Рішення

від 14.01.2025 по справі 911/2351/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2351/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Межувальник»

до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області

про стягнення 25 000,00 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Межувальник» (далі - позивач, ТОВ «Межувальник») до Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області (далі - відповідач) про стягнення 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати робіт за Договором № 31/01-ЮС на виконання робіт з інвентаризації земель від 29.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 у справі № 911/2351/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Межувальник» залишено без руху.

Через канцелярію Господарського суду Київської області у встановлений судом строк позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2023 відкрито провадження у справі № 911/2351/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

10.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до змісту якого відповідач зазначив, що заперечує проти позову.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву із дотриманням процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 13.09.2023 про відкриття провадження у справі № 911/2351/23, тому суд прийняв відзив відповідача до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Позивачем відповіді на відзив на позов подано не було.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами. Клопотань про розгляд справи з викликом сторін та проведенням судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Межувальник» (виконавець) та Сектором освіти Сквирської райдержадміністрації (замовник) був укладений Договір № 31/01-ЮС на виконання робіт з інвентаризації земель (далі Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору позивач зобов`язався своїми засобами за рахунок сектора освіти Сквирської райдержадміністрації провести інвентаризацію земель Кривошиїнського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ», а сектор освіти Сквирської райдержадміністрації прийняти та оплатити виконані роботи. Роботи виконуються по земельній ділянці орієнтовною площею 3,6000 га, що розташована по вул. Сквирська, 87 В в с. Кривошиїнці, Сквирського району, Київської області.

Відповідно до п. 1.4. Договору результатом робіт, визначених п. 1.1. цього договору, є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сектору освіти Сквирської РДА.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що за проведення робіт з інвентаризації земель за цим договором Сектор освіти Сквирської райдержадміністрації переказує

позивачу договірну ціну 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Згідно з п. 2.2. Договору розрахунок за цим договором проводиться після виконання робіт передбачених договором та передачі технічної документації із інвентаризації земель Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації на підставі рахунку-фактури.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що кінцевий термін виконання робіт за договором не пізніше 180 календарних днів з моменту отримання від Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації вихідних даних та документів, визначених в п. 3.1.1. договору. Позивач має право виконати роботу достроково.

Відповідно до п. 5.2. Договору позивач зобов`язується не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п. 4.2. даного договору (з урахуванням умов п. 5.2.), передати Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт виконаних робіт у 2-х примірниках.

Відповідно до п. 5.3. Договору у разі відсутності зауважень Сектор освіти Сквирської райдержадміністрації протягом 5 (п`яти) днів зобов`язаний передати позивачу підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно з 5.4. Договору підписання акта виконаних робіт Сектором освіти Сквирської райдержадміністрації є підтвердженням з його боку відсутності претензій до виконавця.

За твердженнями представника позивача, відповідач не оплатив виконані позивачем роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав роботи на суму 25 000,00 грн., а відповідач виконані позивачем роботи прийняв, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 31/01-ЮС від 29.07.2020 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач в ході розгляду справи подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що він не є правонаступником Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації, оскільки, станом на момент подання відзиву, відсутній запис про державну реєстрацію припинення Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації, як юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відсутні відомості щодо правонаступників цієї особи.

Таким чином, відповідач вважає, що факт його правонаступництва за договірними зобов`язаннями, які виникли між позивачем і Сектором освіти Сквирської райдержадміністрації, не доведений позивачем, оскільки ним не долучені до матеріалів справи докази передачі майна, прав та обов`язків Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації відповідачу (передавальний акт, розподільчий баланс, тощо).

Також за твердженнями відповідача, він є розпорядником бюджетних коштів першого рівня та станом на день подання відзиву, в управлінні Державної казначейської служби України кредиторська заборгованість не зареєстрована за відповідачем, від Сектору освіти Сквирської райдержадміністрації не передана відповідачу, а тому останній не має повноважень вчиняти будь-які дії стосовно прийняття чи неприйняття кредиторської заборгованості від інших установ і організацій, а також повноважень щодо здійснення оплати відповідної заборгованості.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв`язку з наступними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Так, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи, факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 року в справі № 922/347/21 та від 16.03.2023 року в справі № 922/3979/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі № 910/5953/17).

Водночас, чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 року в справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в цій постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Так, момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, не може пов`язуватись із внесенням запису до Державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.09.2020 року в справі №296/443/16-ц та у постанові від 04.11.2020 року в справі № 922/817/18.

Правовідносини сторін у цій справі, що виникли на підставі договору, носять господарський характер, при цьому, особою у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, є орган державної влади Сектор освіти Сквирської райдержадміністрації, що є структурним підрозділом зі статусом юридичної особи органу державної влади Сквирської райдержадміністрації, яку, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» №1635-р від 16.12.2020 року, реорганізовано шляхом приєднання до Білоцерківської райдержадміністрації.

Публічне правонаступництво державного органу є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Разом з цим, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із таким суб`єктом.

Ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» №1635-р від 16.12.2020 здійснена реорганізація районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» №807-IX від 17.07.2020 року, шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, зокрема, Сквирська районна державна адміністрація реорганізована шляхом приєднання до Білоцерківської районної державної адміністрації.

На підставі розпорядження Сквирської райдержадміністрації «Про реорганізацію структурних підрозділів із статусом юридичної особи публічного права Сквирської районної державної адміністрації Київської області» №7 від 13.01.2021 вирішено, зокрема, реорганізувати сектор освіти Сквирської райдержадміністрації шляхом приєднання до відділу освіти Білоцерківської райдержадміністрації Київської області, а також установлено, що відділ освіти Білоцерківської райдержадміністрації Київської області є правонаступником сектору освіти Сквирської райдержадміністрації, зобов`язано голів комісії з реорганізації вжити заходів щодо реорганізації підпорядкованих структурних підрозділів відповідно до Порядку.

Згідно з розпорядженням Білоцерківської райдержадміністрації «Про ліквідацію відділу освіти Білоцерківської РДА» №41 від 09.03.2021 вирішено припинити відділ освіти Білоцерківської райдержадміністрації, а 18.08.2021 здійснена державна реєстрація припинення цієї особи, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Отже, станом на момент розгляду цієї справи, правонаступник сектору освіти Сквирської райдержадміністрації, сектор освіти Білоцерківської райдержадміністрації, є припиненим внаслідок ліквідації.

Разом з цим, рішенням Сквирської міської ради «Про створення відділу освіти Сквирської міської ради та затвердження його Положення» №25-3-VIIІ від 22.12.2020 вирішено створити відділ освіти Сквирської міської ради зі статусом юридичної особи та затверджено Положення про цей відділ.

Пунктом 1.1 Положення, в редакції прийнятій згідно з рішенням Сквирської міської ради №25-3-VIIІ від 22.12.2020, встановлено, що відділ освіти Сквирської міської ради є її виконавчим органом з правом юридичної особи публічного права Сквирської міської ради та утворюється, підзвітний і підконтрольний Сквирській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Сквирської міської ради, міському голові, заступникам міського голови відповідно до розподілу посадових обов`язків, а також Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.

22.10.2020 Сквирською міською радою також прийняте рішення №1502-61-VII щодо передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Сквирського району в особі Сквирської районної ради до комунальної власності територіальної громади Сквирської міської ради майна згідно з додатком 1, у тому числі й навчальних закладів на відповідній території.

Згодом, згідно з п. 2 рішення Сквирської міської ради «Про зміну юридичної адреси відділу освіти Сквирської міської ради та затвердження Положення в новій редакції» №13-30-VIIІ від 28.02.2023, затверджене Положення про відділ освіти Сквирської міської ради в новій редакції (далі Положення).

Пунктом 1.1. Положення встановлено, що відділ освіти Сквирської міської ради (далі відділ освіти) є її структурним підрозділом з правом юридичної особи публічного права Сквирської міської ради, утворюється, підзвітний і підконтрольний Сквирській міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Сквирської міської ради, міському голові, заступникам міського голови відповідно до розподілу посадових обов`язків, а також Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації.

Згідно з п. 1.3. Положення, відділ освіти реалізує свої повноваження на території Сквирської міської територіальної громади.

Відповідно до п. 1.4. Положення, відділ освіти фінансується за рахунок коштів міського та державного бюджету. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників відділу та видатки на його утримання, структура й штатний розпис відділу освіти, в межах встановленої граничної чисельності фонду оплати праці, затверджуються сесією Сквирської міської ради та розпорядженням міського голови.

Пунктом 1.5. Положення встановлено, що відділ освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з п. п. 1.7, 1.8 Положення, відділ освіти створено для забезпечення повноважень у сфері освіти. Відділ освіти є уповноваженою особою з реалізації прав та обов`язків Сквирської міської ради, як засновника, щодо управління закладами освіти Сквирської міської територіальної громади.

Згідно п. п. 3.1.1, 3.1.3, 3.5, 3.5.3 Положення, до функцій відповідача належать: здійснення управління закладами загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти розташованими на території громади; забезпечення оперативного контролю за збереженням чинної мережі закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, сприяння їх навчально-методичному, фінансовому та матеріально-технічному забезпеченню; організація матеріально-технічного забезпечення закладів загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, центру професійного розвитку педагогічних працівників, структурних підрозділів відділу освіти; здійснення розподілу коштів, затверджених сесією міської ради між закладами освіти з урахуванням потреб та реального фінансування, планування й здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг через систему Прозоро відповідно до вимог чинного законодавства, укладання фінансових договорів, договорів оренди, тощо.

Згадувані вище розпорядження Сквирської райдержадміністрації №7 від 13.01.2021 та Білоцерківської райдержадміністрації №41 від 09.03.2021, а також рішення Сквирської міської ради № 1502-61-VII від 22.10.2020, неодноразово брались до уваги та досліджувались судами під час розгляду судових справ, зокрема відображені у рішенні Господарського суду Київської області від 16.11.2022 у справі №911/343/22, яке залишене без змін, відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 та постанови Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №911/343/22.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту (п.п. 4 п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою (п.п. 9 п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

- під час реорганізації юридичних осіб - органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу) (абз. 1, п.п. 12 п. 61 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

06 грудня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» №1009-1Х від 17.11.2020 року, яким внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до підпунктів 1) та 4) п. 6-1 Прикінцевих положень цього Закону, у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (розформовані територіальні громади).

Так, складання передавального акту, внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення, передача документів від розформованих органів місцевого самоврядування до новосформованих тощо, є похідними діями, пов`язаними з реорганізацією, які не впливають на факт переходу прав та обов`язків від розформованих органів місцевого самоврядування до новосформованих.

Відтак, моментом переходу прав і обов`язків від сектору освіти Сквирської райдержадміністрації до відповідача є день набуття відповідних повноважень відповідачем, а саме, 22 грудня 2020 року (дата прийняття Сквирською міською радою рішення «Про створення відділу освіти Сквирської міської ради та затвердження його Положення» №25-3-VIIІ).

Ця позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 20.05.2021 у справі №902/682/20, згідно з яким, суд касаційної інстанції наголосив на наступному:

- п. 3.13. при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 року в справі №910/5953/17).

- п. 3.14. Посилання скаржника на те, що відсутність затвердженого передавального акта із зазначенням кредиторської заборгованості та відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про припинення юридичної особи, свідчить про те, що факт «вибуття» останньої, як сторони виконавчого провадження, ще не настав, колегія суддів відхиляє, оскільки вибуття сторони з виконавчого провадження пов`язується саме із правонаступництвом, яке, в свою чергу, не пов`язується ані з моментом припинення юридичної особи правопопередника та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідної інформації, ані з моментом складання передавального акта.

- п. 3.15. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про невірне визначення попередніми судовими інстанціями моменту правонаступництва внаслідок помилкового застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», оскільки як норми згаданого Закону, так і норми розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначають однаковий момент правонаступництва юридичних осіб (сільських, селищних, міських рад) внаслідок об`єднання територіальних громад - з дня набуття повноважень новообраною радою (підпункт 9 пункту 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та абзац 2 частини четвертої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад»).

Також, при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Відтак, до відповідача, перейшли не виключно повноваження у сфері освіти, але й обов`язки, пов`язані з фінансуванням закладів освіти, у тому числі оплата заборгованості, у зв`язку з порушенням умов договору в сумі 25 000,00 грн.

У відзиві представник відповідача послався на те, що в управлінні Державної казначейської служби України кредиторська заборгованість (у тому числі й за спірним договором) не зареєстрована за відповідачем. Разом із цим, сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача, як боржника, від виконання зобов`язання.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17 та №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, враховуючи, що документів, які спростовували б доводи представника позивача, або підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відділу освіти Сквирської міської ради Київської області (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Карла Болсуновського, будинок 55, ідентифікаційний код 43934956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Межувальник» (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Київська, будинок 36, ідентифікаційний код 38713663) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін