Постанова

від 10.12.2024 по справі 161/16864/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16864/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/1059/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

прокурора Лебедюк-Гудкової Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви, за апеляційною скаргою керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюк С. Я. до пред`явлення позову подав до суду заяву про забезпечення позову.

Покликався на те, що Луцькою окружною прокуратурою до Луцького міськрайонного суду Волинської області готується позовна заява в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації земельної ділянки та права приватної власності, повернення земельної ділянки.

Крім того прокурор вказував, що враховуючи предмет спору, статус спірної земельної ділянки існує висока ймовірність того, що відповідач ОСОБА_2 може її відчужити на користь інших осіб, що в майбутньому ускладнить виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6172 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

Заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:6172, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:05:000:6172, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2024 року в задоволенні заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви було відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, керівник Луцької окружної прокуратури Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог ст. 263 ЦПК України, оскільки зроблені у ній судом висновки не відповідають обставинам справи, що є порушенням норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастр у Волинській області, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволення заяви про забезпечення позову поданої заступником керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області Мацюком С. Я. до подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодних доказів на обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб ним запропонований.

Такий висновок суду першої інстанції є правильний.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Отже суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову та урахувавши наведені положення норм процесуального права, зокрема ненадання останнім жодних доказів на її обґрунтування та викладених у ній фактів, дійшов вірного висновку про недоведеність прокурором тих обставин, що існує реальна загроза, і невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав держави в особі Боратинської сільської ради, за захистом яких він має намір звернутися до суду із позовною заявою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2024 року в кримінальній справі № 161/14342/24 вже був накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:05:000:6172 площею 2 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 14 жовтня 2024 року.

Однак прокурор, будучи обізнаний про те, що вказана земельна ділянка, яка є предметом спірних відносин і на яку до подання заяви вже накладений ухвалою суду арешт, у заяві про забезпечення позову не обґрунтував необхідності повторного накладення арешту у межах розгляду цієї справи.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у задоволенні заяви заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви відповідає вимогам закону.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що норми ЦПК України не передбачають обов`язку заявника долучити до заяви про забезпечення позову докази на підтвердження викладених у ній обставин з огляду на приписи частин 3, 4 ст. 153 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачає право суду викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, проте не звільняє заявника від обов`язку довести обставини на які він покликається з урахуванням наданих ним доказів. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову рішення суду неможливо буде виконати.

Таким чином, при поданні до суду заяви про забезпечення позову, тим більше, коли така заява подається до подання позовної заяви, заявник має обґрунтувати причини звернення з такою заявою та підтвердити доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язуються застосування певного виду забезпечення позову.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у справі №910/7029/21 викладено висновок, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи, що прокурором при поданні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви не надано будь-яких доказів на доведення фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги заявника не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Боратинської сільської ради Луцького району залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді