Рішення

від 20.12.2024 по справі 758/11759/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/11759/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді- Якимець О. І., за участю секретаря судового засідання Сіренко Б.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Іноземного підприємства «1+1 Продакшн» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» (відповідач-3) про захист честі, гідності і ділової репутації, у якому просить суд: визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у відеосюжеті на офіційному каналі ТСН на сайті відеохостингу Youtube в соціальній мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, та на офіційному сайті ТСН в мережі Інтернет в розділі «Україна» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов?язати відповідачів шляхом видалення спростувати поширену інформацію.

Позивач зазначає, що на розгляді Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження, у якому він є обвинувачуваним. ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному сайті ТСН в мережі Інтернет, а також на Youtube каналі ТСН, поширено відносно нього недостовірну інформацію, яка є негативною за своїм змістом, не відповідає дійсності та порушує його особисті немайнові права та ділову репутацію.

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху для усунення вказаних недоліків, які викладені в ухвалі суду.

27.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі №758/11759/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідачем не подано відзиву, який містив би заперечення на позовну заяву.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до такого висновку.

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (стаття 7 Закону України «Про інформацію»).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Також у пункті 18 постанови Пленуму ВСУ визначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1, судам слід ураховувати положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», в якій зазначено, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 у справі № 461/9631/15-ц (провадження № 61-14857св18) зазначено: «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування».

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ «Дюльдін і Кислов проти Росії» від 31.07.2007).

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковано відеосюжет на офіційному каналі ТСН в мережі Інтернет, а також на Youtube-каналі ТСН, в якому поширено недостовірну інформацію в формі тверджень, чим порушено право позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

Згідно наданих доказів, зазначений відеосюжет містить повідомлення про передачу до Корольовського районного суду міста Житомира матеріалів кримінальної справи, а також події які стали підставою для цього, у тому числі свідчення постраждалих осіб. Водночас зі змісту вказаного сюжету не можливо встановити, що будь-яка інформація у такому стосується саме позивача, жодних його особистих даних чи ідентифікуючих відомостей у відеосюжеті не згадується.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року у справі №757/39521/20-ц, від 22 травня 2024 року у справі № 461/428/23.

Згідно зі ч. 3 ст. 12, та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено, на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, яким чином поширена інформація порушує його особисті немайнові права та ділову репутацію, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «1+1 Продакшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач-1 Іноземне підприємство «1+1 Продакшн», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 23389360;

відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 23729809;

відповідач-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 23, код ЄДРПОУ 37726069.

Суддя О. І. Якимець