енергію містять інформацію: про адресу об`єкту електропостачання, встановлений розрахунковий прилад обліку (електролічильник), ЕІС-код точки комерційного обліку, обсяг спожитої електричної енергії протягом певного періоду, тариф, вартість нарахованої електроенергії, сплачену суму за використану електроенергію, загальну вартість до сплати та кінцева дата сплати. В додатку до рахунку вказана сума, сплачених споживачем коштів та сума санкцій за невиконання умов Договору № 420092419 від 30.03.2021.

Станом на дату подачі позову заборгованість Відповідачем не сплачена.

Щодо обсягів спожитої Боржником електроенергії позивач вказує, що ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача числиться під № 62Z8036855236429, встановлений на об`єкті Боржника за-адресою Київська область, м. Бориспіль, Військове містечко, 1, та узгоджено Заявою-приєднання.

Заявник зазначає, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» в силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників та особисто не визначає обсяг проданої електричної енергії споживачам.

Пунктом 4.3. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п. п. 6.1. п. 6. Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексом комерційного обліку електричної енергії обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором електричної мережі є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Згідно п. п. 7.1. п 7. Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу комерційного обліку електричної енергії до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через центральну інформаційно-комунікаційну платформу визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують оператори електричної мережі.

Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що Оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 2.3.11. ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Постачальник послуг комерційного обліку (ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14. ПРРЕЕ).

У відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку) щомісячно надає ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» інформацію в електронному вигляді про обсяг спожитої електричної енергії Боржником протягом всього терміну дії Договору № 420092419 від 30.03.2021.

На підтвердження викладеного Позивач листом звернувся до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з проханням надати інформацію щодо фактичного обсягу розподіленої електричної енергії протягом розрахункових періодів Споживачу.

У відповідь на вищевказаний лист ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надало підтверджуючу довідку № 20-1-507 від 26.07.2023, в якій зазначило помісячний обсяг розподіленої електричної енергії споживачам, в тому числі, ТОВ «Гарант Ойл Групп».

На підставі даних, отриманих від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», Заявник формував та виставляв до сплати Рахунки-фактури за електроенергію.

Обсяги спожитої електричної енергії, адреса та номера лічильника вказані в Рахунках-фактурах.

Обсяг розподіленої електричної енергії за квітень 2022 року відображено в Рахунку-фактурі № 5043627677 за квітень 2022 року від 30.04.2022 та Акті приймання-передавання № А-5043627677 за квітень 2022 року від 30.04.2022. Фактично спожито у квітні 2022 1193 кВт/год. х на тариф = 5235,56 грн з ПДВ. До сплати у квітні 2022 року виставлено: 3471,91 грн (5235,56 за квітень 2022 - 1763,65 кредит на початок періоду = 3 471,91 грн.

Обсяг розподіленої електричної енергії за травень 2022 року відображено в Рахунку-фактурі № 5580569225 за травень 2022 року від 31.05.2022 та Акті приймання-передавання № А-5580569225 за травень 2022 року від 31.05.2022. Фактично спожито у травні 2022 917 кВт/год. х на тариф = 4 024,32 грн з ПДВ (4 024,32 грн за квітень 2022 року + 3 474,91 грн дебет на початок періоду - 7 496,23 грн. До сплати у травні 2022 року виставлено: 7 496,23 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії за Договором не виконав, у зв`язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 18.04.2023 з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена позивачем без відповіді.

Оскільки у відповідача перед позивачем за квітень 2022 року та травень 2022 року утворилась заборгованість, розрахована з урахуванням фактичних обсягів споживання, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності з п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що у квітні 2022 року та травні 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» електричну енергію на загальну суму 7 496,23 грн.

Як вказує позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором з оплати за постачання електроенергії не виконав, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість у сумі 7 496,23 грн, розрахунок якої долучений до матеріалів справи.

Слід зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Водночас, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зокрема, зазначав, що він не є належним відповідачем у даній справі посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Щодо тверджень відповідача, суд відзначає, що відповідно до п. 3.2.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії має обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднанні до умов договору постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 3.2.11 ПРРЕЕ, за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на своєму веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу, в якому вказано найменування та адресу веб-сайта електропостачальника. Така заява-приєднання, крім іншого, має містити інформацію про обрану комерційну пропозицію.

Пунктами 3.2.12, 3.2.13 ПРРЕЕ передбачено перелік документів, які додаються до заяви-приєднання при укладанні договору. Серед них відсутня друкована форма комерційної пропозиції.

Як слідує з матеріалів справи, заява-приєднання, яка була підписана відповідачем 30.03.2021, містить найменування обраної споживачем комерційної пропозиції, а саме - «СТАНДАРТ-1», та посилання на сайт постачальника www.koec.com.ua, на якому розміщено текст комерційної пропозиції.

Відповідно до п. 3.2.14 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.

Отже, підписанням заяви-приєднання сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, і договір є укладеним та дійсним.

Таким чином, договірні відносини між сторонами врегульовані з дотриманням норм законодавства, що підтверджується матеріалами справи, а тому заявлені вимоги до відповідача є правомірними.

Водночас, доказів визнання договору № 420092419 від 01.04.2021 недійсним в судовому порядку до матеріалів справи не надано.

Окрім того, як слідує з матеріалів справи, постачання електричної енергії згідно договору № 420092419 від 01.04.2021 здійснюється позивачем і оплачується відповідачем з квітня 2021 року, що підтверджується наявністю проведених оплат за поставлену електричну енергію згідно договору за квітень 2021 січень 2022.

Щодо заперечень відповідача з приводу обсягів споживання та розміру нарахувань у виставлених позивачем рахунках на оплату, суд відзначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що у відповідності з п. 4.3 ПРРЕЕ ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було надано ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем. На підставі отриманих даних від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», позивачем формувались рахунки для оплати поставленої електроенергії. На підтвердження заявлених обсягів спожитої електроенергії до матеріалів справи долучено довідку ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» № 20-1-507 від 26.07.2023.

Доказів оскарження споживачем визначеного обсягу електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 311 від 14.03.2018, чи в судовому порядку матеріали справи не містять.

Підсумовуючи наведене, суд відзначає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії за період з квітня 2022 року по травень 2022 року на загальну суму 7 496,23 грн, матеріалами справи підтверджений та по суті жодними доказами відповідачем не спростований.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 7 496,23 грн є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Слід відзначити, що відповідач також посилався на військову агресію РФ проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 було введено воєнний стан, що відповідач вважає форс-мажорною обставиною, загалом, як обставини звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором. Відповідач зазначав, що вказана подія знайшла своє відображення у листі № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України та визнана форс-мажорними обставинами.

Щодо посилань відповідача на введення воєнного стану загалом, як обставини звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором (неможливості виконання грошового зобов`язання за договором), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022, ТПП України підтверджувала, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 у справі № 914/374/21).

Також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді питань щодо форс-мажору наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

При цьому, встановлюється наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Зважаючи на викладене, обставина введення на території України воєнного стану, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

Водночас, матеріали справи не містять ні повідомлення відповідачем позивача про настання обставин, які перешкоджали виконати свої зобов`язання в термін, передбачений договором, ні сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором № 420092419 від 01.04.2021.

Лист № 12 від 26.08.2022 відповідача, на який він посилається заперечуючи проти позовних вимог, щодо повідомлення позивача та інших зацікавлених осіб про обставини, що виникли починаючи з 24.02.2022, які стали підставою у відсутності доступу у відповідача до об`єкту споживача по договору про постачання електричної енергії та про настання форс-мажорних обставин, не містить обставин неможливості виконання грошового зобов`язання саме з оплати заборгованості у сумі 7 496,23 грн за постачання електроенергії за квітень 2021 січень 2022 за договором № 420092419 від 01.04.2021.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість виконання відповідачем обов`язку щодо вчасної оплати за поставлену електричну енергію у зв`язку із форс-мажорними обставинами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (37043, Полтавська область, Пирятинський район, Шлях Київ-Харків, корпус 134 км, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8 В, код ЄДРПОУ 42094646) 7 496 (сім тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 23 коп боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін