Ухвала

від 15.01.2025 по справі 907/1104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" січня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/1104/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 30.12.2024

про забезпечення позову, долучену до матеріалів позовної заяви у справі №907/1104/24

за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України, м. Київ

до відповідача-1 Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", м. Рахів, Рахівський район Закарпатської області

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" про визнання недійсним договору від 07.04.2020 № П/НХ-20512/НЮ про закупівлю товару, укладеного між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів у розмірі 1 649 817,60 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнення одержаних ним за рішенням суду грошових коштів у розмірі 1 649 817,60 грн в дохід держави, в особі Державної аудиторської служби України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1104/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.

Разом з позовною заявою заступником керівника Запорізької обласної прокуратури подано заяву про забезпечення позову від 30.12.2024, якою заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 34: побутові приміщення інв. № 1, літ. А-2 загальною площею 1 068,7 кв. м; бетонно-змішувальний вузол з накл. галереєю інв. № 444, літ. Г загальною площею 200,1 кв. м; побутовка інв. № 449, літ. И-2 загальною площею 91,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2419052923101); заправна ПММ (паливно-мастильних матеріалів) літ. Р інв. № 770 площею 11,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 143939423101); склад ПММ, літ. П загальною площею 60,7 кв. м; склад ПММ, літ. О загальною площею 8,1 кв. м; склад ПММ, літ. К загальною площею 10,2 кв. м; бетонний цех, літ. Б-2,4 загальною площею 1 222,1 кв. м; вбиральня літ. М загальною площею 5,2 кв. м; пультова для завантаження, літ. Н загальною площею 5,0 кв. м; склад цементу літ. Л загальною площею 125,1 кв. м; компресорне кубосховище, літ. Д загальною площею 35,7 кв. м, склад літ. З загальною площею 39,6 кв. м; склад БСЦ, літ. Е загальною площею 137,4 кв. м; склад БСЦ літ. Ж загальною площею 55,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2393530923101) та накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", що знаходяться на всіх його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 1 649 817,60 грн.

09.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач-2 не погоджується із твердженням прокурора щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, вважає подану ним заяву безпідставною, а заявлені припущення щодо неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог необґрунтованими та невмотивованими. Наголошує, що прокурором не наведено жодних підстав, які б свідчили про подальше унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Мірошниченку Д.Є.

Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи та аргументи заявника стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод", суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до частин 1, 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Суд враховує, що арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19).

Як зазначив Верховний Суд, арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Однак при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і досліджує подані в обґрунтування заяви докази та встановлює наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Суд також звертається до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у пунктах 46-48 якої зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 викладено, зокрема, таке:

"16. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

17. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

18. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

19. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення".

Тобто наведений у вказаній постанові підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування заявником відомих йому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд перевіряє, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

Таким чином, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суд встановлює наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову у цій справі заявник посилається на те, що підставою позову прокурором визначено порушення інтересів держави внаслідок порушення законодавства про публічні закупівлі та про захист економічної конкуренції шляхом вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру та призвели до придбання товару за публічні кошти за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Указані порушення законодавства не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводять до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушують принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелюють мету проведення конкурентної процедури закупівлі. Звернення прокурора до суду з позовом спрямовано саме на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у захисті інтересів держави, пов`язаних із забезпеченням дії інституту публічних закупівель як засобу ефективного та прозорого здійснення закупівель, законного і раціонального використання публічних коштів. Предметом позову, з яким прокурор звернувся до суду, є, зокрема, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" грошових коштів у сумі 1 649 817,60 грн. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" наразі в процесі припинення не перебуває. Також, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" становить лише 1 002 174,50 грн, тобто у разі задоволення позову прокурора обсягу коштів, що рахується у статутному капіталі товариства, буде недостатньо для реального виконання рішення суду в частині їх стягнення. Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" є 14 фізичних осіб із відповідним розміром частки у статутному капіталі товариства, кожна з яких у відповідності до приписів Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень статуту товариства, має можливість скористатись своїм правом на відчуження своєї частки (частини частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим третім особам. Директором товариства на теперішній час залишається особа, яка безпосередньо підписувала як документи, що містяться у складі тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" з метою неправомірної участі у відкритих торгах (ідентифікатор закупівлі UA-2020-02-25-001121-c), так і укладений за результатами вказаної закупівлі із замовником договір.

При цьому прокурор звертає увагу, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" під час участі у вказаній процедурі закупівлі не були доброчесними, що підтверджується рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2022 № 63/38-р/к, а тому очікування на те, що, у випадку задоволення позовних вимог прокурора, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.

Водночас відзначає, що відповідно до сервісу моніторингу реєстраційних даних "Опендатабот" (доступно за посиланням: https://opendatabot.ua/c/01056280) Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" за 2023 рік отримано дохід на загальну суму понад 196,4 млн. грн, чистий прибуток від господарської діяльності за вказаний період склав понад 14,8 млн. грн.

За доводами прокурора наведене вище свідчить про те, що відповідач-2 є економічно активним підприємством та має можливість витратити наявні на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.

Відтак, на переконання заявника, виконання судового рішення у цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач-2 необхідну суму грошових коштів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у статті 75 Господарського процесуального кодексу України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.

В розрізі вказаного суд вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування, оскільки за такого підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Водночас наявність у процесуальному законі певного способу забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти ще не свідчить про безумовне його застосування та вжиття за будь-яким поданим до суду позовом.

Суд також приймає до уваги, що заявником не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження, що відповідачем-2 чи його учасниками можуть бути вчинені дії, пов`язані з розпорядженням грошовими коштами на рахунках в банківських установах, на які прокурор пропонує накласти арешт.

Водночас інші доводи заявника також не є такими, які переконливо свідчать про фактичне встановлення достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача-2 на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення (в разі задоволення позову).

Отже, враховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24) та на підставі положень статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд не встановив наявність доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод" у разі задоволення позовних вимог, ухилення відповідача-2 від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи прокурора зводяться виключно до припущень про таку можливість.

Підсумовуючи наведене вище, суд висновує, що заява прокурора про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод".

Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 31.12.2024 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький механічний завод".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 15.01.2025.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Д. Є. Мірошниченко