Рішення

від 14.01.2025 по справі 911/1102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1102/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Панченка Валерія Івановича

про стягнення 9 852,55 грн

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Панченка Валерія Івановича (далі - відповідач) про стягнення 9 852,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору оренди нежитлового приміщення (пам`ятка архітектури) № 1529 від 01.03.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати за користування орендованим майном, внаслідок чого за ним утворився борг з орендної плати в розмірі 9 852,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2024 відкрито провадження у справі № 911/1102/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

08.07.2024 від відповідача надійшло клопотання з поясненнями, в яких відповідач зазначає, що він намагається приватизувати орендоване майно, проте, йому відмовляють в приватизації.

Суд прийняв зазначене клопотання до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами. Клопотань про розгляд справи з викликом сторін та проведенням судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1. Положення про управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради затвердженого рішенням міської ради № 4819-47-VIII від 30.11.2023 (далі - Положення) Управління комунальної власності та концесії є самостійним структурним підрозділом Білоцерківської міської ради, утворюється радою, їй підзвітне та підконтрольне.

Згідно з п.п. 1.3. Положення Управління здійснює управління майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Біла Церква в межах, визначених міською радою та цим Положенням і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Як вбачається з викладених у позові обставин, 01.03.2018 між Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Панченком Валерієм Івановичем (орендар) було укладено Договір оренди № 1529 нежитлового приміщення (пам`ятка архітектури) (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 18,80 кв.м, розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, площа Торгова, 16, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора №6».

Об`єкт оренди було фактично передано відповідачу за Актом прийому-передачі у день укладення Договору, тобто 01.03.2018.

Відповідно до п. 1.2. Договору вартість об`єкта оренди зазначена у Звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.01.2018, становить 92 901,00 грн. Мета оренди: ремонт шкіряних виробів (п. 1.3. Договору).

28.02.2019 підписано Додаткову угоду №2 до Договору оренди № 1529 від 01.06.2015 щодо пролонгації дії Договору. Нумерація додаткових угод здійснюється програмою автоматично і при формуванні угоди їй було присвоєно №2.

18.03.2020 підписано Додаткову угоду №3 до Договору оренди № 1529 від 01.03.2018 щодо пролонгації дії Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору (зі змінами згідно Додаткової угоди № 3 до Договору), цей Договір діє до 31.01.2021.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 10.9. Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Відповідно до п. 4.6. та п. 10.11. Договору орендар зобов`язується у разі припинення цього договору протягом п`яти робочих днів повернути орендодавцю орендоване майно.

Як зазначає позивач, з 01.02.2021 Договір припинив свою дію. Договір продовженим не був, оскільки відповідачем не було вжито заходів для його продовження.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-VII (далі - Закон), який набрав чинності 01.02.2020 року, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом до настання дати - 1 липня 2020 року. Після настання цієї дати, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону.

Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Частиною 8 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його укладено. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення Договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Як зазначив позивач, оскільки Договір припинив свою дію з 01.02.2021, а відповідачем не було проведено жодних дій по поверненню позивачу нежитлового приміщення з оренди, позивач звернувся до суду з позовною заявою про примусове виселення Фізичної особи-підприємця Панченка Валерія Івановича із займаного нежитлового приміщення загальною площею 18,80 кв.м, розташованого на другому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Торгова площа, 16. За результатами розгляду вказаної позовної заяви 10.11.2021 Господарським судом Київської області було ухвалено рішення у справі № 911/2426/21, яким позов задоволено повністю. Рішення відповідач не виконав. Звільняти нежитлове приміщення та підписувати акт приймання-передачі відмовився.

01.05.2023 року представниками позивача за участі представника Балансоутримувача нежитлового приміщення - Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №6 при огляді нежитлового приміщення площею 18,80 кв.м за адресою: Київська область, м. Біла Церква, площа Торгова, 16, встановлено, що приміщення не використовується, доступ до нього вільний, та відповідно представниками Орендодавця та Балансоутримувача комісійно було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, та передано Балансоутримувачу.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу і становить 464,51 грн. (в т.ч. ПДВ 77,42 грн) за базовий місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься.

Відповідно до п 3.5 Договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та передачі його Орендодавцю за актом приймання-передачі включно.

Як зазначає позивач, відповідач свої обов`язки за договором в частині проведення орендних платежів за користування об`єктом оренди в повному обсязі не виконав (всього за період дії договору нараховано орендної плати в розмірі 35 615,04 грн, сплачено орендарем орендної плати в загальній сумі 25 762,49 грн), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 9 852,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями № 01-20/49 від 24.06.2021 та № 01-09/13 від 12.03.2024 у яких вимагав погашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надіслано позивачу відповіді на претензії, у яких відповідач посилається на намір приватизувати орендоване приміщення та висловлює незгоду з виселенням. По суті питання оплати за період фактичного користування орендованим майном відповідач обґрунтованих заперечень не навів.

В ході розгляду справи відповідач просив надати йому додатковий строк для підготовки відзиву на позов, оскільки ним не отримано примірника позовної заяви.

Судом було надано відповідачу достатньо часу, однак відповідач з матеріалами позову (справи) в суді не ознайомився, відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату за користування майном: нежитловим приміщенням площею 18,80 кв.м, розташованим за адресою: Київська область, м. Біла Церква, площа Торгова, 16, на підставі Договору оренди № 1529 нежитлового приміщення (пам`ятка архітектури).

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як передбачено ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п 3.5 Договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об`єкта оренди та передачі його Орендодавцю за актом приймання-передачі включно. Таким чином, не сплативши орендну плату за користування майном, орендованим за Договором оренди № 1529 від 01.03.2018 по день його повернення орендодавцю в установленому порядку (01.05.2023), відповідач допустив порушення зобов`язання та заборгував 9 852,55 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача 9 852,55 грн заборгованості зі сплати орендних платежів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Панченка Валерія Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця А. Шептицького, будинок 2, код ЄДРПОУ 20577351) 9 852,55 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн 55 коп заборгованості зі сплати орендних платежів та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін