Рішення

від 07.01.2025 по справі 914/1584/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 Справа № 914/1584/24

За позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «РЕАМЕД», м. Хмельницький,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроекобуд», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: військової частини НОМЕР_1 НГУ, АДРЕСА_1 ,

про стягнення 1'483'998,81 грн заборгованості.

Суддя Б Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники cторін:

від позивача: В. Заїка,

від відповідача: не з?явився,

від третьої особи: О. Супрун.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку https://vkz.court.gov.ua

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства «РЕАМЕД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроекобуд» про стягнення 1'483'998,81 грн. заборгованості за договором підряду №08-11/2023 від 08.11.2023, з яких: 1'371'312,66 грн. основний борг, 103'073,25 грн. пеня та 9'612,90 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.06.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 25.11.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу № 914/1584/24 до судового розгляду по суті на 10.12.2024. Розгляд справи відкладався на 07.01.2025.

Представник позивача у судове засідання 07.01.2025 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Відповідач участі повноважного представника у судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про усі засідання у даній справі, у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні повідомив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду, зазначив, що договірних відносин між позивачем та військовою частиною не існувало і жодних претензій військова частина до позивача не має.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі та подальші засідання суду, йому було відомо про наявність даного спору, однак у судові засідання представник відповідача повторно не з`явився, суд розглянув справу за відсутності відповідача.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підрядником на виконання договору підряду №08-11/2023 від 08.11.2023 було виконано будівельні роботи, які відповідач прийняв без зауважень, але такі оплатив. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано інфляційні втрати та пеню, які просить стягнути з відповідача. Зазначив, що у даних правовідносинах товариство виступало у ролі субпідрядника (третя особа у справі виступала замовником робіт, які виконувались позивачем), договорів із військовою частиною товариство не укладало.

Аргументи відповідача.

Позовні вимоги заперечив з підстав того, що жодних правових підстав для стягнення заявленої заборгованості не існує, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, як кінцевим замовником, на адресу відповідача скеровано лист-претензію про недоліки проведених робіт, що свідчить про порушення умов розділу 7 договору, оскільки з моменту отримання результату робіт не пройшло 3 роки. Просив відмовити у задоволенні позову за їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Аргументи третьої особи.

У поясненнях по суті спору третя особа зазначила, що між ВЧ НОМЕР_1 НГУ та ТОВ «Макроекобуд» був укладений договір №237/КЕС на закупівлю робіт з капітального ремонту за державні кошти від 28.10.2022. Об?єкт - капітальний ремонт будівлі казарми № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 НГУ за адресою: АДРЕСА_1 . 03.07.2024 ВЧ НОМЕР_1 НГУ скеровано відповідачу претензію №50/14/11/1-1130 про неякісне виконання робіт згідно договору №237/КЕС від 28.10.2022, укладеного між ВЧ НОМЕР_1 НГУ та ТОВ «Макроекобуд», яка залишена без задоволення. Додатковою угодою №10 від 27.07.2024 договір підряду №237/КЕС від 28.10.2022 розірвано. Договірних відносин між позивачем та військовою частиною не існувало і жодних претензій військова частина до позивача не має.

У судовому засіданні 07.01.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08 листопада 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Макроекобуд» (замовник, відповідач) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «РЕАМЕД» (підрядник, позивач) укладено договір підряду №08-11/2023, відповідно до умов якого підрядник на замовлення зобов`язується у встановлений договором строк виконати роботи з капітального ремонту будівлі казарми № 2 військової частини НОМЕР_1 НГУ за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підряднику проектно-кошторисну документацію, майданчик для виконання вказаних робіт.

За умовами п.1.2 договору замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконані підрядником, та оплатити їх вартість відповідно до умов договору. Склад та обсяг робіт можуть бути переглянуті у процесі виконання робіт, про що сторони укладають відповідні додаткові угоди до цього договору. Без узгодження замовника та без підписання додаткової угоди до цього договору підрядник не має права виконувати роботи, не передбачені цим договором (п.1.4 та 1.5 договору). Відповідно до п.2.1 договору ціна та характер робіт визначається у додатках (договірна ціна) до даного договору. Умови та терміни виконання робіт погоджені сторонами у розділі 3 договору.

Згідно з п.4.1 договору замовник надає підряднику попередню оплату (аванс) на придбання будівельних матеріалів та організацію будівельно-монтажних робіт на об`єкті в розмірі 70% від загальної вартості договору. Оплата за виконані роботи проводиться згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати їх підписання (п.4.4 договору).

Сторони погодили, що у разі виявлення замовником допущених при виконанні робіт недоліків, підрядник зобов?язаний їх усунути за власний рахунок. У випадку прострочення замовником строків оплати, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми, що підлягає перерахуванню. Сплата пені не звільняє замовника від проведення передбачених договором розрахунків (п.6.2 та 6.3 договору).

Згідно п.7.1 договору роботи вважаються виконаними після підписання замовником та підрядником акту виконаних робіт. Якщо під час здачі-приймання виконаних робіт з боку замовника виникають претензії щодо якості та/або повноти виконання підрядником робіт, підрядник зобов`язаний усунути недоліки упродовж 10 днів з дати виникнення претензій. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказуються терміни усунення недоліків у виконаних роботах (п.7.4). Гарантія на виконані роботи підрядника встановлюється з дати введення об`єкта в експлуатацію і становить 3 роки (п.7.5). Підрядник зобов?язаний за свій рахунок та своїми силами усувати недоліки (дефекти), несправності, виявлені протягом гарантійного строку, вказаного у п.7.5 цього договору (п.7.6).

Пунктом 10.2 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 07.11.2024 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

12 лютого 2024 року на виконання умов укладеного договору сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) та акт №1 приймання-виконання будівельних робіт за лютий 2024 (форма КБ-2в) без зауважень. Загальна вартість виконаних робіт склала 1'371'312,66 грн.

27.02.2024 позивач надіслав відповідачу претензію про погашення заборгованості за виконані роботи, яка залишена без відповіді та задоволення.

03.07.2024 ВЧ НОМЕР_1 НГУ скеровано відповідачу претензію №50/14/11/1-1130 про неякісне виконання робіт згідно договору №237/КЕС від 28.10.2022, укладеного між ВЧ НОМЕР_1 НГУ та ТОВ «Макроекобуд».

Позивач стверджує, що претензій щодо якості та/або повноти виконання підрядником робіт, відповідач не заявляв, акт приймання-виконання будівельних робіт за лютий 2024 підписав без зауважень, проте вартість будівельних робіт не оплатив. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 103'073,25 грн. пені та 9'612,90 грн інфляційних втрат.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору підряду підряду №08-11/2023 від 08.11.2023. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Загальні положення про підряд визначені параграфом 1 Глави 61 ЦК України, зокрема згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1. ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору (п.4.4 та ) оплата за виконані роботи проводиться згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) впродовж 5 (п`яти) банківських днів з дати їх підписання. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказуються терміни усунення недоліків у виконаних роботах (п.7.4). Гарантія на виконані роботи підрядника встановлюється з дати введення об`єкта в експлуатацію і становить 3 роки (п.7.5).

З поданих суду доказів вбачається, що відповідач прийняв передані позивачем роботи без зауважень, доказів звернення відповідача до позивача із претензією у межах договору №08-11/2023 щодо неякісно виконаних робіт матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд не бере до уваги покликання відповідача про наявність листа від військової частини про неякісно виконані роботи, адже даний лист стосується іншого договору, який укладався між третьою особою і відповідачем, і не має відношення до зобов`язань за договором №08-11/2023 від 08.11.2023. Крім того, як уже відзначалося, представник третьої особи у судовому засіданні підтвердив, що між ВЧ та позивачем не існує зобов`язальних відносин і жодних претензій третя особа до позивача не має.

Матеріалами справи підтверджується та позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт, відтак, позовна вимога про стягнення суму 1'371'312,66 грн. заборгованості є обґрунтованою, адже розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується належними доказами та не спростований відповідачем.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, передбачене положеннями ст. 625 ЦК України є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем вимога про стягнення 9'612,90 грн втрат від інфляції.

Позивачем на підставі п.6.3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 103'073,25 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2. ст. 551 ЦК України).

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення замовником строків оплати, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення, від суми, що підлягає перерахуванню. Сплата пені не звільняє замовника від проведення передбачених договором розрахунків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що така є правомірною та підлягає до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №26 від 28.05.2024 на суму 22259,98 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги є правомірними, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКРОЕКОБУД» (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230а, корпус 5; ідентифікаційний код 39941103) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «РЕАМЕД» (29000, м. Хмельницький, вул. Кропивницького, 6/18; ідентифікаційний код 22778912) 1'371'312,66 грн основного боргу, 103'073,25 грн. пені, 9'612,90 грн інфляційних втрат та 22'259,98 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.01.2025.

Суддя Б. Яворський.