Рішення

від 15.01.2025 по справі 609/1262/24

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1262/24

2/609/9/2025

15 січня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді Катерняк О.М.

з участю секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.

розглянувши увідкритому судовому засіданнів залісуду вм.Шумськ цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шумської міської ради Кременецького району Тернопільської області з вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається із права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . 21 лютого 1998 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем Людвищенської сільської ради Шумського району Тернопільської області, в якому заповів належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами позивачу. В позовній заяві вказано, що позивач на момент смерті постійно проживав із спадкодавцем та вів спільне господарство, здійснював за ним догляд. Коли позивач звернувся до приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій і рекомендацію звернутись за захистом своїх прав до суду. Позивач вважає, що спадщину він прийняв в установленому законом порядку, від спадщини не відмовився, але отримати свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок в нотаріальній конторі не може, відтак просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 .

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 29 жовтня 2024 року.

4. Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року підготовче засідання з розгляду даної справи відкладено на 19 листопада 2024 року, за клопотанням позивача.

5. Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року за клопотанням позивача про витребування додаткових доказів, підготовче засідання відкладено на 02 грудня 2024 року.

6. Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року підготовче засідання відкладено на 13 грудня 2024 року, через ненадання суду витребовуваної інформації.

7. Ухвалою суду від 13 грудня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15 січня 2025 року.

8. В судове засідання сторони не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ.Фактичні обставини,встановлені Судомта змістспірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

10. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

11. Повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Шумським відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Людвище Шумського району Тернопільської області.

12. Відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 05.04.1989 Людвищенською сільською радою народних депутатів на підставі рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів № 50 від 21.02.1989 «Про оформлення права особистої власності на житловий будинок» вбачається, що жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .

Реєстровим написом на документи про право власності, вчиненим Кременецьким міжміським бюро технічної інвентаризації 05.04.1989, підтверджується, що домоволодіння в цілому по АДРЕСА_1 , зареєстровано в Кременецькому БТІ по праву особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 та записано в реєстрову книгу №1 стор. №112 з реєстровим №112.

13. Із повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна №622/24 від 25.09.2024, виданого ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що станом на 25 вересня 2024 року змін в плануванні та складі об`єкта нерухомого майна будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 не виявлено.

14. Згідно із Архівним витягом із погосподарської книги №4 Людвищенської сільської ради Кременецького (Шумського) району Тернопільської області за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991, виданим Архівним відділом №2 Кременецької РВА Тернопільської області за №03-01/2/401 від 08.03.2024 слідує, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 суспільної групи колгоспна, головою сім`ї був ОСОБА_2 , який проживав одиноко.

15. Судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження та склав заповіт, який посвідчено секретарем Людвищенської сільської ради Шумського району Тернопільської області 21 лютого 1998 року і зареєстровано в реєстрі за №9. Даним заповітом ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 належний йому житловий будинок з господарськими будівлями. На заповіті є позначка датована 02.02.2024 та виконана старостою Людвищенського старостинського округу Аллою Дмитрук, що цей заповіт по даних Людвищенського старостинського округу не змінено і не відмінено.

16. 20 вересня 2024 року комісія Шумської міської ради Тернопільської області в складі: старости ОСОБА_4 , жителів села сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , склала Акт за №41 про те, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював за ним догляд, вів з ним спільне господарство і здійснив його поховання.

17. Своєю Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 332/02-31 від 27.09.2024 приватний нотаріус Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Хаблюк Т.В. відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по тій причині, що спадщину після померлого він не прийняв, оскільки не підтвердив постійне проживання з померлим на день смерті, у встановлений законом строк не подав заяви про прийняття спадщини, та житловий будинок належав колгоспному двору, головою якого був померлий, якому не виділена частка члена колгоспного двору.

18. В судовому засіданні було оглянуто спадкову справу №39/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Так, із спадкової справи вбачається, що 01 березня 2016 року із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приватного нотаріуса Шумського районного нотаріального округу звернулась ОСОБА_7 .

01 березня 2016 року приватним нотаріусом Шумського районного нотаріального округу Хаблюк Т.В. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_7 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП ім. Б.Хмельницького села Людвище, Шумського району Тернопільської області, розміром 2.46 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР №0072306, виданого Шумською райдержадміністрацією 24 лютого 1997 року на підставі рішення №48 від 24 лютого 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Спадкова справа №39/2016, зареєстровано в реєстрі за №201.

19. Відповідно до копії актового запису про смерть №13 від 09 жовтня 2019 року, наданого Шумським відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області, слідує, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Людвище Шумського району Тернопільської області.

ІV. Оцінка Суду.

20. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Статтею 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

22. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

23. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

24. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25. Як передбачено ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

26. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

27. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

28. Суд звертає увагу, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщина відкрилась під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, відповідно до статті 549 якого передбачалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, що мало місце в даних правовідносинах, оскільки позивач ОСОБА_1 має у своєму володінні Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, видане ОСОБА_2 , а відтак вступив в управління спадковим майном, шляхом отримання правовстановлюючих документів.

29. Відповідно до роз`яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

30. Відповідно до ст. ст. 524, 529 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

31. За змістом статті 524 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, статтей1216,1217,1218 Цивільного кодексу України(даліЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилисявнаслідок його смерті.

32. Відповідно достатті 525 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений встатті 21 цього Кодексу.

33. Відповідно дост. 527 ЦК УРСР 1963 рокуспадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

34. Згідно із ч. 1ст. 534 ЦК Української РСР(1963р.), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

35. Згідно з вимогами ст. ст.548,549 ЦК України(1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

36. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. За положеннямистатті 120ЦК УкраїнськоїРСР 1963року колгоспнийдвір визначавсяяк сімейно-трудовеоб`єднанняосіб,які використовуютьмайно дворудля веденняпідсобного господарстваі длясімейних потреб.Майно колгоспногодвору належитьйого членамна правісумісної власності.

37. У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

38. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

39. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз`яснено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

40. За змістом ст.123Цивільного кодексуУРСР 1963року розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Так, згідно із Архівним витягом із погосподарської книги №4 Людвищенської сільської ради Кременецького (Шумського) району Тернопільської області за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991, виданим Архівним відділом №2 Кременецької РВА Тернопільської області за №03-01/2/401 від 08.03.2024 слідує, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 суспільної групи колгоспна, головою сім`ї був ОСОБА_2 , який проживав одиноко. Отже він набув у власність в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

41. Пунктом 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»судам роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства, слідує, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, а це: голова сім`ї - ОСОБА_2 .

42. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

43. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

44. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

45. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

46. Відповідно до ч. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в п.65 правових позицій від 01.12.97 vd971201 висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв`язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році роз`яснила, що відповідно до п. 1ст. 549 ЦК Української РСР(1963 року) і прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

47. Відповідно до ч. 3ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

48. Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

В даний час у позивача виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно за заповітом, а саме, на житловий будинок, як спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

Представник відповідача Шумська міська рада Кременецького району Тернопільської області своїх заперечень стосовно позову не висловив.

Суд знаходить, що в даних правовідносинах виникнення права власності у позивача пов`язується з правом спадкування.

49. Нормамистатті 328 Цивільного кодексу Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

50. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

51. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

52. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

53. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

54. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на житловий будинок не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

55. Позивачем при подачі позову було сплачено 1211,20 грн. судового збору, які позивач в разі задоволення позову просить не стягувати з відповідача.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.12,81,263-265,268,354 ЦПК України, ст.ст.392,1216,1218,1268 ЦК України, ст.ст.534,549 ЦК України(1963 року), суд

У Х В А Л И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Шумської міськоїради Кременецькогорайону Тернопільськоїобласті провизнання прававласності наспадкове майноза заповітом - задовольнити повністю.

2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і складається із права особистої власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 59.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

3.Не застосовувати до відповідача вимоги статті 141ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 15 січня 2025 року.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК