Рішення

від 07.01.2025 по справі 922/3642/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025м. ХарківСправа № 922/3642/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металург", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Гончаров Д.О.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металург", відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1 050 440,76 грн., з яких: 142 548,06 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів, 725 366,64 грн. неустойка, 14 254,81 грн. штраф, 127 841,22 грн. пеня, 9 762,59 грн. три проценти річних, 30 667,44 грн. інфляційні нарахування. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №2801/10/18-Г від 09.10.2018. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача. Справу просив суд розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.10.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 07.01.2025 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/3642/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металург" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №2801/10/18-Г (далі - договір).

Згідно з п.14 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами (в тому числі обов`язковим до виконання стає додаток "Загальні умови до договору фінансового лізингу", згоду на погодження та дотримання умов якого лізингоодеожувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором фінансового лізингу.

Відповідно до п.15 договору, додаток - "Загальні умови договору фінансового лізингу" (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу об`єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що має доступ до додатку "Загальні умови до договору фінансового лізингу", що розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця.

Згідно з п. 1.1. додатку "Загальні умови до договору фінансового лізингу" (далі - загальні умови), лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у договорі.

25.10.2018 позивач, на виконання вищевказаного договору, передав згідно акту (видаткова накладна) прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем транспортний засіб марки OPEL, комерційний опис Mokka, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю 653 127,54 грн, який був зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 25.10.2018 ТСЦ 6341 (далі - предмет лізингу.

Однак, відповідач сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від позивача у платне володіння та користування замовлений предмет лізингу та розпочав систематично допускати прострочки по оплаті лізингових платежів, а вже з 42 лізингового платежу взагалі припинив виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 25.10.2018 до договору фінансового лізингу № 2801/10/18-Г від 09.10.2018 строк лізингу закінчився 24.10.2022.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 29.09.2022 відповідачу, цінним листом №0420528242951 та на електронну адресу metalurg.co.ua@gmail.com, була направлена досудова вимога №УФ-48679 про сплату виниклої заборгованості з попередженням про розірвання договору в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом.

07.12.2022 відповідачу цінним листом №0420528370763 була направлена вимога №УФ-50737 про повернення предмету лізингу протягом семи календарних днів. Однак, лізингоодержувач не повернув предмет лізингу, згідно вимоги.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на свою користь 142 548,06 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів за договорами лізингу, штрафу у розмірі 14 254,81 грн, пені у розмірі 127 841,22 грн, трьох процентів річних у розмірі 9 762,59 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 30 667,44 грн та неустойки у розмірі 725 366,64 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні засоби, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

У відповідності до п. 3 ч. 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Відповідно до ч. 6 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Згідно з п. 7 ч. 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Виходячи з графіку сплати лізингових платежів, а також умов договору фінансового лізингу судом встановлено, що строк сплати лізингових платежів є таким, що настав. Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.10.2018 до договору фінансового лізингу строк лізингу закінчився 24.10.2022.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується та відповідачем у свою чергу належними та допустимими доказами не спростовано, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів складає 142 548,06 грн., тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 142 548,06 грн. є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, отже підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 9 762,59 грн. та 30 667,44 грн. інфляційних втрат.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України). За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 9 762,59 грн. та 30 667,44 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.1.1. загальних умов, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення у розмірі 127 841,22 грн;

- на п. 7.1.2 загальних умов просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості у розмірі 14 254,81 грн;

- на ст. 785 ЦК України просить суд стягнути з відповідача неустойку за період безоплатної експлуатації відповідача предмету лізингу після закінчення договору фінансового лізингу у розмірі 725 366,64 грн.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний цією стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів з яких вбачається, що саме з наданими позивачем загальними умовами був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи договір фінансового лізингу у 2018 році, а також те, що вказаний документ на момент підписання договору фінансового лізингу містив умови щодо сплати пені, штрафу та неустойки, в тих розмірах і порядках нарахування, на які вказує позивач. Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час укладення спірного договору фінансового лізингу діяли загальні умови саме у такій редакції, на яку посилається позивач та існували на час підписання договору фінансового лізингу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем загальні умови в якості належного доказу судом не приймається також через те, що зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), тобто, має односторонній характер, та до вказаних загальних умов можуть вноситися відповідні зміни на користь однієї сторони.

Враховуючи викладене, суд акцентує, що будь-які обов`язки та відповідальність за їх невиконання, повинні міститься в індивідуальній частині договору, а не в загальних умовах чи будь-яких інших документах (посилання на які містяться у самому договорі) та бути підписаними представниками сторін (фактичний підпис або електронний).

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.11.2019 у справі № 910/13940/18.

Крім того, відносно стягнення неустойки у розмірі 725 366,64 грн, нарахованої у зв`язку з тим, що відповідач тривалий час безкоштовно користувався об`єктом лізингу, не повертаючи його після розірвання договору з ініціативи позивача, господарський суд вказує, що правовою передумовою для відмови у позові в цій частині також є те, що неустойку нараховано на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, згідно якої, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Між тим, названа норма не може встановлювати обов`язок зі сплати та розміру неустойки для спірних відносини на відміну від п.3 ч.1 ст.20 Закону України "Про фінансовий лізинг", який в частині розміру неустойки відсилає до положень договору.

Таким чином, у даному разі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність сторін, яка встановлена у формі сплати пені, штрафу та неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металург" (61004, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 22705675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) - 142 548,06 грн заборгованості по сплаті лізингових платежів, 9 762,59 грн три проценти річних, 30 667,44 грн інфляційних втрат та 2 744,86 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-А, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Металург" (61004, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 22705675).

Повне рішення підписано 14 січня 2025 року.

Суддя О.В. Погорелова