Постанова

від 15.01.2025 по справі 916/4599/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4599/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 (суддя В.В. Литвинова, м.Одеса) про зупинення провадження

у справі №916/4599/24

за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО»

про стягнення 7113209,24 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

У жовтні 2024 року Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО» (надалі також Товариство) про стягнення 7113209,24 грн переплати за куплену гарантованим покупцем у листопаді - грудні 2022 року, січні - березні 2023 року електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Державне підприємство «Гарантований покупець» утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії вироблену лише мікро- міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності. При цьому відповідно до частини третьої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем.

На виконання умов укладеного з відповідачем договору №14876/01 від 16.02.2018, Державне підприємство «Гарантований покупець», з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за листопад грудень 2022 року, січень березень 2023 року, здійснювало перерахування коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО».

Водночас відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за вказані розрахункові періоди (по версії MMS 3) у вищевказані розрахункові місяці відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні « 0»). У листопаді 2022 року відповідач не здійснював фактичний відпуск електричної енергії, починаючи з 12 числа місяця.

Зважаючи на попередньо сплачені гарантованим покупцем платежі та отримання оновлених (скоригованих) сертифікованих даних комерційного обліку щодо фактичного відпуску електричної енергії відповідачем за листопад грудень 2022 року, січень березень 2023 року, у позивача виникла переплата за договором за куплену електричну на суму 7113209,24 грн, яка не була повернута відповідачем на вимогу позивача.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО» у відзиві на позов, зокрема, послалося на те, що єдиною підставою для обґрунтування позову зазначено той факт, що у зв`язку із оновленням НЕК «Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS, а саме, проведення коригування даних обсягу виробленої електричної енергії на об`єктах Товариства, починаючи з 12.11.2022 за період листопад 2022 - червень 2023 року було встановлено дані, що рівні « 0», у зв`язку із відсутністю здійснення виробництва відповідачем електричної енергії, що, в свою чергу, не відповідає дійсності, оскільки Товариство здійснювало діяльність з виробництва електричної енергії та відпускало її в мережі оператора систем розподілу, а отже, у відповідності до умов договору має право на отримання коштів за вироблену електричну енергію.

При цьому, як зазначив відповідач, по 5 (п`ятьом) власним генеруючим об`єктам, що знаходяться на тимчасово окупованій території Херсонської області, у період з лютого 2022 року по червень 2023 року в щодобовій звітності до АТ «Херсонобленерго», що виконує функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії у ролі оператора даних комерційного обліку, подавав відповідними макетами дані комерційного обліку. Дані, що подавались у макетах до АТ «Херсонобленерго», підтверджувались у вигляді фотофіксації приладів обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО», як це допускається постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.05.2022 №555 «Про особливості забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії в умовах воєнного стану». Подані дані постійно, без будь-яких зауважень, завантажувались АТ «Херсонобленерго» до платформи системи управління ринком MMS та ДАТА ХАБ НЕК «Укренерго». Відпуск електричної енергії Товариством в електричні мережі системи розподілу оператора системи розподілу за період листопад 2022 року-червень 2023 року фізично відбувався, ресурсні об`єкти Товариства та їх ТКО не зупиняли своєї роботи, і лише починаючи з 19.04.2024 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, врегулювала питання щодо комерційного обліку на окупованих територіях. Натомість, на переконання відповідача, проведені НЕК «Укренерго» коригування є такими, що вчинені без належних правових підстав.

18.11.2024 відповідач звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №908/1162/23. Клопотання мотивоване тим, що правовідносини у справі №916/4599/24 є подібними із правовідносинами у справі №908/1162/23, оскільки існує подібність за відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій), а саме, здійснення господарської діяльності в сфері енергетики на тимчасово окупованих територіях, що регулюється положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а тому наявні усі підстави для зупинення провадження у справі відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 провадження у справі зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №908/1162/23 у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала суду мотивована тим, що оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та з огляду на те, що правовідносини у цій справі №916/4599/24 та у справі №908/1162/23 є подібними, а також беручи до уваги доводи, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 (зокрема щодо застосування саме приписів статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі №916/4599/24, з метою дотримання єдності судової практики, наявні правові підставі для зупинення провадження у справі №916/4599/24 до закінчення розгляду Верховним Судом справи №908/1162/23.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2024, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на те, що зважаючи на зібрані у справі докази, предмет і підстави позову, суд, в межах вирішення спору у цій справі, не лише міг, але й був зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань і принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір. Натомість застосування приписів статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до спірних правовідносин в жодній мірі не впливає на вирішення судом питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості (суми переплати) за укладеним між сторонами договором. Крім того, місцевим господарським судом не зазначено, які висновки об`єднаної палати у справі №908/1162/23 вплинуть на вирішення цього спору, якщо позивач не просив застосовувати норми статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відтак, за доводами скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки характеру та змісту спірних правовідносин, предмету доказування у справі, у тому числі через призму об`єктивної можливості встановити усі обставини, які входять до предмета доказування в межах справи №916/4599/24, тобто без зупинення провадження у справі.

Також скаржник звернув увагу на постанову Верховного Суду від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, в якій Верховний Суд вважав, що справа №907/1115/23 не є подібною зі справою 908/1162/23.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Зокрема, відповідач зазначив, що предметом доказування у справі №916/4599/24 є правомірність вимог позивача про повернення коштів, оплачених за період листопад 2022 -березень 2023 року за вироблену електричну енергію на тимчасово окупованих територіях. З огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, а також необхідність забезпечення реалізації закріпленого в пункті 4 частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принципу єдності судової практики, беручи до уваги те, що в даній справі розглядається аналогічний за змістом спір, у якому позивачем заявлено про необхідність застосування положень вказаних норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд правомірно зупинив провадження у справі.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, відповідач зазначив, що це єдина така позиція Верховного Суду, що не відповідає іншим висновкам Верховного Суду, викладених у справах №916/1218/23, №916/4148/23, №915/647/22, №910/1896/23, №916/3666/22, №908/780/23, №916/5520/23 тощо. Верховний Суд у справі №907/1115/23 вважав, що справа не є подібною зі справою 908/1162/23, виключно виходячи зі строків виникнення правовідносин. Однак навіть враховуючи позицію Верховного Суду у справі №907/1115/23, правовідносини у справі №916/4599/24 є подібними із правовідносинами, що є предметом розгляду у справі №908/1162/23, оскільки періоди здійснення господарської діяльності частково співпадають, а саме, предметом розгляду даної справи є період листопад-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року, а справи 908/1162/23 (яку розглядає об`єднана палата Верховного Суду) - листопад-грудень 2022 року (про відповідні факти не зазначив позивач у своїй апеляційній скарзі), а тому суд першої інстанції правомірно зупинив провадження у справі.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 02.12.2024 за вх.№4542/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 про зупинення провадження у справі №916/4599/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4599/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 розгляд справи №916/4599/24 постановлено здійснювати за матеріалами справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

13.12.2024 до суду апеляційної інстанції надійшла справа у змішаній формі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 про зупинення провадження у справі №916/4599/24.

З огляду на те, що Державним підприємством «Гарантований покупець» оскаржується ухвала, якою зупинено провадження у справі (пункт 12 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), перегляд оскаржуваного судового рішення ухвалою суду від 17.12.2024 вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 17.12.2024 встановлено відповідачу строк до 02.01.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

26.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4542/24/Д1).

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням чітко визначених законом причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1)правовідносини є подібними; 2)палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 13.01.2023 у справі № 911/3023/19, від 20.11.2023 у справі № 910/14224/20.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такі правові висновки сформульовано в пунктах 25 - 27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Позовні вимоги у цій справі №916/4599/24 обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині повернення позивачу надлишково сплачених коштів у спірній сумі за листопад грудень 2022 року, січень березень 2023 року з огляду на те, що у зв`язку з оновленням НЕК «Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS, а саме, проведення коригування даних обсягу виробленої електричної енергії на об`єктах Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС ВИНОГРАДОВО» за листопад грудень 2022 року, січень березень 2023 року було встановлено дані, що дорівнюють « 0», позивачем було проведено коригування нарахувань, що, в свою чергу, призвело до зміни обсягу зобов`язань, взятих позивачем, як гарантованим покупцем.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження в цій справі, виходив із того, що наразі на розгляді об`єднаної палати перебуває справа №908/1162/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1593623,84 грн.

Так, ухвалою об`єднаної палати від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою справу №908/1162/23 з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 (предмет позову - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» заборгованості з оплати електричної енергії за зеленим тарифом) висновку про те, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону, оскільки, передаючи ухвалою від 27.03.2023 справу №908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що положення статей 13 та 13-1 цього Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої зазначених статей, а саме, за рішенням Кабінету Міністрів України.

У постанові від 18.11.2024 у справі №907/1115/23 Верховний суд зазначив, що «предметом розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду є питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 №1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку №309, та до зміни юридичною особою, місцем знаходження якої є тимчасово окупована територія, її податкової адреси на іншу територію України.

Предметом розгляду у справі № 907/1115/23, в якій подано касаційну скаргу, є позовні вимоги ДП «Гарантований покупець» про стягнення з ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» 2321315,55грн переплати за куплену електричну енергію за договором від 20.07.2020 №1691/01/20 за період квітень-червень 2023 року (після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 №1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку №309), тобто за період, який не є предметом розгляду у справі №908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Отже, правовідносини у справі №907/1115/23, в якій подано касаційну скаргу, та у справі № 908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є подібними».

Натомість, як зазначалося, предметом розгляду у цій справі (№916/4599/24) є позовні вимоги про стягнення переплати за куплену електричну енергію за договором, зокрема за період листопад грудень 2022 року, тобто частково співпадає з періодом, який є предметом розгляду у справі №908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Отже, правовідносини у справі №916/4599/24 та у справі №908/1162/23, що розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є подібними.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд не зазначив, як висновки об`єднаної палати у справі №908/1162/23 вплинуть на вирішення цього спору, якщо позивач не просив застосовувати норми статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

З цих же підстав суд апеляційної інстанції відхиляє передчасні аргументи скаржника про те, що застосування норм статей 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до спірних правовідносин у жодній мірі не впливає на вирішення судом питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості (суми переплати) за договором.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (пункт 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі №916/4599/24 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23, є обґрунтованим.

При цьому таке зупинення провадження у справі не призводить до затягування строків її розгляду, оскільки має об`єктивний характер, викликаний настанням зазначених у процесуальному законі причин, які перешкоджають подальшому руху справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, у зв`язку з чим її слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги слід - відмовити.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281, 283, 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.11.2024 про зупинення провадження у справі №916/4599/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран