Ухвала

від 15.01.2025 по справі 1-44/2000

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-44/2000

Провадження № 1-в/210/65/25

У Х В А Л А

іменем України

15 січня 2025 року м. Кривий Ріг

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2025 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна на все майно, що йому належить, яке зареєстроване 09.10.2006 року, реєстраційний номер обтяження 3853078.

В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено ухвалу про накладення арешту в рамках кримінальної справи, порушеної за ст.ст. 81 ч. 3, 194 ч. 1, 194 ч. 2 КК України відповідно до якої було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2000 року у справі № 1-44 ОСОБА_3 було визнано винним за ст. 81 ч. 3 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, зі сплатою штрафу у розмірі 1500,00 грн. Цивільний позов не заявлявся та при ухваленні вироку вищезазначений арешт скасовано не було. Конфіскації майна не застосовувалось. Апеляційних скарг від учасників не надходило. Штраф,призначений вирокомДзержинського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 16.06.2000року урозмірі 1500,00грн ОСОБА_3 сплачено вповному обсязі.Даним вирокомне булознято арештз нерухомогомайна ОСОБА_3 .Відповідно доінформації здержавного реєструречових правна підставіухвали суддіДзержинського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської області25.12.1999року булонакладено арештна всенерухоме майно ОСОБА_3 .Відповідно доінформаційної довідкиДзержинського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 25.11.2024року судне маєможливості надатиухвалу судув рамкахкримінальної справи№ 1-44/2000,оскільки справабула знищеназа строкомдавності.З даних підстав виникла необхідність звернутися до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_3 .

В судове засідання заявник ОСОБА_3 не з`явився, однак, поза межами судового засідання, 15 січня 2025 року від заявника до суду надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна за його відсутності, просив суд клопотання задовольнити.

Тому, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду вказаного клопотання за відсутності заявника та слідчого.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Як вбачаєтьсяз копіївирокуДзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2000 року у справі № 1-44 ОСОБА_3 було визнано винним за ст. 81 ч. 3 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, зі сплатою штрафу у розмірі 1500,00 грн. Цивільний позов не заявлявся. Конфіскації майна не застосовувалось. Апеляційних скарг від учасників не надходило.

Штраф, призначений вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.06.2000 року у розмірі 1500,00 грн. сплачений ОСОБА_3 05.12.2024 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією №0.0.4045882539.1.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності вбачається, що відповідно до номеру запису про обтяження 26717362, останній зареєстрований 09.10.2006 року державним реєстратором Третьої криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 на підставі ухвали виданої 22.12.1999 Дзержинським райсуд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області суддя ОСОБА_5 , вид обтяження арешт нерухомого майна. Особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_3 , Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3853078, 09.10.2006

Згідно з листом голови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_6 від 25.11.2024 №08-09/37/2024, що суд не має можливості надати ухвалу суду в рамках кримінальної справи № 1-44/2000, оскільки справа була знищена за строком давності.

У відповідності до положень ст. 5 КПК України, процесуальне рішення приймається судом згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання процесуальної дії або прийняття такого рішення.

Так, з 20 листопада 2012 року набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року, а тому з дня набрання його чинності, Кримінально-процесуальний кодекс України з наступними змінами в редакції 1960 року не діє.

Згідно до п. 9 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до Інформаційного листа ВССУ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012 року «Про деякі питання застосування розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України» роз`яснено судам, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності КПК, продовжують свою дію у порядку КПК 1960 року. Зміна, скасування чи припинення (окрім продовження) таких запобіжних заходів, арешту майна, відсторонення від посади, незважаючи на набуття чинності новим процесуальним законом (тобто 20 листопада 2012 року чи пізніше), відбувається згідно з п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у порядку, передбаченому КПК 1960 року.

Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому ст.ст. 248, 282 КПК України в редакції 1960 або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК України в редакції 1960.

Отже, питання про скасування арешту майна, який накладений в межах кримінальної справи, що вирішена в порядку КПК України 1960 ухваленням судового рішення, вирішується судом, що постановив це рішення в порядку, визначеному ст. ст. 409, 411 КПК України в редакції 1960.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України в редакції 1960 питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після припинення кримінальної справи відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Положеннями ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 20.03.1952 року встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

За таких обставин, враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, беручи до уваги той факт, що кримінальне провадження, в межах якого накладено арешт, закінчене, покарання виконано особою в повному обсязі, підстави, що були причиною накладення арешту відпали, а накладення арешту на майно, належне ОСОБА_3 , створює обмеження у реалізації основоположних прав та свобод, які гарантуються Конституцією України та є найвищою соціальною цінністю, суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7-1, 11-1, 125, 126, 409, 411 КПК України 1960 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасуванняарешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.12.1999 року на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 (зареєстровано 09.10.2006 року, реєстраційний номер обтяження 3853078)

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1