Ухвала

від 27.12.2024 по справі 760/19949/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/19949/19

1-кп/760/382/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР №12019100090004950 від 17.05.2019, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100090004950 від 17.05.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.06.2024 ОСОБА_5 було оголошено в розшук та надано дозвіл на його затримання з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Судове провадження було зупинено до розшуку обвинуваченого.

Ухвалою суду від 27.12.2024 провадження у даному кримінальному провадженні відновлено у зв`язку із розшуком ОСОБА_5 .

Прокурор Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , вказуючи на ризики, що існують, зокрема можливості ухиляння від суду. Разом з цим, не заперечував щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки обвинувачений визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення.

Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, посилаючись на необґрунтованість ризиків.

Обвинувачений підтримав доводи захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов`язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов`язаний з`ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому, одного лише посилання на можливість протидії обвинуваченим судового процесу є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.

Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.

Отже, суд зобов`язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі»).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів обвинувального акта встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується, фактичні обставини справи, встановлені станом на день розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до нього запобіжного заходу.

Разом з цим, п. 3 ч.2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Таким чином, суд не може погодитись із тим, що для даного випадку необхідним та можливим є застосування виняткового виду запобіжного заходу як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід, такий як домашній арешт з покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків, цілком зможе запобігти встановленим ризикам. Прокурором не надано даних на підтвердження обставин, визначених п.3 ч.2 ст. 183 КПК України та п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, неможливість застосування іншого запобіжного заходу, а також повідомлено про можливість застосування запобіжного заходу не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.

При цьому, судом у судовому засіданні не було встановлено будь-яких фактів які б давали підстави вважати, що внаслідок обрання запобіжного заходу менш суворого, ніж тримання під вартою, який обмежує свободу ОСОБА_5 , останній буде ухилятись від слідства та суду.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує правову позицію, викладену у п.17 рішення ЄСПЛ від 02 серпня 2001 року у справі «Манчіні проти Італії», відповідно до якої з огляду на їхній вплив та спосіб виконання, обидва застосовані … запобіжні заходи - тримання під вартою у в`язниці і домашній арешт - були позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції.

Також, суд при розгляді даного клопотання враховує рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024 в справі №3-111/2023/(207/23, 315/23), згідно якого аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звертає увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості суд застосувати інший, більш м`який, запобіжний захід, визначений Кодексом.

Тому, суд, надавши оцінку поясненням учасників судового розгляду та матеріалам, що містяться разом з клопотанням, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, міцність його соціальних зв`язків, майновий стан та репутацію обвинуваченого, відсутності судимостей, приходить до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню, а для обвинуваченого достатнім буде застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суд враховує, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави або іншого, більш м`якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, ніж домашній арешт, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 194, 331, 369, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

У застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк до 25.02.2025 включно, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прибути до укриття чи бомбосховища у будь-який час коли лунають сигнали тривоги, які сповіщають населення про повітряну небезпеку.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти у залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Солом`янську окружну прокуратуру м. Києва.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1