Постанова

від 13.01.2025 по справі 903/677/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Справа № 903/677/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 (повний текст складено 04 листопада 2024 року, суддя Якушева І.О.) та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/481/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство"

про стягнення 2637471,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 2637471,59 грн. заборгованості з оплати робіт згідно з договором №157/21 на виконання робіт (послуг) із землеустрою від 19 липня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №157/21 на виконання робіт (послуг) із землеустрою від 19 липня 2021 року щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 2637471,59 грн.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" (вул. Богдана Хмельницького, 67, смт. Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101, код ЄДРПОУ 45015169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (вулиця Героїв УПА, 73, м. Львів, 79015, код ЄДРПОУ 38287170) 2637471 грн. 59 коп. заборгованості, 31649 грн. 75 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 2637471,59 грн. Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що сама лише відсутність виставлених рахунків-фактур не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що між сторонами підписано акти здачі-приймання виконаних робіт за договором №157/21 від 19 липня 2021 року без зауважень.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду через "Електронний суд" з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт стверджує, що укладеним між сторонами договором мав бути визначений строк виконання робіт, однак такий не був прописаний. Аналогічно, у Договорі не прописаний строк його дії, що є істотним порушенням. При укладенні Договору в такому вигляді, без зазначення строків виконання робіт, на переконання заявника, порушено норми Закону України "Про землеустрій". Відповідно до пункту г) частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов`язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. Отже, законом визначений максимальний строк виконання робіт із землеустрою. Якщо враховувати, що Договір був укладений у липні 2021 року, значить максимальний строк виконання робіт згідно нього, відповідно до Закону України "Про землеустрій" - січень 2022 року. Протягом встановленого законодавством шестимісячного строку ТОВ "Західземлепроект" взяті на себе обов`язки по виготовленню технічних документацій із землеустрою виконані не були.

Апелянт зазначає, що судом, при винесенні рішення, не було взято до уваги, що в порушення норм статей 509, 598, 631 Цивільного кодексу України, після закінчення строку дії Договорів сторони уклали додаткові угоди, намагаючись змінити умови закінченого зобов`язання, визначити нові істотні умови Договорів в частині продовження строку їх дії, що ними самими не передбачено.

Скаржник зауважує, що позивачем не здійснено справедливого, із врахуванням положень пункту 7.2 розділу VII договору, розрахунку за послуги, як наслідок, не має факту прострочення відповідачем оплати виконаних робіт.

Листом №903/677/24/7714/24 від 26 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

03 грудня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №903/903/677/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 та призначено дату судового засідання на 13 січня 2025 р. об 15:00год.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/677/24 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення по справі №903/677/24.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" (вул. Богдана Хмельницького,67, смт. Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101, код ЄДРПОУ 45015169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (79015, Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, код ЄДРПОУ 38287170) 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/677/24 та ухвалити нове, яким заяву ТОВ "Західземлепроект" залишити без задоволення.

Апелянт стверджує, що всі документи сторони позивача у даній справі підписані безпосередньо його керівником, жодних ознак участі у їх підготовці безпосередньо адвокатом відсутні. Справа розглядалась без участі представників позивача, що виключало будь яку участь адвоката.

Скаржник звертає увагу суду на те, що для Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" позовна заява, як і всі інші процесуальні документи у даному провадженні фактично є шаблонними, оскільки з липня 2023 року і по сьогодні Господарським судом Волинської області було розглянуто десятки ідентичних справ (903/181/24, 903/285/24, 903/93/24, 903/701/23, 903/1288/23, 903/1282/23, 903/1273/23), за текстом яких фактично змінюються назви лісогосподарських підприємств, реквізити договорів та суми для стягнення.

Крім того, доданий позивачем до заяви акт від 15 листопада 2024 року про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03 березня 2024 року, містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, без зазначення витраченого часу та із зазначенням виключно загальної суми. При цьому, вказані заявником в акті наданих послуг такі види послуг як з`ясування фактичних обстави справи, вивчення наданих документів охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, у зв`язку з чим сторонами помилково визначено такі послуги як окремі та самостійні, а не як складові частини послуги з підготовки позовної заяви. Послуга у вигляді - здійснення консультативного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді Господарському суді Волинської області є абстрактною та надуманою.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2024 року у справі №903/677/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/677/24. Об`єднано апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/481/24 для спільного розгляду в межах апеляційного провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду було надіслано до електронного кабінету.

10 січня 2025 року через "Електронний суд" від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" - Багацького Євгена Григоровича надійшла заява в порядку статті 52 ГПК України, у якій заявник просить суд залучити Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" як правонаступника відповідача - апелянта у даному провадженні - ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство". Також із метою забезпечення права представника ДСГП "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" на участь в апеляційному розгляді даного апеляційного провадження просить перенести судовий розгляд на іншу дату.

Вказана заява обгрунтована тим, що в результаті реорганізації філії "Ратнівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника -

філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". На підтвердження даних обставин додано наказ генерального директора ДП "Ліси України" від 18 жовтня 2024 року №1840 "Про припинення філії "Ратнівське лісомисливське господарство" ДСГП "Ліси України", наказ виконавчого директора ДП "Ліси України" №2338 від 31 грудня 2024 року "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом", наказ виконавчого директора ДП "Ліси України" №4 від 01 січня 2025 року "Про організацію території земель державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" та наказ генерального директора ДП "Ліси України" №1703 від 03 жовтня 2024 року "Про затвердження Положення про філію "Поліський лісовий офіс" (з положенням).

Розглянувши заяву про заміну сторони її правонаступником, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до наказу генерального директора ДП "Ліси України" від 18 жовтня 2024 року №1840 "Про припинення філії "Ратнівське лісомисливське господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" наказано припинити філію "Ратнівське лісомисливське господарство" (код ВП 45015169) припинено шляхом її закриття (термін припинення: до 31 січня 2025 року).

Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу, серед іншого, зобов`язано директора філії "Ратнівське лісомисливське господарство":

- забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" станом на 31.12.2024 року та подати для затвердження оформлений передавальний баланс та передавальний акт до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до 10.01.2025 року;

- забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Поліський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом;

- забезпечити передачу документів філії "Ратнівське лісомисливське господарство" та державних підприємств, правонаступником яких є ДП "Ліси України" згідно номенклатури справ державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затвердженої наказом ДП "Ліси України" від 28.12.2023 р. № 2196 "Про затвердження та введення в дію номенклатури справ ДП "Ліси України на 2024 рік" до філії "Поліський лісовий офіс" з урахуванням термінів зберігання.

Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу уповноважено Директора Департаменту з правових питань Дудку В.П. забезпечити подачу документів для проведення державної реєстрації припинення філії "Ратнівське лісомисливське господарство" та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

31 грудня 2024 року наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №2338 затверджено передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, в тому числі і філії "Ратнівське лісомисливське господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №4 від 01 січня 2025 року "Про організацію території земель державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", затверджено організацію території земель філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" площею 1341518,3126 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що Філія "Ратнівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 45015169) станом на 13 січня 2025 року не є припиненою, статус відокремленого підрозділу "Зареєстровано" (відповідний скріншот із сайту YouControl додається).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені заяви про заміну сторони на його правонаступника з огляду на передчасність подання такої заяви.

Крім того, колегія суддів зауважує, що заявник не позбавлений можливості подати заяву про заміну сторони правонаступником на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи, що відсутні підстави для заміни Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на його правонаступника - Філію "Поліський лісовий офіс", відсутні підстави для задоволення клопотання останньої проти відкладення розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що апеляційна скарга у справі подана від Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" представником Багацьким Євгеном Григоровичем. Апеляційне провадження за скаргою відкрито відповідною ухвалою від 10 грудня 2024 року і лише напередодні дати судового засідання (10 січня 2025 року), представником Філії "Поліський лісовий офіс" - Багацьким Євгеном Григоровичем подається клопотання про відкладення для забезпечення права учасника на участь у судовому засіданні. Таким чином, Багацьким Є.Г. подавалася апеляційна скарга у справі, він був завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а його неявка у судове засідання залежала виключно від його суб`єктивної поведінки.

Таким чином, враховуючи норми статей 269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, явка обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 липня 2021 року між Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" як виконавцем укладено було укладено договір №157/21 на виконання робіт (послуг) із землеустрою /т.1, а.с.75-76/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору, виконавець зобов`язується виконати замовникові роботи (послуги), зазначені в пункті 1.2. даного договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (послуги). Найменування робіт (послуг): виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5320,3000 га згідно додатку №2 до цього договору. Виконавець виконує замовникові роботи (послуги), а замовник сплачує за виконані роботи (послуги) за цінами, що визначені у протоколі погодження договірної ціни (дод.№1).

Згідно з пунктом 2.2 договору, ціна цього договору по виготовленню проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в кількості шт. становить 2660150 грн., в т.ч. 20% ПДВ 443358 грн. 33 коп., по твердих діючих на день підписання договору, розцінках.

Пунктом 3.1 договору узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.

Пунктом 4.1 договору встановлено строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання договору.

В пункті 4.4 договору сторони погодили, що після завершення робіт (послуг) Замовнику передаються проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5320,3000 га згідно додатку №2 в двох примірниках, які мають обов`язково містити: кадастрові плани об`єктів, електронні документи, що містять результати робіт (послуг) із землеустрою створені у вигляді файлу формату XML у кодуванні Unicode (UTF-8).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 договору, приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) виконавець передає замовнику результати виконаних робіт (послуг) та два примірники акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю або направити виконавцю письмові зауваження до роботи (послуги).

В пункті 10.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Протоколом погодження договірної ціни, який є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (пункт 11.1), сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 2660150 грн., в т.ч. 20% ПДВ 443358 грн. 33 коп. /т.1, а.с. 76 на звороті/.

Додатком №2 договору, який є також його невід`ємною частиною договору, сторони узгодили перелік документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Ратнівського району (на території Щедрогірської, Самарівської, Самари-Оріхівської, Межиситівської, Річицької, Залухівської сільських рад) орієнтовною площею 5320,0000 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт 2660150 грн., в т.ч. ПДВ /т.1, а.с.77/.

02 лютого 2022 між ДП "Ратнівське лісомисливське господарство" та ТОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №1/1 до договору №157/21 від 19 липня 2021 року /т.1, а.с.77 на звороті/ про наступне:

1. На підставі передавального акта від 28 грудня 2021 року, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №980 від 31 грудня 2021 року, яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" код 34417131 після його припинення шляхом реорганізації у вигляді приєднання до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" переходить до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" код 00991503, сторони дійшли згоди змінити найменування замовника по договору на Державне підприємство "Ратнівське лісомисливське господарство" (скорочена назва: ДП "Ратнівське ЛМГ") в особі директора Тишковця Сергія Миколайовича, що діє на підставі статуту.

2.Адресу та реквізити замовника в договорі викласти в наступній редакції:

ДП "Ратнівське ЛМГ" 44101, смт. Ратне, Ковельський район, Волинська область, Україна, р/р НОМЕР_1 ПАТ "Приватбанк", МФО 303440, код ЄДРПОУ 00991503, Св.пл. ПДВ 02518356, ІПН 009915003124.

3. Дана угода набуває чинності з моменту її підписання. Дія цієї додаткової угоди розпочинається з моменту припинення юридичної особи Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс", розповсюджується на всі триваючі правовідносини між сторонами згідно статті 631 Цивільного Кодексу України та діє до моменту виконання всіх визначених сторонами взаємних зобов`язань.

17 січня 2023 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі директора філії "Ратнівське лісомисливське господарство" та ТОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №2 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №157/21 від 19 липня 2021 року /т.1, а.с.78/.

Цією угодою сторони внесли зміни в договір, а саме: змінили преамбулу договору та виклали її в такій редакції:

"Замовник: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі директора філії "Ратнівське лісомисливське господарство" Тишковця Сергія Миколайовича, що діє на підставі Положення про філію "Ратнівське лісомисливське господарство" та довіреності, виданої 21 грудня 2022 року ДП "Ліси України", з однієї сторони, та виконавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" в особі директора Ірзи Івана Ярославовича, що діє на підставі Статуту, уклали даний договір про наступне:".

Сторони також внесли зміни в розділ договору "Реквізити та підписи сторін".

Договір з додатками та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими сторонами та завірені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору ТОВ "Західземлепроект" надало послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Ковельського району Волинської області на загальну суму 2637471 грн. 59 коп., що підтверджується:

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 576 333 грн. 30 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 347 517 грн. 90 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 331 458 грн. 75 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №4 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 529 705 грн. 17 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №5 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 225 321 грн. 07 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №6 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 482 758 грн. 20 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №7 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 3 750 грн. 00 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №8 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 1 450 грн. 00 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №9 від 28 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 120 000 грн. 00 коп.;

- актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №10 від 22 травня 2024 року по договору №157/21 від 19 липня 2021 року на загальну суму 19 177 грн. 20 коп. /т.1, а.с.10, 65-69/.

Акти здачі-приймання підписані та скріплені печатками сторін.

Крім того матеріали справи містять акти прийому-передачі документів №1 від 17 лютого 2023 року, №2 від 17 лютого 2023 року, №3 від 17 лютого 2023 року, №4 від 17 лютого 2023 року, №5 від 17 лютого 2023 року, №6 від 17 лютого 2023 року, №7від 23 липня 2023 року, №8 від 28 липня 2023 року, №9 від 28 липня 2023 року, згідно яких ТОВ "Західземлепроект" передало, а Філія "Ратнівське лісомисливське господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" отримало проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та витяги з Державного земельного кадастру для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг згідно відповідних розпоряджень Волинської обласної державної адміністрації з відповідними площами та кадастровими номерами /т.1, а.с. 96-103/.

Станом на час розгляду справи відповідач не оплатив вартість виконаних позивачем робіт, доказів оплати відповідач суду не подав.

Враховуючи викладені обставини справи місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в статті 179 Господарського кодексу України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір №157/21 від 19 липня 2021 року на виконання робіт (послуг) із землеустрою є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

За визначенням статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

З дослідженого колегією суддів вбачається, що на виконання умов договору ТОВ "Західземлепроект" надало послуги з виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на території Ковельського району Волинської області на суму 2637471,59 грн, а замовник - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі директора філії "Ратнівське лісомисливське господарство" прийняло відповідні роботи із зазначенням про те, що документація належним чином оформлена і передача, замовник претензій до якості, об`єму та строків надання послуг не має, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором №157/21 від 19 липня 2021 року, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.

Оцінюючи акти здачі - приймання виконаних робіт, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт за договором з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт (надання послуг) та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на актах та чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Отже, беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують виконання позивачем робіт за договором із урахуванням внесених змін додатковими угодами щодо строку виконання робіт, а також те, що відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2637471,59 грн підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що сторонами договору не було визначено строку виконання робіт та строку дії самого договору, що за доводами апелянта є істотним порушенням, оскільки укладений між сторонами договір є чинним, жодна із сторін не зверталась до суду з позовом про визнання його недійсним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, також безпідставні є твердження скаржника про те, що договір №157/21 від 19 липня 2021 року припинив свою дію як невиконаний, а додаткові угоди до нього укладені після його закінчення є новими договорами.

Судами враховано відсутність будь яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв`язку із закінчення строку їх дії.

Додаткові угоди до договору є дійсними, іншого судам не доведено.

Сторони договору підписували додаткові угоди до договору, що не заборонено приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, і таким чином врегульовували свої правовідносин з метою належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем".

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №910/16750/18 зазначив, що навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. Верховний Суд також вказав, що поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Судом апеляційної інстанції враховується та обставина, що ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" підписано акти здачі-приймання виконаних робіт, якими підтверджено, що відповідна документація за договором №157/21 від 19 липня 2021 року оформлена належним чином і прийнята замовником без зауважень.

Крім того, сам факт підписання сторонами додаткових угод свідчить про намір сторін продовжувати виконання господарського зобов`язання, що нівелює юридичне значення факту закінчення строку договору за раніше досягнутими домовленостями.

Системний аналіз норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

В даному випадку сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства: добросовісності та розумності підписували додаткові угоди до договору, спрямовані на подальшу співпрацю та подальше врегулювання правовідносин між сторонами, а також належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з договором.

Місцевим судом правомірно відхилено посилання відповідача на те, що строк виконання грошового зобов`язання для нього не настав з посиланням на те, що обов`язок з оплати послуг виникає з моменту отримання рахунку-фактури та актів виконаних робіт, а рахунки позивачем виставлені не були.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №910/32579/15, від 22 травня 2018 року у справі №923/712/17, від 21 січня 2019 року у справі №925/2028/15, від 02 липня 2019 року у справі №918/537/18, від 29 серпня 2019 року у справі №905/2245/17, від 26 лютого 2020 року у справі №915/400/18, від 29 квітня 2020 року №915/641/19.

Колегія суддів бере до уваги те, що в договорі на виконання робіт (послуг) із землеустрою, додаткових угодах до нього, а також в актах здачі - приймання виконаних робіт до договору зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, і номер розрахункового рахунку, для здійснення оплати отриманих відповідачем послуг, тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактури не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг.

Щодо посилань апелянта на порушення положень підпункту "г" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" в частині перевищення максимального строку виготовлення землевпорядної документації, який становить 6 місяців з дати укладення договору, то, виходячи з приписів частини 3 статті 6, статті 626 Цивільного кодексу України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Разом з цим, сама по собі ця обставина не звільняє відповідача від обов`язку оплатити фактично виконані позивачем роботи. Апелянт не був позбавлений можливості відмовитися від прийняття виконаних (наданих) послуг, чого зроблено не було.

Посилання відповідача/скаржника на положення пункту 7.2. розділу VII договору та твердження про те, що жодним документом, на які посилався позивач, не здійснено справедливого розрахунку за послуги, із врахуванням таких положень колегія суддів оцінює як безпідставні, оскільки пунктом 7.2 договору передбачено сплату пені виконавцем/замовником у разі затримки надання послуг або надання таких послуг не в повному обсязі. Відповідач підписав акти без зауважень, тоді як факт затримки виконання робіт за договорами має бути доведений, зокрема, шляхом подання зустрічного позову тощо. Натомість, як зазначено вище, відповідач такі вимоги не пред`являв, але прийняв відповідні роботи із зазначенням про те, що документація відповідає умовам договорів, належним чином оформлена і передана йому та не виклав будь яких інших заперечень, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, в порушення вимог статей 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, не спростував. Посилання відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не беруться судом апеляційної інстанції до уваги.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство " Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 ГПК України.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/677/24, колегія судів зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 2637471,59 грн. заборгованості. Одночасно заявлено про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу, у якій зазначено, що орієнтовний розмір таких витрат становить 26000,00 грн. і докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані в порядку ГПК України після прийняття рішення суду.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 2637471,59 грн.

05 листопада 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 05 листопада 2024 року про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 26000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

11 листопада 2024 року через "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" просило суд відмовити у прийнятті додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26000 грн. При цьому заявник вказував, що всі документи сторони позивача у даній справі підписані безпосередньо його керівником, жодних ознак участі у їх підготовці безпосередньо адвокатом відсутні; справа розглядалась без будь-якої участі адвоката.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект", як і всі інші процесуальні документи у справі, є шаблонними, оскільки з липня 2023 року і донині Господарським судом Волинської області було розглянуто не один десяток ідентичних справ (903/181/24, 903/285/24, 903/93/24, 903/701/23, 903/1288/23, 903/1282/23, 903/1273/23), за текстом яких фактично змінюються тільки назви лісогосподарських підприємств, реквізити договорів та суми для стягнення.

Крім того, відповідач зауважив, що доданий позивачем до заяви акт про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, із зазначенням виключно загальної суми, яка нічим не обґрунтована та не підтверджена.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/677/24 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення по справі №903/677/24. Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 13000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Частково задоволивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції враховуючи письмові пояснення (заперечення) відповідача виснував про можливість зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 26000,00 грн. до 13000,00 грн., що на переконання суду першої інстанції є достатньою компенсацією витрат робочого часу адвоката.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказів.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Наведені висновки враховуються колегією суддів відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", частини 4 статті 236 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи, про що зазначено вище.

Матеріалами справи підтверджено, що представництво позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Кулик Русланою Петрівною на підставі договору про надання правової допомоги від 03 березня 2024 року №0303.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги від 03 березня 2024 року №0303, який укладений ТОВ "Західземлепроект"/клієнт та адвокатом Кулик Русланою Петрівною, предметом договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту у господарських справах. Для цього клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання:

- підготувати позовні заяви щодо стягнення дебіторської заборгованості по договорах про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області та або Господарський суд Львівської області;

- здійснювати консультаційний супровід даних справ в господарських судах усіх інстанцій;

- за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даних справах в господарських судах усіх інстанцій.

Згідно з пунктом 2.1 договору, відповідно до цього договору, адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту таку правову допомогу:

- складати заяви, скарги, відзиви, відповіді на відзив, додатки, клопотання у відповідні інстанції господарського суду на підставі наданих клієнтом документів та інформації;

- висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників процесу, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими стороні у судовому процесі;

- зберігати адвокатську таємницю у відповідності до статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

- при наданні правової допомоги неухильно додержуватись вимог чинного законодавства та всіх умов цього договору.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується:

- своєчасно надавати адвокату інформацію та документи, необхідні для надання правової допомоги, передбаченої цим договором;

- надавати адвокату достовірну інформацію;

- оплачувати послуги адвокату згідно актів наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.2. договору клієнт має право:

- давати адвокату усні або письмові вказівки щодо виконання доручень відповідно до цього договору;

- отримувати від адвоката послуги в обсягах та в порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору, за результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою.

Акт про надання послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту отримання клієнтом, останній не надав адвокатом письмові аргументовані заперечення на акт (пункт 4.2. договору).

Оплата правничої допомоги здійснюється не пізніше одного місяця, починаючи з наступного дня, що йде за днем підписання акту (пункт 4.3. договору).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду першої інстанції акт про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03 березня 2024 року, згідно з яким адвокат надав клієнту наступні юридичні послуги у справі №903/677/24: з`ясування фактичних обставин справи; вивчення наданих документів; підготовка позовної заяви; підготовка відповіді на відзив; підготовка заяви про розгляд справи по суті без участі представника позивача; здійснення консультативного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суді Волинської області.

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з актом від 05 листопада 2024 року становить 26000 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції були подані позовна заява з додатками. Виходячи із змісту позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та врахував при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, така послуга, а саме - підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками відповідає критерію реальності, тобто була необхідною і дійсною відповідно до вимог господарського процесуального законодавства.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Колегія суддів зазначає, що спір про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт (послуг) із землеустрою є спором незначної складності - за відсутності особливостей у такому спорі. При цьому судова практика щодо спірних правовідносин є сталою.

Зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Колегією суддів звертається увага, що до позовної заяви на підтвердження наявності заборгованості, крім договорів та додаткових угод, було додано копії актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Очевидно, що збір таких доказів не потребував багато часу.

Також, колегія суддів враховує, що такі послуги як "з`ясування фактичних обставин справи" та "вивчення наданих документів" не є окремими, оплачуваними послугами, натомість є складовою послуги по підготовці позовної заяви.

Апелянт вважає, що оскільки всі документи позивача у цій справі підписані безпосередньо його керівником, витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню.

Колегія суддів зауважує, що підписання заяв по суті керівником установи, а не адвокатом, не спростовує обставин надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки відповідних документів (подібний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28 грудня 2019 року у справі №924/122/19).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із правильним висновком суду першої інстанції, що надані адвокатом послуги були реальними, натомість заявлена до відшкодування сума є неспівмірню із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу на суму 26000,00 та про наявність підстав для зменшення витрат на правову допомогу до 13000,00 грн. Натомість відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 13000 грн. у даній справі відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та успішного для позивача результату розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції не встановлено безпідставного завищення позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Твердження апелянта, що поданий позивачем акт про надання послуг, містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, без зазначення витраченого часу та із зазначенням виключно загальної суми, колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.

Частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що у даному випадку встановлено договором фіксований розмір гонорару, тому сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, чого відповідачем зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Колегія суддів зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таки чином, заперечення відповідача щодо поданого позивачем акта про надання послуг є безпідставними.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів зазначає, що такі аргументи були почуті, враховані судами першої та апеляційної інстанції, натомість додаткове рішення є вмотивованим, і судом першої інстанції зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів встановила, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/677/24 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року у справі №903/677/24 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/481/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 14 листопада 2024 року у справі №903/481/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/677/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "15" січня 2025 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.