Рішення

від 15.01.2025 по справі 619/8506/24

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/8506/24

провадження № 2/619/200/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 січня 2025 року Дергачівський районний суд

Харківської області

в складі: головуючого судді - Жорняк О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молотко А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області, Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в системі«Електронний суд»звернувся доДергачівського районногосуду Харківськоїобласті зпозовом,який 29.10.2024був уточнений,в якомупросить визнатиза ним, ОСОБА_1 правона земельнучастку (пай)ВАТ «Промінь»,розміром 5,06в умовнихкадастрових гектарах,без визначенняцієї часткив натурі(намісцевості),згідно укладеногодоговору купівлі-продажуправа наземельну частку(пай)від 08.12.2021;Визнати незаконноювідмову Золочівськоїселищної радиБогодухівського районуХарківської області,оформлену розпорядженнямначальника Золочівськоїселищної військовоїадміністрації №1509-одвід 22.10.2024,щодо передачіу приватнувласність ОСОБА_1 земельної ділянкисільськогосподарського призначенняз кадастровимномером 6322655100:06:005:1672,загальною площею4,1842га тазобов`язати Золочівськуселищну радуБогодухівського районуХарківської областіприйняти рішенняпро передачуу приватнувласність ОСОБА_1 земельної ділянкисільськогосподарського призначенняз кадастровимномером 6322655100:06:005:1672,загальною площею4,1842га. В обґрунтування позову посилався на те, що 12.05.1996головою Золочівськоїрайонної державноїадміністрації Харківськоїобласті СердюкомМ.К.,на підставірішення від21.03.1996№ 125,громадянину України членуакціонерного товариства«Промінь» ОСОБА_4 було виданосертифікат серіїХР №004316на правона земельнучастку (пай)у землі,яка перебуваєв колективнійвласності акціонерноготовариства «Промінь»,розміром 5,06в умовнихкадастрових гектарах,без визначенняцієї часткив натурі(намісцевості). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.Після йогосмерті відкриласяспадщина,що складаєтьсяіз правана земельнучастку (пай)АТ «Промінь»,посвідченого сертифікатомсерії НОМЕР_1 ,яку прийнялайого дружина ОСОБА_5 .Проте,за своєжиття ОСОБА_5 не встигланотаріально оформитисвоїх спадковихправ.Після їїсмерті,спадщину увигляді правана земельнучастку (пай)АТ «Промінь»прийняв їїправнук ОСОБА_2 .08.12.2021між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,яка єзаконним представником ОСОБА_2 ,укладено письмовийдоговір купівлі-продажуправа наземельну частку(пай)ВАТ «Промінь».Визначальне значеннядля даноїсправи маєте,що,станом наданий час,договір купівлі-продажуправа наземельну частку(пай)АТ «Промінь»від 08.12.2021являється дійсним,а перехідправа наземельну частку(пай)від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за цимдоговором фактичнопідтверджено висновкамиВерховного Судуу постановівід 20вересня 2024року посправі №622/137/22(провадження№ 61-17069св23).Поряд зцим,сам договіркупівлі-продажуправа наземельну частку(пай)АТ «Промінь»від 08.12.2021в судовомупорядку неоскаржувався ністоронами,ані будь-якимиіншими особами.Згідно пункту2.1.договору ОСОБА_3 (продавець)передає правона земельнучастку (пай)у землі,яка перебуваєв колективнійвласності АТ«Промінь»,розміром 5,06в умовнихкадастрових гектарах,без визначенняцієї часткив натурі(намісцевості),що належить ОСОБА_2 на підставісвідоцтва проправо наспадщину направо наземельну частку(пай)АТ «Промінь»,виданого Золочівськоюдержавною нотаріальноюконторою Харківськоїобласті від25.11.2021,посвідченого сертифікатомна правона земельнучастку (пай)серії ХР№ 004316у власність ОСОБА_1 (покупцеві),а ОСОБА_1 зобов`язується прийнятивказані майновіправа ісплатити заних визначенуданим договоромгрошову сумута надатипослуги,передбачені пунктом5.5.цього договору.Земельна частка(пай)у землі,яка перебуваєв колективнійвласності АТ«Промінь»,розміром 5,06в умовнихкадастрових гектарах,без визначенняцієї часткив натурі(намісцевості),розташована натериторії Золочівськоїселищної радиБогодухівського районуХарківської області(пункт2.2.договору).Права ОСОБА_1 на правона земельнучастку (пай)№ 127АТ «Промінь»виникають змоменту підписаннясторонами цьогодоговору тапередачі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 сертифікату направо наземельну частку(пай)серії ХР№ 004316(пункт5.4.договору).Сертифікат на право на земельну частку (пай) АТ «Промінь» серії ХР № 004316 є невід`ємною частиною цього договору. Після підписання сторонами договору, ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 даний сертифікат (пункт 4.1 договору). Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 12.07.2023 залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06.11.2023 та постановою Верховного Суду від 20.09.2024 по справі № 622/137/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області задоволено частково. Визнано незаконною відповідь Золочівської селищної ради, викладену у листі від 05.01.2022 за вих. № 28/02-22, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2021 про виділення земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га та передання цієї земельної ділянки у власність. Зобов`язано Золочівську селищну раду повторно розглянути на пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 13.12.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у передбачений законом спосіб. Однак, на момент ухвалення Верховним Судом рішення по справі № 622/137/22, розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області Коваленка В. М. від 04.07.2024 № 937-од ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарських угідь (рілля), ділянка № НОМЕР_2 , загальною площею 4,1842 га, з метою передачі її у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення реформованого ВАТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Харківської області. У встановленому законодавством порядку ФОП ОСОБА_6 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про сформовану земельну ділянку за кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га, внесено до Державного земельного кадастру. Розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1146- од від 12.08.2024 ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) № 127 ВАТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га, та передано у його власність. Станом на теперішній час, розпорядження начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1146-од від 12.08.2024 не реалізовано, державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 не проведено. Після ознайомлення з текстом постанови Верховного Суду від 20.09.2024 по справі № 622/137/22, враховуючи наявність дійсного договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08.12.2021, 30.09.2024 я подав до Золочівської селищної військової адміністрації письмову заяву в якій, серед іншого, просив скасувати розпорядження начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1146-од від 12.08.2024 в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та передати її позивачу у власність на підставі договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08.12.2021. Аналогічну заяву до Золочівської селищної військової адміністрації подав і ОСОБА_2 16.10.2024 в телефонному режимі працівниками Золочівської селищної військової адміністрації позивачу повідомлено, що підстав для внесення змін (скасування) розпорядження начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1146-од від 12.08.2024 немає, оскільки зі змісту постанови Верховного Суду від 20.09.2024 по справі № 622/137/22 не можна зробити чіткий висновок про те : чи перейшло до нього право на земельну частку (пай) згідно укладеного договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08.12.2021, або ні. 28.10.2024 позивач отримав відмову у передачі йому земельної ділянки за кадастровим номером 6322655100:06:005:0672, оформлену розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації Харківської області № 1509-од від 22.10.2024, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву представникЗолочівської селищної ради КоваленкоВ.М. просить відмовитив повномуобсязі взадоволенні позовнихвимог.В обгрунтуванняпосилається нате,щодійсно на підставі рішення Золочівської райдержадміністрації сертифікатом серії ХР №004316 посвідчено право ОСОБА_4 на земельну частку (пай) із земель колективної власності АТ «Промінь» розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості). Першим доводом нікчемності договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), укладеного 08.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як законним представником ОСОБА_2 є наступне. Згідно з положеннями статті 31 ЦКУ фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент підписання Договору йому було повних 13 років. Статтею 177 ЦКУ визначено, що батьки управляють майном, належним малолітнійдитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Відповідно до пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з`ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини. Виходячи з тексту Договору, а саме пункту 5.3., можна зробити висновок, що метою його укладення було набуття Позивачем прав на земельну ділянку, яку буде виділено в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату, а не права на земельну частку (пай). Зважаючи на це, предметом Договору можна вважати саме земельну ділянку, яка відповідно до статті 181 ЦКУ відноситься до об`єктів нерухомого майна. Статтею 203 ЦКУ визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною 2 статті 235 ЦКУ, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правила щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Отже, при укладенні Договору сторони повинні були керуватися вимогами цивільного законодавства України щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Всупереч цьому, вчиняючи удаваний правочин, сторони не дотримались вимог щодо: 1) його нотаріального посвідчення; 2) отримання дозволу виконавчого комітету селищної ради на вчинення матір`ю малолітнього ОСОБА_2 ОСОБА_3 правочину з нерухомим майном дитини. Наступним доводом нікчемності Договору є те, що за його текстом неможливо встановити предмет купівлі-продажу. Так, в п. 2.1. визначено: «За цим договором Сторона-2 (продавець) передає право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності акціонерного товариства «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) ВАТ «Промінь», виданого Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області від 25.11.2021, посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР №004316 у власність Сторони-1 (покупцеві), а Сторона-2 зобов`язується прийняти вказані майнові права і сплатити за них визначену даним договором грошову суму та надати послуги, передбачені пунктом 5.5. цього договору.». В пункті 5.1. Договору зазначено, що «Сторона-2 підтверджує Стороні-1, що за результатами проведеного розподілу земель колективної власності акціонерного товариства «Промінь» власнику сертифіката серії ХР №004316 належить земельна частка (пай) №127 акціонерного товариства «Промінь» згідно схеми паювання акціонерного товариства «Промінь».». Одночасно Позивачем не надається жодного підтвердження приналежності земельної частки №127 саме цьому сертифікату. Помилково, не наводячи жодного аргументу в підтвердження причинно-наслідкового зв`язку, Позивач посилається на розпорядження голови Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 24.02.2015 №80, яким було надано згоду ПП «Карат-Агро» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв). В даному документі немає відомостей про відповідність номерів земельних часток (паїв) конкретним сертифікатам чи людям, які взяли участь у паюванні. Позивач посилається на те, що розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації від 12.08.2024 №1146-од було затверджено проект землеустрою та виділено ОСОБА_2 земельну частку (пай) №127 ВАТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672 загальною площею 4,1842 га, та передано у його власність. Однак, вказане розпорядження було прийнято пізніше підписання вказаного договору, що не дає підстави вважати, що описана у договорі земельна частка (пай) підлягала виділенню в натурі (на місцевості) за рахунок саме цієї земельної ділянки. Отже, виходячи з вище наведеного, вважають нікчемність договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08.12.2021, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (як законним представником малолітнього ОСОБА_2 ), повністю доведеною.

Заяви, клопотання таінші процесуальні дії у справі.

25 жовтня 2024 року ухвалою суду позовну заявузалишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви у строк десять днів з дня отримання ним ухвали для їх усунення.

28 жовтня 2024 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

29 жовтня 2024 року було постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09 год 30 хв 29 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Золочівської селищної ради подав до суду відзив на позовну заяву.

15 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» позивачем направлено відповідь на відзив.

10 грудня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 год 30 хв 09.01.2025. 08 травня 2024 року судове засідання відкладено на 11 год 00 хв 11.06.2024.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

У судове засідання представник Богодухівської районноїдержавної адміністраціїХарківської області не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, з заявами до суду не звертався.

Представник відповідача Золочівської селищної ради у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за відсутністю представника.

Третя особа та його законний представник в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, не заперечували проти задоволення позову.

Частиною третьоюстатті 211 ЦПК Українипередбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.05.1996 головою Золочівської районної державної адміністрації Харківської області Сердюком М. К., на підставі рішення від 21.03.1996 № 125, громадянину України члену акціонерного товариства (далі АТ) «Промінь» ОСОБА_4 було видано сертифікат серії ХР № 004316 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності акціонерного товариства «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається із права на земельну частку (пай) АТ «Промінь», посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1 , яку прийняла його дружина ОСОБА_5 . Проте, за своє життя ОСОБА_5 не встигла нотаріально оформити своїх спадкових прав. Після її смерті, спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» прийняв її правнук ОСОБА_2 .

08.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_2 , укладено письмовий договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) ВАТ «Промінь».

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною другоюстатті 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

За приписами частини третьої статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною першою статті 158 Земельного кодексу України визначено, що земельний спір може бути вирішений судом.

Судом установлено,що 12.05.1996 головою Золочівської районної державної адміністрації Харківської області Сердюком М. К., на підставі рішення від 21.03.1996 № 125, громадянину України члену акціонерного товариства «Промінь» ОСОБА_4 було видано сертифікат серії ХР № 004316 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності акціонерного товариства «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається із права на земельну частку (пай) АТ «Промінь», посвідченого сертифікатом серії НОМЕР_1 , яку прийняла його дружина ОСОБА_5 . Проте, за своє життя ОСОБА_5 не встигла нотаріально оформити своїх спадкових прав. Після її смерті, спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» прийняв її правнук ОСОБА_2 .

08.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є законним представником ОСОБА_2 , укладено письмовий договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) ВАТ «Промінь».

Станом на даний час, договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» від 08.12.2021 являється дійсним, а перехід права на земельну частку (пай) від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за цим договором фактично підтверджено висновками Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2024 року по справі № 622/137/22 (провадження № 61- 17069св23). Поряд з цим, сам договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» від 08.12.2021 в судовому порядку не оскаржувався ні сторонами, ані будь-якими іншими особами.

Згідно пункту 2.1. договору ОСОБА_3 (продавець) передає право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності АТ «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) АТ «Промінь», виданого Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області від 25.11.2021, посвідченого сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 004316 у власність ОСОБА_1 (покупцеві), а ОСОБА_1 зобов`язується прийняти вказані майнові права і сплатити за них визначену даним договором грошову суму та надати послуги, передбачені пунктом 5.5. цього договору. Земельна частка (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності АТ «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), розташована на території Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області (пункт 2.2. договору). Права ОСОБА_1 на право на земельну частку (пай) № 127 АТ «Промінь» виникають з моменту підписання сторонами цього договору та передачі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 004316 (пункт 5.4. договору). Сертифікат на право на земельну частку (пай) АТ «Промінь» серії ХР № 004316 є невід`ємною частиною цього договору. Після підписання сторонами договору, ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 даний сертифікат (пункт 4.1 договору).

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 12.07.2023 залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06.11.2023 та постановою Верховного Суду від 20.09.2024 по справі № 622/137/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області задоволено частково. Визнано незаконною відповідь Золочівської селищної ради, викладену у листі від 05.01.2022 за вих. № 28/02-22, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2021 про виділення земельної частки (паю) АТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га та передання цієї земельної ділянки у власність. Зобов`язано Золочівську селищну раду повторно розглянути на пленарному засіданні сесії заяву ОСОБА_1 від 13.12.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у передбачений законом спосіб.

Розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації Богодухівського району Харківської області Коваленка В. М. від 04.07.2024 № 937-од ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарських угідь (рілля), ділянка № НОМЕР_2 , загальною площею 4,1842 га, з метою передачі її у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення реформованого ВАТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Харківської області.

У встановленому законодавством порядку ФОП ОСОБА_6 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про сформовану земельну ділянку за кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га, внесено до Державного земельного кадастру. Розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1146- од від 12.08.2024 ОСОБА_2 було виділено земельну частку (пай) № 127 ВАТ «Промінь» в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га, та передано у його власність.

Суд дослідивши висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20 вересня 2024 року по справі № 622/137/22 (провадження № 61-17069св23): «Право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави…Отже, земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель…Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у цій справі судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відповідачем Золочівською селищною радою Харківської області порушено порядок розгляду заяви позивача від 13 грудня 2021 року щодо виділення йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), оскільки така заява не розглядалася на пленарному засіданні сесії і не має відповідного рішення щодо розгляду заяви по суті, і цього відповідача зобов`язано повторно розглянути вказану заяву позивача від 13 грудня 2021 року у передбачений законом спосіб, тобто на час розгляду справи по суті право позивача на цю земельну частку (пай) ще фактично не порушено та не оспорюється…У справі, яка переглядається позивач, зокрема заявив вимогу про визнання за ним права на земельну частку (пай) № 127 згідно схеми паювання АТ «Промінь», розташовану на території Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, згідно договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) АТ «Промінь» від 08 грудня 2021 року та сертифікату серії ХР № 004316 на право на земельну частку (пай). Підставою для задоволення такої позовної вимоги є встановлення судом сукупності певних обставини, а саме наявність у позивача законних підстав для набуття права власності на земельну частку (пай) та факту того, що таке право власності оспорюється або не визнається іншою особою….Суди попередніх інстанцій встановили, що у сертифікаті серії ХР № 004316 на право на земельну частку (пай) не зазначено, що його власнику належала земельна частка (пай), яка перебувала у колективній власності АТ «Промінь», саме під номером 127…З огляду на викладене, та з урахуванням змісту сертифікату серії ХР № 004316, а саме суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано поклали на позивача обов`язок доказування обставин належності його власнику земельної частки (паю) № НОМЕР_2 АТ «Промінь» на підставі такого сертифікату».

