Ухвала

від 14.01.2025 по справі 904/5360/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

14.01.2025м. ДніпроСправа № 904/5360/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Холоділін А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Росинка" (смт. Славгород (з), Синельниківський район, Дніпропетровська область)

до відповідача-1: Виконавчого комітету Роздорської селищної ради (смт. Роздори, Синельниківський район, Дніпропетровська область)

та до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (м.Дніпро)

про скасування права власності та архівації земельної ділянки з кадастровим номером 1224855600:02:003:0013 Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Росинка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 скасувати право власності та архівації земельної ділянки з кадастровим номером 1224855600:02:003:0013.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Приватне підприємство "Росинка" є власником будівлі магазину площею 259,7 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Роздори, пров.Кооперативний, буд. 3, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, магазину "Гастороном" від 15.11.2005. Протягом 2005 року та по даний час будівля відкрито використовувалася під розміщення об`єкту торгівлі, а саме: магазину. На проведення діяльності позивач отримував дозвільні документи (дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі, дозвіл на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, ліцензії на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, договір оренди земельної ділянки). Всі дозвільні документи видавалися або особисто органом місцевого самоврядування або, такі як ліцензії, на підставі дозвільних документів, органу місцевого самоврядування;

- земельна ділянка під будівлею магазину знаходиться в оренді на підставі договору оренди б/н від 01.12.2005, який зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі 02.02.2006 за № 040613100244 Роздорською селищною радою Синельниківського району Дніпропетровської області у ДРФ Центру ДЗК; позивачем щомісячно сплачується протягом всього періоду оренди орендна плата. На підставі Рішення двадцять четвертої сесії восьмого скликання Роздорської селищної ради № 540-24/VIII від 17.11.2023 "Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, ПП "Росинка" уклало договір з ФОП Власовим Андрієм Олексійовичем на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- 05.09.2024 позивач отримав лист за № 24/26-0171 від ФОП Власова А.О. про те, що він не має можливості виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, сел. Роздори, пров. Кооперативний, буд. 3, у зв`язку з тим, що частина земельної ділянки, на яку складено договір оренди між ПП "Росинка" та Роздорською селищною радою № 040613100244 від 02.02.2006, має перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 1224855600:02:003:0013 площею 0,15 га. Жодного договору на даній земельній ділянці не зареєстровано. В архівації земельної ділянки з вказаним номером було відмовлено Головним управлінням Держгеокадстром України. Вказаним листом запропоновано звернутися до суду для скасування права власності та архівації земельної ділянки з кадастровим номером 1224855600:02:003:0013;

- позивач вважає, що дії відповідача, які виразилися в безпідставній та протизаконній реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1224855600:02:003:0013 в Державному земельному кадастрі, є протиправними та такими, що створюють перешкоди в подальшій реалізації права власності на земельну ділянку, а саме: здійснення внесення відомостей до Державного земельного кадастру, реєстрація права власності в реєстрі прав власності на спірну земельну ділянку.

Також, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 58605/24 від 19.12.2024).

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2025.

Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 1179/25 від 10.01.2025), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 у повному обсязі, посилаючись на те, що права позивача відповідачем-2 жодним чином не порушувались, отже у даній справі він має приймати участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а не як відповідач.

Від відповідача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 1162/25 від 10.01.2025), в якому він просить суд надати можливість представнику відповідача-2 прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.01.2025 клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

У підготовчому засіданні 14.01.2025 в режимі відеоконференції приймав участь представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомила, при цьому про день, час та місце судового засідання вказані учасники справи були повідомлені належним чином, що вбачається:

- щодо позивача: з Довідки про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 23.12.2024 доставлена до Електронного кабінету позивача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи - 23.12.2024 о 19:16 (а.с. 120);

- щодо відповідача-1: з Довідки про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 23.12.2024 доставлена до Електронного кабінету відповідача-1 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи - 23.12.2024 о 19:16 (а.с. 121).

При цьому явка у підготовче засідання 14.01.2025 була визнана обов`язковою (пункт 4 резолютивної частини ухвали суду від 23.12.2024).

Більше того, місцезнаходженням як позивача, відповідача-1 так і суду є Дніпропетровська область, в якій з початку військової агресії не велися активні бойові дії, ситуація протягом всього часу воєнного стану в Україні є контрольованою Збройними Силами України.

З приводу належного повідомлення позивача про день, час та місце підготовчого засідання 14.01.2025 слід зазначити також таке.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 42 вказаного Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що позивач та відповідачі-1, 2 мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у зв`язку з чим ухвала суду від 23.12.2024 була направлена вказаним учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу-1 в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу-2 в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду від 23.12.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет позивача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 23.12.2024 була доставлена до Електронного кабінету позивача - 3.12.2024 о 19:16 (а.с.120).

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 24.12.2024 позивач отримав ухвалу суду від 23.12.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.120).

Більше того, за три тижні з моменту отримання ухвали суду від 23.12.2024 (а.с.120) у позивача була можливість надати повноваження іншому представнику, навіть, якщо представник, що залучений до участі у даній справі, на даний час не має можливості забезпечити явку у призначене на 14.01.2025 підготовче засідання.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

У підготовче засідання 14.01.2025 представник позивача не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, жодних клопотань до суду від позивача не надходило; при цьому судом встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання.

Судом також встановлено, що підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у підготовчому засіданні 14.01.2025, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

При цьому явка у підготовче засідання 14.01.2025 була визнана обов`язковою (пункт 4 резолютивної частини ухвали суду від 23.12.2024).

Більше того, місцезнаходженням як позивача, відповідача-1 так і суду є Дніпропетровська область, в якій з початку військової агресії не велися активні бойові дії, ситуація протягом всього часу воєнного стану в Україні є контрольованою Збройними Силами України.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).

Виходячи із вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Під час аналізу обставин у даній справі, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 по справі № 910/8816/19, в якій наведено такий аналіз норм статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також механізм її застосування:

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Водночас частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Разом з тим частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Судом наголошено, що від позивача жодних клопотань чи заяв до суду не надходило.

Разом з тим частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

В даному випадку (як і справі № 910/8816/19, що розглядалась Верховним Судом за аналогічних обставин) судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноваженого представника 14.01.2025; не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду.

Аналогічних правових висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, у якій відійшла від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 № 904/11194/15.

У той же час, у даному випадку явка у підготовче засідання 14.01.2025 була визнана обов`язковою (пункт 4 резолютивної частини ухвали суду від 23.12.2024).

За змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Саме до наведених вище правових висновків дійшов Верховний суд у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21 (пункти 8.2- 8.7).

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

Окрім того, залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Приватного підприємства "Росинка" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 по справі №910/10593/20, від 23.03.2021 по справі № 916/1873/20, від 21.07.2021 по справі №915/617/20.

Також, Верховний суд у складі Об`єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 навів наступний аналіз наслідків неявки позивача в судове засідання.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Тобто у положеннях частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Отже, норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості. Подібні висновки викладанні Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21.

Окремо суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 18.11.2022 по справі № 905/458/21) зазначає, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

При цьому суд відзначає, що Верховним Судом (у складі Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду) щодо питань застосування норм Цивільного процесуального кодексу України та сформовано правову позицію щодо неможливості залишення позову без розгляду, у зв`язку з неявкою представника позивача у судове засідання на стадії підготовчого провадження.

В той же час, у зв`язку з різною практикою застосування Верховним Судом положень процесуальних кодексів щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання), справу №757/54510/17-ц було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, в ухвалі суду від 13.07.2021 по справі № 757/54510/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд. Ухвала мотивована, зокрема, наступним:

- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

- порядок здійснення цивільного та господарського судочинства встановлений різними процесуальними кодексами;

- вказані в ухвалі про передачу до Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами, що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд у даній справі керується саме правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (щодо питань застосування Господарського процесуального кодексу України) щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Суд вважає за можливе в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути Приватному підприємству "Росинка" сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп., оскільки позов залишається без розгляду з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 182, 226, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "Росинка" до Виконавчого комітету Роздорської селищної ради та до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про скасування права власності та архівації земельної ділянки з кадастровим номером 1224855600:02:003:0013 - залишити без розгляду.

Роз`яснити Приватному підприємству "Росинка", що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Росинка" (вулиця Транспортна, будинок 117, смт. Славгород (з), Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52580; ідентифікаційний код 30325391) сплачений судовий збір у сумі 3 028 грн. 00 коп., перерахований згідно з платіжною інструкцією № 69 від 29.11.2024, яка знаходиться в матеріалах справи.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 14.01.2025.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 14.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко