Постанова

від 10.01.2025 по справі 344/16112/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/16112/24

Провадження № 33/4808/38/25

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Андрусів Л. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Горина В.М.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Горина В.М., яку подано в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

в с т а н о в и в:

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2024 року о 08 год. 49 хв. по вул. Галицька, 1Г в с. Угринів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Opel Astra Sports Tourer » номерний знак НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 517 від 28.08.2024 року. Від керування відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві. ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9а ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник адвокат Горин В.М. просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 06.11.2024 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає зазначену постанову суду необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до розгляду справи.

Вважає, що направлення на огляд водія транспортного засобу складене із порушенням, тому що в ньому не вказано на який саме огляд направляється водій ОСОБА_1 у медичний заклад та воно не підписане особою, відносно якої складено. Ознаки зазначені у направленні не відповідають обставинам зазначеним на відеозаписах. Висновок №517 від 28.08.2024 року містить неспростовану інформацію щодо відсутності ознак сп`яніння у ОСОБА_1 .

Вважає, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, у Висновку №517 не взято до уваги аналіз сечі, який був зданий ОСОБА_1 .

Вказує, що у матеріалах справи відсутня інформація щодо приладу «Драгер», яким було проведено освідування стану сп`яніння ОСОБА_1 Роздруківка прикладу «Драгер» особі, не вручалася.

Стверджує, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає, зазначає, що він не вживав алкоголь, оскільки в нього є проблеми зі здоров`ям, про що він повідомляв працівників поліції та медичного закладу.

Вважає, що огляд особи ОСОБА_1 слід визнати недійсним, через порушення процедури його проведення, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Горин В.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Горин В.М. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №118898 від 28.08.2024, ОСОБА_1 28.08.2024 о 08 год 49 хв у с. Угринів, вул. Галицька, 1г, керував тз Opel Astra Sports Tourer д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №517 від 28.08.2024. від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.9.а. ПДР керував ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою інспектором 1 взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Селезінкою Р.Р. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 , що стверджено власноручним підписом останнього.

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що останній відмовився, згідно ст. 63 Конституції України.

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія, натомість видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом тз188181.

На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом.

Згідно даними направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 28.08.2024 року о 09 год. 18 хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. На місці від проходження огляду за допомогою приладу Драгер Алкотест 7510 останній відмовився (а.с. 3).

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що за своїм правовим змістом направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я є правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу в порядку ст.266 КУпАП. Вищевказане направлення оформлено у встановленому законом порядку, містить назву закладу охорони здоров`я до якого направляється водій транспортного засобу для проведення огляду на стан сп`яніння та підписано відповідною посадовою особою. Зокрема, вищевказане направлення підписано інспектором 1 взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області ст. лейтенантом поліції Перепічкою В.Ю., який в подальшому був присутній під час проведення відповідного огляду у медичному закладі.

Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя за допомогою приладу «Алкотест Драгер 7510», на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв`язку із відмовою водія проходити такий огляд. (а.с. 4).

Відповідно до висновку КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» № 517 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.08.2024 року, виданий лікарем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 5)

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. При цьому, водій транспортного засобу може не погодитись із позитивним результатом огляду на стан сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу у зв`язку з чим зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту доводів апеляційної скарги та доводів захисника адвоката Горина В.М. вбачається, що стороною захисту не заперечується факт керування транспортним засобом, однак зазначається про відсутність належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння.

Разом з тим, вищевказані доводи повністю спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження та були досліджені судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений лікарем в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд та часу та місця його проведення.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний медичний висновок щодо перебування ОСОБА_1 стані сп`яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що відповідно до п. п. 16, 17, 20 Розділу III вищевказаної Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.

Разом з тим, відповідно до доводів апеляційної скарги та доводів особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Горина В.М. в суді апеляційної інстанції висновок лікаря медичного закладу про перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння не є обґрунтованим, оскільки огляд було проведено поверхнево, без врахування даних щодо результатів лабораторного дослідження біологічних зразків водія транспортного засобу.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги Івано-Франківським апеляційним судом до КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» було отримано Акт медичного огляду та результат токсикологічного дослідження біологічного матеріалу.

Зокрема, зі змісту Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру №517 від 28.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарем медичного закладу, яким була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану сп`яніння, зазначені результати зовнішнього огляду, поведінки обстежуваної особи , стан свідомості, дані щодо мовної здатності, вегетативно-судиних реакцій, рухової сфери, наявність ознак нервово-психічних захворювань, органічного ураження нервової системи, використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання стану сп`яніння та їх результати. При цьому, лікарем медичного закладу було враховано, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи у зв`язку із захворюванням нирок.

Зокрема, у вказаному Акті зазначено, що у позі Ромберга обстежуваний похитується, не чітко виконав пальце-носову пробу, пройшов огляд за допомогою спеціального технічного засобу внаслідок чого було отримано позитивний результат 0,66 проміле.

Крім того, у вищевказаному акті зазначено про те, що у відбиралися біологічні зразки( сеча) та із застосуванням методу ГРХ було отримано результат про наявність етанолу 1,16 проміле. Вищевказані дані повністю узгоджуються із копією результатів токсикологічного дослідження №2082 від 10.12.2024 року.

Зокрема, лікар медичного закладу самостійно вирішує питання щодо необхідності проведення лабораторних досліджень, за виключенням факту встановлення перебування водія транспортного засобу у стані наркотичного сп`яніння та достатності даних для того, щоб зробити висновок про стан сп`яніння водія транспортного засобу.

Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до вимог Інструкції заключний висновок здійснюється іншим лікарем на підставі отриманих результатів огляду, тестів та лабораторних досліджень, які як правило потребують певного часу, у зв`язку з чим дата заключного висновку не збігається з датою проведення огляду.

Також до матеріалів справи долучені: копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього пуху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2928318 (а.с.2).

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 13).

Відеозаписом зафіксовано, як на вимогу працівників поліції зупиняється транспортний засіб марки Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 , до якого підходить працівник поліції та повідомляє водія транспортного засобу, що автомобіль зупинено у зв`язку із порушенням водієм ПДР. Під час перевірки документів встановлюють особу водія ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що працівники поліції виявляють у подія транспортного засобу ознаки алкогольного сп`яніння, то пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер». Під час проходження огляду на місці за допомогою «Драгера» у зв`язку з тим, що водій не виконував рекомендації працівників поліції, результат отримати не вдалось. В подальшому, водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки та погодився на огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені законодавством України. Під час проходження огляду у медичному закладі на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 були надані ємності для здачі біоматеріалу, а потім їх віддали лікарю. Далі з відеозапису видно, огляд лікарем ОСОБА_1 та складання висновку щодо його огляду у якому зазначено, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 повідомили, що відносно нього будуть складені адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КУпАП та роз`яснили йому права, передбачені законодавством України. Відеозаписом зафіксовано момент складання адміністративних матеріалів, ознайомлення ОСОБА_1 із ними та підписання даних матеріалів водієм, вручення копій.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що виправлення у висновку лікаря медичного закладу свідчать про те, що останній вагався щодо встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння.

Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що лікар медичного закладу, незважаючи на заперечення водієм транспортного засобу факту вживання алкогольних напоїв та повідомлення про наявність інвалідності 1 групи у зв`язку із пересадкою нирки, повідомляє про те, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, звертає увагу на позитивний результат тесту за допомогою спеціального технічного приладу та стверджує, що від ОСОБА_1 чути запах алкоголю на відстані.

Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння повинен бути доведений сукупністю доказів, які дозволяють повно та всебічно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи та поза розумним сумнівом прийти до переконання про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Зокрема, сукупність досліджених доказів свідчить про те, що працівники поліції, встановивши у водія транспортного засобу ознаки сп`яніння, в подальшому, шляхом проведення огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, отримали додаткові переконливі дані про перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння та склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов`язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Горина В.М. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2024 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв