Рішення

від 10.01.2025 по справі 299/4689/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.01.2025 м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Пийтерфолвівська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася у Виноградівський районний суд із заявою до зацікавлені особи: Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Пийтерфолвівська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту народження.

Заява мотивована тим, що 13.04.2002р. ОСОБА_2 (мати заявниці) у пологовому відділенні Виноградівської районної лікарні народила дівчинку (заявницю) відповідно до медичного свідоцтва про народження №166 від 19.03.2024р. Після пологів ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію актів цивільного стану щодо народження дитини.

Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції стосовно державної реєстрації народження, заявнику було відмовлено, оскільки відповідно до вимог Правил державної реєстрації актів цивільного стану, якщо заява про державну реєстрацію народження дитини, яка досягла одного року і більше надійшла після закінчення одного року з дня народження дитини і досягнення нею 16 років, то держана реєстрація народження за місцем проживання дитини та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення факту народження особи на підставі п.8 ст.256 ЦПК України.

Встановлення факту народження дитини необхідно для здійснення державної реєстрації народження в органах ДРАЦС та отримання свідоцтва про народження дитини, а відтак заявниця просить суд встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1 , яка народилась у пологовому будинку Виноградівської районної лікарні.

07.10.2024 року через канцелярію суду від представника заявників надійшло клопотання про заміну заінтересованої особи Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції, на належну заінтересовану особу-Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а відтак ухвалою суду від 08.10.2024р. клопотання задоволено, та здійснено заміну заінтересованої особи: Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції, на належну заінтересовану особу- Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В судове засідання заявниця та її представник не з`явились, проте подали до суду заяву, в якій свої вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у заяві та просили такі задоволити, а справу розглянути у їх відсутності; представники зацікавлених осіб - Пийтерфолвівської сільської ради та Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання також не з`явилися, про місце і час розгляду справи у суді повідомлені належним чином, 09.09.2024р. та 19.12.2024р. подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, а відтак суд вважає, що розгляд справи можна провести без участі зацікавлених осіб у справі на підставі наданих сторонами доказів.

При цьому, з приводу неявки сторін в судове засідання суд зазначає, що за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв`язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з`явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43,44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.

Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням заявлених вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає заяву підставною та обґрунтованою, яка підлягає до повного задоволення із-за таких міркувань.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке переважає над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦПК України.

Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Встановлено, що 13.04.2002р. громадянка ОСОБА_2 відповідно до медичного свідоцтва про народження №166 від 19.03.2024р., народила у пологовому відділенні Виноградівської районної лікарні дівчинку- заявницю по справі, проте після пологів ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію актів цивільного стану щодо народження дитини.

З матеріалів справи встановлене, що Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції стосовно державної реєстрації народження, заявнику було відмовлено, оскільки відповідно до вимог Правил державної реєстрації актів цивільного стану, якщо заява про державну реєстрацію народження дитини, яка досягла одного року і більше надійшла після закінчення одного року з дня народження дитини і досягнення нею 16 років, то держана реєстрація народження за місцем проживання дитини та рекомендовано було звернутися до суду для вирішення питання щодо встановлення факту народження особи на підставі п.8 ст.256 ЦПК України.

Встановлення зазначеного юридичного факту народження дитини необхідно заявниці для здійснення державної реєстрації народження в органах ДРАЦС та отримання свідоцтва про народження дитини.

Згідно п.7 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

У відповідності до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди можуть встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану (п.4 ст. 273 ЦПК України).

Встановлено, що згідно медичного свідоцтва про народження №166 від 19.03.2024р., виданого Виноградівською районною лікарнею, ОСОБА_3 дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14.10 годині народила дівчинку (заявницю по справі), вагою 3,300 г, дитина народилась доношеною.

Згідно ч.4 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

Пунктом 2 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження, зокрема є: б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

Відповідно до ст.ст.З,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч.1 ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, відповідно до вимог та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,144,223,247,293,259,263-265,315 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Виноградівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Пийтерфолвівська сільська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт народження громадянкою України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у пологовому відділенні Виноградівської районної лікарні 13.04.2002р. об 14.10 годині дитини жіночої статі ОСОБА_1 , уродженки АДРЕСА_1 , відомості про батька- відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А. А. Надопта