Рішення

від 09.01.2025 по справі 299/8261/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатськоїобласті в складі: головуючого-судді Надопта А.А. секретар судового засідання Стрижак О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та встановлення факту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та встановлення факту.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.06.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, про що у виконавчому комітеті Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області було зроблено актовий запис за №16

Від шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Позивач, як батько дітей, рахує своїм обов`язком і має бажання і повну можливість забезпечити належні умови проживання дітям в той час як мати цього не бажає, самоусунулася і не приділяє дітям належної уваги.

Подружне життя у сторін не склалося, відсутнє між ними взаємопорозуміння і повага. Відповідачка змінювати свою поведінку не бажає, нехтувала сімейними цінностями та сімейним затишком. Позивач неодноразово надавав відповідачці можливість змінитися, однак вона на його прохання не реагує, а тому позивач вважає, що шлюб носить формальний характер і його необхідно розірвати.

Разом із позовною вимогою про розірвання шлюбу позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з ним та вказує, що має можливість забезпечити належні умови проживання для дітей, повною мірою займатися їх вихованням, дати освіту та добробут. Наміру перешкоджати відповідачці в здійсненні її прав та обов`язків щодо дітей він не має.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідачка будучи належним чином, своєчасно повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради в судове засідання також не з`явився та подав до суду висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.06.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, про що у виконавчому комітеті Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області було зроблено актовий запис за №16

Від шлюбу народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем та знаходиться на його повному утриманні. Позивач, як батько дітей, рахує своїм обов`язком і має бажання і повну можливість забезпечити належні умови проживання дітям в той час як мати цього не бажає, самоусунулася і не приділяє дітям належної уваги.

Спільне подружнє життя у сторін не склалося. Різні характери та погляди на сімейне життя призвели до розпаду сім`ї. Між ними відсутнє взаєморозуміння.

На даний час сторони проживають окремо.

Шлюб сторін носить формальний характер.

Позивач остаточно визначився і зберегти шлюб не бажає. Наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідачка проти розірвання шлюбу заперечень не має.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

У відповідності із ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розлад в сім`ї носить стійкий характер, сім`я розпалась остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та інтересам їх неповнолітніх дітей, що мають істотне значення, а відтак, позовні вимоги по розірвання шлюбу слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дітей суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «інтересів дитини», їх місце у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків, за вирішенням питання про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено з матеріалів справи син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком, позивачем по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де їм створено всі необхідні умови для виховання та навчання.

Згідно висновку органу опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради від 19.12.2024 року №132 питання про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком було винесено на розгляд засідання Комісії з питань захисту прав дитини 19.01.2024 року.

У висновку зазначено наступне: комісією Пийтерфолвівської сільської ради у складі: заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, начальника служби у справах дітей, начальника відділу у справах сім`ї та соціального захисту, 16.12.2024 року проведено обстеження умов проживання заявника за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним актом. Під час обстеження було з`ясовано, що умови проживання в будинку задовільні, наявні комунальні зручності: газопостачання, електропостачання, водопостачання, є чотири кімнати, підсобні приміщення, кухня, ванна кімната, окрема дитяча кімната. Сім`я забезпечена усім необхідним для виховання дітей. В ході проведення обстеження умов проживання було проведено бесіду з дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 і з`ясовано, що діти виявили бажання проживати і надалі разом з батьком. Згідно характеристик Виноградівської ЗОШ, який діти відвідують з`ясовано, що батько відповідально ставиться до виховання та навчання дітей, відвідує батьківські збори, підтримує постійний зв`язок з вихователями. Батько сам кожного ранку відвозить дітей із с. Холмовець у м. Виноградів до школи для того, щоб у дітей була гарна освіта.

Згідно характеристики, виданої старостою Чорнотисівського старостинського округу на громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що скарг та зауважень виконавчий комітет Пийтерфолвівської сільської ради не отримував, шкідливих звичок не має. Дохід має з продажу власно вирощеної сільськогосподарської продукції. Матеріально-житлові умови проживання задовільні.

Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 19.12.2024, орган опіки та піклування Пийтерфолвівської сільської ради не заперечує та залишає на розсуд суду питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з батьком, ОСОБА_10 , за його МІСЦЕМ проживання: АДРЕСА_1 враховуючи найкращі інтереси дітей

Принципом 6 «Декларації прав дитини» від 20 листопада 1959 року визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Судом встановлено, що позивач має постійне місце проживання, утримує дітей матеріально, не курить, спиртні напої не вживає, аморальний спосіб життя не веде.

Позивач самостійно займається вихованням та утриманням дітей, забезпечує їх матеріально та піклується про них, має житло, в якому створені належні умови для проживання та розвитку дітей. Позивач, як батько, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про їх фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`ям та успіхами, виявляє інтерес до внутрішнього світу. Тобто з боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дітей разом з ним, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Перелік юридичних фактів, підвідомчих встановленню в судовому порядку, наводиться в ст. 315 ЦПК України не є вичерпним.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Даний факт, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав та можливість безперешкодної реалізації особистих прав позивача.

Встановлення місця проживання сина сторін разом із батьком, та встановлення факту перебування сина на особистому утриманні позивача, необхідно з метою захисту прав та інтересів позивача та дитини та прав як батька, у тому числі, переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері тощо.

Аналізуючи вищенаведені обставини та враховуючи вимоги норм сімейного законодавства, належні умови проживання за місцем проживання батька, що сприяють розвитку і належному вихованню дітей, суд вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком, що повністю відповідає їх інтересам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.110, 112, 160, 161 Сімейного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який укладений у виконавчому комітеті Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області за актовим записом №16- розірвати.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 та залишити сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на самостійному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , самостійно виховує та утримує дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийА. А. Надопта