Рішення

від 06.01.2025 по справі 922/3647/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3647/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд", м. Харків про стягнення 39787,93 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №700/001509/19/(№1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019 у розмірі 39787,93 грн., яка складається із:

29341,55 грн. - заборгованості по основній сумі кредиту;

9176,18 грн. - заборгованості по відсоткам;

1038,20 грн. - втрати від інфляції;

232,00 грн. - 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" про стягнення 39787,93 грн. було залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 17.10.2024 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків вх.№ 27142 від 28.10.2024, згідно якої позивачем усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61050, м. Харків, вул. Вознесенська (Фейєрбаха), буд. 11-Б, кім. 2. Проте, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 04.11.2024 адресована відповідачу була повернута Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.05.2019 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" Лучним О.Ю. до Акціонерного товариства "ОТП Банк" була подана заява вих. № б/н про надання кредиту-овердрафту терміном на 1 рік в розмірі 2500000,00 грн. для поповнення обігових коштів.

17.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" (Клієнт) та Акціонерного товариства "ОТП Банк" (Банк) була укладена заява про надання банківських послуг №700/001509/19 (надалі Заява).

У розділі 3 Заяви було зазначено наступне:

-Поточний рахунок щодо якого надається Банківська Послуга «Овердрафт «Гостинний»» - рахунок № 26001455067796 в гривні;

-Доступний Ліміт Банківської Послуги станом на дату укладання цієї Заяви про надання Банківських Послуг: 25000,00 грн.;

-Стандартний розмір процентної ставки станом на дату укладання цієї Заяви про надання Банківських Послуг 22,9% річних.

Згідно п. 1 розділу 4 Заяви, керуючись статтею 634 Цивільного кодексу України, шляхом подання цієї Заяви про надання банківських послуг Клієнт приєднується до Договору про відкриття рахунків, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг юридичним особам-резидентам (включаючи їх відокремлені підрозділи, які не є самостійними юридичними особами), юридичним особам-нерезидентам (нерезидентам-інвесторам), іноземним представництвам, фізичним особам підприємцям, а також для забезпечення таких видів діяльності як виробнича кооперація, спільне виробництво та інші види спільної діяльності, що здійснюються на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи (публічний) (надалі Договір), розміщеного на офіційному сайті Банку за адресою: www.otpbank.com.ua.

Датою приєднання до умов Договору є дата укладання сторонами цієї Заяви про надання Банківських Послуг (п. 2 розділу 4 Заяви).

Відповідно до п. 3 розділу 4 Заяви, Клієнт засвідчує, що він ознайомився з умовами Договору та тарифами Банку, розміщеними на офіційному сайті Банку, погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати.

Пунктом 1 Правил надання та користування Банківською Послугою Овердрафт «Гостинний» (надалі Правила) встановлено, що Кредит - Банківська послуга, що надається Банком без взяття на себе твердого зобов`язання, при якій Клієнт може отримати від Банку грошові кошти на певний строк на умовах повернення та платності (проценти), однією сумою або частинами, в розмірі, порядку та на умовах, встановлених у Договорі/Публічному договорі та Правилах.

У відповідності до п. 7 Правил, Банк здійснює надання Банківської послуги Клієнту відповідно до Заяви про надання Банківської послуги.

Згідно позову позивач вказує, що керуючись зазначеним пунктом Правил відповідач надав позивачу Заяву № б/н від 17.05.2019 про надання йому кредиту-овердрафту терміном на 1 рік (365 календарних днів) в розмірі 2500000,00 грн., Протокол загальних зборів учасників № б/н від 13.05.2019 про надання директору права від імені Клієнта Додаткового договору з Банком та гарантував своєчасне повернення кредиту. 17.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" (Клієнт) та Акціонерним товариством "ОТП Банк" було укладено Договір про надання банківських послуг №700/001509/19/(1768862/2019 (OV-W)) Кредитний договір. Відповідач порушив умови Кредитного договору та не сплатив належні до сплати суми Кредиту та відсотки. 03.03.2020 боржник припинив виконувати зобов`язання за умовами Кредитного договору. Станом на 19.11.2021 загальна сума заборгованості боржника становить 38517,73 грн.: заборгованість по основній сумі кредиту складає 29341, 55 грн.; заборгованість по відсоткам 9176,18 грн. 19.11.2021 між АТ ОТП Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" було укладено Договір відступлення права вимоги № 19/11/21 (Договір відступлення) за Кредитним договором №700/001509/19/(1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019 року, який був укладений між ТОВ ХАРАГРОФУД (ЄДРПОУ: 41837419) та АТ ОТП БАНК, відповідно до якого ТОВ "Цикл Фінанс" набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором №700/001509/19/(№768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019. Таким чином, АТ ОТП Банк відступило, а ТОВ "Цикл Фінанс" набуло права грошової вимоги до ТОВ "Харагрофуд" у розмірі 38517,73 грн. заборгованості за Кредитним договором №700/001509/19/(№1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019. Однак, позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не сплатив заборгованість. Ураховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "Харагрофуд" зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором налічується заборгованість у розмірі 39787,93 грн., що складається із: загальної заборгованості за кредитом, яка складає 29341,55 грн., заборгованості по відсоткам - 9176,18 грн., а також збитків від інфляції - 1038,20 грн. та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що станом на 23.02.2022 становить 232,00 грн.

19.11.2021 між Акціонерним товариством ОТП Банк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги №19/11/21 (надалі - Договір відступлення).

Відповідно до п. 2. Договору відступлення, в порядку та на умовах визначених цим Договором, первісний кредитор передає (відступає) в повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у Реєстрі вимог, наведеному у Додатку 1 до цього договору, та які укладені між первісним кредитором та боржниками, а саме: первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги виконання боржниками боргових зобов`язань які виникли за кредитними договорами в розмірах зазначених в Реєстрі вимог, та які можуть виникнути в майбутньому за кредитними договорами, право вимоги виникнення всіх інших обов`язків та зобов`язань боржників/поручителів/майнових поручителів, передбачених кредитними договорами та договорами забезпечення, за суму, встановлену в п.3 цього Договору.

Згідно Акту № 1 прийому-передачі Кредитних документів від 30.11.2021 (додаток № 2 до Договору про відступлення права вимоги № 19/11/21 від 19.11.2021), первісний кредитор передав новому кредитору Заяву про надання банківських послуг № 700/001509/19 від 17.05.2019 (копію), Заяву на отримання кредиту від 17.05.2019 (оригінал) та Протокол загальних зборів ТОВ "Харагрофуд" від 13.05.2019 (оригінал).

Згідно Реєстру вимог (додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 19/11/21 від 19.11.2021), первісний кредитор передав новому кредитору заборгованість ТОВ "Харагрофуд" за договором №1768862/2019 (OV-W)) від 20.05.2019 у загальному розмірі 38517,73 грн., з них: 29341,55 грн. - загальна сума основного боргу; загальна сума процентів 9176,18 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Акту № 1 прийому-передачі Кредитних документів від 30.11.2021 (додаток № 2 до Договору про відступлення права вимоги № 19/11/21 від 19.11.2021), первісний кредитор передав новому кредитору (позивачу) Заяву про надання банківських послуг № 700/001509/19 від 17.05.2019 (копію), Заяву на отримання кредиту від 17.05.2019 (оригінал) та Протокол загальних зборів ТОВ "Харагрофуд" від 13.05.2019 (оригінал).

Суд звертає увагу, що згідно вказаного Акту первісний кредитор передав новому кредитору (позивачу) Заяву про надання банківських послуг № 700/001509/19 від 17.05.2019, а не Договір про надання банківських послуг №700/001509/19/(1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019 (Кредитний договір, про якій зазначає позивач).

Водночас, згідно Реєстру вимог (додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 19/11/21 від 19.11.2021), первісний кредитор передав новому кредитору (позивачу) заборгованість ТОВ "Харагрофуд" за договором №1768862/2019 (OV-W)) від 20.05.2019 у загальному розмірі 38517,73 грн., з них: 29341,55 грн. - загальна сума основного боргу; загальна сума процентів 9176,18 грн.

Суд зазначає, що заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

Відтак, після укладення між Акціонерним товариством ОТП Банк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (новий кредитор) Договору відступлення права вимоги №19/11/21 від 19.11.2021, ТОВ "Харагрофуд" залишилося зобов`язаною особою саме за договором №1768862/2019 (OV-W)) від 20.05.2019, який відсутній в матеріалах справи.

Також, в матеріалах справи відсутній Договір про надання банківських послуг №700/001509/19/(1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019 (Кредитний договір, як зазначає позивач).

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Частиною 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Визначений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності та принцип рівності сторін, визначений статтею 7 ГПК, які пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Зазначені вище принципи змагальності та рівності сторін, норми процесуального права вимагають від позивача переконати суд в обґрунтованості його вимог (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 по справі №920/153/18).

Крім того, на позивача та на відповідача покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Враховуючи викладене, позивач на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність такої заборгованості, а відповідач повинен надати докази, які спростовують доводи позивача про невиконання відповідачем грошових зобов`язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання стосовно доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Водночас, належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Шабельник проти України (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі Шенк проти Швейцарії від 12.07.1998 та у справі Тейшейра ді Кастру проти Португалії від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути первинні документи.

З урахуванням наведеного, позивач повинен, зі своєї сторони, надати первинні документи, на підтвердження виконання свого обов`язку щодо передання на користь боржника суми кредиту, та, відповідно, невиконання боржником свого зобов`язання щодо своєчасного та в повному обсязі повернення такого кредиту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому відповідно до пункту 61 вказаного Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками по кредитному договору є належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, які повинні досліджуватися в сукупності з іншими доказами.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 01 грудня 2021 року у справі №569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.

Відтак, належним та достатнім доказом на підтвердження видачі відповідачу кредиту в межах поточного ліміту є банківська виписка з карткового рахунку відповідача.

Однак жодної банківської виписки по рахунку відповідача, яка б підтверджувала надання Акціонерним товариством ОТП Банк кредитних коштів на підставі Договору про надання банківських послуг №700/001509/19/(1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019, матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, відповідач порушив умови Кредитного договору та не сплатив належні до сплати суми кредиту та відсотки. Станом на 19.11.2021 загальна сума заборгованості боржника становить 38517,73 грн.: заборгованість по основній сумі кредиту складає 29341,55 грн., заборгованість по відсоткам 9176,18 грн., на підтвердження чого позивач надає розрахунок заборгованості ТОВ "Харагрофуд" за Додатковим договором про надання банківської послуги овердрафт «Гостиннний» до Договору про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг № № 1768862/2019 (OV-W)) від 17.05.2019, здійснений директором Департаменту операційного супроводження кредитно-депозитних, карткових та неторгових операцій клієнтів Акціонерного товариства ОТП Банк.

Разом з цим, суд зазначає, що розрахунок заборгованості сам по собі без надання належних доказів отримання кредитних коштів відповідачем не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.

В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року № 6-16цс15.

Отже, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту та користування ним, а відтак не є належним доказом існування боргу.

Суд констатує, що матеріали справи не містять банківських виписок по рахунку відповідача за період з 17.05.2019 по 19.11.2021, та по теперішній час.

Відтак, з наявних матеріалів справи не можливо встановити факт користування відповідачем кредитними коштами, в тому числі здійснення/не здійснення погашення кредиту та суми процентів за користування ним.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Однак, у разі не повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові буде вважатися належним виконанням.

Доказів повідомлення боржника про заміну кредитора матеріали справи не містять.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, оскільки позивач не надав суду доказів, які б підтвердили наявність у відповідача заборгованості за Кредитним договором, беручи до уваги принцип змагальності сторін, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 43453613).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" (61050, м. Харків, вул. Вознесенська (Фейєрбаха), буд. 11-Б, кім. 2).

Повне рішення складено "13" січня 2025 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/3647/24