Постанова

від 14.01.2025 по справі 160/27017/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 січня 2025 року

справа № 160/27017/24

адміністративне провадження № К/990/50596/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Хохуляка В. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (колегія у складі суддів: Шальєва В.А., Чередниченко В.Є., Іванов С.М.)

у справі №160/27017/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Важний Гусь Бумажний»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Важний Гусь Бумажний» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) в якому просило визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій № 319-рл від 24 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04630311202405598 та № 333-рл від 02 жовтня 2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04620311202405601, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Важний Гусь Бумажний".

11 жовтня 2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, Товариством було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив суд зупинити дію розпоряджень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 319-рл від 24 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04630311202405598 та № 333-рл від 02 жовтня 2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04620311202405601, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Важний Гусь Бумажний". Товариство просило суд вжити вищевказані заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправними та скасування розпоряджень № 319-рл від 24 вересня 2024 року, № 333-рл від 02 жовтня 2024 року в частині анулювання виданих позивачу ліцензій.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи навіть унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, оскільки роздрібна торгівля тютюновими виробами є основним видом діяльності заявника, яка можлива лише за наявності відповідних ліцензій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки.

До розгляду справи по суті, прийняття рішення про анулювання ліцензій істотно впливає на ведення господарської діяльності заявника, а саме: блокує джерела доходу, призводить до неможливості виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів та неможливості виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами, має наслідком дискредитацію ділової репутації заявника перед державними установами, діловими партнерами та споживачами продукції.

Також, невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, призведе до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, оскільки чинне законодавство не передбачає процедури поновлення ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в задоволенні заяви Товариства про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/27017/24 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що зазначений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень податкового органу № 319-рл від 24 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04630311202405598 та № 333-рл від 02 жовтня 2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04620311202405601, що видані Товариству, фактично є вирішенням спору по суті, оскільки є рівнозначним задоволенню позовних вимог, а заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, та на які він посилається у заяві про забезпечення позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі 160/27017/24 скасовано, ухвалено в справі нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Важний Гусь Бумажний» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію розпоряджень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 319-рл від 24 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензії № 04630311202405598 та № 333-рл від 02 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензії № 04620311202405601, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Важний Гусь Бумажний», до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/27017/24.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані розпорядження з моменту його вручення позивачу набрали чинності та створюють правові наслідки у вигляді позбавлення можливості здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі тютюновими виробами до моменту перевірки правомірності прийняття розпоряджень ГУ ДПС від 24 вересня 2024 року № 319-рл та від 02 жовтня 2024 року № 333-рл про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04630311202405598, №04620311202405601, виданих позивачу, в судовому порядку.

При цьому невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, адже роздрібна торгівля тютюновими виробами, що є основним видом діяльності позивача, можлива лише за наявності відповідної ліцензії, а тому її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі неминучі наслідки як-от: втрати державного бюджету внаслідок несплати сум податків, позбавлення працівників роботи та, як наслідок, заробітної плати, повного зупинення господарської діяльності на об`єктах у зв`язку з відсутністю прибутку від реалізації тютюнових виробів, що призведе до значних втрат Товариства, які у випадку прийняття рішення у цій справі на користь позивача можуть бути пред`явлені до стягнення з бюджету.

На переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені апеляційної скарги Товариства відмовити, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган вказав на те, що в адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, зокрема, розпорядження відповідача про анулювання ліцензії, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акту та видалення запису, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, та є неприпустимим.

Намагання Товариства за рахунок судових рішень уникнути контрольно-перевірочних заходів та результатів їх реалізації в аспекті вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ніяким чином не засвідчує реальність дійсно порушених його прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Окрім зазначеного податковий орган у касаційній скарзі цитує норми процесуального законодавства та висновки викладені в ряді постанов Верховного Суду, та вказує на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 27 грудня 2024 року відкрив провадження у справі №160/27017/24 та витребував справу із Дніпропетровського окружного адміністративного суду та з Третього апеляційного адміністративного суду.

30 грудня 2024 року Верховним Судом отримано доступ до електронної справи №160/27017/24.

06 січня 2025 року до Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач вказує на те, що відсутність відповідної ліцензії унеможливлює здійснення відповідного виду господарської діяльності в силу закону.

Отже, з моменту анулювання вищевказаних ліцензій позивач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність (мета створення товариства) відповідно до Закону. Неможливість здійснення господарської діяльності призводить до простою підприємства до його подальшої можливої ліквідації, що, як наслідок, призведе до несплати податків товариством, звільнення персоналу (також потенційних платників податків), виникнення кредиторської заборгованості у Товариства. Таким чином, замість забезпечення притоку коштів до державного бюджету на час розгляду цієї справи відповідач активно намагається позбавити державу додаткових надходжень.

При цьому, позивач наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує суд першої інстанції, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав, визначених законодавством, для анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Також Товариство вказує на те, що касаційна скарга відповідача фактично є набором посилань та цитувань норм права та судової практики без будь-яких власних речень, оборотів та логічного взаємозв`язку.

Перевіривши доводи касаційної скарги Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частина четверта статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме: підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У цій справі предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено клопотання позивача та вжито заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії розпоряджень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 319-рл від 24 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензії № 04630311202405598 та № 333-рл від 02 вересня 2024 року в частині анулювання ліцензії № 04620311202405601, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Важний Гусь Бумажний», до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/27017/24.

Аналіз спірної постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що достатньою підставою для оскарження цього рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В той же час, обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, заявник касаційної скарги повинен не лише вказати на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, але і обґрунтувати свої доводи. При цьому в касаційній скарзі скаржник повинен вказувати саме на порушення судів попередніх інстанцій при ухваленні спірних рішень, а не на порушення протилежної сторони у справі.

Проаналізувавши зміст касаційної скарги податкового органу, Суд звертає увагу на те, що в ній взагалі не обґрунтоване неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Цитування норм процесуального законодавства та висновків Верховного Суду без взаємозв`язку з обставинами справи та аналізом порушень саме судом рішення якого оскаржується, не може вважатися обґрунтуванням неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд наголошує на тому, що касаційна скарга в цьому випадку містить виключено цитування норм процесуального законодавства та висновків Верховного Суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що Товариство намагається за рахунок судових рішень уникнути контрольно-перевірочних заходів та результатів їх реалізації в аспекті вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Суд не приймає з огляду на те, що Верховний Суд перевіряє правильність застосування норм права судами попередній інстанцій, а не порушення протилежної сторони.

З огляду на вказане, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №160/27017/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

В.В. Хохуляк

О.О. Шишов