Поряд з цим, Верховний Суд, у постанові від 20.09.2024 при розгляді справи 622/137/22 (провадження № 61-17069св23) погодився з доводами позивача та зазначив, що : «посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд помилково ототожнив право на земельну частку (пай) як майнове право, посвідчене сертифікатом, із земельною ділянкою (як об`єктом нерухомості), і дійшов помилкового висновку про те, що договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08 грудня 2021 року, який укладений між заявником та ОСОБА_3 не є належним доказом переходу до заявника права власності на земельну частку (пай), через те, що договір не було посвідчено нотаріально, Верховний Суд вважає слушними».

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 11, 12 статті 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV встановлено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) є, серед іншого, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівліпродажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай).

Пунктом 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 № 666/94 передбачено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Системний аналіз положень Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» дає можливість зробити єдиний і об`єктивний висновок, що земельна частка (пай) та земельна ділянка мають різну правову природу, відносяться до різних об`єктів земельних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі № 542/1403/17 (пункти 8.9, 8.12, 8.14) зроблено наступні правові висновки: «Отже, зазначені норми матеріального права з самого початку визначали право громадянина на пай як право власності і майнове право… Право на земельну частку (пай) є окремим об`єктом земельних відносин, а правовідносини щодо права власності на нього та перетворення права на земельну частку (пай) у право власності на земельну ділянку як річ є цивільними правовідносинами щодо зміни прав та обов`язків власника таких прав…Саме факт перетворення наявного майнового права у право власності на земельну ділянку як річ відрізняє юрисдикцію цих спорів від спорів щодо отримання дозволу та/або на отримання земельної ділянки вперше за рахунок земель державної або комунальної власності». Крім того, у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 по справі № 127/6627/22 чітко зазначено, що : «на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) не має свого матеріального втілення. Пай є лише правом одержати у власність земельну ділянку зі складу певного масиву землі. Земельна частка (пай) має особливий юридичний статус. Головною особливістю земельної частки є те, що вона не є земельною ділянкою, зокрема не визначена в натурі (її межі невідомі до моменту виготовлення і затвердження технічної документації) і не має унікального кадастрового номера. Це лише документально оформлене право людини на майбутнє отримання у власність земельної ділянки із земель, зокрема колишніх КСП».

Об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі та майнові права (частина 1 статті 177 Цивільного кодексу України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статті 181 ЦК України). Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (частини 1, 2 статті 190 ЦК України).

В рішенні у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Статтею 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття майно має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари: деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як права на майно , і таким чином, як майно для цілей цього положення. Питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Протоколу першого.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову і визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) ВАТ «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), згідно укладеного договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08.12.2021, визнати незаконною відмову Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, оформлену розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1509-од від 22.10.2024, щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га та зобов`язати Золочівську селищну раду Богодухівського району Харківської області розглянути питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1199,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) ВАТ «Промінь», розміром 5,06 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), згідно укладеного договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай) від 08.12.2021.

Визнати незаконною відмову Золочівської селищної ради Богодухівського району Харківської області, оформлену розпорядженням начальника Золочівської селищної військової адміністрації № 1509-од від 22.10.2024, щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га.

Зобов`язати Золочівську селищну раду Богодухівського району Харківської області розглянути питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322655100:06:005:1672, загальною площею 4,1842 га.

Стягнути з Золочівської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1199,81 грн.

Учасникам справи надіслати копію судового рішення протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: Золочівська селищна ради Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, смт Золочів, вул. Центральна, 13 А, ЄДРПОУ 251754623;

відповідач: Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 2, ЄДРПОУ 04059616;

третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 15.01.2025.

Суддя О. М. Жорняк