Рішення

від 29.11.2024 по справі 208/4383/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/4383/24

№ провадження 2/208/1072/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Мельник І.О. , відповідача - ОСОБА_3 ,

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Кам`янської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У своєму позові позивач ОСОБА_1 зазначає, що 08 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб.

Від цього шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактично з 26.12.2009 року всі турботи про сина, догляд за ним, його розвиток, виховання, утримання були покладені на позивача і ніяким чином не виконувались матір`ю, яка залишила і малюка, і сім`ю, який фактично зростав без матері. Відповідачка почала проживати окремо від сім`ї та самоусунулася від виховання та утримання сина, не проявляла заінтересованості його життям. За період відвідування дитячого садочка, а потім навчання дитини в КЗ «Ліцей № 30» Кам`янської міської ради, відповідач жодного разу не поцікавилась навчальними досягненнями дитини і не з`явилась у навчальному закладі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.03.2010 року, шлюб між сторонами було розірвано.

По теперішній час мати життям сина не цікавиться, навіть в такий буремний воєнний час сина не існує в житті відповідачки, а її -в житті сина. Вона самоусунулась від виховання та утримання сина, її відношення до своїх батьківських обов`язків виключає участь матері у житті дитини. У добровільному порядку відповідачка не надала і не надає матеріальної допомоги на утримання сина.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Мельник І.О. підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не заперечувала щодо задоволення позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Кам`янської міської ради не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що позивач є її братом, а відповідач його колишньою дружиною. Він виховує дитину один. Відповідачку запросили на день народження сина, коли тому був рік, але вона не відреагувала. Матері в житті дитини не було.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкою позивача. Дитина проживає з батьком, матір вона ні разу не бачила. Дитина охайна, вихована, батько нормальний, працює.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою позивача вже 20-25 років. Гуляють разом з домашніми тваринами. Мати не виховує дитину, тільки батько. Дитина охайна, дорікань не має на сім`ю, матір ні разу не бачила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що відповідачка пішла з сім`ї, дитина залишилась з батьком. Вихованням та матеріальним забезпеченням займається позивач, дитна проживає з батьком, мати не займалась дитиною.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 року відкрито провадження по справі та справу призначено до підготовчого судового засідання.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, відповідача, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції, актовий запис № 140, батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с. 8).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року, справа №2-691/10, шлюб, зареєстрований 08 серпня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 12).

В книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 118 від 19 травня 2010 року, дружина присвоїла собі прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 13).

Згідно до довідки ТОВ «Абонент ХХІ» № 001285820 від 14.04.2015 року про склад сім`ї, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а.с. 14).

Згідно до характеристики ОСОБА_4 від КЗ «Ліцей № 30» КМР зазначено, що ОСОБА_4 зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Вихованням та утриманням ОСОБА_11 від народження займається один батько, який сумлінно ставиться до своїх батьківських обов`язків та користується у підлітка авторитетом. Мати у вихованні сина участі не приймає (а.с. 16).

Згідно до характеристики ОСОБА_4 від КЗ «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №34 «Незабудка» КМР, ОСОБА_11 зарекомендував себе як дитина, яка контактує за дорослими та ровесниками, товариська, спокійна, дисциплінована, мотивована до навчання. Після розтавання батьків дитиною більшість опікувався тато та бабуся: приводили та забирали хлопчика з садочку. Батько брав активну участь, зацікавленість житті дитини, допомагав в навчанні (а.с. 32).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 23.09.2024 року № 8 вих.-20/807 щодо доціальності/недоцільності позбавлення батьківських правгр. ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , вважають позбавлення батьківських прав не доцільним (а.с. 28-29).

Щодо позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, проте лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У §§ 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17 (провадження №61-1858св22), від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається виключно тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданны зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 .

Щодо стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, то заявлені позовні вимоги узгоджуються із приписами ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так, відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. А тому враховуючи, те що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на його користь на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн., оскільки при подачі позовної заяви щодо вимог про стягнення аліментів позивача було звільнено від сплати судових витрат у вигляді судового збору та стягнути 1211,20 грн. на користь позивача щодо сплаченого судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст. ст. 7, 150, 155, 164, 165, 179-183, 430 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 175, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною віку повноліття.

Стягнення аліментів з ОСОБА_3 провадити щомісяця, починаючи з 21 травня 2024 року.

В силу ст. 430 ЦПК України рішення по справі в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - невідомий, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ - 23928331, адреса: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр-т.Свободи, буд. 2/1.

Суддя Похваліта С. М.