Ухвала

від 06.01.2025 по справі 399/864/24

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 399/864/24

Провадження № 1-кп/399/10/2025

УХВАЛА

Іменем України

06 січня 2025 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в сел. Онуфріївка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024121060000331 від 29.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт з додатками за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

В підготовчомусудовому засіданнізахисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявив клопотанняпро поверненняобвинувального актупрокурору.Клопотання мотивуєтим,що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України виходячи з наступного. Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12024121060000331 від 29.02.2024 року ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він разом із ОСОБА_6 , який був введений в оману обвинуваченим щодо правомірності їх дій, з метою незаконної порубки дерев приїхав до захисної лісосмуги, розташованої на землях комунальної власності Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, на території ТОВ «Успенський рибхоз», яка розташована за межами с. Успенка Олександрійського району Кіровоградської області, що є деревинно-чагарниковою рослинністю площею понад 0, 1 гектара, тому згідно до ст. 4 Лісового кодексу України належить до лісового фонду України та розташована за географічними координатами, зазначеними в обвинувальному акті.

Не маючи дозвільних документів обвинувачений ОСОБА_4 надав усну вказівку введеному в оману ОСОБА_6 за допомогою привезеного із собою спеціального знаряддя, призначеного для спилювання дерев, а саме бензопили, здійснив спилювання 7 дерев породи «верба» на висоті близько 4 м. над поверхнею землі, які згідно п. З додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665, пошкоджені до ступеня припинення росту, оскільки мають обшморг крони понад половину її довжини, та 1 дерево породи «верба» повністю спиляне (сухостійне дерево). Після чого розпиляв їх на менші колоди різної довжини та перевіз їх для своїх потреб у невідоме місце. Внаслідок цих дій, ОСОБА_4 було нанесено шкоду в розмірі 305 738 гривень 50 копійок, що підтверджується відповідним висновком судової економічної експертизи.

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті допущені істотні протиріччя, непослідовність, обвинувачення ґрунтується на припущеннях та в ньому вказані фактичні обставини, які не підтверджуються жодним доказом, правова кваліфікація кримінальних правопорушень часто не відповідає формулюванню обвинувачення. Виходячи з приписів ст. 91 КПК України, в кримінальному провадженні в обов`язковому порядку підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням і ці обставини обов`язково повинні бути відображені при формулюванні обвинувачення.

Так, відповідно до викладених в обвинувальному акті фактичних обставин справ, які прокурор вважає доведеними та формулюванні обвинувачення, вказано, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період часу з січня по лютий 2024 року, тобто точний час, який підлягає доказуванню, не встановлено. Окрім цього, в обвинувальному акті вказано, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчиняв спільно із ОСОБА_6 , який нібито був введений обвинуваченим в оману, а дана особа є свідком в даному кримінальному провадженні та факт введення його в оману нічим не підтверджується.

Таким чином, фактично особа, яка здійснила розпил всіх дерев є свідком в даному кримінальному провадженні, а ОСОБА_4 , який нібито давав незаконні вказівки, не будучи при цьому службовою особою ТОВ «Успенський рибхоз». Окрім цього, вказано, що ОСОБА_6 розпиляв дані дерева на менші колоди та ОСОБА_4 вивіз їх для своїх потреб у невідоме місце, тобто в даній частині формулювання обвинувачення є неконкретизованим.

При формулюванні обвинувачення також вказано те, що незаконними діями ОСОБА_4 було завдано тяжких наслідків, оскільки сума шкоди більше ніж в 60 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином, обвинувальний акт не містить чіткого викладення фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення, а тому обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заперечив проти клопотання захисника та просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Заслухавши думку учасників судового провадження, клопотання про повернення обвинувального акту, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку, як це передбачено ст. 293 КПК України. Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах.

Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акту (ч. 2 ст. 347 КПК України), а суд роз`яснює суть обвинувачення і з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч. 1 ст. 348 КПК України).

Таким чином, на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акту, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девер проти Бельгії» від 27.02.1980р.).

Конкретність саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоція проти Італії» від 25.07.2000р., що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

З обвинувального акту щодо ОСОБА_4 вбачається, що в ньому повно і чітко викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення із зазначенням обставин, які, відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Отже, за своїм структурним та змістовним наповненням цей обвинувальний акт відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а доводи захисника про те, що цей процесуальний документ не містить формулювання обвинувачення спростовуються його змістом.

Щодо доводів про неконкретність сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення,, суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не наділяє суд повноваженнями до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати його формулювання, викладати в інший спосіб, або констатувати неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого. У протилежному випадку, це призведе до порушення принципу змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій у ході судового розгляду.

У той же час, суд звертає увагу, що за змістом закону фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і зазначається ним ті обставини, які, на думку останнього, містять важливі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акту належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.

При цьому, повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляє сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації діянь обвинуваченого.

Таким чином, правильність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, тоді як у підготовчому судовому засіданні вирішується лише питання можливості призначення судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акту.

У зв`язку з цим суд вважає, що вказаний обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, а тому підстави для його повернення прокурору відсутні.

Враховуючи викладене, наведені захисником доводи не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки суд на стадії підготовчого провадження лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не вдаючись до аналізу змісту викладених у ньому фактичних обставин, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення та не перевіряючи правильність правової кваліфікації.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вказаний обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, тому у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору необхідно відмовити.

В ході проведення підготовчого судового засідання з`ясовано, що відсутні перешкоди призначення судового розгляду. Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч.1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає. Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акта відсутні. Справа підсудна Онуфріївському районному суду Кіровоградської області.

За таких обставин суд, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, що надійшов до суду.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, суд вважає за необхідне доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти та надати суду щодо нього досудову доповідь.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 334, 371, 72 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Онуфріївського районного суду Кіровоградської області на 11 год. 00 хв.15 січня 2025 року.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації в строк до 15 січня 2025 року скласти та надати суду досудову доповідь відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Забезпечення виконання ухвали в частині складання досудової доповіді доручити Олександрійськомурайонному сектору № 1 філії Державної установи "Центр пробації" в Кіровоградській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено та проголошено 07.01.2025 рок о 11 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1