Ухвала

від 13.01.2025 по справі 161/23586/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/23586/24

Провадження № 4-с/161/1/25

У Х В А Л А

іменем України

13 січня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бондарука Павла Володимировича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

В С Т А Н О В И В:

23.12.2024 року заявник (боржник) ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою на обґрунтування якої зазначив, що на примусовому виконанні ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 14152600 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3813, виданого 01.06.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з нього на користь АТ «ОТП Банк» кредитної заборгованості. В межах здійснення даного виконавчого провадження було обтяжено належне йому нерухоме майно (запис № 8954896). Також, на примусовому виконанні ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції року перебувало виконавче провадження № 21158338 з примусового виконання виконавчого листа № 2н-157/2010, виданого 01.06.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з нього на користь АТ «Універсал Банк» кредитної заборгованості. В межах здійснення даного виконавчого провадження було обтяжено належне йому нерухоме майно (запис № 10278400). Обидва виконавчі провадження були завершені, виконавчі документи, які були підставою їх відкриття повернуті стягувачам та повторно такі не пред`являлися. Однак, накладені на належне йому майно обтяження наразі не скасовані, а у відповідь на його звернення, ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції було роз`яснено, що правові підстави для їх скасування відсутні. Вважає такі дії суб`єкта оскарження неправомірними. Враховуючи наведене, просить суд зобов`язати ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції зняти арешт з належного йому майна та заборону на його відчуження з номерами обтяжень № 8954896 та № 10278400, а також вилучити відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

10.01.2025 року від представника ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції надійшов до суду відзив на вищевказану скаргу. В обгрунтування своїх заперечень щодо заявлених вимог останній зазначає, що виконавчі провадження № 14152600 та № 21158338 були завершені по причинах, які не давали правових підстав для скасування спірних обтяжень нерухомого майна ОСОБА_1 та такі на даний час відсутні. З огляду на наведене, у задоволенні скарги просить відмовити (а.с. 32-33).

Заявник (боржник) у судове засідання не з`явився, в своїй скарзі розгляд справи просив здійснювати без його участі (а.с. 6).

Представник Відділу ДВС у своєму відзиві на скаргу також просив розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 33-зворот).

Представники заінтересованих осіб (стягувачів) АТ «ОТП Банк» та АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 26, 29, 31), заяви, клопотання, пояснення на скаргу від них на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважає, що неявка учасників судового провадження не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 14152600 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3813, виданого 01.06.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 1568457,70 грн., в межах якого був внесений запис про обтяження нерухомого майна за № 8954896.

Вище зазначене виконавче провадження 28.09.2016 року завершене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV (чинний на момент винесення постанови), у зв`язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.

Крім того, на примусовому виконанні ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 21158338 з примусового виконання виконавчого листа № 2н-157/2010, виданого 09.06.2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» кредитну заборгованість в розмірі 27299,97 грн. та 166,50 грн. понесених судових витрат, в межах якого був внесений запис про обтяження нерухомого майна за № 10278400.

Вище зазначене виконавче провадження 29.06.2011 року завершене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV (чинний на момент винесення постанови), у зв`язку з відсутністю у боржника майна.

Дані обставини підтверджуються листом ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції № 289540 від 05.12.2024 року.

Судом також встановлено, що оспорювані обтяження, які накладені на належне ОСОБА_1 на даний час не скасовані, а у відповідь на звернення останнього до ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції із заявою про їх скасування, йому було відмовлено через відсутність правових підстав для задоволення таких вимог (а.с. 7-8).

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення боржника до суду з даною скаргою.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Разом з тим, арешт майна боржника не може існувати у разі відсутності відкритого виконавчого провадження.

Як встановлено під час розгляду скарги, виконавчі провадження № 14152600 та № 21158338 були завершені.

Виконавчий лист, виданий на примусове виконання судового рішення цивільній справі № 2н-157/2010, повторно стягувачем до виконання не пред`являвся.

У свою чергу, судове рішення в справі № 2-3813/09 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості в розмірі 1568457,70 грн. було скасованим ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.10.2019 року (а.с. 12-16).

Жодні відомості про те, що на даний час будь-які інші виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 був би боржником, представниками стягувачів АТ «ОТП Банк», АТ «Універсал Банк» або ж ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції в ході розгляду справи не надано.

Положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на момент винесення оспорюваних обтяжень, не передбачалися правові підстави для їх скасування у випадку завершення виконавчих проваджень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, як встановлено судом, попри завершення щодо ОСОБА_1 усіх виконавчих проваджень, які перебували на примусовому виконанні Відділу ДВС, спірні обтяження належного йому нерухомого майна суб`єктом оскарження скасованим не був та продовжує існувати по даний час.

Суд зауважує, що наявність протягом тривалого часу нескасованих обтяжень на майно боржника (понад 7 років), за умови відсутності виконавчого провадження, дійсного виконавчого документу та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору з боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплено у статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення скарги боржника ОСОБА_1 на дії ВДВС у м. Луцьку ЗМУ Міністерства юстиції, у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу боржника ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) заступника начальника Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бондарука Павла Володимировича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Універсал Банк» - задовольнити.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт та заборону на відчуження майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), які накладені за номерами обтяжень № 8954896 та № 10278400.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію обтяжень майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), які внесені за № 8954896 та № 10278400.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текстухвали складений15січня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська