Рішення

від 14.01.2025 по справі 916/4592/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4592/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали справи № 916/4592/24

за позовом Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801)

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 В, код ЄДРПОУ 39322598)

про стягнення 134 468,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

16.10.2024 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3», в який просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 134 468,06 грн., яка складається з: 114 385,68 грн. основної заборгованості; 5 015,39 грн. 3 % річних; 15 066,99 грн. інфляційних витрат, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без поданих постачальником газу номінацій, у березні 2017 року здійснив відбір природного газу в обсязі 38,576 тис. куб. м, на які у нього відсутні підписані акти приймання-передачі природнього газу з постачальником, щодо таких обсягів. Право на компенсацію вказаних обсягів природного газу позивач обґрунтовує, зокрема, приписами частини 2 ст. 8 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730-VIII).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4592/24 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Також вказаною ухвалою запропоновано відповідачу подати відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, встановивши строк для надання відзиву та його надіслання позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також заперечення на відповідь на відзив, встановивши строк для надання заперечень та надіслання їх позивачу до 18.11.2024; запропоновано позивачу надати до суду відповідь на відзив, встановивши строк для надання відповіді на відзив та її надіслання відповідачу до 11.11.2024; роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені частини сьомої статті 252 ГПК України.

Ухвала суду від 21.10.2024 була доставлена до електроного кабінету позивача 22.10.2024, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка за вих. № 916/4592/24/64543/24 від 23.10.24.

Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» ухвала суду від 21.10.2024 була надіслана на його юридичну адресу: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 В, що зазначена у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 856955 від 21.10.2024, здійсненої на запит суду.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала від 21.10.2024 була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Згідно частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Разом з тим, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Додатково, з метою повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви Акціонерне товариство «Укртрансгаз» до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/4592/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, судом було розміщено оголошення на офіційному сайті Судової влади України ухвали суду від 23.10.2024 за посиланням - https://od.arbitr.gov.ua/Review/122469361.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило,

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі позивач, оператор ГТС) до 31.12.2019 виконувало функції оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про ринок природного газу».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» є споживачем природного газу в розумінні п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» та водночас є підприємством, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідач використовує природний газ, відповідно до «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015.

За змістом вказаного Положення виробник теплової енергії мав право у період з 01.05.2016 по 31.03.2017 купувати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України».

Позивач зазначає, що 29.08.2016 між Публічним акціонерним товариством ««Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» (споживач) укладено договір (далі договір) постачання природного газу № 3742/1617-ТЕ-23, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 710 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями, зокрема у березні 2017 року 120 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу, на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору.

Відповідно до пункту 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газарозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п. 4.1 договору, кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

23.01.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Теплодім-3» було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 29.08.2016 № 3742/1617-ТЕ-23, в якій сторони виклали деякі пункти договору в новій редакції (копія договору та додаткової угоди № 1 до договору наявні в матеріалах справи).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що наявність договірних правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі договору постачання природного газу № 3742/1617-ТЕ-23 від 29.08.2016 досліджувалося Господарським судом Одеської області у справі № 916/2424/19, що відображено у рішенні цього суду від 20.07.2020, залишеним без змін постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020, яке має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Також, позивач зазначає, що відповідно до п. 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов`язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу.

Однак, як вказує позивач, за результатом опрацювання поданих номінацій, позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій ПАТ «НАК «Нафтогаз України», у березні 2017 року в обсязі 38,576 тис. куб. м для відповідача.

За твердженням позивача, вказані обсяги відбору ТОВ «Теплодім-3» природного газу протягом спірного періоду підтверджуються, зокрема:

1) алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Одесагаз» між замовниками послуги транспортування (постачальником) за березень 2017.

2) звітом ПAT «Одесагаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках, згідно з яким, у графі «Підтверджений обсяг номінацій всього» зазначено « 0», водночас, у графі «Фактичний обсяг за місяць всього» зазначено про відбір ТОВ «Теплодім-3» природного газу за березень 2017 року обсягом 38,576 тис. куб. м;

3) реєстром реалізації природного газу за прямими договорами НАК «Нафтогаз України» теплопостачальним підприємствам у березні 2017, у якому відсутні документально підтверджені обсяги природного газу для ТОВ «Теплодім-3» в березні 2017;

Разом з цим, позивач звертає увагу, що відбір природного газу ТОВ «Теплодім-3» у спірному періоді також підтверджується постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі № 916/2424/19 в якій встановлено обставини щодо споживання відповідачем в березні 2017 року природного газу в обсязі 38,576 тис. куб. м.

З огляду на наведене вище, за ствердженням позивача, хоча між ТОВ «Теплодім-3» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у спірний період існували договірні відносини з постачання природного газу, однак обсяг відбору природного газу в розмірі 38,576 тис. куб. м у березні 2017 року відповідач здійснив саме з газотранспортної системи, з ресурсу АТ «Укртрансгаз» без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування.

Позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», за змістом якої підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість: відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Оскільки, як зазначив позивач, ТОВ «Теплодім-3» здійснювало відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 38,576 тис. м куб. у березні 2017 року з газотранспортної системи, з ресурсу АТ «Укртрансгаз» без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, вартість вказаних обсягів, на думку позивача, компенсується відповідачем Акціонерному товариству «Укртрансгаз» відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730.

За розрахунком позивача вартість відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу у березні 2017 року в обсязі 38,576 тис. куб. м, враховуючи ціни реалізації природного газу по категоріям споживачів (за інформацією щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований у період з грудня 2015 по грудень 2019 за договорами постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України»), загалом складає 218 771,11 грн, яку, за твердженням позивача, відповідач, відповідно до ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», зобов`язаний компенсувати позивачу щомісяця рівними частинами протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року.

Отже, як зазначив позивач, починаючи з 01.10.2021 розмір щомісячної оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 3 177,38 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний був компенсувати позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за період 01.10.2021 по 01.10.2024 на загальну суму 114 385,68 грн, строк оплати яких станом на дату подачі позову є таким, що настав.

Проте, за твердженням позивача, відповідач в порушення наведених положень законодавства не здійснив компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період 01.10.2021 по 01.10.2024 на суму 114 385,68 грн, чим допустив прострочення строку оплати, порушуючи відповідне зобов`язання.

Враховуючи зазначене вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в розмірі 114 385,68 грн, а також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 015,39 грн 3 % річних та 15 066,99 грн інфляційних витрат.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відносини, які виникли між сторонами врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (надалі Кодекс ГТС).

Згідно із статтею 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу. Це зумовлено тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (частина 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

Відповідно до Ліцензії НКРЕКП Серії АЕ № 194511 від 28.02.2013 АТ «Укртрансгаз» до 31.12.2019, тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки визначені Кабінетом Міністрів України, зокрема у постанові від 01.10.2015 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Постанова № 758).

Відповідно до вказаної постанови ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було зобов`язане постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач. Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГТС.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі Закон № 1730), а згодом Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX (далі Закон № 1639).

Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ «Укртрансгаз» довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу.

Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.

Законом № 1639 було внесено зміни до Закону № 1730, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Тобто зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:

- учасники процедури: платник підприємства ПЕК; отримувач Оператор газотранспортної системи, який здійснював вказані функції до 31 грудня 2019 року;

- відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019;

- відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів.

При цьому, такий обов`язок сплати виник безпосередньо із закону і не поставлений у залежність від наявності чи відсутності постачальника природного газу на період споживання та договору із ним, а також від факту повідомлення чи не повідомлення споживача про ненадання номінацій постачальником.

Частиною 3 ст. 8 Закону №1730 встановлено, що обсяги природного газу, зазначені у частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-природного газу за відповідний період.

Згідно наявного у матеріалах справи звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Одесагаз» (56Х25000000001К) між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017 року, фактичний обсяг відбору природного газу ТОВ «Теплодім-3» у березні 2017 року складає 38,576 тис. куб. м. При цьому у графі «Підтверджений обсяг за місяць (номінація)» вказано « 0».

Також, в матеріалах справи наявний реєстр реалізації природного газу за прямим договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» теплопостачальним підприємствам у березні 2017 року, зі змісту якого вбачається, що у вказаному реєстрі відсутні документально підтверджені обсяги природного газу для ТОВ «Теплодім-3» у березні 2017 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд Одеської області у рішенні від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19 встановив наявність договірних правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що виникли в силу договору постачання природного газу № 3742/1617-ТЕ-23 від 29.08.2016, за умовами якого сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період. Вказане рішення залишене без змін постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Отже, рішення Господарського суду Одескьої області від 20.07.2020 у справі № 916/2424/19, яке залишено без змін постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 29.10.2020, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Поряд з цим, з наявного в матеріалах справи акту приймання передачі природного газу від 31.03.2017 обсягом 38,576 тис. куб. м на загальну суму 228 771,11 грн вбачається, що він підписаний з боку відповідача, з боку НАК «Нафтогаз України» вказаний акт не підписаний.

Заперечень з боку відповідача щодо відбору природного газу обсягом 38,576 тис. куб. м у березні 2017 року матеріали справи не містять.

Відповідно до змісту листа НАК «Нафтогаз України» № 26-3562/1.2-17 від 19.04.2017 щодо повернення актів приймання-передачі природного газу за березень 2017 року, адресованого ТОВ «Теплодім-3», повідомлено, що у зв`язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.15 № 758 ТОВ «Теплодім-3» не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу за березень 2017 року. Таким чином, як зазначено у листі, НАК «Нафтогаз України» не здійснювало постачання природного газу підприємству у вказаному періоді для зазначеної категорії споживачів. У зв`язку із зазначеним, акти приймання передачі природного газу від 31.03.2017 повернуті ТОВ «Теплодім-3» без підписання.

З урахуванням усього зазначеного вище, суд встановив, що ТОВ «Теплодім-3» у березні 2017 року здійснило відбір природного газу обсягом 38,576 тис. куб. м з газотранспортної системи без поданих, підтверджених оператором ГТС номінацій та за відсутності підписаного акта приймання-передачі природного газу з постачальником щодо такого обсягу у березні 2017 року, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Суд враховує, що відбір природного газу ТОВ «Теплодім-3» відбувся упродовж періоду, визначеного ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, а саме у березні 2017 року.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що у відповідача виникли зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, щодо компенсації особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року (тобто АТ «Укртрансгаз»), протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами вартість відібраних у березні 2017 року без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 (зі змінами та доповненнями), обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

За розрахунком позивача вартість відібраних відповідачем без номінацій обсягів природного газу у березні 2017 року в обсязі 38,576 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 228 771,11 грн відповідно до інформації АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України».

Отже, розмір щомісячної оплати починаючи з 01.10.2021 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 3 177,38 грн (228 771,11 грн/72 місяці).

Відтак, беручи до уваги наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини справи, відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, компенсувати позивачу вартість відібраного у березні 2017 року без номінацій обсягу природного газу щомісячно по 3 177,38 грн.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на жовтень 2024 року, строк оплати за період з 01.10.2021 до 01.10.2024 (тобто платежі за жовтень 2021 - вересень 2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав.

За розрахунком позивача відповідач зобов`язаний був сплати за період з 01.10.2021 до 01.10.2024 вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу в загальній сумі 114 385,68 грн.

Перевіривши розрахунок компенсації за вказаний позивачем період з 01.10.2021 до 01.10.2024, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволеною повністю.

При цьому, суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості спожитого у березні 2017 року природного газу обсягом 38,576 тис. куб. м жодному з учасників ринку природного газу (постачальнику природного газу або особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно). Протилежного матеріалі справи не містять.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази компенсації відповідачем позивачу вартості відібраних у березні 2017 року без номінацій обсягів природного газу за період з 01.10.2021 до 01.10.2024 в загальній сумі 114 385,68 грн, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1730. Протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 114 385,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення відшкодування вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу 5 015,39 грн - 3% річних та 15 066,99грн - інфляційних витрат від простроченої суми за кожним щомісячним платежем (компенсацією) окремо за загальний період прострочення з 01.11.2021 до 01.10.2024.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом, однак своїм правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплодім-3» (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 В, код ЄДРПОУ 39322598) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 114 385 (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 68 коп. - основної заборгованості; 5 015 (п`ять тисяч п`ятнадцять) грн. 39 коп. - 3 % річних, 15 066 (п`ятнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 99 коп. - інфляційних витрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко