Вирок

від 14.01.2025 по справі 190/2869/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/2869/24

Провадження №1-кп/190/66/25

ЄРДР № 12024041560000601

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красна Воля Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-технічна, не одружений, не працює, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України,

в с т а н о в и в:

08 листопада 2024 року приблизно о 17 год. 00 хвл. ОСОБА_4 , перебуваючи на території центрального кладовища, розташованого поза межами міста П`ятихатки Кам`янського району Дніпропетровської області, яке розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1224510100:10:002:0005, маючи раптово виниклий умисел, направлений на руйнування пам`ятника, спорудженого у пам`ять особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, і брала безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та демонтаж дерев`яного надгробку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, демонструючи зверхнє ставлення до принципів суспільної моралі та до місця поховання тіл померлих військовослужбовців, умисно здійснив руйнування могили загиблого військового ОСОБА_6 , який брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Того ж дня, тобто 08 листопада 2024 року приблизно о 17 год. 05 хвл. ОСОБА_4 , реалізовуючи власний раптово виниклий злочинний умисел, направлений на здійснення руйнування пам`ятника загиблого військового, яке, відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», виразилось у пошкодженні та руйнуванні намогильної споруди, за допомогою фізичної сили рук демонтував дерев`яний надгробок з могили загиблого військового ОСОБА_6 . Після цього, 11.11.2024 року ОСОБА_4 перемістив дерев`яний надгробок та встановив його на могилі померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 співмешканки ОСОБА_7 , чим осквернив пам`ять померлих та спричинив моральні страждання близьким родичам загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 .

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 297 КК України як руйнування пам`ятника, спорудженого у пам`ять особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, і брала безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації.

19 грудня 2024 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Також, при укладенні угоди між сторонами, останні погодилися на призначення покарання за ч. 2 ст. 297 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, пропонують на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з іспитовим строком та встановленими обмеженнями на підставі ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив суд затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину повністю визнав, а також зазначив, що він розуміє надані йому законом права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості згідно ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476КПК України та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні останньої.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним та прокурором, на умовах, визначених у ній.

Потерпіла ОСОБА_8 надала письмову згоду прокурору на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості та просила затвердити угоду про визнання винуватості, також подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим, не встановлено. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, віднесено до категорії нетяжкого кримінального правопорушення, унаслідок вчиненого обвинуваченим злочину шкода завдана потерпілій, яка надала письмову згоду прокурору на укладення угоди.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 19 грудня 2024 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред"явленому обвинувачені за ч. 2 ст.297КК України та призначити покарання ТРИ роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку ОДИН рік.

Відповідно до ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов"язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в П"ятихатський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1