Ухвала

від 13.01.2025 по справі 914/3062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.01.2025 Справа № 914/3062/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вей»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Захід-Фрахт»

про: стягнення 10 957,62 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ

12.12.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вей» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Захід-Фрахт» про стягнення 10 957,62 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач подав відзив на позов (вх.№30858/24 від 23.12.2024р.), в якому вказує на відсутність боргу та зазначає про те, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн. є неспівмірними з ціною позову, складністю справи, обсягом матеріалів у справі та кількістю підготовлених процесуальних документів.

Від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№22/25 від 03.01.2025р.), у зв`язку з відмовою від позову та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Судом встановлено, що 16 грудня 2024 року ТзОВ «Іст-Захід-Фрахт» добровільно задовольнив позовні вимоги шляхом сплати штрафних санкцій на розрахунковий рахунок ТзОВ «Райт Вей» відповідно до умов Договору №175 з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 18.07.2023р. в сумі 10 957, 62 грн., яка є предметом даного позову, внаслідок чого на теперішній час предмет спору в даній справі відсутній (відповідно до платіжної інструкції №2283, яку надано відповідачем при подачі відзиву).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Розглянувши заяву про відмову від позову, перевіривши повноваження особи на підписання вказаної заяви, суд дійшов висновку прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 ГПК України).

Позивач у своїй заяві від 03.01.2024р. (вх.№22/25) просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Так, ч. 3 ст. 130 ГПК України визначено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Отже, у даному випадку підлягає застосуванню саме ч. 3 ст. 130 ГПК України, тож розподіл судових витрат здійснюється судом на підставі вказаної норми закону.

З матеріалів справи слідує, що при подані позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1355 від 07.12.2023р.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Проте, з урахуванням звернення до суду з позовною заявою в електронній формі позивачем мав би бути сплачений судовий збір з пониженим коефіцієнтом 0,8, зокрема, в розмірі 2 422,40 грн.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Пунктом 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 вказаної статті, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд зазначає, що розмір надмірно сплаченого судового збору становить 261,60 грн., який за відповідним клопотанням позивача підлягає поверненню.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн на підставі: договору №07-12/2023 про надання професійної правничої допомоги від 07.12.2023р., Акта прийняття-передачі наданих правових послуг від 11.12.2023р. на суму 11 500,00 грн та платіжної інструкції №1363 від 13.12.2023р. на цю суму.

Заперечуючи проти стягнення 11 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач у відзиві зазначає про їх неспівмірність із ціною позову.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022р. у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, від 24.10.2019р. у справі №905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі №904/3583/19, від 18.03.2021р. №910/15621/19, від 07.09.2022р. у справі №912/1616/21, від 12.01.2023р. у справі №908/2702/21.

Судом встановлено, що дана справа має незначну складність, об`єм зібраних та опрацьованих адвокатом доказів є незначним.

Врахувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, ціну позову, значення справи для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає розмір витрат позивача на правову допомогу в сумі 11 500,00 грн неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони. З огляду на зазначені обставини суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження у справі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст-Захід-Фрахт» (адреса: 79029, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок, 29; ідентифікаційний код 35854536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райт Вей» (адреса: 03124, Україна, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок, 11, квартира, 9; ідентифікаційний код 40459661) 2 422,40 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.На виконання ухвали видати наказ.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.