Постанова

від 14.01.2025 по справі 580/9027/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 січня 2025 року

справа №580/9027/24

адміністративне провадження № К/990/49566/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (судді: Грибан І. О., Беспалов О. О., Парінов А. Б.)

у справі №580/9027/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016»

про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії індивідуального акта Головного управління ДПС у Черкаській області, -

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016» (як особа, що в подальшому отримала статус позивача у справі №580/9310/24) звернулося із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило суд забезпечити позов шляхом зупинення дії індивідуального акта - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314201900266 терміном дії з 06 серпня 2019 року до 06 серпня 2024 року, виданої ТОВ «Прайд-2016» (код ЄДРПОУ 40606852), до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Забезпечено позов шляхом зупинення дії індивідуального акта рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314201900266 терміном дії з 06 серпня 2019 року до 06 серпня 2024 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016» (код ЄДРПОУ 40606852), до набрання судовим рішенням у справі законної сили за позовом ТОВ «Прайд-2016» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання дій (рішення) протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення дій.

Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції дійшов до висновку, що наведені заявником обґрунтування свідчать про існування обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №580/9027/24 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року про забезпечення позову скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства відмовлено.

23 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №580/9027/24, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року, справу (або відокремлені матеріали) витребувано з суду першої та/або апеляційної інстанції.

Доступ до електронної справи наданий 30 грудня 2024 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року по справі №580/9027/24, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року про забезпечення позову до подання позовної заяви - залишити в силі.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначає, що податковий орган з 10 вересня 2024 року вважає ліцензію нечинною, в зв`язку з чим відмовляє у реєстрації акцизних накладних, чим фактично позбавляє можливості провадити господарську діяльність. На думку заявника, така позиція є необґрунтованою, оскільки на момент спливу строку дії ліцензій (06 серпня 2024 року) діяв Закон №2120-ІХ, який автоматично продовжив їх дію на період воєнного стану; новий Закон №3817-ІХ від 27 липня 2024 року не може регулювати правовідносини, які виникли до його прийняття; застосування нового закону до вже продовжених ліцензій порушує конституційний принцип незворотності дії закону в часі.

Заявник акцентує увагу на тому, що відсутність у нього діючої ліцензії призводить до неможливості здійснення господарської діяльності, що має невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують, тобто невжиття заходів забезпечення в цій справі призводить для Товариства до невідворотних наслідків, внаслідок порушених прав позивача, поновлення яких значно ускладниться, а в частині взагалі буде унеможливлено.

Крім того, Товариство зазначає, що на сьогоднішній день має діючі зобов`язання перед своїми покупцями на поставку пального за відповідними договорами, при цьому товар по деяким з вищевказаним договірним відносинам вже оплачений.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Податковий орган подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованою вимогу про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314201900266 терміном дії з 06 серпня 2019 року до 06 серпня 2024 року, виданої ТОВ «Прайд-2016» (код ЄДРПОУ 40606852), до набрання судовим рішенням у справі законної сили, з підстав можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки у справах про визнання протиправним і скасування розпоряджень суб`єкта владних повноважень рішення суду про задоволення позову не потребують виконання шляхом вчинення дій зобов`язального характеру.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, обґрунтовано вказав на те, що суд першої інстанції не з`ясував, які наслідки впливу таких заходів забезпечення позову будуть мати на права та законні інтереси заінтересованих осіб, що в свою чергу вказує на те, що обраний захід забезпечення позову є передчасним та таким, що застосований судом без з`ясування всіх фактичних обставин, які стосуються дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права, свободи та законні інтереси заінтересованих осіб.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що такі висновок суду апеляційної інстанції відповідають правильному застосуванню норм процесуального права.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, проте сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. У цій справі заявником не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства шляхом зупинення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №23010314201900266 терміном дії з 06 серпня 2019 року до 06 серпня 2024 року, виданої ТОВ «Прайд-2016» (код ЄДРПОУ 40606852).

Суд апеляційної інстанції з огляду на зміст заявлених вимог дійшов правильного висновку про те, що надання в такий спосіб суб`єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії дія якої закінчилася, призведе до більш негативних і незворотних наслідків у разі якщо судом буде встановлено правомірність такого рішення Головного управління ДПС у Черкаській області. Тобто, у розглядуваній ситуації не буде дотримано пропорційного балансу між правами та інтересами позивача та наслідками впливу заходу забезпечення позову на права та законні інтереси заінтересованих осіб.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що в даних обставинах справи відсутні очевидні ознаки протиправності рішення податкового органу. Встановлення протиправності внесення відомостей про припинення дії ліцензії є предметом позову в справі № 580/9310/24 та потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Також колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що можливі фінансові збитки через дію індивідуального акту про припинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не є достатніми підставами для застосування заходів забезпечення позову.

Суд вважає, що заявником не доведено, а судами не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.

Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Проте ухвала суду першої інстанції не містить жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого суд дійшов висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про припинення з 10 вересня 2024 року дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав Товариства, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновком, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним та єдиним видом економічної діяльності Товариства є роздрібна торгівля пальним, а тому припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позбавляє можливості Товариство здійснювати свою основну діяльність, що зумовлює необхідність докладання позивачем значних зусиль та додаткових витрат, як для збереження наявного товару (пального) так і реалізації взятих на себе цивільно-правових та господарсько-правових зобов`язань за укладеними договорами. При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Як і не встановив підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що зазначені Товариством у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо. Тобто, Товариство у межах цієї справи наводить лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів Товариства відносно того, що припинення дії ліцензій на право роздрібної торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції надав правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України і, як наслідок, скасував ухвалу суду першої інстанції, якою застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою зазначеної статті кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-2016» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі №580/9027/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк