Ухвала

від 13.01.2025 по справі 922/50/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

13.01.2025 Справа № 922/50/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши заяву про видачу судового наказу

заявникТовариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-33» (адреса: 61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12; код ЄДРПОУ 43355692) боржникФізична особа-підприємець Чобітько Ігор Вікторович (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-33» (далі - заявник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Чобітько Ігоря Вікторовича (далі - боржник) 15000,00 грн надмірно сплачених коштів. Крім того, заявник просить суд покласти на боржника 302,80 грн судового збору.

Розглянувши наведену заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором) або із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, то така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин.

В даному випадку, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що 01.11.2022 року між ним, як замовником, та боржником, як виконавецем, укладений договір про надання юридичних послуг.

Cуд констатує, що відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язався надати замовнику юридичні послуги, а замовник зі свого боку зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 5.1. договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022 року. Якщо жодна із Сторін письмово не повідомила іншу Сторону за 10 робочих днів до закінчення строку дії Договору про бажання його припинити, даний Договір автоматично продовжує діяти на тих же умовах на наступний календарний рік.

Відповідно до п. 5.2 договору цей договір може бути змінено, призупинено або розірвано достроково за згодою сторін.

Як зазначає заявник, він листом № 41 від 06.08.2024 повідомив боржника про дострокове розірвання договору про надання юридичних послуг з 05.08.2024, керуючись п. 5.2. вищевказаного договору на підставі взаємної згоди сторін.

При цьому заявник стверджує, що на сьогоднішній день у боржника існує перед ним заборгованість в розмірі 15000,00 грн, які перераховані боржнику в якості передоплати за майбутні надані послуги, але які не були надані боржником через дострокове розірвання договору про надання юридичних послуг за взаємною згодою сторін з 05.08.2024 року; що фактично послуги надані не були, акти приймання-передачі наданих послуг на суму 15000,00 грн сторонами не підписувались; що цивільно-правові відносини між сторонами припинені 05.08.2024 і подальше співробітництво не здійснювалось.

Заборгованість розраховується заявником наступним чином:

20000,00грн + 18000,00грн + 3000 грн (які були сплачені заявником на користь боржника на виконання умов наведеного договору) 2000,00 грн - 18000,00 грн 2000,00 грн 2000,00 грн 2000,00 грн (на які боржником були надано послуги) = 15000,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України ).

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В даному випадку, як зазначає заявник, керуючись п. 5.2. договору він листом № 41 від 06.08.2024 повідомив боржника про дострокове розірвання договору від 01.11.2022 року про надання юридичних послуг з 05.08.2024 на підставі взаємної згоди сторін.

Однак, в даному випадку матеріали поданої заяви не містять доказів наявності згоди боржника на розірвання договору від 01.11.2022, як про це зазначає заявник у листі № 41 від 06.08.2024 та в заяві про видачу судового наказу. За відсутності ж відповідних доказів неможливо стверджувати що договір дійсно було розірвано за взаємною згодою сторін.

Фактично, надсилаючи лист № 41 від 06.08.2024 заявник повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку, що суперечить ч. 1 ст. 651 ЦК України та п. 5.2. договору.

Однак, наявність між сторонами договірних відносин може свідчити про передчасність вимог про повернення грошових коштів, сплачених на виконання умов договору.

Суд зазначає, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. З системного тлумачення цих норм можна дійти висновку, що для наказного провадження характерна документарність: суд досліджує виключно письмові докази, які підтверджують вимоги заявника.

Звідси випливає, що існує ще одна особливість доказування у наказному провадженні: тут абсолютно виключаються такі засоби доказування, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, речові докази, висновок експерта; єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази.

Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає особливостей документальних доказів, зокрема, докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні. Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що вказані вимоги за заявою про видачу судового наказу не мають ознак безспірності в розумінні ч. 1 ст. 12 ГПК України, оскільки заявником не надано доказів згоди боржника на дострокове розірвання договору.

Окрім того, відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.

В даному випадку, згідно з умовами договору про надання юридичних послуг від 01.11.2022 року боржник має зобов`язання з надання послуг, при цьому не має зобов`язань зі сплати грошових коштів на користь замовника.

Посилання заявника на те, що грошові кошти, які він просить стягнути з боржника, є надмірно сплаченими, також не свідчить про те, що ці кошти підлягають поверненню саме на підставі умов договору. Окрім того, у випадку доведеності заявником таких обставин, такі кошти підлягають поверненню як набуті боржником на підставі, яка згодом відпала, тобто у відповідності до ст. 1212-1213 ЦК України, а не на підставі умов договору про надання юридичних послуг від 01.11.2022, як про це помилково зазанчає заявник.

Згідно з п. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема якщо:

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

В даному випадку заявником заявлено вимоги, які не відповідають положенням статті 148 цього Кодексу, а із поданої заяви також не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За таких обставин, в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Керуючись статтями 147 - 154, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-33» про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Чобітько Ігоря Вікторовича 15000,00 грн заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 255-257, п. п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

СуддяБайбак О.І.