Ухвала

від 14.01.2025 по справі 913/477/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

14 січня 2025 року м.Харків Справа № 913/477/24

Провадження № 4/913/477/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 29.11.2024

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області, м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 270262 грн 01 коп.

Без виклику (повідомлення) сторін,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Старобільська багатопрофільна лікарня» Старобільської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 11-1086/21-Б0-Т від 09.11.2021 у сумі 270262 грн 01 коп., з яких: 172985 грн 94 коп. основний борг за лютий 2022 року, 36540 грн 32 коп. пеня, 12771 грн 36 коп. 3% річних, 47964 грн 39 коп. інфляційні втрати.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 16.12.2024 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановив сторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.

30.12.2024 відповідач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечує та зазначає, що з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан. Активні бойові дії на території Луганської області та окупація території незаконними збройними формуваннями РФ призвели до припинення виконання договору пропостачання природного газу від 09.11.2021 №11-1086/21-БО-Т, а саме постачальник припинив постачання природного газу споживачу. Відповідач був позбавлений можливості до доступу в особистий кабінет на сайті Оператора ГРМ для формування звітності та рахунків за надані послуги, а також ознайомитися з обсягами розподіленого та спожитого природного газу за періодз 01.01.2022 по 28.02.2022, що унеможливило проведення звірення розрахунків за фактично використаний природний газ. Первинні бухгалтерські документи втрачені.

Про можливу заборгованість станом на 15.04.2024 за спожитий природний газ відповідач дізнався після звернення позивача до Луганської обласної державної адміністрації в квітні 2024 року. На виконання п. 2 Протокольного доручення робочої наради щодо погашення заборгованості за спожитий газ бюджетними організаціями та комунальними підприємствами Луганської області та з метою проведення остаточного розрахунку за договором про постачання природного газу від 09.11.2021 №11-1086/21-БО-Т та керуючись п.5.5 договору відповідач двічі направив на електронну пошту позивача лист, у якому просив позивача направити на поштову адресу споживача у м. Дніпро два примірники акту приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, підписані уповноваженим представником постачальника. Позивач проігнорував відповідні звернення, тому відповідач не отримав акти приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022.

Відповідач також не був ознайомлений з актом-приймання передачі природного газу за лютий 2022 року та не отримував жодних відомостей про обсяг спожитого природного газу у лютому 2022 рік до моменту подачі позивачем до суду заяви про усунення недоліків, до якої додав акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року на суму 172985 грн 94 коп. Будь-яких доказів на підтвердження направлення акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на електронну чи поштову адресу відповідача позивач суду не надав.

Крім того, позивач не надав суду розрахунок та період, за який нарахував пеню в розмірі 36540,32 грн, 3% річних від основного боргу в розмірі 12771,36 грн та інфляції в розмірі 47964,39 грн.

Жодних доказів надіслання акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 позивач не надав, тому ним не доведено момент отримання відповідачем документів на оплату та період виконання грошового зобов`язання, прострочення відповідача, а тому суд позбавлений можливості перевірити період прострочення.

06.01.2025 позивач подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності споживання останнім природного газу з ресурсу постачальника. Саме на відповідача покладався обов`язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов договору. Відповідач не виконав свій обов`язок щодо надання позивачу актів розподілу природного газу за лютий 2022.

Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за лютий 2022. Підписані з боку відповідача акти (акт) не був повернутий позивачу, у зв`язку з чим у позивача відсутній акт за вказаний період.

У зв`язку з тим, що споживачем не підписано відповідний акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022, враховуючи дані Інформаційної платформи, обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі. Учасники ринку природного газу у своїй діяльностіта для взаємодії між суб`єктами ринку природного газу користуються даними Інформаційної платформи.

За відсутності належним чином оформлених актів приймання-передачі природного газу (неповернення їх позивачу), саме дані Інформаційної платформи (узгоджене у договірному порядку джерело інформації про спожиті обсяги природного газу), адміністратором якої є Оператор ГТС України, є належним та допустимим доказом, який доводить реальний рух товару, а саме постачання природного газу.

Отже, з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу, ціни природного газу та строки оплати, що визначено в договорі, відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату, навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу. Тобто обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦКУкраїни, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту надсилання позивачем акту приймання-передачі природного газу.

Щодо тверджень відповідача про не отримання відповіді на листи, у яких просив позивача направити на поштову адресу споживача у м. Дніпро два примірники акту приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, позивач зазначає, що ним була надана відповідь №125/3/1/1-4043 від 21.05.2024 та акт звіряння розрахунків заперіод 01.10.2021 по 30.04.2024, які направлені засобами поштової відправки АТ«Укрпошта» 24.05.2024.

Суду стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, що Верховний Суд ухвалою від 27.03.2024 справу № 908/1162/23 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду длявідступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи ст. 2 Закону. Колегія суддів у справі № 908/1162/23 вважала, що положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування ч. 1 цих статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 19.04.2024 прийняв до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та призначив розгляд справи на 07.06.2024 о 12 год. 30 хв.

Приймаючи справу № 908/1162/23 до свого розгляду, об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що характер спірних правовідносин у справах № 908/1162/23 та № 910/9680/23 в контексті застосування ч. 2 ст. 13 та ч. 2 ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі від 27.03.2024 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є вочевидь неприйнятними.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 20.12.2024 судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" призначив на 17.01.2025 о 10 год. 30 хв.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Предметом спору у справі № 908/1162/23 є стягнення заборгованості за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії з підприємства, розміщеного у м. Мелітополь Запорізької області (окуповане з 25.02.2022).

Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача у справі № 913/477/24 згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, буд. 67.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія Старобільської міської територіальної громади є тимчасово окупованою з 28.02.2022.

Як вбачається із матеріалів справи № 913/477/24, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 270262 грн 01 коп. за поставлений відповідачу природний газ у лютому 2022 року (з 01.02.2022 по 28.02.2022), місцезнаходження якого з 28.02.2022 окуповане.

Таким чином, період, за який позивачем нараховано основну заборгованість, частково охоплюється періодом перебування території місцезнаходження відповідача в тимчасовій окупації.

Ураховуючи подібні предмет, підстави спору, зміст позовних вимог у справах № 913/477/24 та № 908/1162/23 (стягнення заборгованості з відповідача за поставлений газ/електричну енергію) і те, що в обох справах йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у ч. 2 ст. 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», і про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, суд приходить до висновку, що ці справи є подібними.

Оскільки для надання правової оцінки правовідносинам у справі № 913/477/24 має значення правовий висновок за результатами розгляду в касаційному порядку справи № 908/1162/23, а також для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами, суд вважає за необхідне з власної ініціативи зупинити провадження у справі № 913/477/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.

У п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Зупинити провадження у справі № 913/477/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

2.3обов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 14.01.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ірина ГОЛЕНКО