Ухвала

від 14.01.2025 по справі 463/256/25

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/256/25

Провадення №2-о/463/60/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

14 січня 2025 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Стрепко Н.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН ГОСПІТАЛЬ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН» про встановлення факту припинення трудових відносин, -

в с т а н о в и в:

адвокат Хомік Є.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії АЕ №1348298 від 1 грудня 2024 року, звернулася до суду в порядку окремого провадження з заявою, у якій просить:

встановити факт, що має юридичне значення, а саме що з 1 січня 2024 року припинено трудові відносини ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШ ГОСПІТАЛЬ», ЄДРПОУ 44271776, на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України;

встановити факт, що має юридичне значення, а саме що з 1 квітня 2024 року припинено трудові відносини ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШ», ЄДРПОУ 41136847, на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Матеріали заяви надійшли до Личаківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» 13 січня 2025 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Оглянувши матеріали заяви, приходжу до наступного.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому згідно з ч. 2 даної статті цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 вказаної статті Кодексу суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право (постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15 листопада 2018 року, № 61-34884св18 від 14 листопада 2018 року та постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц).

В свою чергу, суд може встановити юридичний факт, якщо це не впливає на права інших. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19, яка враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

З матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить встановити факт припинення трудових відносин між нею та ТОВ «ПРЕВЕНШ ГОСПІТАЛЬ» і ТОВ «ПРЕВЕНШН» відповідно до положень ст. 38 КЗпП України стверджуючи, що з 1 квітня 2024 року фактично не виконує жодних професійних обов`язків у таких та не отримує заробітну плату, а відтак фактично у трудових відносинах із зазначеними особами не перебуває, 11 квітня 2024 року звернулась до ТОВ «ПРЕВЕНШ ГОСПІТАЛЬ» з заявою про звільнення, однак відповіді від підприємства не отримала. При цьому вказує, що встановлення факту припинення трудових відносин необхідно для подальшого її працевлаштування за новим місцем роботи.

Підставами припинення трудового договору є такі обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП). Для деяких категорій працівників у законодавстві встановлений і ряд додаткових підстав (статті 37, 41 КЗпП України та інші законодавчі акти).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв`язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання, а припинення трудового договору має певні правові наслідки як для заявника, так і для роботодавця.

В даному випадку, звернувшись до суду із заявою про встановлення факту припинення трудових відносин, заявник ОСОБА_1 зазначила, що з 21 квітня 2023 року перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ПРЕВЕНШ ГОСПІТАЛЬ», з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу, форма ОК-5, у період з квітня 2023 по грудень 2023 року заявниці виплачувалась заробітна плата. З цих же відомостей про застраховану особу, форма ОК-5 вбачається, що з січня 2024 по березень 2024 заявниця перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ПРЕВЕНШН», ЄДРПОУ 41136847, хоча стверджує, що жодних заяв про переведення/прийняття на посаду заявниця не подавала. Заявниця вказує, що метою пошуку роботи звернулася до центру зайнятості для отримання статусу безробітної та отримання допомоги у працевлаштуванні, проте спеціалістами управління їй було надано консультацію щодо неможливості встановлення статусу безробітного у зв`язку з тим, що трудові відносини з ТОВ «ПРЕВЕНШН ГОСПІТАЛЬ» та ТОВ «ПРЕВЕНШН» не припинені, а тому вважає, що таким чином вона фактично позбавлена конституційного права на працю.

Тобто, із змісту заяви вбачається, що між заявницею та ТОВ «ПРЕВЕНШ ГОСПІТАЛЬ», ТОВ «ПРЕВЕНШН», існує спір щодо припинення трудових відносин, тобто трудовий спір, при цьому заявниця взагалі заперечує перебування у трудових відносинах з ТОВ «ПРЕВЕНШН».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.05.2018 справа №235/3754/17.

У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 367/643/21, викладено правову позицію, що припинення трудових відносин породжує права та обов`язки як для працівника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків. Відтак, у разі припинення трудових відносин між сторонами може мати місце спір щодо дати такого припинення, підстав припинення трудового договору, які визначені трудовим законодавством, та проведення розрахунків тощо, а отже в цій справі між сторонами трудового договору існує спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, в зв`язку з чим наявні підстави для залишення заяви без розгляду.

За таких обставин в порядку окремого провадження може бути встановлений лише певний факт, не пов`язаний із наступним вирішенням спору, а із заяви ОСОБА_1 , про встановлення факту припинення трудових відносин, вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Так згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщозаява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи наведене вище, а також те, що вимоги заяви не підлягають розгляду за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства, приходжу до висновку, що у відкритті провадження за даною заявою слід відмовити, роз`яснивши заявниці її право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. 10, 19, 186, 260, 261, 293, 294, 296, 315, 353-355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН ГОСПІТАЛЬ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН» про встановлення факту припинення трудових відносин.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 , що розгляд трудового спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце перебування як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 .

Заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН ГОСПІТАЛЬ», місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Швабська, 70/12, код ЄДРПОУ 44271776;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕВЕНШН», місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Швабська, 70/12, код ЄДРПОУ 41136847.

Суддя: Стрепко Н.Л.