Ухвала

від 13.01.2025 по справі 355/12/25

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/12/25

Провадження № 6/355/6/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

судді Цирулевської М. В.,

за участю секретаря судового засідання Старенької С. М.,

розглянувши подання головного державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качур Т. М. про оголошення розшуку боржника,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2025 року до Баришівського районного суду Київської області надійшло подання головного державноговиконавця Баришівськоговідділу державноївиконавчої службиу Броварськомурайоні Київськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)Качур ТетяниМиколаївни прооголошення розшукуборжника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2025 року головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначає,що навиконанні Баришівськоговідділу державноївиконавчої службиу Броварськомурайоні Київськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)знаходитьсявиконавче провадженняВП №75918274з примусовоговиконання виконавчоголиста №365/244/24,виданого 31.07.2024Згурівським районнимсудом Київськоїобласті,про стягненняіз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргув сумі289884,73грн. За доводами державного виконавця, рішення суду боржником не виконується, боржник ухиляється від його виконання. При цьому, як встановлено під час проведення виконавчих дій, боржник за вказаною в матеріалах виконавчої справи адресою не проживає, що стало наслідком звернення до суду з відповідним поданням.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 07.01.2025 подання призначено до судового розгляду на 13.01.2025.

10.01.2025 головним державнимвиконавцем Баришівськоговідділу державноївиконавчої службиу Броварськомурайоні Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)Качур Т.М.було поданодоповнення доподання прооголошення розшукуборжника,з додатками:копії матеріаліввиконавчого провадженняна 17-тиарк.

У судове засідання 13.01.2025 головний державний виконавець Качур Т. М. не з`явилася, Баришівським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подана заява від 13.01.2025 про розгляд справи без участі його представника, при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши долучені до подання докази, виходячи із свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено,що навиконанні Баришівськоговідділу державноївиконавчої службиу Броварськомурайоні Київськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)(надалі також відділ ДВС) знаходиться виконавче провадження ВП № 75918274 з примусового виконання виконавчого листа № 365/244/24, виданого 31.07.2024 Згурівським районним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 (надалі також боржник) на користь ОСОБА_2 (надалі також стягувач) боргу в сумі 289 884,73 грн.

Означене виконавче провадження було відкрито постановою ВП № 75918274 від 28.08.2024 головного державного виконавця вказаного відділу ДВС Качур Т. М. (надалі також державний виконавець).

Даних відносно внесення відомостей про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників матеріали справи не містять.

За доводами державного виконавця, означена постанова про відкриття провадження була направлена 29.08.2024 рекомендованим листом із повідомленням про вручення (трекінг Укрпошти 0750100005670) за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 . В матеріалах, доданих до подання державного виконавця, містяться документи щодо повернення означеного відправлення органу ДВС, з причиною повернення «із закінченням терміну зберігання». Докази щодо повторного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, як і повідомлення боржника будь-яким іншим чином про відкриття розглядуваного виконавчого провадження, матеріали подання не містять.

28.08.2024 державним виконавцем направлено запит до Пенсійного фонду України щодо отримання боржником доходів. Згідно із отриманою відповіддю, останній дохід боржника був у СТОВ «АРАТТА» за 01.04.2021.

28.08.2024 державним виконавцем направлено запит до МВС України, за змістом отриманої відповіді на який вбачається відсутність зареєстрованих транспортних засобів за боржником.

28.08.2024 та 04.09.2024 державним виконавцем направлено запит до Державної фіскальної служби України щодо відкритих рахунків у боржника, на який отримана відповідь, що боржник на обліку в органах ДФС не перебуває.

28.08.2024 державним виконавцем надіслано запит до Державної податкової служби України про джерела отримання боржником доходів, з отриманої відповіді на який вбачається відсутність запитуваної інформації.

За доводами подання, 08.10.2024 начальником відділу ДВС надіслано запит до банків-учасників обміну на отримання інформації, що становить банківську таємницю. З отриманої інформації вбачається, що боржником відкриті рахунки в АТ КБ «ПриватБанк». 08.10.2024 державним виконавцем виставлено платіжні інструкції на списання коштів. Кошти на рахунках у боржника відсутні.

Як зазначено у поданні державного виконавця, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта вбачається, що власник будинку АДРЕСА_1 не зареєстрований, боржник ОСОБА_1 не є власником будинку за місцем реєстрації. Звернення до КП БТІ Київської області для встановлення означених обставин до матеріалів подання не додано.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме 1/2 частина земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3221955100:11:023:0004 площею 3,6000га на території Згурівської селищної ради, яка передана в оренду ТОВ «Виробниче підприємство «Центр».

08.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (все рухоме та нерухоме, в тому числі 1/2 частини земельної ділянки) та зареєстровано відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна (номер запису про обтяження: 57016279) та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 31596254).

Копія постанови про арешт майна боржника надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом, в тому числі боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі. За доводами державного виконавця, поштова кореспонденція на ім`я боржника ОСОБА_1 , яка була надіслана за місцем реєстрації рекомендованим листом, повернулась до відділу ДВС без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (трекінг Укрпошти 0600970814253, дата поштового відправлення 09.10.2024).

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Виробниче підприємство «Центр», боржник отримав орендну плату за земельну ділянку за 8 років наперед. Отже, за доводами подання, стягнення з даного виду доходу неможливе.

Інше майно, яке б підлягало опису, за обґрунтуваннями подання, у боржника відсутнє.

За доводами державного виконавця, звернути стягнення на належну боржнику земельну ділянку з метою її подальшої реалізації на даний час у державного виконавця немає можливості, оскільки боржник не повідомлений про початок примусового виконання (не отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про арешт майна боржника).

Згідно із обґрунтуваннями подання, станом на 10.01.2025 відомості про місце проживання, перебування боржника відсутні, заходи державного виконавця щодо розшуку боржника виявились безрезультатними. Підставою для звернення державного виконавця до суду з поданням про розшук боржника вказана відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи, що підтверджується актами державного виконавця від 10.09.2024 та 09.01.2025 та інформацією Згурівської селищної ради від 26.11.2024 за вх. №6411/24-10/41/2, акту обстеження №778 від 18.11.2024, з якого також вбачається, що боржник за адресою реєстрації не проживає.

Згідно із ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Це конституційне положення відображено і в п. 7 ч 3 ст. 18 ЦПК України, відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Згідно з п. 4 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, за неможливості з`ясування місцезнаходження боржника чи дитини державний виконавець звертається з поданням до суду про розшук дитини або боржника.

Відповідно до ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

Статтями 270, 271 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як виконавця, який ініціює питання звернення з поданням до суду про розшук боржника, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про розшук боржника вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Крім того, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, розшук боржника, як обмеження конституційного та конвенційного права особи на приватне життя, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (надалі також документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, копія постанови про відкриття виконавчого провадження є основним документом виконавчого провадження, надіслання якого боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому провадженні, визначає статус повідомленості боржника про початок примусового виконання рішень.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів обізнаності боржника ОСОБА_1 про виконавче провадження (зокрема, боржник не повідомлений ні про відкриття виконавчого провадження, ні про накладення арешту на його майно, оскільки повернення відповідних поштових відправлень державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника із зазначенням причини такого повернення «за закінченням терміну зберігання» не може беззаперечно свідчити про відмову боржника від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за відповідною адресою).

Означена обставина щодо неповідомлення боржника про наявність виконавчого провадження визнається власне державним виконавцем, оскільки обґрунтовуючи необхідність розшуку боржника, державний виконавець прямо зазначає про доцільність такого розшуку саме з метою вручення відповідних документів щодо виконавчого провадження боржнику, а також обґрунтовує неможливість реалізації належної боржнику земельної ділянки неповідомленням боржника про відкрите виконавче провадження.

Окремо судзауважує,що наданідержавним виконавцемдокази направленняпоштових відправленьборжнику від29.08.2024(трекінгУкрпошти 0750100005670)та від09.10.2024(трекінгУкрпошти 0600970814253)не містятьпереліку документів,які направлялисьборжнику,що можевикликати устороннього спостерігачаобґрунтовані сумнівищодо направленняборжнику самепостанов провідкриття виконавчогопровадження танакладення арештуна йогомайно,що неузгоджується ізстандартом достатностідоказів якстандартом доказуванняу цивільному процесі, закріпленому в ст. 80 ЦПК України.

Окремо суд зазначає, що підставою для звернення виконавця з поданням про розшук боржника є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника - фізичної особи.

Звернення державного виконавця до суду із поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультативність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника.

Разом із тим, проаналізувавши долучені до подання матеріали, беручи до уваги права державного виконавця, надані йому Законом «Про виконавче провадження», слід дійти висновку, що державний виконавець не надала суду достатніх і достовірних доказів відсутності відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника-фізичної особи, а також доказів, які б підтверджували вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника та його обізнаності щодо зазначеного виконавчого провадження, що є обов`язком державного виконавця.

В аспекті означених питань суд звертає увагу, що з моменту відкриття виконавчого провадження державний виконавець лише двічі здійснювала виїзд за вказаним у виконавчому документі місцем проживання боржника - 10.09.2024 та 09.01.2025. При цьому з актів державного виконавця, складених без участі понятих, вбачається, що державним виконавцем встановлено, що боржника не розшукано, місце проживання його невідоме. Проте з актів не слідує, що виконавцем були опитані сусіди будинку, за адресою якого зареєстрований боржник. Не здійснено запити (в тому числі, усні) до стягувача з метою встановлення місця проживання/перебування боржника, не надано належних та достатніх доказів щодо здійснення державним виконавцем дій щодо встановлення можливих місць перебування боржника з інших джерел (через, зокрема, здійснення/надіслання запитів до роботодавця боржника за останнім місцем роботи, до банківської установи, в якій відкриті рахунки боржника, звернення до нотаріуса, яким вчинено реєстраційні дії щодо належного боржнику майна, звернення до родичів боржника, відомості щодо контактних даних яких наявні в матеріалах виконавчого провадження тощо).

Відтак, з огляду на все вищевикладене, суд вважає передчасними висновки державного виконавця, що місце проживання боржника не відоме і встановити його неможливо, що свідчить про відсутність підстав для оголошення розшуку боржника.

Окремо суд також зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості про ухилення боржника від сплати боргу та про привід боржника, а також відсутні будь-які докази щодо перевірки виконавцем відомостей стосовно перебування боржника в закладах охорони здоров`я, кримінально-виконавчих установах, що має значення для вирішення питання про оголошення у розшук боржника.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, встановивши, що з матеріалів виконавчого провадження, наявних в матеріалах справи, не вбачається підтвердження того, що боржник обізнаний про відкрите виконавче провадження, отримував копію постанови про відкриття виконавчого провадження та інші документи виконавчого провадження; відсутні достатні докази, що боржник не проживає за адресою реєстрації, а також докази того, що виконавцем вчинено всі достатні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу; державним виконавцем не надано доказів умисного ухилення боржника від виконання судового рішення, суд доходить висновку про передчасність подання державного виконавця про розшук боржника та, відповідно, про відсутність достатніх обґрунтувань для його задоволення, оскільки це може призвести до безпідставного оголошення розшуку, що порушить право боржника ( ОСОБА_1 ) на повагу до його приватного та сімейного життя.

Керуючись ст. 260, 261, 353, 438 ЦПК України, нормами Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Баришівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Качур Тетяни Миколаївни про оголошення розшуку боржника відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА