Ухвала

від 10.01.2025 по справі 761/390/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/390/25

Провадження № 2/761/4472/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ФІНАНС», третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту майна та заборони на його відчуження, -

встановив:

У грудні 2024 році до Шевченківського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ФІНАНС», третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту майна та заборони на його відчуження в порядку позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 вказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просив суд: припинено обтяження у вигляді арешту всього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборони на його відчуження, який зареєстровано 21 квітня 2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Пода Світланою Петрівною на підставі постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет Ю.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_2 від 01 квітня 2015 року.

Із змісту позовної заяви вбачається, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2010 року в справі №2-2376/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (наразі АТ «Універсал Банк») заборгованість по Кредитному договору № 047-2008-1388 від 15 травня 2008 року (надалі - Кредитний договір) у сумі 311 054,11 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03 листопада 2009 року складає 2 487 499, 72 грн. та судові витрати.

ОСОБА_1 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про те, що постановою відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 01 квітня 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 було накладено арешт на все його майно.

Як вбачається із листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25 жовтня 2024 року № 127241 та інформаційної довідки з АСВП щодо виконавчого провадження № НОМЕР_2, 01 квітня 2015 року на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року № 2-2376/10 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. Цього ж дня головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет Ю.М. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_2 від 01 квітня 2015 року. 30 червня 2015 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із відсутністю майна у боржника.

Позивачем вказано, що як вбачається із відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, стягувач (на той момент ПАТ «Універсал Банк») повторно виконавчий лист до примусового виконання не пред`являв (роздруківка із АСВП додається), у тому числі поза межами строку для його повторного пред`явлення. Виходячи із викладеного, на даний момент жодних відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 немає, виконавчий лист у межах строків, визначених законодавством, до виконання не пред`являвся, жодних заяв про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа ні АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ні будь-які інші особи, які набули право вимоги за Кредитним договором № 047-2008-1388 від 15.05.2008, до суду не подавали.

Такими чином, позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 в межах якого накладено арешт на його майно.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України "Про виконавче провадження").

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі N 712/12136/18 (провадження N 61-4726сво19), зазначено, що «відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суд прийшов до висновку, про те, що ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 вересня 2019 року у справі №607/3894/17.

У постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 зроблено висновок, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту

Аналізуючи наведені норми та роз`яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).

Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.

У цій справі арешт на майно ОСОБА_1 було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а позивач був боржником у вказаному виконавчому провадженні, а тому часником виконавчого провадження, відтак позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку позовного провадження за його позовною заявою, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ФІНАНС», третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту майна та заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому у відкритті провадження слід відмовити.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 186, 353, 448 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН ФІНАНС», третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування арешту майна та заборони на його відчуження.

Роз`яснити позивачу, що він в праві звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Суддя: