Справа №760/18783/23
Провадження №2/760/3547/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
26 листопада 2024 року м. Київ
Солом`янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Совки-Інвест», в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 майнове право на житлове приміщення №141, загальною площею 47,80 кв.м.,що знаходиться на АДРЕСА_1 , на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:72:337:0009.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Совки-Інвест» укладено Договір №CC/1/155-323/Н-МП від 27 квітня 2017 року купівлі-продажу майнових прав.
Об`єкт будівництва - Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:337:0009, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору оренди земельної ділянки №125/1335 від 18.03.2004 року, укладеного між ТОВ «КІЙЖИТЛО» та Київською міською радою, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 18.01.2005р. за №Ю-30825/2005.
Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є об`єктом нерухомості,розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: Житлове приміщення №141, однокімнатне, загальна площа 47,80 кв.м., поверх 13, секція 1.
В результаті повної сплати майнових прав за договором, ТОВ «СОВКИ-ІНВЕСТ» видано Довідку від 25.11.2018 року про оплату 100% на Об?єкт нерухомості до Договору купівлі продажу майнових прав №CC/Д1/155-323/Н-МП від 27 квітня 2017 року, а саме підтвердження сплати майнових прав однокімнатної квартири №141, 13 поверху, секції 1 , загальною площе 47,80 кв.м.
Загальна вартість майнових прав складає 554480,00грн.
Так, пунктом 3 укладених Договорів «Порядок приймання-передачі майнових прав», після отримання Продавцем сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, Продавець надсилає Покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли Покупець повинен заявитись для оформлення набуття права власності на майнові права Об?єкта нерухомості, а також для укладення ним Договору на утримання та обслуговування Об?єкта нерухомості.
Повідомлення для оформлення набуття права власності на майнові права Об?єкта нерухомості, а також для укладення Договору на утримання та обслуговування Об?єкта нерухомості від Продавця не надходило.
Запланований термін закінчення будівництва - 4 квартал 2019 року, плановий термін прийняття експлуатацію - 3 квартал 2020 року, тобто з затримкою більш ніж на три роки.
Проте ТОВ «Совки-Інвест» не виконало свої зобов`язання перед позивачем, у власність вказане майно не передавало, а сам будинок досі не введений в експлуатацію.
Оскільки квартира є оплаченим позивачем об`єктом, яка після завершення будівництва стає окремим майном, то до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації, позивачу належить не право власності на квартиру, а майнове право на неї.
Ухвалою від 21 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04 квітня 2024 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у спрощеному провадженні, призначено судове засідання.
Позивач у судове засідання, призначене на 26 листопада 2024 року не з`явилась, однак, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій вказала, що позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі.
Представник відповідача ТОВ «Совки-Інвест» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Згідно із ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Совки-Інвест» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/155-323/Н-МН від 27 квітня 2017 року.
Відповідно до п.1.1 Договору об`єкт будівництва - житловий комплекс з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:72:337:0009, право на спорудження якого виникло у Продавця на підставі Договору оренди земельної ділянки №125/1335 від 18.03.2004 року, укладеного між ТОВ «КІЙЖИТЛО» та Київською міською радою, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 18.01.2005р. за №Ю-30825/2005.
Згідно п.2.1. Договору Продавець продає, а Покупець купує Майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, відповідно до норм Цивільного кодексу України, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Сторони домовились, що об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним договором, є Об`єкт нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 з наступними характеристиками: житлове приміщення №141, кількість кімнат - 1, загальна площа - 47,80 кв.м., поверх - 13 (пункт 2.2 Договору).
Плановий термін закінчення будівництва - ІV квартал 2019 року, плановий термін введення в експлуатацію - ІІІ квартал 2020 року.
Відповідно до п. 3.1 Договору, після отримання Продавцем сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об?єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, Продавець надсилає Покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли Покупець повинен заявитись для оформлення набуття права власності на майнові права Об?єкта нерухомості, а також для укладення ним Договору на утримання та обслуговування Об?єкта нерухомості.
Майнові права на Об?єкт нерухомості за цим Договором передаються продавцем Покупцю шляхом підписання Акту приймання-передачі Об?єкта нерухомості (п.3.2 Договору).
Згідно умов п.3.3 Догвору, за домовленістю Сторін, передача права власності на майнові права на Об?єкт нерухомості Покупцю, здійснюється виключно після оплати ним пової вартості Майнових прав. У випадку часткової оплати вартості Майнових прав, Покупець не набуває права власності на частину Майнових прав.
Відповідно до п.3.5 після реєстрації права власності на Об?єкт нерухомості, Покупець набуває право володіти, користуватись та розпоряджатись Об?єктом нерухомості без обмежень.
Вартість Майнових прав на Об?єкт нерухомості за 1 квадратний метр становить 11600 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1933,33 грн (п.4.1 Договору).
Загальна вартість майнових прав на Об?єкт нерухомості становить 554480 грн, в тому числі ПДВ 20% - 92413 грн (п.4.2 Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору, Покупець у термін до 25 листопада 2018 року включно зобов`язаний сплатити Продавцю 100% вартості орієнтовної загальної вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості, зазначеної у п.4.2 Договору.
Згідно з п.4.6.1 Договору, обов`язок Покупця по оплаті орієнтовної загальної вартості майнових прав на Об?єкт нерухомості вважається виконаним в день отримання Продавцем суми грошових коштів у розмірі, визначеному п.4.2 статті 4 Договору.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що Продавець зобов`язаний, у тому числі, приймати оплату Покупцем повної вартості Майнових прав на Об?єкт нерухомості, що здійснюється Покупцем, в порядку та на умовах цього Договору; забезпечувати будівництво Об`єкту та введення його в експлуатацію, здійснити організацію заходів по обмірам Об?єкта нерухомості з наступним оформленням технічного паспорту.
Відповідно до вимог п.5.4 Договору, Покупець зобов`язаний здійснити повну оплату вартості майнових прав в порядку та на умовах, визначених статтею 4 цього Договору; прийняти Об?єкт нерухомості на підставі Акту приймання-передачі Об?єкта нерухомості в день, зазначений у відповідному повідомленні Покупця.
Позивачем ОСОБА_1 на користь ТОВ «Совки-Інвест» сплачено грошові кошти в розмірі 554480 грн, в тому числі ПДВ 20% - 92413,33 грн, що складає 100% вартості Об`єкту нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , житлового приміщення №141, а продавець прийняв та гарантував передачу квартири №141 , загальною площею 47,80 кв.м., житловою площею 38,77 кв.м., на 13 поверсі 1 секції житлового будинку, що підтверджується довідкою від 25 листопада 2018 року про оплату 100% на Об?єкт нерухомості до договору купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/155-323/Н-МП від 27 квітня 2017 року.
Оскільки позивач повністю виконала умови укладеного між сторонами договору, сплативши зазначені у ньому суми коштів в повному обсязі та у встановлений договорами строк, а відповідач покладені на нього зобов`язання перед позивачем не виконав, у власність вказане майно не передав, а сам будинок досі не введений в експлуатацію, тому позивач звернулася до суду із позовом про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.
Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №755/8933/18 (провадження №61-4251св19).
Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі №6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі №6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі №6-2124цс15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, який, на його думку, є ефективним і не заборонений законом.
Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити його права позивач не міг. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачем способу захисту його прав як визнання за ним майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява №10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, №10741/84).
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивача на спірне нерухоме майно, хоч він і сплатив пайові внески в повному обсязі, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачем майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом він не може захистити свої права.
Позивач уклала з відповідачем Договір купівлі-продажу майнових прав №СС/Д1/155-323/Н-МН від 27 квітня 2017 року, за яким сплатила відповідачу 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у розмірі 554480 грн, а відповідач в свою чергу у встановлені договором строки зобов`язався закінчити будівництво, здати об`єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об`єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об`єкт нерухомості.
Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.
Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.
Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.
Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.
Як передбачено статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорах строк, що підтверджується довідками про 100% оплату вартості майнових прав та копіями відповідних квитанцій. Отже, відповідні договори набули чинності, вважаються укладеним та діють до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань.
Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.
При цьому, за змістом укладеного між сторонами договору, підтвердженням набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості є акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами. Однак, копія такого акту в матеріалах справи відсутня і у позові позивач стверджує, що відповідач не передавав йому майнові права. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.
Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним 100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єктів нерухомості.
Як стверджує позивач, у вказаний в договорі строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене та на даний час не ведеться, приміщення у власність позивачу не передане, а дата введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.
Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того, на що він розраховував, укладаючи відповідний договір, а саме що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на нежитлові приміщення у 3 кварталі 2020 року.
Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за нею майнових прав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкти нерухомості, що є предметом договорів, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами у пунктах 2.6, 2.7 договорів (4 квартал 2019 року, 3 квартал 2030 року), сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ «Совки-Інвест», який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за позивачем майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 року №752/15913/19), з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 5544,80 грн.
Керуючись ст. 4, 12-13, 141, 258-259, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» про визнання майнового права на об`єкт незавершеного будівництва - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест» на користь держави судовий збір у розмірі 5544 (п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Совки-Інвест», місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, оф. 194, код ЄДРПОУ 40865199.
Суддя Солом`янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 17.01.2025 |
Номер документу | 124410300 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Аксьонова Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні