Рішення

від 03.01.2025 по справі 916/602/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/602/23

За позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.3, код ЄДРПОУ - 03528552, електронна адреса: Odeska.obl@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: legal_department@omr.gov.ua)

До відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд.26, код ЄДРПОУ - 39767547, електронна адреса: kirovohrad@land.gov.ua)

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

про скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від прокуратури: Капустін М.В.- на підставі посвідчення №073083;

Від позивача: Подакова Т.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Жук В.В. - на підставі ордера серії АЕ №1063879 від 05.05.2024р.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, проведеної 26.07.2021р. державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т.М., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.02.2023р. позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без руху.

23 лютого 2023р. до суду надійшла заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/602/23, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2023р.

Ухвалою суду від 23.03.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , відкладено підготовче засідання на 13.04.2023р.

Ухвалою суду від 13.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 09.05.2023р. Ухвалою суду від 09.05.2023р. відкладено підготовче засідання на 28.06.2023р. Ухвалою суду від 28.06.2023р. відкладено підготовче засідання на 18.07.2023р. Ухвалою суду від 18.07.2023р. відкладено підготовче засідання на 03.08.2023р.

18 липня 2023р. на адресу суду від третьої особи - ОСОБА_1 надійшло клопотання про об`єднання справ №916/602/23 та №916/522/23 в одне провадження.

В обгрунтування даного клопотання ОСОБА_1 зазначив, що предметом розгляду у цих справах є суміжні земельні ділянки, які розташовані поруч та мають спільну межу.

Протокольною ухвалою суду від 03.08.2023р. відмовлено в задоволенні клопотання про об`єднання справ №916/602/23 та №916/522/23 в одне провадження та відкладено підготовче засідання на 29.08.2023р.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про об`єднання справ №916/602/23 та №916/522/23 в одне провадження суд виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній і справ. У справі №№916/602/23 перше підготовче засідання було розпочато ще 23.03.2023р., що унеможливлює об`єднання справ.

Ухвалою суду від 08.08.2023р. зупинено провадження по справі, матеріали справи №916/602/23 направлено до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у зв`язку із розглядом касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023р.

Ухвалою суду від 09.07.2024р. поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 25.07.2024р. Ухвалою суду від 25.07.2024р. відкладено підготовче засідання на 13.08.2024р.

Ухвалою суду від 31.07.2024р. зупинено провадження по справі, матеріали справи №916/602/23 направлено до Південно-західного апеляційного господарського суду для розгляду заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 06.09.2024р. поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 01.10.2024р.

Ухвалою суду від 01.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 08.10.2024р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що третьою особою - ОСОБА_1 , неодноразово подавались клопотання про закриття провадження по справі №916/602/203 у зв`язку з тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В судовому засіданні 08.10.2024р. представник ОСОБА_1 просив залишити дані клопотання без розгляду. Протокольною ухвалою від 08.10.2024р. суд залишив клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження по справі №916/602/203 без розгляду.

Ухвалою суду 08.10.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 19.11.2024р. Ухвалою суду від 19.11.2024р. відкладено судове засідання на 03.12.2024р. Ухвалою суду від 03.12.2024р. відкладено судове засідання на 17.12.2024р. Ухвалою суду від 17.12.2024р. відкладено судове засідання на 03.01.2025р.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, яка надійшла до суду 21.03.2023р., запереченнях від 30.01.2024р.

Представник позивача - Одеської міської ради повністю підтримує позицію прокурора у даній справі, просить суд задовольнити позов.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві, який надійшов до суду 15.03.2023р. Представник відповідача участі у судових засіданнях не брав.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: - ОСОБА_1 , проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у поясненнях, які надійшли до суду 28.06.2023р., додаткових поясненнях від 16.01.2024р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради, зазначає, що на території Київського району міста Одеси, по вул. Вєтрова сформовано земельну ділянку рекреаційного призначення із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006.

Відповідно до інформаційної довідки Державного земельного кадастру вказану земельну ділянку площею 0,06 га віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, визначено вид використання - для індивідуального дачного будівництва.

Крім того, до Державного земельного кадастру внесено відомості про наявність обмежень у їх використанні, а саме: водоохоронної зони.

При цьому, як зазначає прокурор, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності або користування земельної ділянки не зареєстровано, в Державному земельному кадастрі форму власності також не визначено.

З інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 21.07.2022р. за №01-19/811 вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки або щодо затвердження проекту землеустрою та передачі останньої у приватну власність Одеською міською радою не приймались.

При цьому, як стверджує прокурор, з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.07.2022р. за №10-15-0.81-1951/2-22 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 здійснено 26.07.2021р., на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на замовлення ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене вище, прокуратура вважає, що державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 здійснено у порушення вимог законодавства, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, та у зв`язку із чим державна реєстрація останньої підлягає скасуванню у судовому порядку.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 31.08.2017р. звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 20.09.2017р. №01-26/1169, наданим у відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 , повідомлено про необхідність надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Також, як стверджує прокурор, ОСОБА_1 28.09.2017р. звернувся до Одеської міської ради із аналогічною заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, на твердження прокурора, 30.11.2017р., 24.01.2018р., 16.02.2018р. ОСОБА_1 на адресу Одеської міської ради скеровано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , а 29.01.2018р. ОСОБА_1 повідомив Одеську міську раду про те, що ним укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність.

Окрім того, ОСОБА_1 07.02.2018р. звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по АДРЕСА_2 .

Також прокурор зазначає, що листом від 13.02.2018р. за №01-13/46/ЗШ Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016р. за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Окрім того, зазначено, що відповідно до плану зонування території від 19.10.2016р. земельна ділянка, що запитується, розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

Окрім того, Одеською міською радою 16.02.2018р. прийнято рішення за №2922-УІІ «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до п. 3 якого Одеською міською радою вирішено відмовити громадянам, визначеним у переліку (додаток №2) у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою.

Як зазначає прокурор, відповідно до п. 49, 73, 87, 90 зазначеного переліку ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у межах м. Одеси у зв`язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.

У подальшому, 02.05.2019р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га розмірами 20 на 30 метрів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Прокурор звертає увагу суду, що виконавчим органом Одеської міської ради, а саме Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 31.05.2019р. за №01-26/629 надано ОСОБА_1 інформацію про те, що відповідним органом Одеської міської ради, а саме постійною комісією з питань землеустрою та земельних відносин Одеської міської ради, питання щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передання у приватну власність спірної земельної ділянки (розташованої у законодавчо-визначених межах прибережної захисної смуги та в проектній водоохоронній зоні Чорного моря) не розглядалось, тому що було відкладено з причин відсутності затвердженого проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря у м. Одесі, який і до теперішнього часу не затверджено.

Водночас, на думку прокурора, ОСОБА_1 , володіючи інформацією про особливий обмежено оборотоздатний статус запитуваної земельної ділянки, а також про неможливість її отримання у приватну власність, 01.07.2019р. повідомив Одеську міську раду про те, що ним замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва (договір від 25.06.2019р. за №2-25/06).

У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 у 2019 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва.

Прокурор зазначає, що у період звернення ОСОБА_1 до Одеської міської ради із розробленим проектом землеустрою та клопотанням про його затвердження (04.08.2021р.), Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.03.2020р. за №01-13/29/0-114пз-К ОСОБА_1 повторно надавалась інформація щодо місця розташування запитуваної земельної ділянки на зсувному схилі, а також про те, що містобудівною документацією на місцевому рівні визначено місце розташування земельної ділянки зоні Р-4, водночас зауважено, що вказана зона створюється на основі вже існуючих садівничих товариств, до жодного із яких запитувана земельна ділянка не входить.

Прокурор заявляє, що після завершення процедури складання проекту землеустрою, 26.07.2021р. проведено державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 із вищезазначеним цільовим призначенням.

На твердження прокурора, маючи розроблений проект землеустрою, ОСОБА_1 04.08.2021р. звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання у приватну власність для індивідуального дачного будівництва земельної ділянки площею 0,06 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, до якої долучено відповідний проект.

Водночас, прокурор звертає увагу суду, що до теперішнього часу рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки Одеською міською радою не прийнято з підстав, які зазначалось вище.

При цьому, прокурор зазначає, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 04.10.2021р. за №01-11/3432-156пр-К, адресованому директору Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, надано ґрунтовну інформацію щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 вимогам містобудівної документації, розробленої на місцевому рівні, та неможливості її відведення ОСОБА_1 .

Як зазначає прокурор, зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідна земельна ділянка, що визначена ОСОБА_1 як бажана для безоплатного отримання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва. розташована на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів.

Окрім того, Департаментом зауважується, що при освоєнні територій під забудову на наявністю таких геологічних процесів як зсуви необхідно виконати протизсувні заходи та берегоукріплення. Програмою комплексного соціально-економічного розвитку міста Одеси, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2004р. № 1604, передбачено будівництво 3-ї черги берегозахисних протизсувних споруд від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське. Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 за №3328-УП затверджені заходи щодо недопущення відчуження з комунальної власності земель міських схилів, парків та скверів з особливим правовим режимом використання та охорони, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані на схилових частинах озеленених територій, не підлягають передачі у приватну власність.

Хоча зона Р-4 (визначена Зонінгом) призначена, у тому числі, для розміщення дач, зелених насаджень вздовж вулиць та проїздів, створена на основі існуючих ділянок садівничих товариств згідно із містобудівною документацією, прокурор зазначає, що запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка не входить у межі існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах.

Згідно п. п. 6.1.44, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» розміщення нової дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у тому числі водоохоронних зонах, не допускається. Нову дачну або садову забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивідуального садівництва.

Окрім того, прокурор зазначає. що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 04.10.2021р. №01-11/3432-156пр-К зазначається, що на неодноразові звернення ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з проханням погодити проект землеустрою щодо відведення у власність вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва надавались обґрунтовані листи з відмовою у погодженні наданого проекту землеустрою з вищезазначених підстав.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинні бути включені рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством або за рішенням суду.

Прокурор звертає увагу суду, що зазначені документи у складі наданого ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Одеської міської ради проекту землеустрою не надавались.

Як стверджує прокурор, розташування земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_2 , для індивідуального дачного будівництва, не відповідає містобудівній документації та державним будівельним нормам та стандартам.

На думку прокурора, ОСОБА_1 , свідомо, володіючи інформацією про те, що земельна ділянка, на час його звернень із клопотаннями про надання дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою, розташована у межах водоохоронної зони, прибережної захисної смуги Чорного моря, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, на зсувному схилі, схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів, не входить до масиву жодного з існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах, маючи приватний інтерес на незаконне отримання у приватну власність земельної ділянки, яка взагалі не може бути передана із комунальної у приватну власність в силу закону та діючих обмежень, не маючи підстав для застосування принципу «мовчазної згоди» Одеської міської ради, безпідставно замовив проект землеустрою щодо відведення собі у власність земельної ділянки.

Відповідно до актів перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, що є частиною зазначеного вище проекту землеустрою, через вищевказану земельну ділянку проходить водоохоронна зона вздовж Чорного моря площею 0,0600 га. Розміри та місцезнаходження охоронної зони код 05.01 - водоохоронна зона та прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Відповідно до ситуаційної схеми, що міститься у матеріалах геодезичних вишукувань відповідного проекту землеустрою, відстань від земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 147,34 м.

Прокурор вважає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0600 га у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, розроблений ФОП Мешко Л.Л. без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, а саме відповідних викопіювань із Генерального плану міста Одеси, зонінгу, інформацій виконавчих органів Одеської міської ради та рішень Одеської міської ради щодо неможливості її відчуження та забудови, тобто не відповідає вимогам ст. ст. 58, 60-62, 83 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України, п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004р. № 434, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. № 486, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173.

Як зазначає прокурор, у порушення вимог законодавства, відповідно до вищезазначеного проекту землеустрою спірній земельній ділянці надано наступні характеристики: категорія земель: землі рекреаційного призначення, код згідно з КВЗУ: 014.00 землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення, код та вид цільового призначення згідно КВЦПЗ: 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

У подальшому, 26.07.2021р. державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т. М. відкрито поземельну книгу на спірну земельну ділянку, присвоєно останній кадастровий номер 5110136900:45:007:0006, та внесено до Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку.

Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 26.07.2021р. № 001), земельна ділянка із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_2 віднесена до категорії земель: землі рекреаційного призначення, вид використання: для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.

Відповідно до запису №003 від 26.07.2021р. земельна ділянка має відповідне обмеження: розташована у межах водоохоронної зони.

При цьому, прокурор зазначає, що дії державного кадастрового реєстратора відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т. М. щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 не є протиправними, тому що останньому не було відомо про порушення ОСОБА_1 законодавчо встановленої процедури отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, вжиття виконавчими органами Одеської міської ради спрямованих на встановлення підстав для надання такого дозволу, у тому числі про рішення Одеської міської ради про відмову у наданні ОСОБА_1 відповідного дозволу, що свідчить про обґрунтоване встановлення відсутності критерію «мовчазної згоди» органу місцевого самоврядування, що є розпорядником спірної земельної ділянки.

Проте, на думку прокурора, враховуючи, що здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою ОСОБА_1 , розробленого без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, розроблених та виданих на місцевому рівні, надання земельній ділянці цільового призначення, що прямо суперечить вимогам закону, є окремою підставою для скасування такої реєстрації у судовому порядку.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що поземельна книга від 26.07.2021р. щодо цієї земельної ділянки підлягає закриттю.

Також прокурор зазначив, що відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Таким чином, як зазначає прокурор, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_2 є землею комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розпорядником якої є Одеська міська рада, а тому її права на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме володіння, користування та розпорядження нею, підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації незаконно сформованої земельної ділянки та закриття Поземельної книги на неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі №826/19769/16, а також від 17.12.2021р. у справі №826/9603/17 (п.п.79-81).

Також прокурор надає обгрунтування підстав звернення ним до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та відомості про виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач- Одеська міська рада повністю підтримує позицію заступника керівника Одеської обласної прокуратури та просить суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що Одеською міською радою не приймалися рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, а також на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_2 , відповідно до плану зонування території від 19.10.2016р. розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

При освоєнні територій під забудову на наявністю таких геологічних процесів як зсуви необхідно виконати протизсувні заходи та берегоукріплення. Програмою комплексного соціально-економічного розвитку міста Одеси, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2004р. № 1604, передбачено будівництво 3-ї черги берегозахисних протизсувних споруд від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське. Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 за №3328-УП затверджені заходи щодо недопущення відчуження з комунальної власності земель міських схилів, парків та скверів з особливим правовим режимом використання та охорони, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані на схилових частинах озеленених територій, не підлягають передачі у приватну власність.

Хоча зона Р-4 (визначена Зонінгом) призначена, у тому числі, для розміщення дач, зелених насаджень вздовж вулиць та проїздів, створена на основі існуючих ділянок садівничих товариств згідно із містобудівною документацією, запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка не входить у межі існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах.

Згідно п. п. 6.1.44, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» розміщення нової дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у тому числі водоохоронних зонах, не допускається. Нову дачну або садову забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивідуального садівництва.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, у відзиві на позовну заяву від 15.03.2023р. проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що 26.07.2021р. державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Тетяною Михайлівною була проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №455 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок», яка була чинна на час розгляду заяви про реєстрацію».

Заява про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з доданим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (для індивідуального дачного будівництва, код КВЦПЗ- 07.03) за адресою вул. Вєтрова, Київський район, м. Одеса, Одеської області, що надійшла до державного кадастрового реєстратора відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за принципом екстериторіальності, містила попереднє рішення №РВ-4800871722021 державного кадастрового реєстратора відділу у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Маханькової М.В. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 10 червня 2021 року з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа.

Відповідач зазначає, що заява ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, що надійшла до державного кадастрового реєстратора відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за принципом випадковості надійшла повторно.

Враховуючи вищевикладене, державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Тетяною Михайлівною при розгляді заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було дотримано ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Також, відповідач додатково зазначає, що державний кадастровий реєстратор, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки або сформував відмову у випадках, передбачених п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру за принципом екстериторіальності (випадковості), після завершення опрацювання такої заяви не має доступу до відомостей про неї, в тому числі про дату надходження та завершення опрацювання такої заяви, про результати опрацювання (реєстрація чи формування відмови), кадастровий номер земельної ділянки у разі реєстрації, включаючи відомості з Державного земельного кадастру, проектно-технічну документацію, що була додана до заяви, а також документи, що були сформовані за результатами розгляду такої заяви, в тому числі заява, поземельна книга, витяг з Державного земельного кадастру або відмова у внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Частиною 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено вичерпні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, зокрема, у разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови).

Таким чином, як зазначає відповідач, після опрацювання заяв про державну реєстрацію земельної ділянки за принципом випадковості, програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в автоматичному порядку повертається заява із сформованими документами територіальному органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.

Інформація про земельні ділянки інших областей та заяви з доданими до них документами в програмному забезпеченні ведення Державного земельного кадастру на рівні державних кадастрових реєстраторів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не відображається.

Відповідач звертає увагу суду, що Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером мас повний доступ до відомостей про дану земельну ділянку, заяв, що стосуються земельної ділянки, документів, що стали підставою для державної реєстрації земельної ділянки, а також має повний доступ в частині вчинення подальших дій із земельною ділянкою, що передбачені Порядком та Законом України «Про Державний земельний кадастр» в межах технічних можливостей програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

В обгрунтування своєї позиції відповідач також посилається на ст.ст. 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. 9, 12, 13 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: - ОСОБА_1 , проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що у висновках №3143/82-21 від 05.03.2021р. та №8240/88-20 від 05.05.2020р. Державної експертизи про розгляд документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 вказано:

«Аналіз документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (Для індивідуального дачного будівництва, код згідно КВЦПЗ -07.03) за адресою: АДРЕСА_2 відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам» ( п.8 Висновку).

Згідно п.10 висновку: «Підсумкова оцінка документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (Для індивідуального дачного будівництва, код згідно КВЦПЗ - 07.03) за адресою: вул. Вєтрова, Київський район, м. Одеса, Одеської області погоджується.»

Висновок №3143/82-21 від 05.03.2021р. надано експертом Державної експертизи Поліщук Ірина Олександрівна ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Висновок №8240/88-20 від 05.05.2020 надано експертом Державної експертизи Дробаха Тетяна Михайлівна ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що вказані позитивні висновки Державної експертизи по проектам землеустрою суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами 5110136900:45:007:0005 та 5110136900:45:007:0006 отримані від різних експертів в різний час, що є доказом їх відповідності чинному законодавству.

Щодо меж прибережної захисної смуги Чорного моря третя особа зазначає, що згідно п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486 ( зі змінами), у межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені: прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших водних об`єктів - згідно з ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України.

Враховуючи, що відстань від території з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 до урізу води становить 147,34м, твердження прокуратури щодо розміщення ділянки в прибережній захисній смузі є хибними. Земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 не знаходиться в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

Також третя особа зазначає, що наявність водоохоронної зони дозволяє використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням за КВЦПЗ: 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва» та не є підставою для скасування держаної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006.

Щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 містобудівній документації ОСОБА_1 зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки з цільовим призначенням за КВЦПЗ: 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва» відповідає положенням Генерального плана м.Одеси та Плану зонування території м. Одеса (Зонінг розроблено для реалізації та уточнення положень Генерального плану м.Одеса), згідно яких дана територія визначена як зона Р-4 і призначена для розташування дач, посилаючись на листи від 26.01.2018р, 13.02.2018р. Управління архітектури та містобудування Одеської міськради.

Як зазначає третя особа, згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міськради від 22.03.2021р. територія по АДРЕСА_2 не входить до переліків додатка 1 та додатка 2 рішення Одеської міськради від 07.07.2009р. №4438- V, якими встановлено переліки парків та скверів у м.Одеса, переліки зелених зон, прибудинкових територій та зелених зон загального користування міста, збереження яких передбачено або необхідно передбачити містобудівною документацією.

Третя особа заявляє, що твердження позивача, про те, що положення п.п. 6.1.44, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 є безпідставними, так як Зонінгом передбачено на даній території Р-4 розташування дач, при цьому відведення та державна реєстрація ділянки не передбачає забудови, а лише стосується реалізації конституційного права громадян на приватизацію земельної ділянки, яке визначене Конституцією України та Земельним кодексом України.

Відповідно до абзацу 3 п.7 ст.118 Земельного кодексу України (у редакції на момент подачі заяви від 02.05.2019р.) у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як зазначає ОСОБА_1 , Одеською міською радою не приймалось рішень на звернення гр. ОСОБА_1 від 02.05.2019р. №34-Ф-3024 з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить лист від 31.05.2019 р.№01-26/629 Департаменту комунальної власності Одеської міськради.

У зв`язку з тим, що Одеська міська рада у місячний строк не надала дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, ОСОБА_1 замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06га за адресою: АДРЕСА_2 , для індивідуального дачного будівництва, без надання такого дозволу, про що він письмово повідомив Одеську міську раду повідомленням від 01.07.2019р. №31-Ф-3024/з.

В додаткових пояснення, які надійшли до суду 12.07.2023р. ОСОБА_1 посилається на справу 420/9688/22, за його участі та Одеської міської ради, де було встановлено преюдицінні факти того, що оскільки матеріали справи не містять доказів прийняття Одеською міською радою рішення за клопотанням позивача про отримання вказаної земельної ділянки у власність в порядку ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, то у відповідності до положень абз.2 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України позивач (гр. ОСОБА_1 ) мав право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки без надання Одеською міською радою дозволу на розроблення такого проекту, і після його розроблення подати на затвердження Одеської міської ради.

Також, третя особа звертає увагу суду, що Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами у сфері землеустрою не встановлено форми, змісту та порядку отримання викопіювання із затвердженої містобудівної документації для використання у складі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 містить викопіювання з затвердженого Плану зонування (Зонінгу) території м. Одеси, який розроблено та затверджено на основі Генерального плану м.Одеси для реалізації та уточнення його положень.

Разом з тим, ОСОБА_1 зазначає, що інженерно-будівельні умови (зони зсуву, берегоукріплення, геологічні умови тощо) не можуть бути підставою для відмови в реєстрації земельної ділянки згідно законодавства України.

Також, третя особа вважає, що прокурором позов подано до неналежного відповідача та посилається на Постанову Верховного Суду від 19.12.2022 р. у справі № 359/3951/17 зазначаючи, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 не має статусу нерухомого майна та не може вважатись об`єктом цивільних прав, згідно ч.9 ст.791 Земельного кодексу України, оскільки не зареєстрована в Державному реєстрі прав власності на речове майно, а тому дана справа не може розглядатись за місцем розташування земельної ділянки в Господарському суді Одеської області, а повинна розглядатись за місцем вчинення дій кадастрового реєстратора - в Кіровоградській області в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що поведінка суб`єкта владних повноважень є суперечливою, оскільки йому неодноразово надавались листи з інформацією про раніше видані будівельні паспорти, а також містобудівні умови та обмеження, а в подальшому змінено поведінку та порушено питання про якусь невідповідність.Така поведінка суб`єкта владних повноважень - Одеської міської ради та її представників, суперечить доктрині заборони суперечливої (непослідовної) поведінки (латинською мовою - «Venire contra factum proprium»).

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення прокурора та представників сторін, судом встановлено, що відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 р. на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).

За змістом ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч.1 ст.167 Цивільного кодексу України ). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 Цивільного кодексу України).

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних, правовідносинах. Тому, у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11, від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023р. у справі №488/2807/17).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанову від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 р.у справі № 359/3373/16-ц).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси.Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06. 2019 р. у справі № 587/430/16-ц ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. (абз.2 ч.2 ст.53 ГПК України).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р.у справі № 912/2385/18).

У позовній заяві прокурор вказав, що Одеською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Одеської міської ради 21.09.2022р. за направлено повідомлення за № 15/1/1-1381вих-22 щодо виявлених порушень вимог земельного законодавства.

Але, фактично позивач самоусунувся від самостійного захисту власних майнових інтересів, з часу державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а також з часу направлення Одеською обласною прокуратурою повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», тобто з 21.09.2022р. жодних заходів з метою скасування державної реєстрації земельної ділянки не вжив, до суду із відповідним позовом не звернувся.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ст.ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель» землі в межах території України є об 'єктом особливої охорони держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 20.09.2017р. №01-26/1169, наданим у відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 , повідомлено про необхідність надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

28 вересня 2017р. ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із аналогічною заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за вищезазначеною адресою.

Окрім того, 30.11.2017р., 24.01.2018р., 16.02.2018р. ОСОБА_1 на адресу Одеської міської ради надіслано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

07 лютого 2018р. ОСОБА_1 також звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по АДРЕСА_2 .

Листом від 13.02.2018р. за №01-13/46/ЗШ Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016р. за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Окрім того, зазначено, що відповідно до плану зонування території, від 19.10.2016р. земельна ділянка, що запитується, розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

Одеською міською радою 16.02.2018р. прийнято рішення за №2922-УІІ «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до п. 3 якого Одеською міською радою вирішено відмовити громадянам, визначеним у переліку (додаток №2) у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Відповідно до п. 49, 73, 87, 90 зазначеного переліку ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у межах м. Одеси, у зв`язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.

02 травня 2019р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га розмірами 20 на 30 метрів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 31.05.2019р. за №01-26/629 надано ОСОБА_1 відповідь, що Одеською міською радою рішення про надання відповідного дозволу не приймалось, відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради від 13.04.2018р. розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою було відкладено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, у разі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою у зацікавленої особи виникають правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність.

Звернення особи до органу місцевого самоврядування зумовлене інтересами особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент звернення ОСОБА_1 із клопотаннями про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд звертає увагу сторін, що поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) може кваліфікуватися як недобросовісна, коли він (власник земельної ділянки) необгрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки у власність, необгрунтовано зволікає із розглядом проекту землеустрою щодо її відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020р. у справі №688/2908/16-ц, Постанова Верховного Суду від 08.11.2021р. у справі №712/8720/20).

На думку суду, у зв`язку з тим, що Одеська міська рада у місячний строк не надала дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, ОСОБА_1 правомірно замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , без надання такого дозволу, про що він письмово повідомив Одеську міську раду повідомленням від 01.07.2019р. №31-Ф-3024/з.

За заявою ОСОБА_1 від 25.06.2019р. сертифікованим інженером-землевпорядником Мешко Л.Л. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва, код КВЦПЗ-07.03 за адресою: АДРЕСА_2 .

Поза тим, ОСОБА_1 надав до суду висновок Державної експертизи про розгляд документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №8240/88-20 від 05.05.2020р. та висновок ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №3143/82-21 від 05.03.2021р., в яких зазначено:

Згідно п. 8 висновку: «Аналіз документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (Для індивідуального дачного будівництва, код згідно КВЦПЗ -07.03) за адресою: АДРЕСА_2 відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.»

Згідно п.10 висновку: «Підсумкова оцінка документації із землеустрою: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (Для індивідуального дачного будівництва, код згідно КВЦПЗ - 07.03) за адресою: АДРЕСА_2 погоджується.»

12 липня 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

26 липня 2021р. державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т.М. проведено державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі, з одночасним відкриттям Поземельної книги, земельної ділянки площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , якій призначено кадастровий номер 5110136900:45:007:0006, з цільовим призначенням: 07.03. «Для індивідуального дачного будівництва» та зазначено вид обмеження - водоохоронна зона.

04 серпня 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання у приватну власність для індивідуально дачного будівництва земельної ділянки площею 0,06 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, до якого долучено відповідний проект землеустрою та оригінал витягу з Державного земельного кадастру.

Як вбачається із матеріалів справи, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 04.10.2021р. за №01-11/3432-156пр-К, адресованому директору Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, надано ґрунтовну інформацію щодо невідповідності місця розташування земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 вимогам містобудівної документації, розробленої на місцевому рівні та неможливості її відведення ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідна земельна ділянка, що визначена ОСОБА_1. як бажана для безоплатного отримання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва розташована на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів.

Окрім того, Департаментом зауважується, що при освоєнні територій під забудову на наявністю таких геологічних процесів як зсуви необхідно виконати протизсувні заходи та берегоукріплення.

Програмою комплексного соціально-економічного розвитку міста Одеси, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2004 № 1604, передбачено будівництво 3-ї черги берегозахисних протизсувних споруд від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське.

Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013р. за №3328-УП затверджені заходи щодо недопущення відчуження з комунальної власності земель міських схилів, парків та скверів з особливим правовим режимом використання та охорони, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані на схилових частинах озеленених територій не підлягають передачі у приватну власність.

Хоча зона Р-4 (визначена Зонінгом), призначена, у тому числі, для розміщення дач, зелених насаджень вздовж вулиць та проїздів, створена на основі існуючих ділянок садівничих товариств згідно із містобудівною документацією, запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка не входить у межі існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах.

Листом від 11.11.2021р. №01-17/275-зпі Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив ОСОБА_1 про те, що суб`єктом внесення земельних питань на розгляд сесії Одеської міської ради є постійна комісія з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради та зазначив, що ним підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради, який направлено до Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Згідно із ч.15 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Відповідно до п. 1 розділу І Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 року № 2-VIII (у редакції, чинній на момент розгляду клопотання позивача), постійні комісії ради є органами, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її ведення. здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Пунктом 5 Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання кожна постійна комісія здійснює свої повноваження відповідно до функціональної спрямованості її діяльності, визначеної цим Положенням.

Згідно із пп. 5.6.3 п. 5.6 розділу V Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання розгляд та внесення на розгляд ради проектів рішень із земельних правовідносин про надання земельних ділянок у власність здійснюється постійною комісією з питань землеустрою та земельних правовідносин.

Суд зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 08.12.2021 року № 79З-VIII ліквідовано постійну комісію Одеської міської ради VIII скликання з питань землеустрою та земельних правовідносин та утворено постійну комісію Одеської міської ради VIII скликання з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних правовідносин, а також внесено відповідні зміни до Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання.

Так, відповідно до пп. 5.6.4 п. 5.6 розділу V Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання розгляд, прийняття відповідних висновків та рекомендацій щодо проектів рішень із земельних правовідносин здійснюється постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин.

Одеська міська рада як колегіальний представницький орган, який діє сесійно, має можливість вирішувати питання регулювання земельних відносин, віднесені до виключної компетенції місцевих рад, виключно в такому порядку:

- попередній розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб з приводу надання їм у власність або користування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Одеси та підготовку відповідних проектів рішень уповноваженим виконавчим органом міської ради з земельних правовідносин;

- розгляд відповідних проектів рішень постійною комісією Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин;

- внесення постійною комісією Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин проекту рішення на розгляд пленарного засідання сесії Одеської міської ради.

Таким чином, за результатами попереднього розгляду клопотань осіб про передачу їм земель комунальної власності Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради готує відповідний проект рішення міської ради, який вноситься на пленарне засідання сесії ради постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин.

Згідно правовоі? позиціі? Верховного Суду Украі?ни, викладеноі? у Постанові від 17.12.2018р. у справі № 509/4156/15-а, «ч.ч.10 та 11 ст. 118 Земельного кодексу Украі?ни відмова органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельноі? ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельноі? ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Тобто, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу Украі?ни порядок безоплатноі? передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадіі?: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчоі? влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельноі? ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки (або мотивовану відмову у и?ого наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такии? проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчоі? влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу Украі?ни; 4) здіи?снення державноі? реєстраціі? сформованоі? земельноі? ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчоі? влади або органу місцевого самоврядування, якии? передає земельні ділянки державноі? чи комунальноі? власності у власність, про що, в свою чергу, такии? орган у двотижневии?? строк, зобов`язании? прии?няти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі діі? відповідних суб`єктів земельно-правовоі? процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельноі? ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій ? відповідного органу державноі? влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог ч.2 ст. 19 Конституціі? Украі?ни дотримання відповідним органом встановленоі? законом процедури є обов`язковим.».

У п. 40 Постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. у справі № 509/4156/15-а зазначено, що всі діі? відповідних суб`єктів земельно-правовоі? процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельноі? ділянки у власність.

Отже, передача (надання) земельноі? ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу Украі?ни є завершальним етапом визначеноі? процедури безоплатноі? приватизаціі? земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду Украі?ни від 13.12. 2016 р. в справі № 815/5987/14 та від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.

Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.

Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі і Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї. Поземельна книга в паперовій формі відкривається шляхом роздрукування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відповідної Поземельної книги в електронній (цифровій) формі.

Кожний аркуш Поземельної книги в паперовій формі засвідчується підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюється його печаткою. Не завірені підписом і не скріплені печаткою Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в паперовій формі вважаються недійсними.

До Поземельної книги в паперовій формі додаються всі документи, що є підставою для внесення відомостей до неї.

Поземельна книга відкривається одноразово в електронній і паперовій формі (крім випадку відновлення втраченої Поземельної книги) та ведеться постійно і безперервно.

У разі внесення відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку такі відомості вносяться до Поземельної книги: в паперовій формі - Державним кадастровим реєстратором за місцем розташування земельної ділянки; в електронній формі - Державним кадастровим реєстратором, обраним за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру за принципом випадковості

На час державної реєстрації земельної ділянки кадастровий 5110136900:45:007:0006, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова, діяв «Тимчасовий порядок взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 455 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок». Дана Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1417 від 23.12.2021р..

Вказаний Тимчасовий порядок визначав механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок під час державної реєстрації земельної ділянки державними кадастровими реєстраторами. Пілотний проект із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок реалізується стосовно земельних ділянок, державна реєстрація яких здійснюється за: проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель (далі - документація із землеустрою). Для державної реєстрації земельної ділянки заява з документами, передбаченими ч.4 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", подається територіальному органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки через центр надання адміністративних послуг з урахуванням вимог пункту 2 цього Порядку у паперовому вигляді та в електронній формі. Заява в електронній формі з доданими документами також може бути подана відповідно до пункту 6 цього Порядку.

Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру в день надходження заяви про державну реєстрацію земельної ділянки з доданими документами, крім випадку, зазначеного у пункті 6 цього Порядку приймає подані документи та перевіряє їх на відповідність вимогам, зазначеним у пункті 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру; здійснює дії, передбачені пунктом 70 Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Після прийняття та реєстрації заяви з доданими документами в Державному земельному кадастрі відповідно до пунктів 6 і 7 цього Порядку програмним забезпеченням Державного земельного кадастру за принципом випадковості обирається інший територіальний орган Держгеокадастру, Державний кадастровий реєстратор якого здійснюватиме державну реєстрацію земельної ділянки.

Відповідно до пункту 9 Порядку, Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру, вибраний за принципом випадковості програмним забезпеченням Державного земельного кадастру, відповідно до пунктів 73, 75, 77, 87 і 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 17.10.2012р. № 1051, здійснює відповідні дії та формує витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки за формою згідно з додатком в електронній формі та накладає на них кваліфікований електронний підпис. Надсилає такі відомості також у формі електронного документа з використанням технічних засобів телекомунікацій на адресу веб-сторінки, за якою здійснювалося подання заяви.

Згідно із п.12 Порядку після здійснення дій, зазначених у п. 9 цього Порядку, програмним забезпеченням Державного земельного кадастру в автоматичному порядку повертається заява із сформованими документами територіальному органу Держгеокадастру за місцем їх подання або територіальному органу Держгеокадастру за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг, зазначеного у заяві, якщо така заява подавалася згідно з пунктом 6 цього Порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку Державний кадастровий реєстратор територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням центру надання адміністративних послуг, зазначеного у заяві, якщо така заява подавалася згідно з пунктом 6 цього Порядку, роздруковує заяву, витяг або рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки із сформованими відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру іншими документами, підписує зазначені документи та засвідчує свій підпис власною печаткою, подає їх відповідному центру надання адміністративних послуг для видачі.

Суд приймає доводи відповідача щодо того, що у державного реєстратора відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печериці Т.М. були відсутні правові підстави для відмови ОСОБА_1 у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Господарський суд погоджується з доводами щодо правомірності дій державного кадастрового реєстратора щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, про що, зокрема, зазначив і прокурор у позовній заяві.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської обласної прокуратури.

Згідно ст. 2 ГПК України завданням цивільного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасний вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суде, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних осіб чи юридичних осіб, держави.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати по сплаті судового збору покласти на прокурора згідно положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0006, проведеної 26.07.2021р. державним кадастровим реєстратором відділу у Голованівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Печерицею Т.М., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 13 січня 2025р.

Суддя Н.В. Рога