Рішення

від 10.01.2025 по справі 387/1460/24

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/1460/24

Номер провадження по справі 2/387/112/25

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2025 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про звільнення від сплати нарахованої заборгованості по аліментах

В СТ АН ОВ ИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення від сплати нарахованої заборгованості по аліментам за період лютий 2024 року, квітень 2024 року -16.09.2024 року на загальну суму 22148,00 грн, які стягувались з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 для утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно виконавчого листа № 387/1039/19 від 20.01.2020 року.

Свій позов позивач мотивував тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому народжена донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі № 387/1039/19, починаючи з 2020 року з позивача стягувались аліменти на користь відповідача на утримання доньки. У зв`язку з тим, що з грудня 2023 року донька ОСОБА_4 проживає разом з позивачем, останній звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення алміментів. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі №387/130/24 від 05.08.2024 ухвалено припинити примусове стягнення аліментів на користь відповідача для утримання доньки починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Проте, відповідно до довідки Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області № 229 від 16.10.2024, у позивача виникла заборгованість зі сплати аліментів за період лютий 2024 року, квітень 2024 року 16.10.2024 року. Позивач вказує, що в період проживання доньки разом з ним, тобто з грудня 2023 року, він добровільно не сплачував аліменти на користь відповідача, окрім суми в розмірі 12000,00 грн, яка була перерахована Військовою частиною де він проходив службу в січні 2024 року. Проте вказану суму, за доводами позивача, відповідач використала не за призначенням, позаяк в цей час донька проживала разом із ним. Посилаючись на те, що борг виник в ті місяці, коли донька проживача разом з позивачем, останній вважає, що має право бути звільненим від сплати нарахованої заборгованості по сплаті аліментів.

Суд, ухвалою від 13.11.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 387/1460/24 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання з розгляду справи по суті на 09.12.2024.

За наслідками судового засідання 09.12.2024 судове засідання відкладено на 10.01.2025, про що судом 09.12.2024 постановлено відповідну ухвалу.

В судове засідання 10.01.2025 з`явився позивач, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених в позові, просив про їх задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду за місцем реєстрації. Проте, поштові відправлення повернуті до суду без вручення з відмітками працівника поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання". За наведеного, ухвали суду, у відповідності до ч.8 ст.128, ч.1ст.131 ЦПК України, вважаєються врученими. Також судом неодноразово здійснювались публікації оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України» про виклик відповідача в судові засідання, востаннє 09.12.2024.

Окрім того суд зазначає, що ухвали суду у справі № 387/1460/24 офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Статтею 43 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97- ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст.14,81 ЦПК України якими в цивільному судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно із ч. 4ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до статтей223,280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч.8ст. 178 ЦПК Україниу разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд, за згоди позивача, ухвалою від 10.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, постановив провести заочний розгляд справи №387/1460/24 з винесенням заочного рішення.

Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась. В листі № 27055 від 15.11.2024, що надійшов до суду 19.11.2024, просила провести розгляд справи за відсутності її представника.

В судовому засіданні 10.01.2025 судом допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частиною другою, третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач є громадянином України та є особою працездатного віку, з листопада 2023 року має статус учасника бойових дій, має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 18.04.2024, витягом з Реєстру територіальної громади №2024/004374525 від 01.05.2024, посвідченням серія НОМЕР_2 .

Згідно судового наказу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області по справі № 387/1039/19 від 20.01.2020, стягнуто з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 наутримання неповнолітньоїдитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,аліментив розмірі1/4(однієї/четвертої)частини всіхвидів заробітку(доходу) ОСОБА_1 щомісячнодо повноліттядитини,але неменше 50%прожиткового мінімумудля дитинивідповідного вікута небільше десятипрожиткових мінімумівна дитинувідповідного віку,починаючи з17грудня 2019року ідо досягненнядитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконанню судового наказу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за № 387/1039/19 від 20.01.2020, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 станом на 16.09.2024 становить 22148,00 грн.

Відповідно до довідки Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Одеса) № 229 від 16.10.2024, ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Добровеличківського районного суду Кіровоградської області № 387/1039/19 від 20.01.2020, станом на 16.10.2024 має заборгованість по сплаті аліментів за період лютий 2024 року, квітень 2024 року 16.09.2024 року в сумі 22148,00 грн.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.09.2024 у справі № 387/130/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської облатсі про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів, ухвалено припинити примусове стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стягуваних на підставі судового наказу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2020 у справі № 387/1039/19, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

27.09.2024 на виконання рішення від 05.09.2024 у справі № 387/130/24 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист.

Як вбачається з довідки «Опорний заклад «Ліцей №1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської міської ради Кіровоградської області» № 111 від 17.10.2024, ОСОБА_3 , 2012 року народження, з 29 грудня 2023 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З 16 січня 2024 року навчається в «Опорний заклад «Ліцей №1 імені Героя України Березняка Євгена Степановича Помічнянської міської ради Кіровоградської області» та є учиницею 7-А класу.

Свідок ОСОБА_7 суду показала про те, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 та відповідно є тіткою спільної доньки сторін по справі ОСОБА_3 . Свідок вказала, що в кінці грудня 2023 року ОСОБА_4 приїхала на зимові канікули до позивача у справі та виявила бажання подальшого проживання разом з ним. З грудня 2023 року ОСОБА_4 проживає в родині позивача та перебуває на повному його утриманні. При цьому, відповідач у справі мати ОСОБА_4 не приймає участі у житті дитини.

Свідок ОСОБА_6 суду показала про те, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 та відповідно є тіткою спільної доньки сторін по справі ОСОБА_3 . Свідок вказала, що в грудні 2023 року ОСОБА_4 приїхала на канікули до батька ОСОБА_1 . Коли настав час повертатись до відповідача матері ОСОБА_4 , остання категорично відмовилась та виявила бажання проживати разом з батьком. З того часу ОСОБА_4 проживає в родині позивача. Мати ОСОБА_4 активної участі в житті ОСОБА_4 не приймає, періодично телефонує дитині, проте будь-якої матеріальної допомоги не надає. Також свідок зазначила, що за час проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю, остання не належним чином виконувала батьківські обов`язки, оскільки часто залишала меншу дитину разом з ОСОБА_4 без нагляду дорослих, могла вживати алкогольні напої при дітях, про що повідомила сама ОСОБА_4 .

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, визначальним при вирішенні спору суд визнає гарантоване Конституцією та законами України право дитини на належне повноцінне її утримання.

Так, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст. 18 СК України, згідно із нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2020 № 387/1039/19 позивач був платником аліментів на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 .

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.08.2024 у справі № 387/130/24 припинено примусове стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання доньки.

Відповідно до частини другоїстатті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалисяі встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Вказаним рішенням суду від 05.08.2024 у справі № 387/130/24 встановлено, що спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини , з яким дитина проживає і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала зміни її місця проживання.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі (№387/1460/24) позивач вказує, що з грудня 2023 року дитина проживає разом з ним. Попри це, за період лютий 2024 року, квітень 2024 року 16.09.2024 року йому нараховано заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.

Згідно із ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Відповідно, лише за наявності вищевказаних обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Аналогічна вимога мається у п.22 Постанови Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де вказано, що суд за передбачених ст.197 СК України умов може повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.

Дійсно, вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Матеріали справи містять докази про розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 22148,00 грн.

Разом з тим, аналізуючи зібрані у справі докази та правові норми, з урахуванням того, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати нарахованої заборгованості по аліментах на утримання дитини за виконавчим листом від 20.01.2020 № 387/1039/19 у розмірі 22148,00 грн, за період лютий 2024 року, квітень 2024 року 16.09.2024 року, оскільки судом встановлено, що дитина на протязі 2024 року постійно проживає з батьком, знаходяться на його утриманні, тому дана обставина є такою, що має істотне значення.

Таким чином, суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у цілому, доходить висновку, що позовні вимоги позивача про звільнення його від сплати заборгованості зі сплати аліментів є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено 2422,40 грн судового збору.

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на сторону відповідача.

Так, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 180-182, 192, 197, 267-271, 273 СК України, статтями 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) про звільнення від сплати нарахованої заборгованості по аліментах задовільнити повністю.

Звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , від сплати нарахованої заборгованості по аліментах за період лютий 2024 року, квітень 2024 року - 16.09.2024 року в розмірі 22 148 (двадцять дві тисячі сто сорок вісім гривень) 00 копійок, які стягувались на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно виконавчого листа №387/1039/19 від 20.01.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 гривень 00 копійок (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кіровоградського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа: Добровеличківський відділ державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) (27000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с-ще Добровеличківка, вул. Шевченка, 113/1, код ЄДРПОУ 34783365).

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2025

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО