Постанова

від 08.01.2025 по справі 332/2290/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 332/2290/24

провадження № 61-8925св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2024 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо») про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому посилалася на те, що її звільнення за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, є безпідставним, дисциплінарні стягнення у вигляді доган були застосовані до неї незаконно, оскільки вона належно виконувала свої трудові обов`язки, а роботодавець належно не обґрунтував та не навів доказів про факти винного вчинення нею дисциплінарних проступків.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року у складі судді Марченко Н. В. у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України.

Судове рішення районного суду мотивовано тим, що спір між сторонами про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди вже вирішено у справі № 332/6221/23, і є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обґрунтування позовної заяви та наявність різних доводів в позовній заяві у справі № 332/6221/23 та позовній заяві у справі № 332/2290/24, що свідчить про нетотожність позовних вимог у такому елементі, як підстава позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2024 року до Верховного Суду, ТДВ «СК «Кредо», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2024 року скасувати та залишити в силі ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2024 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України.

Зазначає, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 332/6221/23, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди. Тобто є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Доводи особи, яка подалавідзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що наведені в ній доводи є безпідставними, оскільки, пред`являючи позов у цій справі, вона навела зовсім інші підстави позову, а, отже, він не є тотожним з позовом у справі № 332/6221/23, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

18 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТДВ «СК «Кредо» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції» De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Встановивши, що, звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 навела інші підстави позову, ніж ті, які були наведені у справі № 332/6221/23, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є передчасними.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі № 332/6221/23, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди, тобто є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, а наведення заявником нових обставин та подання нових доказів не є зміною підстав позову, є безпідставним, враховуючи таке.

Так, у справі № 332/6221/23 ОСОБА_1 в обґрунтування неможливості її звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України вказувала підставою позову лише подачу нею позову про встановлення факту мобінгу, без заявлення та доведення обставин належного виконання нею своїх трудових обов`язків, посилаючись на порушення відповідачем гарантій, передбачених статтею 5-1 КЗпП України.

У справі № 332/2290/24, яка є предметом розгляду Верховним Судом, ОСОБА_1 , як на підставу для визнання її звільнення незаконним та поновлення її на роботі вказує саме незаконність притягнення її до дисциплінарної відповідальність та порушення роботодавцем процедури її звільнення.

Отже, позови у зазначених справах не є тотожними, оскільки заявлені з різних підстав, а тому Верховний Суд погоджується із судовим рішенням апеляційного суду про скасування ухвали районного суду, якою ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі, та висновком апеляційного суду про те, що висновки суду першої інстанції є передчасними.

Подібних висновків також дійшов Верховний Суду у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 332/6221/23 (провадження № 61-6163св24).

Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, є безпідставними, оскільки такі висновки не є релевантними для вирішення питання про відкриття провадження у цій справі, так як позови ОСОБА_1 не є тотожними.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець