Постанова

від 15.01.2025 по справі 916/2910/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2910/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 (про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору)

по справі №916/2910/24

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК

до відповідачів:

1. Фермерського господарства СІМ АГРОЮГ;

2. ОСОБА_2 ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства фінансів України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_3

про стягнення 1 862 125,38 грн,

(суддя першої інстанції: Погребна К.Ф., дата та місце прийняття ухвали: 25.11.2024, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 за вх.№5225/24 від 18.11.2024 з доданими до неї документами повернуто заявнику.

28.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24.

Скаржник не погоджується з зазначеним висновком суду, вважає його безпідставним і необґрунтованим, а оскаржувану ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Апелянт звертає увагу, що предметом первісних позовних вимог у справі, у тому числі, є стягнення з відповідачів на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК заборгованості за Кредитним договором №41097164- КД-3 від 08.04.2022 року. ОСОБА_1 вважаючи, що невиконання чи неналежне виконання відповідачами кредитних зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк» спричинить для нього небезпеку втратити право на майно боржника, яке може бути стягнуте позивачем у порядку виконання рішення суду, має намір повністю замінити кредитора у зобов`язаннях ФГ СІМ АГРОЮГперед АТ КБ ПРИВАТБАНК на підставі частини 3 статті 528 Цивільного кодексу України, оскільки вбачає в цьому законну можливість захисту своїх прав та інтересів, яку не можна досягнути іншим шляхом.

Враховуючи, що матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий спір між АТ КБ ПРИВАТБАНК, як позивачем, і ФГ СІМ АГРОЮГ, ОСОБА_2 , як відповідачами, є заборгованість за кредитним договором, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, ОСОБА_1 , заявляючи позов у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, визначив предметом спору стягнення з відповідачів заборгованості за тим же кредитним договором у частині, яка була сплачена третьою особою на користь первісного кредитора у порядку ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України і щодо якої саме ОСОБА_1 є належним кредитором для ФГ СІМ АГРОЮГ та ОСОБА_2 . Отже, предметом позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є стягнення з ФГ СІМ АГРОЮГ частини заборгованості за Кредитним договором № 41097164-КД-3 від 08.04.2022, право вимоги за якою перейшло до ОСОБА_1 .

Предметом і первісного позову, і позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, є стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором №41097164-КД-3 від 08.04.2022, у зв`язку з чим вважаємо, що суд дійшов помилкового висновку щодо кваліфікація позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, як такого, що заявлений за окремими правовідносинами.

Таким чином, зважаючи на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у: хибному тлумачення положення ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України, суд не встановив належним чином заміну кредитора у частині зобов`язання за кредитним договором, солідарне стягнення за яким, є предметом розгляду даної справи, і у якому ОСОБА_1 є відповідно співкредитором

Враховуючи, що відповідні кошти були зараховані на кредитний рахунок, зазначений у кредитному договорі, зазначена платіжна операція є завершеною, а відтак перерахування коштів, сплачених ОСОБА_1 у рахунок АТ КБ ПРИВАТБАНК погашення заборгованості ФГ СІМ АГРОЮГ у загальному розмірі 10 000 грн. у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, які заявлені позивачем у позовній заяві, свідчить про наявність правових підстав для заміни кредитора у зобов`язанні у зазначеному розмірі. Таким чином, оскільки заміна кредитора у кредитному зобов`язанні відбулася в момент погашення третьою особою частини зобов`язань боржника на підставі ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України, до третьої особи перейшло право вимоги за частиною виконаного зобов`язання у правовідносинах, що є предметом розгляду за первісним позовом.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 у справі № 916/2910/24 безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 , який є учасником правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції безпідставно відмовив у захисті права та обов`язків ОСОБА_1 , чим порушив вимоги процесуального законодавства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

03.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24, в якій апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

24.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивач не погоджується з її доводами та зазначає, що сторонами за спірними правовідносинами є АТ КБ ПРИВАТБАНК, Фермерське господарство "СІМ-АГРОЮГ" та ОСОБА_2 . Тобто, скаржник ОСОБА_1 не є стороною укладених договорів та не може бути кредитором за частиною кредитних зобов`язань за Кредитним договором №41097164-КД-3 від 08.04.2022.

Позивач у своєму відзиві зазначає, що апелянтом не доведено належними засобами доказування його доводи в частині нібито його заміни в даних кредитних зобов`язальних правовідносинах, як нового кредитора, адже матеріали справи не містять ані договорів уступки права вимоги, ані додаткових угод до кредитного договору або договору поруки, що є підставою позову у даній справі.

Позовна заява ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про стягнення з Фермерського господарство "СІМ-АГРОЮГ", ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 10 000 грн заявлена за окремими правовідносинами, які можуть бути предметом розгляду самостійного позову в суді у випадку порушення прав заявника, і не може бути визнана у даній справі, як вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Отже, позивач вважає, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, мотивованою і законною, а апеляційна скарга безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Господарським судом Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглядається справа №916/2910/24 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК до Фермерського господарства СІМ АГРОЮГ та до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства фінансів України та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_3 про стягнення 1 862 125,38грн.

18.11.2024 за вх. №5225/24 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_1 до відповідачів Фермерського господарства СІМ-АГРОЮГ, ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про стягнення 10 000 грн.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що передбачаючи небезпеку втратити права на майно, що пов`язане з предметом розгляду у зазначеній справі, на підставі ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України, він здійснив часткове задоволення вимог АТ КБ ПРИВАТБАНК за кредитним зобов`язанням ФГ СІМ АГРОЮГ. З метою захисту своїх прав та інтересів щодо майна боржника, яке пов`язане з предметом розгляду у зазначеній справі, ОСОБА_1 бажає замінити кредитора у частині зобов`язань ФГ СІМ АГРОЮГ та ОСОБА_2 перед АТ КБ ПРИВАТБАНК, у зв`язку з частковим виконанням зобов`язань боржника перед кредитором.

Зі змісту квитанції до платіжної інструкції №20042-1040981-63043 від 15.11.2024 на суму у розмірі 5 000 грн та квитанції до платіжної інструкції №20042-1040981-61099 від 15.11.2024 на суму у розмірі 5 000 грн. вбачається, що зазначені кошти були перераховані ОСОБА_1 на рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК, за призначенням: «Погашення кредиту за договором № 41097164-КД-3 від 08.04.2022 року від ОСОБА_1 ».

За поясненням заявник, враховуючи, що матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий спір між позивачем та відповідачами, є заборгованість за кредитним договором, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, ОСОБА_1 , заявляючи позов у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, визначає предметом спору стягнення з боржника заборгованості за тим же кредитним договором у частині, яка була сплачена третьою особою на користь первісного кредитора у порядку ч. 3 ст. 528 Цивільного кодексу України і щодо якої саме він є належним кредитором для відповідачів.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 за вх.№5225/24 від 18.11.2024 з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Суд першої інстанції в своїй ухвалі вказав, що позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з Фермерського господарства СІМ АГРОЮГ та ОСОБА_2 10 000 грн. заборгованості заявлена за окремими правовідносинами, та не за договором, солідарне стягнення за яким, є предметом розгляду даної справи.

Місцевий господарський суд зазначив, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами викладених у позовній заяві доводів щодо його заміни в кредитних зобов`язальних правовідносинах, як нового кредитора, адже матеріали справи не містять ані договорів уступки права вимоги, ані додаткової угоди до кредитного договору або договору поруки. Таким чином, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 можуть заявлятись лише у самостійному позові.

Суд, враховуючи положення ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі застосовуються процесуальні положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, в якій передбачено право суду на повернення зустрічного позову, суд застосовує такі положення до позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 за вх.№5225/24 від 18.11.2024 та повертає подану позовну заяву заявнику.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення заяви, з огляду на наступне.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Зміст ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв як:

1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору);

2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам);

3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).

Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/1610/20 від 30.11.2021, у справі №910/6681/20 від 10.02.2021, у справі №912/2751/16 від 11.11.2020, у справі №911/3132/17 від 05.12.2019.

Позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України та відповідати вимогам ст.ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.

Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Так, відповідно до цих правових норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

За частинами другою, третьою статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку позовна заява ОСОБА_1 про стягнення з Фермерського господарства СІМ АГРОЮГ та ОСОБА_2 10 000 грн заборгованості заявлена за окремими правовідносинами, та не за договором, солідарне стягнення за яким, є предметом розгляду даної справи.

При цьому ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами викладених у позовній заяві доводів щодо його заміни в кредитних зобов`язальних правовідносинах, як нового кредитора, адже матеріали справи не містять ані договорів уступки права вимоги, ані додаткової угоди до кредитного договору або договору поруки, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Судова колегія, з огляду на предмет первісних позовних вимог, а також враховуючи доводи апелянта, зазначає, що вимоги ОСОБА_1 можуть заявлятись лише у самостійному позові в окремому провадженні.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки знаходиться поза межами спору у справі, не стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Оскільки до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, то у випадку подання такого позову з порушенням цієї статті, відповідно до приписів частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України така заява ухвалою суду повертається заявнику.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена із дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.11.2024 по справі №916/2910/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.01.2025 у зв`язку з перебуванням головуючої судді Принцевської Н.М. та судді Діброви Г.І. з 23.12.2024 по 10.01.2025, а також судді Ярош А.І. з 23.12.2024 по 03.01.2025 у відпустках.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош